Дєчін

Дєчін (чеськ. Děčín) — місто в Устецькому краї на півночі Чехії, порт на річці Лабе. Населення 47 951 чоловік (2021).

Дєчін чеськ. Děčín
Герб Дєчіна Прапор Дєчіна
Дєчін
Основні дані
50°46′25″ пн. ш. 14°11′46″ сх. д.
Країна	Чехія
Регіон	Устецький край
Столиця для	Дечин (округ Чехії)
Межує з — сусідні нас. пункти Těchloviced, Їлове, Dobrnád, Hřenskod, Heřmanovd, Malšoviced, Malá Veleňd, Dobkoviced, Ludvíkoviced, Розенталь-Білаталь, Горіш, Райнгардтсдорф-Шена ?
Поділ	Děčín I-Děčínd, Staré Městod, Nové Městod, Podmoklyd, Bynovd, Chrochviced, Dolní Oldřichovd, Letnád, Rozbělesyd, Bělád, Horní Žlebd, Loubíd, Vilsniced, Dolní Žlebd, Q11170511?, Maxičkyd, Jalůvčíd, Přípeřd, Prostřední Žlebd, Horní Oldřichovd, Popoviced, Václavovd, Krásný Studenecd, Hoštice nad Labemd, Nová Vesd, Chmelniced, Bechlejoviced, Březinyd, Folknářed, Boletice nad Labemd, Q12040494?, Křešiced, Chlumd, Velká Veleňd, Lesnád
Засновано	993
Перша згадка	1283
Статус міста	Статутне місто
Площа	117,7 км²
Населення	47 951
Висота НРМ	135 м.н.м.  м
Водойма	Ельба
Міста-побратими	Пірна, Йонава, Пршеров
Телефонний код	(CZE) 562335
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Номери автомобілів	U
LAU 2	CZ0421 562335
Код LAU (NUTS)	CZ562335
GeoNames	3077244
OSM	r439579  ·R
Поштові індекси	405 02
Міська влада
Мер міста	Jiří Anděld
Вебсайт	decin.cz
Мапа
Дєчін у Вікісховищі

Історія

Дєчінська улоговина відома людям ще з ранньої бронзової доби. Перша згадка про Дєчіна датується 993 роком, коли тут було городище роду Премисловичів. У середині 13-го століття на місці нинішнього Дєчіна була побудована кам'яна фортеця, а потім з'явилося королівське місто.

У 1851 році була відкрита гілка залізниці Прага — Подмокли — Дрезден. На лівому березі ріки Лабе (Ельби), де до того часу перебували лише самотні хутори, з яких найбільшим поселенням були Подмокли, в 19-му столітті з'явилося відразу кілька промислових міст, у тому числі і Дєчін.

Ще в 1880 році Подмокли випереджали Дєчін і за кількістю жителів, і за економічним значенням. Проте вже в жовтні 1942 року Дєчін, Подмокли і Старе Місто об'єдналися в одне ціле. В наш час^[коли?] Дєчін з населенням 47 тисяч чоловік став транспортним, торговельним, адміністративним центром і одним з найважливіших туристичних центрів регіону.

Пам'ятки

Камінь голоду в Дєчіні з написом: «Якщо побачиш мене, то плач»

Велику роль у розквіті міста зіграв Франц Антонін Тун фон Гогенштейн — просвітитель і прогресивний економіст — саме роду Тунів довгий час належав Дєчінський замок, одна з головних визначних пам'яток міста. Замок у дусі класицизму стоїть у центрі міста, над злиттям річок Лабе і Плоучниці. Завдяки протегуванню мистецтвам Тунами замок у XIX столітті перетворився на справжній центр культури. Тут приймали сера Вальтера Скотта. Саме тут склав один зі своїх вальсів, названий дєчінським, Фредерік Шопен. Юних Тунів вчив образотворчому мистецтву Антонін Манес, відомий чеський художник епохи романтизму. Замок Тунів використовувався і для проведення важливих політичних переговорів, наприклад, під час Кримської війни в середині 19-го століття. На території замку також розміщувався найбільший орхідарій в Центральній Європі, де розводили сотні видів орхідей.

Інша визначна пам'ятка Дєчіна — зоопарк, який розташований в Подмоклех на лівому березі ріки Лабе на площі в 6 га. Зоопарк був відкритий в 1949 році. Його спеціалізація — вирощування рідкісних видів тварин, яких важко утримувати в умовах звичайних зоопарків. Дєчінський зоопарк бере участь в 7 європейських програмах, у ньому міститься 130 ссавців 35-ти видів, у тому числі ведмеді грізлі, ягуар, 111 птахів 45-ти видів, включаючи жовтоликий какаду, і 5 плазунів 3-х видів.

Дєчінський рожевий сад розташований на території замку, він відомий не тільки завдяки величезній кількості квітів, але й архітектурним пам'яткам.

Розташовані в околицях Дєчіна Лужицькі гори і їх околиці — один з колишніх центрів склоробства в Чехії (і сьогодні там працюють кілька невеликих приватних склозаводів).

Камінь голоду

У річці Ельба біля лівого берега стоїть базальтовий камінь голоду площею 6 м², який видно лише при низькому рівні води. Зазвичай це показник посухи в регіоні. У давні часи, коли він з’являвся, будь-який рух човнів по річці мав припинитися через низький рівень води.

Переривання торгівлі означало, що люди страждатимуть від нестачі їжі та інших припасів. Найнижчі рівні води були позначені на камені з 1417 року. На камені є напис німецькою мовою: «Якщо ви побачите мене, то плачте» (нім. Wenn Du mich siehst, dann weine).

Відомі люди

• Мірослав Тирш — чеський митець, громадський діяч. Засновник першого товариства «Сокіл» у Чехії.

Література

• Географический энциклопедический словарь.— Москва: Советская энциклопедия, 1989.— С. 148. (рос.)