| dbo:abstract
|
- La dicció és la manera de dir o de pronunciar un discurs, versos, etc. La paraula dicció prové del llatí dictio, que significa el mateix, o també parlament, expressió, ús de la paraula, i és derivat del verb dicere, dir. La col·locació de la veu consisteix a produir-la correctament, tenint en compte la respiració, la col·locació correcta del diafragma, la posició dels llavis, l'articulació que junts fan la dicció. Es parla de bona dicció quan l'ús i la pronunciació de paraules és correcte i encertat en la llengua a la qual pertanyen, sense tenir en compte el contingut o significat del que expressa l'emissor. Per tenir una dicció excel·lent és necessari pronunciar correctament, accentuar amb elegància, frasejar respectant les pauses i modulant els sons musicals. Una bona emissió de veu resulta un extraordinari suport per la interpretació de la música. En parlar i sobretot en cantar, és necessari evitar els vicis o defectes de dicció. Una bona dicció té una funció cabdal en l'ofici de l'actor per fer-se entendre, i per extensió per a qualsevol persona que ha de parlar en públic. (ca)
- Die Diktion (von lateinisch dictio „Gespräch, Unterhaltung, Vortrag, Rede“) ist die mündliche oder schriftliche Ausdrucksweise einer Person bzw. eines Textes. Oft wird der Begriff synonym mit Stil gebraucht. Als Stil wird allerdings korrekter die Eigenart einer ganzen literarischen Gattung (Briefstil, epischer Stil, Zeitungsstil usw.) oder Stilebene (einfach, gehoben, gemischt) bezeichnet, während man den persönlichen Stil eines Autors als dessen Manier und die konkrete sprachliche Ausdrucksweise eines von ihm verfassten Textes eben als dessen Diktion bezeichnen kann. Diese Unterscheidung ist allerdings dadurch verwischt worden, dass der Begriff Manier heute weithin als veraltet gilt und daher seine Bedeutung mit vom Ausdruck Stil übernommen wird. Der Ausdruck Diktion wird meist auf die grundlegenden Eigenschaften eines Textes wie Wortwahl, Satzbau, Verknüpfung und Rhythmus bezogen, während man bei Stil (und Manier) besonders an die gehobenen Stilmittel, wie rhetorische Figuren, sowie persönliche Eigenarten und Erfindungen des Autors denkt. (de)
- Diction (Latin: dictionem (nom. dictio), "a saying, expression, word"), in its original meaning, is a writer's or speaker's distinctive vocabulary choices and style of expression in a poem or story. In its common meaning, it is the distinctiveness of speech: the art of speaking so that each word is clearly heard and understood to its fullest complexity and extremity, and concerns pronunciation and tone, rather than word choice and style. This is more precisely and commonly expressed with the term enunciation or with its synonym, articulation. Diction has multiple concerns, of which register, the adaptation of style and formality to the social context, is foremost. Literary diction analysis reveals how a passage establishes tone and characterization, e.g. a preponderance of verbs relating physical movement suggests an active character, while a preponderance of verbs relating states of mind portrays an introspective character. Diction also has an impact upon word choice and syntax. Aristotle, in The Poetics (20), defines the parts of diction (λέξις) as the letter, the syllable, the conjunction, the article, the noun, the verb, the case, and the speech (λόγος), though one commentator remarks that "the text is so confused and some of the words have such a variety of meanings that one cannot always be certain what the Greek says, much less what Aristotle means." (en)
- La dicción es la forma de emplear las palabras para formar oraciones, ya sea de manera oral o escrita. Se habla de buena dicción cuando el empleo de dichas palabras es visto como correcto y acertado en el idioma al que estas pertenecen, sin atender al contenido o significado de lo expresado por el emisor. Por otro lado la dicción es también la manera de pronunciar. La colocación de la voz consiste en producirla correctamente, tomando en cuenta la respiración, la colocación correcta del diafragma, la posición de los labios, la articulación y, desde luego, la dicción.[cita requerida] La palabra dicción proviene del latín dictio, -nem, 'manera de hablar'. (es)
- La diction est la qualité orale d'une lecture ou d'une prise de parole improvisée. Le terme élocution en est alors un synonyme. Dans un sens plus spécialisé, la diction est l'art ou la discipline qui consiste à prononcer en parlant ou en chantant un texte, en général lu ou appris par cœur (dans le deuxième cas on emploie aussi le terme récitation), à haute voix dans le but de le rendre le plus compréhensible possible aux auditeurs. Elle sous-entend donc une application certaine par rapport à la simple énonciation (de paroles improvisées). L'emploi d'une diction améliorée est le plus souvent le corollaire d'un registre (choix des mots et des formules) de langue plus soutenu. (fr)
- Diksi adalah pilihan kata di dalam tulisan yang digunakan untuk memberi makna sesuai dengan keinginan penulis. Syarat diksi adalah tepat, benar, dan lazim. Pemilihan diksi yang tidak tepat menyebabkan perbedaan makna dan pesan penulis tidak tersampaikan. Diksi termasuk dalam pembahasan aspek kata dalam sajak. Aspek kata di dalam diksi meliputi denotasi, konotasi, morfologi, semantik, dan etimologi. Penyair menggunakan diksi untuk memperoleh makna puitis tertentu. Penggunaan diksi yaitu untuk mendapatkan makna setepat-tepatnya untuk banyak pernyataan. Diksi yang sangat tepat akan menimbulkan imajinasi yang memiliki estetika dan puitik. Penerapan diksi yang paling dasar adalah pada pengungkapan gagasan penulis. Selain itu, diksi dapat diterapkan pada saat berbicara di depan publik maupun untuk menulis beragam karangan. Penggunaan ketepatan pilihan kata ini dipengaruhi oleh kemampuan pengguna bahasa yang terkait dengan kemampuan mengetahui, memahami, menguasai, dan menggunakan sejumlah kosakata secara aktif. (in)
- La dizione è il modo in cui vengono articolati i suoni che compongono il linguaggio. Con questo termine si intende, oltre alla mera pronuncia delle parole, oggetto dell'ortoepia, l'insieme dei meccanismi della fonetica articolatoria e in generale la fisiologia della produzione del linguaggio orale. Riveste una notevole importanza in campi come la recitazione (attori e doppiatori), la declamazione in pubblico (uomini politici) o, ad esempio, nel giornalismo radio-televisivo. (it)
- ディクション(仏: diction)とは、朗読、演劇、声楽などにおける言葉の発音法を指す。劇場など一定の広さを持つ場所においては、朗読、演劇、歌唱を行う場合、聴衆に言葉が明瞭に聞き取れる発音が必要となる。この必要のために発達したのが「舞台発音法」であり、特に音響拡声装置の発達していない時代においては重視された。これは時代によって様々な変遷を経ており、作品の作られた時代や、詩人、劇作家、作曲家の出身地などによって、様々な考え方がある。 (ja)
- Woordkunst is het vermogen om gedachten en emoties mooi te verwoorden. Hierbij kan gedacht worden aan bijvoorbeeld zinsbouw, ritme, rijm en andere stijlfiguren. (nl)
- A dicção é o modo em que uma pessoa articula e pronuncia as palavras de uma língua. Denota a pronúncia clara e na correta entonação de um texto no seu meio linguístico. (pt)
- Dykcja (łac. dictio) – sposób mówienia, poprawnego wymawiania wyrazów przy uwzględnieniu wszystkich procesów zachodzących w wyrazach i na ich granicach. Zasadnicza umiejętność w wykonywaniu takich zawodów jak: śpiewak, aktor, prezenter telewizyjny lub radiowy, nauczyciel. (pl)
- Ди́кция (от лат. dictio — произношение) — четкое произнесение звуков в соответствии с фонетическими нормами языка. Выразительность дикции - важная сторона мастерства актера, певца, выступающего. Четкая артикуляция звуков зависит от степени тренированности активных органов речи - губ, языка. Поэтому отработка четкой дикции всегда начинается с мышечных тренировок - артикуляционной гимнастики. После выработки четкости действий активных органов речи с помощью артикуляционной гимнастики необходимо перейти к формированию правильных навыков произнесения отдельных гласных и согласных звуков языка. Необходимо помнить, что при произношении гласных надо обращать внимание на правильную позицию и фокусировать звук на кончиках прикрытых губ. Артикуляция гласных должна быть четкой, но не размашистой - движения небольшие по амплитуде, губы собраны. Известные мастера художественного слова говорят, что дикция во многом определяет профессиональное соответствие артиста, а недостатки в дикции мешают или не дают возможности быть артистом. Эти требования справедливы и для оратора. При овладении азами красноречия недостатки в дикции ликвидируются. Ведь дикция - это степень выраженности в произнесении слов и слогов, это манера произношения звуков, а манеры, как известно, можно и нужно совершенствовать. Однако, сами по себе дефекты произношения не так вредны, как нежелательный эффект, вызываемый искажением звуков. Четкая дикция облегчает восприятие языка аудиторией, а неясное, расплывчатое произношение мешает пониманию слов; плохое произнесение иногда просто лишает фразы смысла. Сильные искажения звуков - резкое «г», свистящее «с», шепелявое «ш», горловое «р» - отвлекают внимание слушателей, заставляют их прислушиваться к дефектам звучания, прерывают ход мысли. (ru)
- Дикція (від лат. dictio — вимова) — чітке вимовляння звуків відповідно до фонетичних норм мови. Виразність дикції — важлива сторона майстерності актора, співака, промовця. Чітка артикуляція звуків залежить від ступеня натренованості активних органів мовлення — губ, язика та нижньої щелепи. Тому відпрацьовувати чіткість дикції завжди слід починати з м'язових тренувань — артикуляційної гімнастики. Після вироблення чіткості дій активних органів мовлення з допомогою артикуляційної гімнастики необхідно перейти до формування правильних навичок вимовляння окремих голосних і приголосних звуків мови. Необхідно пам'ятати, що при вимові голосних треба звертати увагу на правильну позицію і фокусувати звук на кінчиках прикритих губ. Артикуляція голосних повинна бути чіткою, але не розмашистою — рухи з невеликою амплітудою, губи зібрані. Відомі майстри художнього слова говорять, що дикція багато в чому визначає професійну відповідність артиста, а недоліки в дикції заважають, або й не дають можливості бути артистом. Ці вимоги справедливі й для оратора. При оволодінні азами красномовства недоліки в дикції усувають. Адже дикція — це ступінь виразності у вимовлянні слів і складів, це манера вимови звуків, а манери, як відомо, можна і треба вдосконалювати. Однак, самі собою дефекти вимови не такі шкідливі, як небажаний ефект, що спричиняє викривлення звуків. Чітка дикція полегшує сприймання мови аудиторією, а неясна, розпливчата вимова заважає розумінню слів; погане вимовляння іноді просто обезсмислює фрази. Сильні перекручення звуків — різке «р», свистяче «с», шепеляве «ш» — відволікають увагу слухачів, примушують їх прислуховуватися до дефектів звучання, переривають хід думки. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La diction est la qualité orale d'une lecture ou d'une prise de parole improvisée. Le terme élocution en est alors un synonyme. Dans un sens plus spécialisé, la diction est l'art ou la discipline qui consiste à prononcer en parlant ou en chantant un texte, en général lu ou appris par cœur (dans le deuxième cas on emploie aussi le terme récitation), à haute voix dans le but de le rendre le plus compréhensible possible aux auditeurs. Elle sous-entend donc une application certaine par rapport à la simple énonciation (de paroles improvisées). L'emploi d'une diction améliorée est le plus souvent le corollaire d'un registre (choix des mots et des formules) de langue plus soutenu. (fr)
- La dizione è il modo in cui vengono articolati i suoni che compongono il linguaggio. Con questo termine si intende, oltre alla mera pronuncia delle parole, oggetto dell'ortoepia, l'insieme dei meccanismi della fonetica articolatoria e in generale la fisiologia della produzione del linguaggio orale. Riveste una notevole importanza in campi come la recitazione (attori e doppiatori), la declamazione in pubblico (uomini politici) o, ad esempio, nel giornalismo radio-televisivo. (it)
- ディクション(仏: diction)とは、朗読、演劇、声楽などにおける言葉の発音法を指す。劇場など一定の広さを持つ場所においては、朗読、演劇、歌唱を行う場合、聴衆に言葉が明瞭に聞き取れる発音が必要となる。この必要のために発達したのが「舞台発音法」であり、特に音響拡声装置の発達していない時代においては重視された。これは時代によって様々な変遷を経ており、作品の作られた時代や、詩人、劇作家、作曲家の出身地などによって、様々な考え方がある。 (ja)
- Woordkunst is het vermogen om gedachten en emoties mooi te verwoorden. Hierbij kan gedacht worden aan bijvoorbeeld zinsbouw, ritme, rijm en andere stijlfiguren. (nl)
- A dicção é o modo em que uma pessoa articula e pronuncia as palavras de uma língua. Denota a pronúncia clara e na correta entonação de um texto no seu meio linguístico. (pt)
- Dykcja (łac. dictio) – sposób mówienia, poprawnego wymawiania wyrazów przy uwzględnieniu wszystkich procesów zachodzących w wyrazach i na ich granicach. Zasadnicza umiejętność w wykonywaniu takich zawodów jak: śpiewak, aktor, prezenter telewizyjny lub radiowy, nauczyciel. (pl)
- La dicció és la manera de dir o de pronunciar un discurs, versos, etc. La paraula dicció prové del llatí dictio, que significa el mateix, o també parlament, expressió, ús de la paraula, i és derivat del verb dicere, dir. La col·locació de la veu consisteix a produir-la correctament, tenint en compte la respiració, la col·locació correcta del diafragma, la posició dels llavis, l'articulació que junts fan la dicció. (ca)
- Die Diktion (von lateinisch dictio „Gespräch, Unterhaltung, Vortrag, Rede“) ist die mündliche oder schriftliche Ausdrucksweise einer Person bzw. eines Textes. Oft wird der Begriff synonym mit Stil gebraucht. Als Stil wird allerdings korrekter die Eigenart einer ganzen literarischen Gattung (Briefstil, epischer Stil, Zeitungsstil usw.) oder Stilebene (einfach, gehoben, gemischt) bezeichnet, während man den persönlichen Stil eines Autors als dessen Manier und die konkrete sprachliche Ausdrucksweise eines von ihm verfassten Textes eben als dessen Diktion bezeichnen kann. Diese Unterscheidung ist allerdings dadurch verwischt worden, dass der Begriff Manier heute weithin als veraltet gilt und daher seine Bedeutung mit vom Ausdruck Stil übernommen wird. (de)
- Diction (Latin: dictionem (nom. dictio), "a saying, expression, word"), in its original meaning, is a writer's or speaker's distinctive vocabulary choices and style of expression in a poem or story. In its common meaning, it is the distinctiveness of speech: the art of speaking so that each word is clearly heard and understood to its fullest complexity and extremity, and concerns pronunciation and tone, rather than word choice and style. This is more precisely and commonly expressed with the term enunciation or with its synonym, articulation. (en)
- La dicción es la forma de emplear las palabras para formar oraciones, ya sea de manera oral o escrita. Se habla de buena dicción cuando el empleo de dichas palabras es visto como correcto y acertado en el idioma al que estas pertenecen, sin atender al contenido o significado de lo expresado por el emisor. Por otro lado la dicción es también la manera de pronunciar. La colocación de la voz consiste en producirla correctamente, tomando en cuenta la respiración, la colocación correcta del diafragma, la posición de los labios, la articulación y, desde luego, la dicción.[cita requerida] (es)
- Diksi adalah pilihan kata di dalam tulisan yang digunakan untuk memberi makna sesuai dengan keinginan penulis. Syarat diksi adalah tepat, benar, dan lazim. Pemilihan diksi yang tidak tepat menyebabkan perbedaan makna dan pesan penulis tidak tersampaikan. Diksi termasuk dalam pembahasan aspek kata dalam sajak. Aspek kata di dalam diksi meliputi denotasi, konotasi, morfologi, semantik, dan etimologi. Penyair menggunakan diksi untuk memperoleh makna puitis tertentu. Penggunaan diksi yaitu untuk mendapatkan makna setepat-tepatnya untuk banyak pernyataan. Diksi yang sangat tepat akan menimbulkan imajinasi yang memiliki estetika dan puitik. Penerapan diksi yang paling dasar adalah pada pengungkapan gagasan penulis. Selain itu, diksi dapat diterapkan pada saat berbicara di depan publik maupun unt (in)
- Ди́кция (от лат. dictio — произношение) — четкое произнесение звуков в соответствии с фонетическими нормами языка. Выразительность дикции - важная сторона мастерства актера, певца, выступающего. Четкая артикуляция звуков зависит от степени тренированности активных органов речи - губ, языка. Поэтому отработка четкой дикции всегда начинается с мышечных тренировок - артикуляционной гимнастики. (ru)
- Дикція (від лат. dictio — вимова) — чітке вимовляння звуків відповідно до фонетичних норм мови. Виразність дикції — важлива сторона майстерності актора, співака, промовця. Чітка артикуляція звуків залежить від ступеня натренованості активних органів мовлення — губ, язика та нижньої щелепи. Тому відпрацьовувати чіткість дикції завжди слід починати з м'язових тренувань — артикуляційної гімнастики. (uk)
|
