Джамболан
| Джамболан | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Syzygium cumini L. | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
.jpg)
Джамбола́н, або ямбола́н, або сізі́гіум ямбола́н (Syzygium cumini) — багаторічна рослина родини миртових.
Опис
Джамболан — вічнозелене швидкоросле дерево висотою 6-20, часом 25 метрів[1][2] з діаметром стовбура 60-90 см і з довгасто-овальним листям 5-25 см завдовжки і 2,5-10 см завширшики. Листя має виражений скипідарний запах. Квітки рожеві з воронкоподібною чашкою, з 4-5 зрослими пелюстками та численними тичинками. Плід — глянсова темно-фіолетова, майже чорна, кістянка з тонкою шкіркою, діаметром 1,25-5 см. М'якуш плоду фіолетовий або білий, дуже соковитий, ароматний, з терпким, іноді гіркуватим смаком, містить одне або кілька зелених або коричневих насінин.
Поширення
Батьківщина джамболана — Індія, М'янма, Шрі-Ланка, Андаманські острови. Натуралізувався і культивується в Індонезії, північно-східній Австралії, Східній Африці, на Філіппінах, рідше в тропічній Америці[1].
Дерево росте в долинах річок, а також до вистоти 1200 м над рівнем моря[1].
Використання
Плоди джамболана їстівні у свіжому вигляді, а також використовується для приготування тортів, соусів, желе, шербетів та сиропів. Листя, плоди, насіння та кора рослини широко використовуються в медицині. Ефірні олії, які добувають з листя, використовуються в парфумерії.
В азіатсько-тихоокеанському басейні джамболан — найпоширеніша рослина для профілактики та лікування цукрового діабету[3] [4] [5] [6] [7]. З медичною метою використовуються листя й кора, а також самі плоди й насіння[8].
Галерея
-
Квітки та листя джамболана -
Дерево -
Комаха на квітці -
Плоди джамболана -
Джамболан насіння
_seeds.jpg)
Примітки
- ↑ а б в Jie Chen, Lyn A. Craven: Myrtaceae. In: Wu Zhengyi, Peter H. Raven, Hong Deyuan (Hrsg.): Flora of China. Bd. 13, 2007, S. 355 (efloras.org).
- ↑ B. Verdcourt: Syzygium cumini. In: Flora of Tropical East Africa. 2001 (plants.jstor.org).
- ↑ A. Ghani, Dhaka: Asiatic Society of Bangladesh (Hrsg.): Medicinal Plants of Bangladesh with Chemical Constituents and Uses. Berlin, Heidelberg 2003, S. 637-638 (vedamsbooks.com).
- ↑ C. P. Khare, Springer (Hrsg.): Medicinal Plants of Bangladesh with Chemical Constituents and Uses. 2007, S. 397 (books.google.de).
- ↑ M. Ayyanar, P. Subash-Babu, Asian Pac J Trop Biomed (Hrsg.): Syzygium Cumini (L.) Skeels: A Review of its Phytochemical Constituents and Traditional Uses. 2012, S. 240-246 (NCBI PMC).
- ↑ M. Ayyanar, P. Subash-Babu, S. Ignacimuthu, Complement Ther Med (Hrsg.): Syzygium Cumini (L.) Skeels., a Novel Therapeutic Agent for Diabetes: Folk Medicinal and Pharmacological Evidences. 2013, S. 232-243 (Complement Ther Med).
- ↑ Ocvirk, M. Kistler, S. Khan, S. H. Talukder, H. Hauner, J Ethnobiol Ethnomed (Hrsg.): Traditional Medicinal Plants Used for the Treatment of Diabetes in Rural and Urban Areas of Dhaka, Bangladesh - an Ethnobotanical Survey. 2013, S. 43 (NCBI PMC).
- ↑ Julia F. Morton: Fruits of warm climates. Miami 1987, S. 375–378 (Purdue University).
Посилання
- Morton, J.F. 1987. Fruits of Warm Climates. Julia Morton 20534 SW 92 Ct., Miami Fl 33189. [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Article in The Hindu, retrieved June 23 2007 [Архівовано 23 грудня 2007 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |