| dbo:abstract
|
- El flautí (anomenat també piccolo, de l'italià flauto piccolo o flauta petita) és un instrument aeròfon i pertany a la família del vent de fusta. S'utilitza habitualment en bandes de música i és un dels instruments de l'orquestra. L'instrument modern té la majoria de les mateixes digitacions que el seu germà més gran, la flauta transversal estàndard. Físicament, el flautí és com la flauta travessera però de mida més petita. El timbre és semblant, però pot sonar una octava més alta. És un instrument transpositor, és a dir, la nota que sona és diferent de la nota escrita: les notes d'una partitura per a flautí s'escriuen una octava més baixa que el seu so real. El so del flautí és penetrant i es caracteritza pel seu to agut. De fet, el flautí té el registre més agut de tots els instruments de l'orquestra. La sonoritat del flautí, especialment en les notes més altes, és molt penetrant, per la qual cosa el podem sentir clarament encara que tots els altres instruments estiguin sonant. Malgrat aquesta presència constant del so del flautí, és un instrument que també pot ser adequat per interpretar peces delicades i tranquil·les. (ca)
- Pikola je dřevěný dechový nástroj, menší sopraninová varianta sopránové příčné flétny. Oproti ní má poloviční délku a zní o oktávu výše; dosahuje nejvyšších tónů ze všech v současnosti používaných dechových nástrojů. Český název je odvozen z italského „flauto piccolo“, čili „malá flétna“. (cs)
- بيكولو (من الإيطالية Piccolo بمعنى صغير ولكنه يسمى ottavino في إيطاليا) هي آلة موسيقية، وهي صنف صغير الحجم من آلة النفخ المسماة فلوت. (ar)
- Το πίκολο είναι ξύλινο πνευστό μουσικό όργανο. Τα κλειδιά του και οι τάπες του είναι διαταγμένα όπως και αυτά του φλάουτου, του οποίου ουσιαστικά αποτελεί μικρότερη έκδοση (πίκολο, στα ιταλικά piccolo, σημαίνει μικρός). Έχει το μισό μέγεθος από το φλάουτο και είναι μια οκτάβα ψηλότερο. Είναι κατασκευασμένο ακριβώς όπως και το φλάουτο μόνο που η χαμηλότερη νότα του είναι το ρε. Όπως και τα φλάουτα, τα πίκολο είναι φτιαγμένα από ξύλο, μέταλλο, ή είναι ξύλινα με μεταλλική κεφαλή. Το πίκολο συμπεριλήφθηκε στην ορχήστρα τον 18ο-19ο αιώνα και ο πρώτος συνθέτης που το συμπεριέλαβε σε βασικό ορχηστρικό του έργο ήταν ο Μπετόβεν. Ωστόσο υποστηρίζεται ότι ο Τσαϊκόφσκι ήταν ο πρώτος συνθέτης που ανέδειξε τις πραγματικές του δυνατότητες στο έργο "ο Καρυοθραύστης". Λόγω της ομοιότητας με το φλάουτο, το πίκολο σε μια ορχήστρα παίζει συνήθως ένας από τους φλαουτίστες. (el)
- La fluteto (aŭ pikolo) estas malgranda fluto, kiu ludas ĉe unu oktavo super la fluto. Muziko por la fluteto kutime verkiĝas unu oktavo sub tiu, en kiu la muzikilo sonas. Kutime ĝi agordiĝas en C, sed muzikiloj en D-bemolo kaj A-bemolo ekzistas. Ĉar ĝi havas tiel altan sonon, ĝi povas esti akratona kaj postulas ludiston zorgeman por agordite ludi ĝin. La fluteto kutime uziĝas en alta akompano ornama, aparte en muziko marŝa, sed kelkaj koncertoj kaj pecoj solmuzikaj verkiĝis por ĝi. La fluteto povas fariĝi el metalo, ligno aŭ plasto. (eo)
- El flautín o pícolo (del italiano flauto piccolo: ‘flauta pequeña’) es un instrumento de viento-madera en la tonalidad de Re bemol y posteriormente a finales del siglo XX, fabricado casi exclusivamente en tonalidad de Do. Sin embargo, en el Museo Nacional de Música de la Universidad de Dakota del Sur se exhibe un piccolo fabricado en mi bemol, probablemente sea el único de su clase. Se trata de una flauta pequeña. Físicamente, el piccolo es como la flauta travesera pero con un menor tamaño. El timbre es parecido, pero una octava más alto. Por ello, se dice que el piccolo es un instrumento transpositor; es decir, su sonido real es diferente al escrito: las notas a interpretar en el piccolo se escriben una octava más baja que su sonido real, para evitar demasiadas líneas adicionales en el pentagrama. (es)
- Die Piccoloflöte oder Pikkoloflöte (auch: das Piccolo) oder Kleine Flöte ist eine kleinere Bauform der Querflöte. Sie ist eine Oktave höher gestimmt und ist das höchste klassische Holzblasinstrument und zählt auch im Sinfonieorchester zu den höchsten Instrumenten. Das Piccolo ist etwa 26 bis 32 cm lang, etwa halb so groß wie die Querflöte und hat einen Durchmesser von 1 cm. Das Piccolo kann aus Holz oder Metall sein, manchmal finden sich auch Piccolos aus Kunststoff. Die Klappen sind meist aus Neusilber gefertigt und werden versilbert oder auch vernickelt. (de)
- Pifanoa edo piccoloa (italieraz flauto piccolo, "txirula txikia") zurezko haize instrumentua da, zehar txirula, oboea, klarinetea, fagota, saxofoia eta korno ingelesa bezala.Azpifamilia zehar txirularena du, azken hau bezala jotzen baita. Ez da mihi bakarrekoa, klarinetea eta saxofoia bezala, ezta mihi bikoitzekoa ere, oboea, korno ingelesa eta fagota bezala. Aldiz, mutur batean, zulotxo bat du, interpretatzaileak haizea bertatik bota dezan. Bere erregistroa, zehar txirularena baino altuago heltzen da. (eu)
- Le piccolo (« petit » en italien) est un instrument de musique à vent, plus précisément un bois appartenant à la famille de la flûte traversière. Il est également appelé « petite flûte ». Il se distingue du fifre, dont il dérive, par la présence d'un clétage. Beaucoup plus petit que la grande flûte — il fait à peu près la moitié de sa taille — il a à peu près la même étendue, sauf qu'il ne peut jouer ni le do ni le do grave, et il sonne à l'octave supérieure. Il n'est constitué que de deux sections : la tête et le corps, et il est fait de bois (en ébène le plus souvent, mais aussi en buis), de métal (argent, maillechort), ou de résine pour les modèles d'étude. Il est devenu populaire il y a environ 200 ans. Il est d'usage d'écrire les parties de piccolo à l'octave inférieure, afin de conserver une correspondance doigtés/sons écrits identique à celle de la grande flûte. Le piccolo en ut n'est toutefois pas qualifié d'instrument transpositeur, car ce changement d'octave n'entraîne pas de transposition de tonalité. Ce n'est pas le cas pour le piccolo en ré : les sons produits sont, pour ce dernier, plus aigus d'une octave et un demi-ton diatonique que les sons écrits. C'est l'instrument le plus aigu de l'orchestre symphonique, et son timbre, particulièrement pénétrant, le rend bien audible au-dessus d'un tutti. Apparu vers la fin du XVIIe siècle, il est introduit dans la musique lyrique par Gluck. Le terme flauto piccolo (« petite flûte » en italien) est toutefois antérieur : pendant l'époque baroque et jusqu'à celle de Mozart, il désigne la flûte à bec soprano ou le petit flageolet. Autrefois le piccolo jouait essentiellement le rôle de « colorant » orchestral : il était surtout utilisé pour doubler la grande flûte à l'octave supérieure, pour augmenter l'éclat orchestral. Mais depuis Beethoven (par ex. dans la Symphonie pastorale), il peut avoir un rôle indépendant. Le piccolo est utilisé en conjonction avec les tambours par les cliques traditionnelles du Carnaval de Bâle, en Suisse. Ron McCroby, un siffleur de jazz de la fin du XXe siècle, nomme sa technique le « Puccolo », néologisme composé de l'anglais « pucker whistling » pouvant se traduire par sifflement par pincement des lèvres et Piccolo. Ceci en raison de la ressemblance entre son sifflement et le son produit par l'instrument. (fr)
- Is feadóg bheag é an fliúiteog. Tagann an t-ainm piccolo ('beag') ón Iodáilis, agus tagann an t-ainm Gaeilge ó Bhéarla flute + óg. (ga)
- The piccolo (/ˈpɪkəloʊ/ PIH-kə-loh; Italian for 'small') is a half-size flute and a member of the woodwind family of musical instruments. Sometimes referred to as a "baby flute" the modern piccolo has similar fingerings as the standard transverse flute, but the sound it produces is an octave higher. This has given rise to the name ottavino (Italian pronunciation: [otːaˈviːno]), by which the instrument is called in Italian and thus also in scores of Italian composers. Piccolos are often orchestrated to double the violins or the flutes, adding sparkle and brilliance to the overall sound because of the aforementioned one-octave transposition upwards. The piccolo is a standard member in orchestras, marching bands, and wind ensembles. (en)
- L'ottavino è la più piccola taglia del flauto traverso. Viene realizzato in metallo o in legno duro (ebano o in grenadilla). (it)
- ピッコロはフルートの派生楽器であり、フルートと同じ指使いでちょうど1オクターヴ高い音が出る移高楽器である。 (ja)
- ( 만화의 등장 인물에 대해서는 피콜로 (드래곤볼) 문서를 참고하십시오.) 피콜로(이탈리아어: piccolo ‘작은’[*])는 작은 플루트이다. 플루트의 정확히 한옥타브 위 소리가 나지만 기보는 플루트와 똑같이 한다. 길이는 플루트의 약 절반이고 구조는 대략 플루트와 같다. (ko)
- De piccolo of kleine fluit is de - niet geheel correcte maar wel veelgebruikte - naam voor de sopranino-dwarsfluit, die, evenals de dwarsfluit, bespeeld wordt door dwars over het mondstuk te blazen. De oorspronkelijke Italiaanse naam luidt flauto piccolo (kleine fluit); in modern Italiaans heet de piccolo ottavino - "octaaf(fluit)je". Moderne piccolo's zijn net als de gewone dwarsfluit C-instrumenten. Het is een octaverend instrument: noten voor piccolo worden een octaaf lager genoteerd dan ze klinken. Daardoor kan de piccolo in principe met dezelfde grepen bespeeld worden als de dwarsfluit, maar klinkt dan een octaaf hoger. Er zijn ook piccolo's in Des, die met name in militaire muziek gebruikt werden. De beroemde piccolosolo in de laatste herhaling van het trio van de mars Stars and Stripes Forever van John Philip Sousa is voor zo'n des-piccolo geschreven. (nl)
- O flautim ou piccolo (pequeno em italiano) é um instrumento musical da família da flauta, soando uma oitava acima da flauta soprano, da qual possui igual digitação. É constituído por um pequeno tubo de cerca de 33 cm de comprimento e um bocal. Este instrumento foi introduzido na orquestra no século XIX, sendo usado na música erudita moderna. Produz o som mais agudo da orquestra. É um instrumento de execução difícil, já que a dimensão pequena do tubo exigem uma embocadura e um sopro precisos. Além disso, suas chaves se encontram a uma distância extremamente pequena umas das outras. (pt)
- Piccolo, flet piccolo, pikolo, pikulina (wł. flauto piccolo, ottavino, skrót: fl. picc.; picc.) – instrument dęty drewniany z grupy aerofonów wargowych. Mała odmiana fletu poprzecznego, charakteryzująca się wysokim i przenikliwym dźwiękiem. (pl)
- Piccolaflöjt (från italienskans flauto piccolo, 'liten flöjt') är en liten tvärflöjt i träblåsfamiljen. Den är hälften så stor som en tvärflöjt och har sitt normala tonomfång en oktav ovanför denna. Piccolaflöjten har det högsta tonomfånget i symfoniorkestern, från tvåstrukna d ända upp till femstrukna c, och är i sitt höga register mycket svår att överrösta. Förutom i symfoniorkestern används den ofta i blåsorkestern och inte minst i . Piccolaflöjten konstruerades under slutet av 1700-talet, och tog över som diskantflöjt inom konstmusiken efter flageoletten. Klaffarna är sedan 1800-talet ordnade på samma sätt som på den moderna tvärflöjten, och greppen är således desamma på bägge flöjttyperna. En person som kan spela tvärflöjt kan därför förhållandevis enkelt lära sig att spela piccolaflöjt. Blåstekniken är likartad på bägge flöjterna, men luftströmmen måste koncentreras mer vid anblåsning på piccolaflöjt. Piccolaflöjten är intonationsmässigt mycket känslig, dels för att den rör sig i ett ljust register, dels för att små ändringar i embouchuren ger stora förändringar i tonhöjd. Piccolaflöjter kan vara tillverkade i plast, metall eller trä. De bästa piccolaflöjterna är gjorda av trä, med endast klaffmekaniken av metall. Sådana flöjter är dock känsliga för väder och vind, och används inte vid dåligt väder av marscherande musikkårer. För utomhusbruk i regn och kyla används i regel piccolaflöjter med kroppar av plast. Antonio Vivaldi skrev några verk för piccolaflöjt (flautino), däribland Konsert rv 443 för piccola och stråkar i C-dur, av vilket andra stycket, Largo, är ett ofta framfört barockstycke. Även flöjtens store kompositör, Georg Philipp Telemann skrev flera verk för instrumentet. Andra exempel på kompositörer som skrivit repertoar för piccolaflöjt är Egil Hovland, Eugène Damaré och Donato Lovreglio. (sv)
- Фле́йта-пи́кколо, малая флейта (итал. flauto piccolo) — разновидность современной флейты верхнего регистра. Диапазон: ре второй — до пятой октавы. Нотируется октавой ниже реального звучания. Вместе с большой и альтовой флейтой используется в симфоническом оркестре. (ru)
- 短笛（piccolo），是長笛家族的一種變種樂器，名稱源自意大利文“flauto piccolo”，長度為普通長笛的一半。音域則比長笛高1個八度，所以部份意大利作曲家亦會以“ottavino”稱呼短笛。 (zh)
- Фле́йта-пі́коло (іноді просто піколо або мала флейта; італ. flauto piccolo також ottavino, фр. petite flûte, нім. kleine Flöte) — дерев'яний духовий музичний інструмент, різновид поперечної флейти, найвищий за звучанням інструмент серед духових. Діапазон піколо — від d2 до c5. Ноти для флейти-піколо пишуться октавою нижче її реального звучання. Інструмент широко використовується в симфонічних та духових оркестрах. У верхньому регістрі звучить надзвичайно пронизливо, виділяючись навіть в оркестровому tutti. Існують також рідкісні сольні твори для флейти-піколо, зокрема концерти А.Вівальді C-dur RV 443, C-dur RV 444 та a-moll RV 445. Конструкція флейти-піколо аналогічна конструкції флейти. Проте флейта-піколо вдвічі коротша за звичайної флейти (довжина - близько 32 сантиметрів), має менший діаметр свердління (1 сантиметр) та отвір голівки. Інструмент виготовляють з дерева, металу, рідше з інших композитних матеріалів. Попередником флейти-піколо вважається флажолет, який широко використовувався в середні століття у військовій музиці. Властиво флейта-піколо була сконструйована в XVIII столітті й на рубежі XVIII-XIX століть увійшла до складу симфонічного оркестру, де стала одним з найвищих по регістрі інструментів. У військових і духових оркестрах XIX століття часто використалися флейти-піколо в строях ре-бемоль або мі-бемоль, проте пізніше такі інструменти вийшли з ужитку. Звичайно в симфонічному оркестрі використовується одна мала флейта (рідше дві), партія якої в партитурі міститься на окремому рядку над партіями великих флейт (тобто над всіма іншими інструментами оркестру). Нерідко партія малої флейти являє собою тимчасову заміну партії однієї з великих флейт. Найчастіше функція флейти-піколо в оркестрі — підтримка верхніх голосів у загальному звучанні, але іноді композитори довіряють цьому інструменту й сольні епізоди (М. Равель — Фортепіанний концерт № 1, Р. Щедрін — Фортепіанний концерт № 4), Д. Шостакович ― симфонії № 9 і № 10). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Pikola je dřevěný dechový nástroj, menší sopraninová varianta sopránové příčné flétny. Oproti ní má poloviční délku a zní o oktávu výše; dosahuje nejvyšších tónů ze všech v současnosti používaných dechových nástrojů. Český název je odvozen z italského „flauto piccolo“, čili „malá flétna“. (cs)
- بيكولو (من الإيطالية Piccolo بمعنى صغير ولكنه يسمى ottavino في إيطاليا) هي آلة موسيقية، وهي صنف صغير الحجم من آلة النفخ المسماة فلوت. (ar)
- La fluteto (aŭ pikolo) estas malgranda fluto, kiu ludas ĉe unu oktavo super la fluto. Muziko por la fluteto kutime verkiĝas unu oktavo sub tiu, en kiu la muzikilo sonas. Kutime ĝi agordiĝas en C, sed muzikiloj en D-bemolo kaj A-bemolo ekzistas. Ĉar ĝi havas tiel altan sonon, ĝi povas esti akratona kaj postulas ludiston zorgeman por agordite ludi ĝin. La fluteto kutime uziĝas en alta akompano ornama, aparte en muziko marŝa, sed kelkaj koncertoj kaj pecoj solmuzikaj verkiĝis por ĝi. La fluteto povas fariĝi el metalo, ligno aŭ plasto. (eo)
- Die Piccoloflöte oder Pikkoloflöte (auch: das Piccolo) oder Kleine Flöte ist eine kleinere Bauform der Querflöte. Sie ist eine Oktave höher gestimmt und ist das höchste klassische Holzblasinstrument und zählt auch im Sinfonieorchester zu den höchsten Instrumenten. Das Piccolo ist etwa 26 bis 32 cm lang, etwa halb so groß wie die Querflöte und hat einen Durchmesser von 1 cm. Das Piccolo kann aus Holz oder Metall sein, manchmal finden sich auch Piccolos aus Kunststoff. Die Klappen sind meist aus Neusilber gefertigt und werden versilbert oder auch vernickelt. (de)
- Pifanoa edo piccoloa (italieraz flauto piccolo, "txirula txikia") zurezko haize instrumentua da, zehar txirula, oboea, klarinetea, fagota, saxofoia eta korno ingelesa bezala.Azpifamilia zehar txirularena du, azken hau bezala jotzen baita. Ez da mihi bakarrekoa, klarinetea eta saxofoia bezala, ezta mihi bikoitzekoa ere, oboea, korno ingelesa eta fagota bezala. Aldiz, mutur batean, zulotxo bat du, interpretatzaileak haizea bertatik bota dezan. Bere erregistroa, zehar txirularena baino altuago heltzen da. (eu)
- Is feadóg bheag é an fliúiteog. Tagann an t-ainm piccolo ('beag') ón Iodáilis, agus tagann an t-ainm Gaeilge ó Bhéarla flute + óg. (ga)
- L'ottavino è la più piccola taglia del flauto traverso. Viene realizzato in metallo o in legno duro (ebano o in grenadilla). (it)
- ピッコロはフルートの派生楽器であり、フルートと同じ指使いでちょうど1オクターヴ高い音が出る移高楽器である。 (ja)
- ( 만화의 등장 인물에 대해서는 피콜로 (드래곤볼) 문서를 참고하십시오.) 피콜로(이탈리아어: piccolo ‘작은’[*])는 작은 플루트이다. 플루트의 정확히 한옥타브 위 소리가 나지만 기보는 플루트와 똑같이 한다. 길이는 플루트의 약 절반이고 구조는 대략 플루트와 같다. (ko)
- O flautim ou piccolo (pequeno em italiano) é um instrumento musical da família da flauta, soando uma oitava acima da flauta soprano, da qual possui igual digitação. É constituído por um pequeno tubo de cerca de 33 cm de comprimento e um bocal. Este instrumento foi introduzido na orquestra no século XIX, sendo usado na música erudita moderna. Produz o som mais agudo da orquestra. É um instrumento de execução difícil, já que a dimensão pequena do tubo exigem uma embocadura e um sopro precisos. Além disso, suas chaves se encontram a uma distância extremamente pequena umas das outras. (pt)
- Piccolo, flet piccolo, pikolo, pikulina (wł. flauto piccolo, ottavino, skrót: fl. picc.; picc.) – instrument dęty drewniany z grupy aerofonów wargowych. Mała odmiana fletu poprzecznego, charakteryzująca się wysokim i przenikliwym dźwiękiem. (pl)
- Фле́йта-пи́кколо, малая флейта (итал. flauto piccolo) — разновидность современной флейты верхнего регистра. Диапазон: ре второй — до пятой октавы. Нотируется октавой ниже реального звучания. Вместе с большой и альтовой флейтой используется в симфоническом оркестре. (ru)
- 短笛（piccolo），是長笛家族的一種變種樂器，名稱源自意大利文“flauto piccolo”，長度為普通長笛的一半。音域則比長笛高1個八度，所以部份意大利作曲家亦會以“ottavino”稱呼短笛。 (zh)
- El flautí (anomenat també piccolo, de l'italià flauto piccolo o flauta petita) és un instrument aeròfon i pertany a la família del vent de fusta. S'utilitza habitualment en bandes de música i és un dels instruments de l'orquestra. L'instrument modern té la majoria de les mateixes digitacions que el seu germà més gran, la flauta transversal estàndard. El so del flautí és penetrant i es caracteritza pel seu to agut. De fet, el flautí té el registre més agut de tots els instruments de l'orquestra. (ca)
- Το πίκολο είναι ξύλινο πνευστό μουσικό όργανο. Τα κλειδιά του και οι τάπες του είναι διαταγμένα όπως και αυτά του φλάουτου, του οποίου ουσιαστικά αποτελεί μικρότερη έκδοση (πίκολο, στα ιταλικά piccolo, σημαίνει μικρός). Έχει το μισό μέγεθος από το φλάουτο και είναι μια οκτάβα ψηλότερο. Είναι κατασκευασμένο ακριβώς όπως και το φλάουτο μόνο που η χαμηλότερη νότα του είναι το ρε. Όπως και τα φλάουτα, τα πίκολο είναι φτιαγμένα από ξύλο, μέταλλο, ή είναι ξύλινα με μεταλλική κεφαλή. (el)
- El flautín o pícolo (del italiano flauto piccolo: ‘flauta pequeña’) es un instrumento de viento-madera en la tonalidad de Re bemol y posteriormente a finales del siglo XX, fabricado casi exclusivamente en tonalidad de Do. Sin embargo, en el Museo Nacional de Música de la Universidad de Dakota del Sur se exhibe un piccolo fabricado en mi bemol, probablemente sea el único de su clase. (es)
- The piccolo (/ˈpɪkəloʊ/ PIH-kə-loh; Italian for 'small') is a half-size flute and a member of the woodwind family of musical instruments. Sometimes referred to as a "baby flute" the modern piccolo has similar fingerings as the standard transverse flute, but the sound it produces is an octave higher. This has given rise to the name ottavino (Italian pronunciation: [otːaˈviːno]), by which the instrument is called in Italian and thus also in scores of Italian composers. (en)
- Le piccolo (« petit » en italien) est un instrument de musique à vent, plus précisément un bois appartenant à la famille de la flûte traversière. Il est également appelé « petite flûte ». Il se distingue du fifre, dont il dérive, par la présence d'un clétage. C'est l'instrument le plus aigu de l'orchestre symphonique, et son timbre, particulièrement pénétrant, le rend bien audible au-dessus d'un tutti. Le piccolo est utilisé en conjonction avec les tambours par les cliques traditionnelles du Carnaval de Bâle, en Suisse. (fr)
- De piccolo of kleine fluit is de - niet geheel correcte maar wel veelgebruikte - naam voor de sopranino-dwarsfluit, die, evenals de dwarsfluit, bespeeld wordt door dwars over het mondstuk te blazen. De oorspronkelijke Italiaanse naam luidt flauto piccolo (kleine fluit); in modern Italiaans heet de piccolo ottavino - "octaaf(fluit)je". (nl)
- Piccolaflöjt (från italienskans flauto piccolo, 'liten flöjt') är en liten tvärflöjt i träblåsfamiljen. Den är hälften så stor som en tvärflöjt och har sitt normala tonomfång en oktav ovanför denna. Piccolaflöjten har det högsta tonomfånget i symfoniorkestern, från tvåstrukna d ända upp till femstrukna c, och är i sitt höga register mycket svår att överrösta. Förutom i symfoniorkestern används den ofta i blåsorkestern och inte minst i . (sv)
- Фле́йта-пі́коло (іноді просто піколо або мала флейта; італ. flauto piccolo також ottavino, фр. petite flûte, нім. kleine Flöte) — дерев'яний духовий музичний інструмент, різновид поперечної флейти, найвищий за звучанням інструмент серед духових. Діапазон піколо — від d2 до c5. Ноти для флейти-піколо пишуться октавою нижче її реального звучання. (uk)
|
