Педру I
Педру I | ||
| ||
---|---|---|
28 травня 1357 — 18 січня 1367 | ||
Попередник: | Афонсу IV | |
Наступник: | Фернанду I | |
Народження: |
8 квітня 1320[1][2] Коїмбра, Португалія | |
Смерть: |
18 січня 1367[1][3][2] (46 років) Ештремош, Евора, Португалія | |
Поховання: | Алкобаський монастир | |
Країна: | Португальське королівство | |
Релігія: | католик | |
Рід: | Бургундська | |
Батько: | Афонсу IV | |
Мати: | Беатриса Кастильська | |
Шлюб: |
Констанса (з 1339) Інес де Кастро (з 1345) | |
Діти: | Фернанду I, Марія, Луї, Альфонс, Діонісій, Жуан, Беатриса, Жуан | |
Пе́дру І (порт. Pedro I; 8 квітня 1320 — 18 січня 1367) — король Португалії (1357—1367). Представник португальської Бургундської династії. Син португальського короля Афонсу IV і кастильської інфанти Беатриси. Продовжував політику попередника по зміцненню королівської влади. Відомий історією свого кохання до кастильської дами Інес де Кастро, з якою таємно одружився після смерті дружини (1345). За наказом батька-короля Афонсу IV, який побоювався посилення впливу Кастилії, її вбили. Після того, як Педру став королем, він домігся видачі з Кастилії вбивць Інес та жорстоко покарав їх. Король оприлюднив свій шлюб з Інес і наказав ексгумувати її тіло, одягти її у королівські одежі, помістити на трон і надавати їй королівські почесті. Після цього Інес поховали у розкішному саркофазі, де після смерті упокоївся і сам король. Також — Петро, Педро. Прізвиська — Справедли́вий (порт. o Justo), Жорсто́кий (порт. o Cruel).
Імена
- Пе́дру I (порт. Pedro I) — у португальських джерелах.
- Пе́дру Афо́нсу, або Ді́ніш Афо́нсович (порт. Pedro Afonso) — по-батькові.
- Пе́дру I Бургу́ндський (порт. Pedro I de Borgonha) — за назвою династії.
- Пе́дру Жорсто́кий (порт. Pedro, o Cruel) — за прізвиськом, за жорстоку помсту вбивцям своєї коханки Інес.
- Пе́дру I Португа́льський (порт. Pedro I de Portugal) — за назвою країни.
- Пе́дру Справедли́вий (порт. Pedro, o Justo) — за прізвиськом.
- Петро́ I (лат. Petrus I) — у латинських джерелах.
- Пе́дро I (ісп. Pedro I) — у кастильських, іспанських джерелах.
Біографія
6 лютого 1336 року в Еворі, в монастирі святого Франциска, Педру заочно заручився із Констансою, донькою вільєнського князя Хуана. 24 серпня 1339 року в Лісабоні відбулася офіційна шлюбна церемонія. Педру дарував Констансі сеньйорії Аленкера, Візеу і Монтемора-у-Нову[4][5]. Вона народила спадкоємця Фернанду, майбутнього португальського короля.
У почті Констанси була служниця Інес де Кастро, яка зачарувала Педру. Він почав зраджувати дружині з Інес, що викликало негативну реакцію батька. Після смерті Констанси в 1345 році, інфант потайки одружився з коханкою, а 1354 року став жити разом із нею відкрито. Інес дуже не любили при португальському дворі, вбачаючи в ній агента кастильського впливу. 7 січня 1355 року, за відсутності Педру, рішенням короля Афонсу IV та членів Королівської ради Інес стратили в Коїмбрі. Це зруйнувало стосунки між батьком і сином, спричинивши міжусобну війну. Протистояння зупинили на прохання королеви Беатриси та усіх станів Португалії.
В 1357 році він проголосив свою кохану Інес де Кастро королевою, попри те, що вона померла за 2 роки до цього, в 1355 році. Її тіло було ексгумоване для коронації.[6]
Король дістав тіло Інес з домовини, коронував його і одягнув в розкішні шати. Всадовивши покійницю на троні, він змусив усіх придворних краю цілувати поли її одягу (за іншими версіями — руку) та присягати на вірність як новій королеві, виказуючи Інес ту шану, якої вона не зазнала за життя[7]. Зробив він це не лише для того, щоб вшанувати пам'ять про Інес, але й щоб легітимізувати своїх дітей від неї, як претендентів на португальський трон і спадкоємців престолу. Визнання її законною королевою Португалії, а не просто коханкою Педру І робило їхній дітей не бастардами Педро, а законними інфантами.
1361 року Педру виманив обманом, під обіцянки недоторканності, убивць свої дружини — Перу Коелю та Діогу Пашеку. Король арештував їх у дворі й піддав привселюдним тортурам — вирвав живцем їхні серця на знак їхнього жорстокосердя.
19 березня 1361 року Педру І легітимізував королівським указом своїх дітей від Інес — Беатріш, Жуана і Дініша.
Сім'я
- Батько: Афонсу IV (1290—1357), король Португалії (1325—1357)
- Мати: Беатриса (1293—1359), донька кастильського короля Санчо IV
- 1-ша дружина: Констанса (1317—1345), донька вільєнського князя Хуана
- Діти:
- Марія (1342—1375) — португальська інфанта; ∞ Фернандо, арагонський інфант.
- Луїш (1344) — португальський інфант; помер у дитинстві.
- Фернанду I (1345—1383), король Португалії (1367—1383)
- 2-га дружина:
- Діти:
- Коханка: Тереза Лоренсу, галісійська шляхтянка
- Бастард: Жуан I (1357—1433), король Португалії (1385—1433)
Примітки
- ↑ а б Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
- ↑ а б Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Sousa (1739) Provas, Tomo I, 33, p. 282.
- ↑ Cristina Pimenta. D. Pedro I, Entre o Reino e a Recordação de Inês, 2007.
- ↑ 30 most interesting facts about Portugal. travel drafts (амер.). 12 вересня 2017. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 4 квітня 2020.
- ↑ Jerónimo Bermúdez. Nise Laureada. 1577.
Джерела
- Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
- Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
- Caetano de Souza, Antonio (1735). Historia Genealógica de la Real Casa Portuguesa [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]. I, Livros I e II. Lisboa: Lisboa Occidental, na oficina de Joseph Antonio da Sylva. ISBN 978-84-8109-908-9
- Rodrigues Oliveira, Ana (2010). Rainhas medievais de Portugal. Dezassete mulheres, duas dinastias, quatro séculos de História. Lisboa: A esfera dos livros. ISBN 978-989-626-261-7
- Педро I Правосудный // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Herculano A. Historia de Portugal. Lisboa, 1854. Vol 1
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Педру I
Cawley, Charles, Portugal, kings, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy
- Lopes, Fernão. Chronica del Rey D. Pedro I deste nome, e dos reys de Portugal o oitavo cognominado o Justiceiro na forma em que a escereveo Fernão Lopes [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.]. Lisboa Occidental, 1735 // Biblioteca Nacional Digital (порт.)
- Lopes, Fernão. Chronica de el-rei D. Pedro I [Архівовано 24 вересня 2009 у Wayback Machine.] // Project Gutenberg (порт.)