Абревіатура

Абревіатура (лат. abbrevio — скорочую) — складноскорочені слова, похідне слово, що виникає внаслідок абревіації — утворення з перших літер або з інших частин слів, що входять до складу назви чи поняття. Вживаються в усній та писемній мові.

Абревіатури називають також акронімами (від дав.-гр. ἄκρος — «найвищий, крайній» та ὁ ὤνυμος та τό ὄνομα, ὄνυμα а ще οὔνομα, — «ім'я»). Щодо застосування терміна «акронім» існують різні думки: за однією, акронімами називають будь-які слова, складені з перших літер чи частин слів у скорочуваному словосполученні, за іншою — тільки такі, що вимовляються як цілісні слова, а не як послідовність назв літер.

Окрім утворення із власне українських слів, абревіатури активно поповнюються запозиченнями (алгол, кобол). Багато з них є термінами: байт, варикап, вариконд.

Назва

У Сучасному російсько-українському словнику 2008 року М. Г. Зубкова пропонують такі варіанти (порядок слів збережено): «скорочення, буквоскорот, буквоскорочення, складноскорочене слово, складноскорочена назва, абревіатура».

Утворення абревіатур

Складноскорочені слова можуть утворюватися наступним чином:

• складанням частин кожного із твірних слів, що входять до базового словосполучення: завмаг — завідувач магазину
• складанням частини твірного слова і цілого твірного слова: держадміністрація — державна адміністрація, медсестра — медична сестра
• складанням назв початкових букв твірних слів: УТН — Українські телевізійні новини, ЛПУ — Ліберальна партія України, КЕБУ — Команда електронних бібліотек України
• складанням початкових звуків твірних слів: рацс — реєстрація актів цивільного стану
• складанням початкових частин і звуків, букв, цифр тощо: облвно — обласний відділ народної освіти, СУ-15 (Сухий — прізвище конструктора)

Типи абревіатур

Компоненти абревіатур визначають їхні види. Літерні (ініціальні) абревіатури складаються з початкових літер (ООН, США, HAH), звукові — з початкових звуків (виш, рацс), складові — з початкових складів кожного слова словосполучення (колгосп). Існують мішані абревіатури, в яких поєднані початкова частина першого слова і ціле друге (морфлот), початок першого слова та кінець останнього (мопед — від [мо(тоцикл + велоси)пед]).

Загалом, розрізняють такі типи абревіатур:

• буквено-звукова — абревіатура ініціального типу, в якій поєднуються буквена та звукова вимова (наприклад: ІНДЗ — ін-де-зе — індивідуальне науково-дослідне завдання; ЦСКА — це-ес-ка — Центральний спортивний клуб армії);
• звукова — абревіатура, що складається з початкових звуків (ЛАЗ — Львівський автобусний завод, НАН — Національна академія наук);
• ініціальна — абревіатура, що складається з початкових літер слів, які виступають твірною базою для певного похідного (наприклад: УПА — Українська повстанська армія, СБУ — Служба безпеки України);
  • ініціальна буквена — ;
  • ініціальна звукова — ;
  • ініціально-цифрова — ;
• комбінована — ;
• літерна — ;
• мішана (змішана) — ;
• складова — ;
• словоформна — поєднання частини слова з відмінковою словоформою (Наприклад: завкафедри, коомроти, завскладу);
• телескопічна — абревіатура, утворена шляхом поєднання початкової і кінцевої частин твірного слова (Наприклад: мерон — малоеластичний капрон);
• уламкова — поєднання в абревіатурі асемантичних частин слова (Наприклад: педфак, медсанбат, студком, мехамат);
• усічено-словесна — абревіатура, утворена шляхом поєднання частини слова з повноцінним словом (Наприклад: запчастини, продтовари, Казахфільм)

Будова морфем

Абревіатури бувають подільними і неподільними. У перших чітко виділяють усі частини, які можуть сполучатися з іншими словами чи аброморфемами. До таких в українській мові належать, наприклад, слова з елементами вет-, військ-, мат-, мед-, політ- у першій позиції (ветдопомога, ветлікар, ветпункт, ветсанітар, ветфельдшер) чи -кор, -ком, -орг — у другій (власкор, спецкор, юнкор). До морфемно неподільних належать буквені та звукові абревіатури.

Поділ абревіатур на складові частини якісно інший, ніж у нескорочених одиниць. В їхній будові виділяють своєрідні аброморфеми, межі яких не збігаються зі звичними співвідносними з ними за значенням і частково співвідносними за формою морфемами (-ком-: виконком, міськвиконком і комітет).

Подібно до інших морфем аброморфеми наділені значенням, вони повторюються у багатьох словах і в сполученні з різними основами (медкомісія, медобслуговування, медперсонал, медпрацівник), отже, використовуються як активний словотворчий формант.

Тематична група

Абревіатури здебільшого належать до іменників і об'єднуються у великі тематичні групи назв:

• країн (КНР — Китайська Народна Республіка),
• партій (УНП — Українська народна партія),
• міжнародних організацій (ООН — Організація Об'єднаних Націй, РЄ — Рада Європи),
• центральних органів виконачої влади (СБУ — Служба безпеки України),
• машин і приладів (ЕОМ — електронно-обчислювальна машина, врубмашина, земснаряд).
• медицини (УЗД — ультразвукове дослідження)

Вони стають твірними для багатьох похідних слів, серед яких переважають іменники — назви осіб (виконкомівець, метробудівець, фізкультурник) і відносні прикметники (домобудівний, харчо-блоковий, профкомівський).

Абревіатура в музиці

Абревіатура — скорочення і спрощення нотного запису. Абревіатуру використовують для позначення: повторення частини п'єси або окремих тактів, груп нот, подвоєння звуків, перенесення звуків на октаву вгору або вниз, інструментів у партитурі, термінів. До абревіатури відносять також мелізми.

Див. також

• Акронім
• Дитлоїд
• Скорочення в електроніці
• Список скорочень, що вживаються в інформаційних технологіях
• Категорія:Списки скорочень (2 К, 43 С)
• Шаблон:Акроніми української мови

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. (С.?)
• Словник музичних термінів (С.?)
• Я. Ф. Клименко. Абревіатура // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9. (С.?)

Посилання

• Абревіатури // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 12. — ISBN 978-966-439-921-7.
• Абревіатура // Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — С. 6.
• Абревіатура // Українська література 2024
• Абревіатура у мовознавстві [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] | Абревіатура у музиці [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Абревіатура [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Словник скорочень української мови [Архівовано 20 травня 2022 у Wayback Machine.].
• Словник скорочень української мови
• ДСТУ 3585:2013 Бібліографічний опис скорочення слів і словосполучень українською мовою
• Acronym Finder — англомовні акроніми [Архівовано 25 жовтня 2005 у wayback.archive-it.org]. (англ.)