Курорт

Куро́рт (нім. Kurort від Kur — лікування й Ort — місце) — місце з природними лікувальними засобами (мінеральними джерелами, сприятливим кліматом, лікувальними грязями тощо), де є спеціальні установи та споруди для лікування й відпочинку хворих.

Історія курортів

Курорти (лікувальні води) були відомі вже в Стародавньому Римі. В листах Плінія молодшого згадується мода серед молодих та здорових нероб їздити на курорти, тобто в його час (кінець І — початок ІІ століття н. е.) курорти як явище були вже давно відомі. В Новий час перші курорти виникли в XVIII столітті в Англії і були розраховані на аристократію і середній клас. У XIX столітті це нововведення перейняла і континентальна Європа. Курорти на Балтійському морі, Баден-Баден або богемські курорти як Карлові Вари незабаром стали центром зустрічей багатіїв.

Сучасні уявлення про курорти

В медицині під курортами розуміють певну територію, на якій знаходитися природні лікувальні чинники, спеціальні технічні пристосування для їх лікувального використання (наприклад: пляжі, бювети, парки) і є лікувально-профілактичні установи — санаторії.

Курорти відрізняються від рекреаційних зон тим, що мають в своєму складі окрім природних лікувально-оздоровчих ресурсів систему технічних і медико-організаційних ресурсів і тому можуть надавати допомогу хворим різного профілю. У свою чергу, рекреаційні зони мають лише природні оздоровчі ресурси і розраховані для оздоровлення здорових людей і профілактики у них хронічних захворювань.

Медична наука, що вивчає використання природних чинників для відновлення (медичній реабілітації) здоров'я людини називається курортологією.

Медична псевдонаука, що вивчає використання природних чинників для профілактики захворювань у здорових людей називається медична валеологія.

Курорти діляться за наявностю на них ресурсів природних лікувальних чинників:

кліматичні — мають в своєму розпорядженні лікувальне повітря (аеротерапія — високогірна, лісова, степова, пустельна тощо), сонце (геліотерапія) і море / океаном (таласотерапія).
бальнеологічні — мають в своєму розпорядженні лікувальні води для зовнішнього і внутрішнього використання (гідротерапія), лікувальними грязями (пелоїдотерапія) і лікувальною нафтою (озокеритотерапія, нафталонотерапія). Останнім часом використовують поняття — SPA-курорти, що є синонімом бальнеологічних курортів.
із спеціальними чинниками — наприклад, лікування кумисом.

Див. також

Джерела

Курортні ресурси України. / За ред. М. В. Лободи. — К.: Тамед, 1999. — 344 с.
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Словник іншомовних слів, Головна Редакція УРЕ АН УРСР. — К., 1975. — С. 379
(рос.) Курорты. Энциклопедический словарь / Гл. ред. Е. И. Чазов. — М. : Советская Энциклопедия, 1983. — 592 с.

Посилання

Курорт [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
Лікувально-оздоровчі зони [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
Санаторно-курортний заклад [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
Курорти // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 115. — ISBN 978-966-7407-83-4.
Закон України «Про курорти»
Любіцева О. О., Стафійчук В. І. Розвиток курортної справи в Україні [Архівовано 5 березня 2009 у Wayback Machine.]