Республіка Об'єднаних провінцій Нідерландів
Респу́бліка Семи́ об'єднаних провінцій Нідерландів (нід. Republiek der Zeven Verenigde Nederlanden), неофіційно широко відома як Голла́ндська респу́бліка — конфедеративна республіканська держава в Західній Європі, що існувала у 1581—1795 роках. Постала внаслідок об'єднання семи з сімнадцяти провінцій Іспанських Нідерландів (Ни́жніх Земе́ль), що спромоглись отримати незалежність від імперії Габсбургів внаслідок перемоги Нідерландської революції. Займала терени сучасних Нідерландів і Бельгії. Перестала існувати внаслідок французької інтервенції.
| Республіка Семи об’єднаних провінцій Нідерландів нід. Republiek der Zeven Verenigde Nederlanden | |||||
| |||||
| |||||
.svg) | |||||
| Столиця | de facto, Гаага | ||||
| Мови | Нідерландська | ||||
| Форма правління | Республіка | ||||
| Законодавчий орган | Генеральні штати Нідерландів | ||||
| Історичний період | Ранній Новий час | ||||
| - Засновано | 26 липня 1581 | ||||
| - Французькі революційні війни | 19 січня 1795 | ||||
| De facto державна релігія Кальвіністський протестантизм | |||||
| |||||
.svg)
Назва
ред.- Голландська республіка
- Нідерландська республіка
- Республіка семи сполучених (об'єднаних) Нідерландів (нід. Republiek der Zeven Verenigde Nederlanden)
- Республіка семи сполучених (об'єднаних) провінцій (нід. Republiek der Zeven Verenigde Provinciën)
- Сполучені (об'єднані) провінції (нід. Verenigde Provinciën)
- Сім провінцій (нід. Zeven Provinciën)
- Бельгійські (Нідерландські) федеративні провінції (лат. Foederatae Belgii Provinciae; Belgica Respublicae Foederatae)[1][2] — від давньої назви регіону Белгіка.
- Бельгійська (Нідерландська) федерація (лат. Belgica Foederata).
Склад
ред.Республіка була конфедерацією семи провінцій, шість з яких формально були колишніми монархіями і одна — республікою:
- Голландське графство
- Зеландське графство
- Утрехтська сеньйорія
- Стад-ен-Ланде (республіка)
- Гельдернське герцогство
- Оверейсельська сеньйорія
- Фрисландська сеньйорія
- Дрентський ландшафт — не мав представництва у Генеральних Штатах, проте був повноцінною провінцією та мав свій власний законодавчий орган (провінційні штати) та свого штатгальтера).
Крім того, до складу Республіки Об'єднаних провінцій входили так звані Генералітетські землі, які не входили до складу жодної провінції та керувалися безпосередньо Генеральними штатами. На цих землях не було Провінційних штатів і вони не були представлені у центральному уряді.
Історія
ред.
До 1581 року територія історичних Нідерландів складалася з князівств, графств та незалежних єпархій; деякі з них, проте не всі, входили до складу Священної Римської імперії. Нині ця територія розподілена між такими державами, як Нідерланди, Бельгія, Люксембург, а також є частинами Франції та Німеччини. Історичні Нідерланди в XVI столітті приблизно відповідали Сімнадцяти провінціям, на які поширювалася дія Прагматичної санкції 1549 року Карла V Габсбурга.
Шляхом одруження, миру чи продажу, ці землі передалися габсбурзькому імператору Карлу V Габсбургу та його сину, королю Філіпу ІІ Габсбургу. 1568 року Нідерланди, керовані Вільгельмом І Оранським, повстали проти Філіпа II через високі податки, переслідування протестантів урядом та спроби Філіпа модернізувати та централізувати децентралізовані середньовічні урядові структури провінцій. Це був початок Нідерландської революції[3].
У 1579 році сім північних провінцій Нідерландів підписали Утрехтську унію, у якій пообіцяли підтримати один одного в оборонній війні проти іспанської армії. Цього було дотримано в «Акті про урочисте зречення» (1581), декларації про незалежність, у якій північні провінції офіційно скинули Філіпа II як правителя Північних Нідерландів[4].
Спочатку Об'єднані провінції намагалися обрати свого власного правителя. Вони запросили керувати державою Франсуа Анжуйського (він очолював республіку Об'єднаних провінцій протягом 1581—1583 років). Пізніше, після вбивства Вільгельма Оранського (10 липня, 1584), і Генріх ІІІ, і Єлизавета І відхилили пропозицію правити Нідерландами. Однак англійська королева згодилася надати Об'єднаним провінціям протекторат від Англії (Нансачський договір, 1585) і відправила Роберта Дадлі як генерал-губернатора. Це не мало успіху, і 1588 року провінції перетворилися на республіку[5].
Цей розділ потребує доповнення. (липень 2019) |
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Rowen, Herbert H. (1978). John de Witt, Grand Pensionary of Holland, 1625—1672. Princeton University Press.
- ↑ De Witt, Johan (10 May 1652). Brieven van Johan de Witt. I. pp. 61–62.
- ↑ Федорук, Ярослав Олександрович (1996). Міжнародна дипломатія і політика України 1654-1657 : [монографія] Ч. 1 : 1654 рік (укр.). Львів: НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, Львів. від-ня. с. 9—10. ISBN 5-7702-0806-6.
- ↑ Bos, Peter B. (2015). The Road to Freedom and the Demise of Nation States (англ.). Lulu.com. с. 493. ISBN 9781483431444. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.
- ↑ Tracy, James (2008). The Founding of the Dutch Republic: War, Finance, and Politics in Holland, 1572-1588 (англ.). OUP Oxford. ISBN 9780191607288. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.
Джерела
ред.- Солтановська Т. Г. Нідерландська буржуазна революція [Архівовано 21 травня 2017 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Шуст Р. М. Левендаальдер [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 77. — ISBN 978-966-00-1028-1.