| dbo:abstract
|
- Vznešenost (latinsky sublīmis, vznešený) je filozofický pojem z oblasti estetiky, kde označuje kvalitu, ať už fyzickou, morální, intelektuální, metafyzickou, estetickou, duchovní nebo uměleckou. Termín se vztahuje zejména na kvalitu přesahující možnost výpočtu, měření nebo nápodoby. Antika pojem spojovala s rétorickou dokonalostí. Velkým tématem se vznešenost stala znovu až v 18. století, kdy ho moderní estetikové spojili s pocity z mohutnosti přírody. Burke, Kant a Schopenhauer se soustředili na hledání vztahu mezi vznešeností a krásou. Postmoderní filozofie a umění začaly vznešenost hledat v technice a komplikovanosti digitálního světa. (cs)
- El sublim és una categoria estètica, derivada principalment de l'obra Περὶ ὕψους ('Sobre el sublim') de l'escriptor grec conegut com a Pseudo-Longí, i que consisteix fonamentalment en una bellesa extrema, capaç d'arravatar l'espectador en un èxtasi més enllà de la seva racionalitat, o fins de provocar dolor per ser impossible d'assimilar. El concepte del sublim fou redescobert durant el Renaixement, i gaudí de gran popularitat durant el barroc, el segle xviii alemany i anglès, i sobretot durant el primer romanticisme gràcies a la reformulació per part de Kant. (ca)
- Das Erhabene oder die Erhabenheit bezeichnet in ästhetischer, religiöser oder ethischer Hinsicht die Anmutung von etwas Großem oder Heiligem, das dem Gemüt und Denken die Schranken des Irdischen und Endlichen nimmt und mit Ehrfurcht, Verehrung und Achtung sowie mit einer spezifischen Art von Schrecken oder Schaudern verbunden ist. In der Ästhetik ist es eine komplementäre Kategorie zum Schönen. (de)
- يعني السمو (من sublīmis باللغة اللاتينية) في علم الجماليات صفة العظمة، سواء كانت جسدية أو أخلاقية أو فكرية أو ميتافيزيقية أو جمالية أو روحانية أو فنية. ويشير هذا المصطلح بالأخص إلى العظمة التي تتجاوز كل الاحتمالات التي يمكن عدها أو قياسها أو محاكاتها. (ar)
- Sublimo (el la latina sublimis : "tiu, kiu estas leviĝanta") estas filozofia kaj estetika koncepto. Ĝi difinas kvaliton tiel fortan kaj kun tiel larĝa amplitudo, ke ĝi transcendas belecon. La koncepto de sublimo estas kunligita al tiu de neatingebleco : ĝi laŭ filozofoj devas kaŭzi miron, pro timo aŭ respekto. Laŭ alia, ĉiutaga difino, io sublima estas io grandioza kaj tre impona, kion tamen senseblas nur per tre subtila sentokapablo. (eo)
- Lo sublime es una categoría estética, derivada principalmente de la célebre obra Περὶ ὕψους (Sobre lo sublime) del crítico o retórico griego Longino (o Pseudo-Longino), y que consiste fundamentalmente en una "grandeza" o, por así decir, belleza extrema, capaz de llevar al espectador a un éxtasis más allá de su racionalidad, o incluso de provocar dolor por ser imposible de asimilar. El concepto de lo "sublime" fue redescubierto durante el Renacimiento y gozó de gran popularidad durante el Barroco, durante el siglo XVIII alemán e inglés, y sobre todo durante el primer Romanticismo. (es)
- Estetikan, sublime, hoberenaren kalitatea da. Fisika, moralean, jakiturian, metafisikan, estetikan, artean edota arlo espiritualean. (eu)
- Sublime (latin : sublimis, « qui va en s'élevant » ou « qui se tient en l'air ») désigne dans le langage quotidien une chose grandiose et impressionnante (renversante), qui ne peut néanmoins être perçue ou comprise qu'avec une sensibilité très fine. Comme concept esthétique, le sublime désigne une qualité d'extrême amplitude ou force, qui transcende le beau. Le sublime est lié au sentiment d'inaccessibilité (vers l'incommensurable). Comme tel, le sublime déclenche un étonnement, inspiré par la crainte ou le respect. (fr)
- In aesthetics, the sublime (from the Latin sublīmis) is the quality of greatness, whether physical, moral, intellectual, metaphysical, aesthetic, spiritual, or artistic. The term especially refers to a greatness beyond all possibility of calculation, measurement, or imitation. Since its first application in the field of rhetoric and drama in ancient Greece it became an important concept not just in philosophical aesthetics but also in literary theory and art history. Digital sublime refers to certain perceptions of information technology. (en)
- Il Sublime (dal latino sublimis, oppure nella variante sublimus, composto da sub-, "sotto", e limen, "soglia"; quindi propriamente: "ciò che è al limite", ovvero di sub-, "sotto", e limen-, "soglia", propriamente "che giunge fin sotto la soglia più alta") è una categoria estetica che risale all'antichità classica e successivamente al Romanticismo. (it)
- 崇高（すうこう）とは美的範疇であり、巨大なもの、勇壮なものに対したとき対象に対して抱く感情また心的イメージをいう美学上の概念である。計算、測定、模倣の不可能な、何にも比較できない偉大さを指し、自然やその広大さについていわれることが多い。 (ja)
- 미학에서 숭고란 위대함을 나타내는 용어로, 물리적, 도덕적, 지적, 형이상학적, 미적, 정신적, 또는 예술적인 것을 포함한다. 이 용어는 특히 계산, 측정 또는 모방의 가능성을 넘는 위대함을 나타낸다. (ko)
- O termo sublime (do latim sublimis, "que se eleva" ou "que se sustenta no ar") entrou em uso no século XVIII, para indicar uma nova categoria estética, que se distinguia do belo e do pitoresco. O sublime provoca reações estéticas na qual a sensibilidade se volta para aspectos extraordinários e grandiosos da natureza, considerada um ambiente hostil e misterioso, que desenvolve no indivíduo um sentido de solidão. O termo foi inicialmente empregado na retórica e na poesia, passando a ter aceitação mais ampla após 1674, quando foi publicada a tradução francesa de Nicolas Boileau do Tratado sobre o sublime, escrito no final do século I ou no século III, por um anônimo designado pelos modernos como . Como conceito estético, o sublime designa uma qualidade de extrema amplitude ou força, que transcende o belo. O sublime é ligado ao sentimento de inacessibilidade diante do incomensurável. Como tal, o sublime provoca espanto, inspirado pelo medo ou respeito. Edmund Burke e, posteriormente, Kant defendem que a beleza não é o único valor estético. Diante de uma tempestade ou de uma sinfonia de Beethoven, o sentimento seria do sublime, mais que do belo. Nascido da vontade de exprimir o inexprimível, o gosto pelo sublime prevalece sobre o gosto pelo belo. Pode-se ligar a reflexão desses autores ao desenvolvimento do , a partir de meados do século XVIII. (pt)
- Het sublieme is in de filosofie een esthetische kwaliteit die verwijst naar het onbevattelijke van wat groots is. Vaak wordt het ook aangeduid met de Duitse term Das Erhabene. De filosofische connotatie is wezenlijk anders dan die van de term subliem in het dagelijks taalgebruik. In de tijd van de romantiek werd het vaak in verband gebracht met de overweldigende natuur. Filosofen als Edmund Burke en Immanuel Kant maakten met betrekking tot het oordeelsvermogen al in de achttiende eeuw een onderscheid tussen het schone en het sublieme: daar waar het schone harmonie tussen verbeelding en rede impliceert en gaat over welgeproportioneerde vormen, verwijst het sublieme naar disharmonische, onregelmatige, niet te bevatten en daarmee vaak ook angstwekkende vormen. 'Alle dingen die, op welke manier dan ook angstaanjagend zijn of verband houden met iets verschrikkelijks, of een vergelijkbare uitwerking hebben als angst en afschuw, zijn een bron van het sublieme', schreef Burke over dat laatste: 'Ze zijn in staat de sterkste emotie op te wekken die de geest kan ondergaan'. Het kan mede verklaren waarom de mens vaak gefascineerd wordt door dingen die hij eigenlijk verafschuwt of toch wil kijken naar dingen die hij eigenlijk niet wil zien, zoals rampen. Het begrip van het sublieme wordt vaak gebruikt in de kunstfilosofie. Belangrijke denkers die in recente tijden uitwerking gaven aan het begrip zijn Barnett Newman, Theodor Adorno en Jean-François Lyotard. Lyotard noemde het object van de sublieme ervaring 'het hier en het nu'. (nl)
- '.|.Возвы́шенное' — одна из центральных категорий эстетики, характеризующая внутреннюю значительность предметов и явлений, несоизмеримых по своему идеальному содержанию с реальными формами их выражения.«Возвышенное» как эстетическая категория означает нечто осознаваемое, что дает нам впечатление величины, возможно даже святости, выходящее за рамки Красоты. Поэтому Возвышенное зачастую сопряжено с чувством недоступности, необъятности. Оно вызывает изумление, связанное с благоговением и/или страхом.Различие между Возвышенным и Красотой является, по-видимому, западной проблемой, восточная философия, в частности китайская философия, не знает подобного различения. (ru)
- Wzniosłość (z łaciny sublimis, pod belką progową, wysoki, podniesiony) – cecha wielkości fizycznej, wartości moralnej, intelektualnej, metafizycznej lub artystycznej. Pojęcie to szczególnie odnosi się do wielkości, z którą nic innego nie można porównać, znajdującej się poza możliwością obliczenia, zmierzania lub naśladowania. Wzniosłość często odnosi się do natury i jej bezkresu. Pierwszym studium wzniosłości jest traktat „” przypisywany Pseudo-Longinosowi, dla którego twórczość artystyczna jest umiejętnością metaforyzowania[1]. Aż do XVIII wieku wzniosłość była terminem stosowanym głównie w krytyce literackiej. Edmund Burke i Immanuel Kant w niezależnie powstających tekstach odróżnili wzniosłość od piękna. Wzniosłość, jako zagadnienie estetyczne, wzbudzała największe zainteresowanie w okresie modernizmu. Współcześnie jest pojęciem lansowanym przez Jean-François Lyotarda, dla którego wartość wzniosłości jako narzędzia pojęciowego polega na tym, że prowadzi rozum ludzki do sprzeczności, ujawniając w ten sposób granice naszych władz poznawczych oraz wielorakość i nieokreśloność współczesnego świata. Wzniosłość jest jedną z kategorii estetycznych. W tłumaczeniach polskich używane jest też słowo górność, przypominające dziś już rzadko słyszane wyrażenie górnolotność, zwłaszcza w odniesieniu do stylu wyrażania się. (pl)
- Sublim (av lat. sublimis, exalterad, upphöjd), är ett filosofiskt och konstnärligt begrepp. Med "sublim" menas en transcendent upphöjdhet eller storhet i fysiskt, moraliskt, intellektuellt eller konstnärligt avseende. Begreppet avser särskilt någonting som är så upphöjt att det inte kan jämföras, och är bortom beräkning eller mätbarhet. Sublimitet har under långa tider varit konstens främsta ideal, men dess definition har förändrats under århundradena. Den första man känt till som utredde sublimiteten i allmänhet var den författare som brukar omnämnas som Longinos, i skriften Om det sublima (Peri hypsous), som Nicolas Boileau översatte 1674. För Longinos var sublimiteten ett slags intensitet som låg extasen nära och berodde av en stor själ. Ny forskning visar dock att även Filon skrev utförligt om det sublima, att Longinos med största sannolikhet tillhörde Alexandrias hebreiska subkultur, precis som Filon, samt att ursprunget till begreppet inte står att finna i den grekiska kulturen, utan i den hebreiska. Redan i Septuaginta, den första översättningen av israeliternas heliga skrift till grekiska från 200-talet f.Kr. används termen hypsos (sv. höjd) för att översätta det hebreiska marom, med samma innebörder som explicit finns hos Filon, och vilka man kan utläsa hos Longinos. Boileaus översättning innebar att verket fick ett slags återupptäckt - fastän Longinos inte verkar ha varit särskilt känd dessförinnan - vilken blev starkast i England, med filosofer som och Joseph Addison. Immanuel Kant (i Kritik av omdömeskraften) och Edmund Burke forskade båda på begreppet (jämför Burkes essä Essay on the Sublime and Beautiful, 1756) och båda skilde mellan sublimitet och det sköna, och båda, fastän de företräder förnuftstron, ansåg att fantasin var en förutsättning för sublimitet och den blev därmed det rationella tänkandets motsats. Senare författare har tenderat att inbegripa skönhet i begreppet. För Kant representerade det sublima en känsla som han härledde från en estetisk bedömning med vilken vi inser begränsningen som vår mänskliga natur utgörs av, det vill säga att vi förstår att vi inte kan nå något som är bortom vår egen räckvidd. Som ideal var sublimiteten särskilt utbredd under klassicismen och romantiken, där det för konstens del så småningom utmynnade i pittoreska bilder som inte längre speglade den filosofiska idén. Sublimiteten som ideal började avfärdas under modernismen, men fick något av en återfödelse med Jean-François Lyotard. För Lyotard är sublimiteten ett viktigt uttryck för gränsen för vår begreppsliga makt och avslöjar mångfalden och instabliteten i det postmoderna samhället. (sv)
- Величне, піднесене — категорія естетики, співвідносна з категорією , або «потворне», яка виражає ту грань естетичного освоєння світу, яка зумовлена взаємодією людини з потужними, незвичайними, значними явищами природи і культури. У величному мусить переважати загальнолюдське духовне начало, пройняте гуманістичним пафосом. У цьому сенсі можна твердити, що категорія «величне» відображає нескінченність і вічність світу, могутність людського духу, безмежні перспективи в осягненні й олюдненні природи. Сприймаючи явища природи, які ще до кінця або зовсім людством не освоєні (виверження вулкана, безодня зоряного неба, могутні хвилі океану тощо), героїчні вчинки людей, осягаючи епохальні суспільні події, людина, перемагаючи острах, відчуває особливе емоційне піднесення. Сутність, форми існування і способи відтворення величного у мистецтві досліджували вчені з І ст. н. е. Зберігся трактат «Про величне», який тривалий час приписували Лонгіну (III ст. н. е.). Значний внесок у розробку піднесеного належить англійському публіцистові і політичному діячеві Е. Берку (1729—1797). Його праця «Філософське дослідження походження наших ідей про величне і прекрасне» (1757), в якій розмежовуються прекрасне і величне, вплинула на , , Ф. Шиллера і через них на розробку теорії романтизму. Г.-В.-Ф. Гегель (1770—1831) вважав, що піднесене характеризує той етап становлення , на якому дух виходить за межі матеріальної форми, домінує над нею. Цьому етапові, на його думку, відповідає стадія розвитку мистецтва. Гегель розглядає ідею піднесеного у зв'язку зі спробою висловити нескінченне при відсутності предмета, за допомогою якого це можна зробити. У мистецтві ж піднесене він бачив переважно в просторі релігійного мистецтва, спрямованого на естетичне вираження ідеї про Бога. Гегель розрізняв велич духу героїчної особистості і героїчну епоху, розглядаючи умови виникнення героїчного. За Гегелем, у героїчну епоху Давньої Греції існував суттєвий зв'язок особистості і суспільства. Грецький герой не був відокремленим, він мав тісні зв'язки зі своїм родом, тому герой здобував максимум самостійності, його індивідуальність була для самої себе законом, не підпорядковувалася ніяким самостійно існуючим законам і суду. Тобто загальнодержавні і суспільні завдання людина виконувала як свої особисті. Також, Гегель розглядав героїзм не лише в контексті соціальної історії, але й через вираз духу. У ситуаціях, де героїзм є лише перемогою людини над собою, хоч він і спрямований на служіння загальним інтересам, Гегель не вважав справжньою величчю. (uk)
- 崇高（英語：sublime；拉丁語：sublīmis；德語：erhabene）又被稱為壯學。不管在美學上，還是哲學上都有各自卻相似的定義。最早提到崇高的是公元1世纪古罗马时代的《论崇高》（Peri Ypsous），是罗马帝国时期传下的一部古希腊文文艺理论著作。就审美经验而言，它表達的是一種使主体（主觀意識者）受到震撼，带有庄严感或敬畏感。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Vznešenost (latinsky sublīmis, vznešený) je filozofický pojem z oblasti estetiky, kde označuje kvalitu, ať už fyzickou, morální, intelektuální, metafyzickou, estetickou, duchovní nebo uměleckou. Termín se vztahuje zejména na kvalitu přesahující možnost výpočtu, měření nebo nápodoby. Antika pojem spojovala s rétorickou dokonalostí. Velkým tématem se vznešenost stala znovu až v 18. století, kdy ho moderní estetikové spojili s pocity z mohutnosti přírody. Burke, Kant a Schopenhauer se soustředili na hledání vztahu mezi vznešeností a krásou. Postmoderní filozofie a umění začaly vznešenost hledat v technice a komplikovanosti digitálního světa. (cs)
- El sublim és una categoria estètica, derivada principalment de l'obra Περὶ ὕψους ('Sobre el sublim') de l'escriptor grec conegut com a Pseudo-Longí, i que consisteix fonamentalment en una bellesa extrema, capaç d'arravatar l'espectador en un èxtasi més enllà de la seva racionalitat, o fins de provocar dolor per ser impossible d'assimilar. El concepte del sublim fou redescobert durant el Renaixement, i gaudí de gran popularitat durant el barroc, el segle xviii alemany i anglès, i sobretot durant el primer romanticisme gràcies a la reformulació per part de Kant. (ca)
- Das Erhabene oder die Erhabenheit bezeichnet in ästhetischer, religiöser oder ethischer Hinsicht die Anmutung von etwas Großem oder Heiligem, das dem Gemüt und Denken die Schranken des Irdischen und Endlichen nimmt und mit Ehrfurcht, Verehrung und Achtung sowie mit einer spezifischen Art von Schrecken oder Schaudern verbunden ist. In der Ästhetik ist es eine komplementäre Kategorie zum Schönen. (de)
- يعني السمو (من sublīmis باللغة اللاتينية) في علم الجماليات صفة العظمة، سواء كانت جسدية أو أخلاقية أو فكرية أو ميتافيزيقية أو جمالية أو روحانية أو فنية. ويشير هذا المصطلح بالأخص إلى العظمة التي تتجاوز كل الاحتمالات التي يمكن عدها أو قياسها أو محاكاتها. (ar)
- Sublimo (el la latina sublimis : "tiu, kiu estas leviĝanta") estas filozofia kaj estetika koncepto. Ĝi difinas kvaliton tiel fortan kaj kun tiel larĝa amplitudo, ke ĝi transcendas belecon. La koncepto de sublimo estas kunligita al tiu de neatingebleco : ĝi laŭ filozofoj devas kaŭzi miron, pro timo aŭ respekto. Laŭ alia, ĉiutaga difino, io sublima estas io grandioza kaj tre impona, kion tamen senseblas nur per tre subtila sentokapablo. (eo)
- Lo sublime es una categoría estética, derivada principalmente de la célebre obra Περὶ ὕψους (Sobre lo sublime) del crítico o retórico griego Longino (o Pseudo-Longino), y que consiste fundamentalmente en una "grandeza" o, por así decir, belleza extrema, capaz de llevar al espectador a un éxtasis más allá de su racionalidad, o incluso de provocar dolor por ser imposible de asimilar. El concepto de lo "sublime" fue redescubierto durante el Renacimiento y gozó de gran popularidad durante el Barroco, durante el siglo XVIII alemán e inglés, y sobre todo durante el primer Romanticismo. (es)
- Estetikan, sublime, hoberenaren kalitatea da. Fisika, moralean, jakiturian, metafisikan, estetikan, artean edota arlo espiritualean. (eu)
- Sublime (latin : sublimis, « qui va en s'élevant » ou « qui se tient en l'air ») désigne dans le langage quotidien une chose grandiose et impressionnante (renversante), qui ne peut néanmoins être perçue ou comprise qu'avec une sensibilité très fine. Comme concept esthétique, le sublime désigne une qualité d'extrême amplitude ou force, qui transcende le beau. Le sublime est lié au sentiment d'inaccessibilité (vers l'incommensurable). Comme tel, le sublime déclenche un étonnement, inspiré par la crainte ou le respect. (fr)
- In aesthetics, the sublime (from the Latin sublīmis) is the quality of greatness, whether physical, moral, intellectual, metaphysical, aesthetic, spiritual, or artistic. The term especially refers to a greatness beyond all possibility of calculation, measurement, or imitation. Since its first application in the field of rhetoric and drama in ancient Greece it became an important concept not just in philosophical aesthetics but also in literary theory and art history. Digital sublime refers to certain perceptions of information technology. (en)
- Il Sublime (dal latino sublimis, oppure nella variante sublimus, composto da sub-, "sotto", e limen, "soglia"; quindi propriamente: "ciò che è al limite", ovvero di sub-, "sotto", e limen-, "soglia", propriamente "che giunge fin sotto la soglia più alta") è una categoria estetica che risale all'antichità classica e successivamente al Romanticismo. (it)
- 崇高（すうこう）とは美的範疇であり、巨大なもの、勇壮なものに対したとき対象に対して抱く感情また心的イメージをいう美学上の概念である。計算、測定、模倣の不可能な、何にも比較できない偉大さを指し、自然やその広大さについていわれることが多い。 (ja)
- 미학에서 숭고란 위대함을 나타내는 용어로, 물리적, 도덕적, 지적, 형이상학적, 미적, 정신적, 또는 예술적인 것을 포함한다. 이 용어는 특히 계산, 측정 또는 모방의 가능성을 넘는 위대함을 나타낸다. (ko)
- '.|.Возвы́шенное' — одна из центральных категорий эстетики, характеризующая внутреннюю значительность предметов и явлений, несоизмеримых по своему идеальному содержанию с реальными формами их выражения.«Возвышенное» как эстетическая категория означает нечто осознаваемое, что дает нам впечатление величины, возможно даже святости, выходящее за рамки Красоты. Поэтому Возвышенное зачастую сопряжено с чувством недоступности, необъятности. Оно вызывает изумление, связанное с благоговением и/или страхом.Различие между Возвышенным и Красотой является, по-видимому, западной проблемой, восточная философия, в частности китайская философия, не знает подобного различения. (ru)
- 崇高（英語：sublime；拉丁語：sublīmis；德語：erhabene）又被稱為壯學。不管在美學上，還是哲學上都有各自卻相似的定義。最早提到崇高的是公元1世纪古罗马时代的《论崇高》（Peri Ypsous），是罗马帝国时期传下的一部古希腊文文艺理论著作。就审美经验而言，它表達的是一種使主体（主觀意識者）受到震撼，带有庄严感或敬畏感。 (zh)
- Wzniosłość (z łaciny sublimis, pod belką progową, wysoki, podniesiony) – cecha wielkości fizycznej, wartości moralnej, intelektualnej, metafizycznej lub artystycznej. Pojęcie to szczególnie odnosi się do wielkości, z którą nic innego nie można porównać, znajdującej się poza możliwością obliczenia, zmierzania lub naśladowania. Wzniosłość często odnosi się do natury i jej bezkresu. Wzniosłość jest jedną z kategorii estetycznych. W tłumaczeniach polskich używane jest też słowo górność, przypominające dziś już rzadko słyszane wyrażenie górnolotność, zwłaszcza w odniesieniu do stylu wyrażania się. (pl)
- Het sublieme is in de filosofie een esthetische kwaliteit die verwijst naar het onbevattelijke van wat groots is. Vaak wordt het ook aangeduid met de Duitse term Das Erhabene. De filosofische connotatie is wezenlijk anders dan die van de term subliem in het dagelijks taalgebruik. In de tijd van de romantiek werd het vaak in verband gebracht met de overweldigende natuur. (nl)
- O termo sublime (do latim sublimis, "que se eleva" ou "que se sustenta no ar") entrou em uso no século XVIII, para indicar uma nova categoria estética, que se distinguia do belo e do pitoresco. O sublime provoca reações estéticas na qual a sensibilidade se volta para aspectos extraordinários e grandiosos da natureza, considerada um ambiente hostil e misterioso, que desenvolve no indivíduo um sentido de solidão. (pt)
- Величне, піднесене — категорія естетики, співвідносна з категорією , або «потворне», яка виражає ту грань естетичного освоєння світу, яка зумовлена взаємодією людини з потужними, незвичайними, значними явищами природи і культури. У величному мусить переважати загальнолюдське духовне начало, пройняте гуманістичним пафосом. У цьому сенсі можна твердити, що категорія «величне» відображає нескінченність і вічність світу, могутність людського духу, безмежні перспективи в осягненні й олюдненні природи. (uk)
- Sublim (av lat. sublimis, exalterad, upphöjd), är ett filosofiskt och konstnärligt begrepp. Med "sublim" menas en transcendent upphöjdhet eller storhet i fysiskt, moraliskt, intellektuellt eller konstnärligt avseende. Begreppet avser särskilt någonting som är så upphöjt att det inte kan jämföras, och är bortom beräkning eller mätbarhet. Sublimitet har under långa tider varit konstens främsta ideal, men dess definition har förändrats under århundradena. (sv)
|
