Кеннет Геддес Вільсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вільсон.

Кеннет Вільсон
англ. Kenneth Geddes Wilson
Народився8 червня 1936(1936-06-08)[1][2][…]
Волтем, Массачусетс
Помер15 червня 2013(2013-06-15)[1][2][…] (77 років)
Сако, Мен
·лімфома
Країна США
НаціональністьСША США
Діяльністьфізик-теоретик, викладач університету, педагог, фізик
Alma materГарвардський університет
Галузьфізика
ЗакладКорнельський університет
Вчене званняпрофесор
Науковий керівникМюррей Гелл-Манн
ВчителіМаррі Гелл-Ман
Відомі учніМайкл Пескін
Аспіранти, докторантиМайкл Пескін[4]
Пол Гінспарг
Роман Яцків
H. R. Krishnamurthyd
Joel L. Horowitzd
ЧленствоНаціональна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Американське фізичне товариство
Американське філософське товариство[5]
Відомий завдяки:Теорія критичних явищ у зв'язку з фазовими переходами
НагородиПремія Вольфа з фізики за 1980
Нобелівська премія з фізики (1982)

Ке́ннет Ге́ддес Ві́льсон (англ. Kenneth Geddes Wilson; 8 червня 1936, Волтем, Массачусетс — 15 червня 2013, Сако, Мен) — американський фізик, Нобелівський лауреат з фізики 1982 «за теорію критичних явищ у зв'язку з фазовими переходами».

Біографія

Для навчання в Гарвардському університеті Вільсон отримав стипендію за результатами математичного змагання ім. Вільяма Ловелла Путнема. Ступінь доктора філософії отримав в 1961 р. в Каліфорнійському технологічному інституті, під керівництвом Мюррея Гелл-Манна.

У 1963 р. прийшов працювати в Корнельський університет на фізичний факультет як молодший науковий співробітник, ставши в 1970 р. професором. У 1974 р. отримав в Корнелльському університеті професуру ім. Джеймса Вікса з фізики. Був одним з тих, що заслужили премію Вольфа з фізики в 1980 р. У 1982 р. став лауреатом Нобелівської премії з фізики за розвиток теорії фазових переходів другого роду, яка враховує вплив довколишніх молекул.

У 1985 році був призначений директором Корнелльського центру теорії і моделювання в науці і конструкторській справі (відоміший як Корнелльський теоретичний центр) — одного з п'яти центрів з суперкомп'ютерами, що були створені за допомогою Національного наукового фонду США.

У 1988 р. Вільсон перейшов до факультету в університеті штату Огайо.

Найвідоміші роботи Вільсона стосуються проблеми критичних станів при фазових переходах. Для опису критичних станів Вільсон розробив математичний апарат ренормалізаційних груп, створення якого і принесло вченому Нобелівську премію з фізики 1982 року. Крім фізики твердого тіла, вчений також вніс значний внесок у створення квантової хромодинаміки, теорії, що описує взаємодію кварків в елементарних частинках. Крім того, Вільсон був одним з ентузіастів використання суперкомп'ютерів для фізичних досліджень.

Примітки

  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Музей Соломона Гуггенгайма — 1937.
  4. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. ↑ NNDB — 2002.

Посилання

Ейнштейн Це незавершена стаття про фізика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кеннет_Геддес_Вільсон&oldid=38501133