Location via proxy:   [ UP ]  
[Report a bug]   [Manage cookies]                

Тиса

транскордонна річка в Україні, Словаччині, Угорщині, Сербії, Румунії

Ти́са (угор. Tisza; серб. Тиса; нім. Theiß; словац. Tisa) — річка, найбільша ліва притока Дунаю (басейн Чорного моря).

Тиса
Початок Тиси (тече до спостерігача) при злитті Чорної Тиси (ліворуч, витікає з-під мосту) та Білої Тиси (праворуч).
48°04′28″ пн. ш. 24°14′39″ сх. д. / 48.074700000028° пн. ш. 24.24440000002777751° сх. д. / 48.074700000028; 24.24440000002777751
ВитікРахів (Україна, Закарпатська область)
• координати48°04′28″ пн. ш. 24°14′39″ сх. д. / 48.074700000028° пн. ш. 24.24440000002777751° сх. д. / 48.074700000028; 24.24440000002777751
висота, м2020 м
ГирлоДунай (Сербія, м. Новий Сад)
• координати45°08′08″ пн. ш. 20°16′19″ сх. д. / 45.135800000027778367° пн. ш. 20.27220000002778022° сх. д. / 45.135800000027778367; 20.27220000002778022
Басейнбасейн Дунаю[1] і Басейн Тисиd
Країни:Україна Україна
Румунія Румунія
Словаччина Словаччина
Угорщина Угорщина
Сербія Сербія
Прирічкові країни:Румунія
Словаччина
РегіонЗакарпатська область
Довжина966 км
Площа басейну:157 186 км²
Середньорічний стік800 м³/с
Притоки:Вішеу, Іза, Сомеш[2], Körös Riverd[3], Муреш[4], Красна[2], Тересва[1], Теребля[1], Ріка[1], Боржава[2], Бодрог[5][2], Задьваd[6], Біла Тиса[1], Čikd, Туриця[2], Аранка, Слана[6], Бега[5], Батар, Єгричка, Körös-érd, Косівська[1], Сільський Потік[7], Săpânța Riverd, Baia Riverd, Bicu Riverd, Чорна Тиса (річка)[1], Sarasău Riverd, Шарош[d], Șugătag Riverd, Дербачка (річка)[1], Шопурка[1], Білий (притока Тиси)[1], Q1035072?[6], Апшиця[1] і Тячівець[1]
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Тече в межах України (Закарпатська область), Угорщини та Сербії, частково по кордону між Україною та Румунією та Угорщиною, а також по кордону між Словаччиною та Угорщиною.

Характеристика

ред.

Довжина — 966 км (у межах України — 201 км).

Площа басейну — 157 тис. км² (у межах України — 11,3 тис. км²).

Утворюється злиттям Чорної Тиси та Білої Тиси за 4 км вище міста Рахова.

На території України міститься верхня, переважно правобережна частина басейну Тиси, що лежить на південно-західних схилах Українських Карпат і на Закарпатській низовині.

Долина до села Великого Бичкова V-подібна (ширина 100–200 м), на окремих ділянках ущелиноподібна (ширина 30–50 м). Далі тече вздовж гір Верхньотисинською улоговиною у широкій (від 3–5 до 8–9 км) долині, перетинає Вулканічний хребет (Хустські ворота, ширина долини тут зменшується до 1,3–1,5 км) і виходить на Закарпатську низовину.

Заплава у верхів'ї відсутня або представлена вузькою (30–60 м) смугою, нижче — часто одностороння (завширшки від кількох десятків метрів до 1,5–2 км); є обваловані ділянки, річище у верхів'ї звивисте, порожисте, нижче — дуже розгалужене, з численними островами.

При виході на низовину набуває рис рівнинної річки, ширина її досягає 150–170 м (подекуди 260 м).

Похил річки — 1,2 м/км.

Живлення переважно снігове і дощове; бувають високі паводки. 40 % річного стоку припадає на весняний період.

Льодоутворення — з першої половини грудня (забереги, сало, шуга), льодостав нестійкий; весняний льодохід у березні, бувають затори.

Гідрологічні пости: біля Рахова1949), Ділового1913), Великого Бичкова1945), Тячева1942), Хуста1946), Вилка1886), Чопа1950).

У межах України Тису використовують для водопостачання, рибництва, рекреації.

На Тисі розташовані міста: Рахів, Тячів, Хуст, Чоп (Україна); Сігету-Мармацієй (Румунія); Домбрад, Токай, Сольнок, Сегед (Угорщина).

У 1973 році на річці було створено водосховище Тиса (Кішкьореш).

Основні притоки

ред.
 
Річкові басейни приток Дунаю на території України

Праві

ред.

Апшинець, Косівська, Шопурка, Тересва, Дербачка, Теребля, Ріка, Боржава (в межах України); Лаборець (разом з Ужем), Бодрог (разом з Латорицею), Слана, Горнад, Егер, Загіва.

Ліві

ред.

Сільський Потік, Білий, Батар, а також потоки Квасний і Радомир[8] (в межах України); Вішеу, Іза, Самош, Кереш, Муреш, Бегей.

Назва

ред.

Назву пов'язують з деревом тис, яке в давнину рясніло тут. Також український дослідник Валентин Стецюк виводить назву з булгарського слова «таса» — «чиста»[9]. В давньоримських джерелах Тиса відома під назвами Tissus, Tisia, Pathissus.

У Плінія давньогрецькою річка називалася Патісс (Πάθισσος). У низці творів XIX і XX століть трапляється написання назви річки «Тисса» (з двома "с", наприклад, у Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона, у зведеннях боїв періоду Другої світової війни та у фільмі 1958 року «Над Тиссою»).

У старих англійська джерелах вона може називатися Theiss, за назвою річки німецькою Theiß. Італійською мовою вона відома як «Tibisco», а в старих італійська джерелах (як, наприклад, у зв'язку з морськими битвами на Дунаї між Османською імперією та Габсбурзькою імперією у 17-му та 18-му століттях) її часто називають «Tibisque».

Тваринний світ

ред.

Тиса має багатий і різноманітний тваринний світ. Понад 200 видів птахів мешкають у пташиному заповіднику Тисафюред. Заплави вздовж річки можуть похвалитися великою кількістю різноманітного рослинного і тваринного світу. Зокрема, щорічне «цвітіння» Тиси вважається місцевим природним дивом. Цвітіння приваблює величезну кількість комах, що є добре відомим видовищем.[10][11]

У вересні 2020 року в річці були виявлені колонії велична моховатка[12].

Навігація

ред.

Тиса судноплавна на більшій частині своєї течії. Річка відкрилася для міжнародного судноплавства лише нещодавно; раніше Угорщина розрізняла «національні річки» та «міжнародні річки», вказуючи, чи допускалися туди неугорські судна, чи ні. Після вступу Угорщини до Європейського Союзу ця відмінність була скасована, і судна були допущені на Тису в її угорській частині.[13]

Умови судноплавства змінюються залежно від обставин: коли річка повноводна, вона часто є несудноплавною, так само як і під час сильної посухи.[14].

ГЕС

ред.

На річці розташовано ГЕС Kisköre.

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г д е ж и к л м н Каталог річок УкраїниКиїв: 1957. — С. 16. — 192 с.
  2. а б в г д http://mek.niif.hu/00100/00154/html/tisza/fkm.htm
  3. https://vizeink.hu/wp-content/uploads/2021/05/akk/1/Also_Tisza_tervezesi_egyseg_altalanos_foldrajzi_es_arvizhidrologiai_jellemzese.pdf
  4. https://net.jogtar.hu/jogszabaly?docid=a1400074.bm
  5. а б https://www.terra.hu/cian/vizgyujto.html
  6. а б в https://wtours.hu/sites/default/files/tokaj-szolnok.pdf
  7. оцінка
  8. Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путеводитель, — Ужгород: Карпати, 1978. — 96 с., ил., 16 л. ил.
  9. Стецюк В. М. (14 квітня 2017). Давньобулгарська топонімія в Україні (повний список). Персональний сайт Валентина Стецюка (Львів). Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 29 квітня 2017.
  10. Konyvek, Szalay (2009). Наші улюблені угорці. Pannon-Literatura Kft. с. 94. ISBN 978-963-251-145 0.
  11. Klaushik. Цвітіння Тиси. amusingplanet.com. Процитовано 25 November 2019.
  12. Đorđe Đukić (8 September 2020). Відкриті організми, що виникли 500 мільйонів років тому [Відкриті організми, що виникли 500 мільйонів років тому]. Politika (серб.). с. 12.
  13. Декларація про співробітництво щодо басейну річки Тиса/Тиса та Ініціатива щодо сталого просторового розвитку річки Тиса/Тиса | Проект бази даних міжнародних екологічних угод (МЕА). iea.uoregon.edu. Процитовано 3 лютого 2019.
  14. База даних водних шляхів NoorderSoft; доступ 13 березня 2016 р.
  15. База даних малих космічних тіл JPL: Тиса (англ.) .

Література

ред.

Посилання

ред.