Рот Едуард Микитович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м заміна синтаксу відповідно до обговорення
Mazij (обговорення | внесок)
2885 редагувань
граматика, пунктуація, милозвучність
 
Рядок 16: Рядок 16:
{{!)}}
{{!)}}
}}
}}
'''Едуард Микитович Рот''' ([[1924]], [[Івано-Франківськ|Станіслав]] — [[серпень]] [[1945]]) — повний кавалер [[орден Слави|ордена Слави]], в роки [[радянсько-німецька війна|радянсько-німецької війни]] [[командир]] [[відділення]] розвідки 88-го гвардійського стрілецького полку (33-тя гвардійська Севастопольська ордена Суворова стрілецька дивізія, [[43-тя армія (СРСР)|43-тя армія]], [[3-й Білоруський фронт]]), гвардії [[старший сержант]] — на момент до подання до ордена Слави 1-го ступеня.
'''Едуард Микитович Рот''' ([[1924]], [[Івано-Франківськ|Станіслав]] — [[серпень]] [[1945]]) — повний кавалер [[орден Слави|ордена Слави]], у роки [[радянсько-німецька війна|радянсько-німецької війни]] — [[командир]] [[відділення]] розвідки 88-го гвардійського стрілецького полку (33-тя гвардійська Севастопольська ордена Суворова стрілецька дивізія, [[43-тя армія (СРСР)|43-тя армія]], [[3-й Білоруський фронт]]), гвардії [[старший сержант]] — на момент до подання до ордена Слави 1-го ступеня.


== Біографія ==
== Біографія ==
Народився в [[1924]] році в місті Станіславі (нині [[Івано-Франківськ]]) в сім'ї службовця. [[Єврей]]. Закінчив 7 класів. Працював [[токар]]ем на заводі. Призваний в [[Червона армія|Червону армію]] в липні [[1941]] року. У діючій армії — з липня 1941 року.
Народився [[1924]] року в місті Станіславі (нині [[Івано-Франківськ]]) у сім'ї службовця. [[Єврей]]. Закінчив 7 класів. Працював [[токар]]ем на заводі. Призваний у [[Червона армія|Червону армію]] в липні [[1941]] року, перебував у діючій армії.


Воював на [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західному]], [[Південний фронт (Друга світова війна)|Південному]], [[Четвертий Український фронт|4-му Українському]], [[Перший Прибалтійський фронт|1-му Прибалтійському]], [[Третій Білоруський фронт|3-му Білоруському фронтах]].
Воював на [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західному]], [[Південний фронт (Друга світова війна)|Південному]], [[Четвертий Український фронт|4-му Українському]], [[Перший Прибалтійський фронт|1-му Прибалтійському]], [[Третій Білоруський фронт|3-му Білоруському фронтах]].
Рядок 27: Рядок 27:
У перший день прориву ворожої оборони південніше Харкова [[12 травня]] [[1942]] року під час [[атака|атаки]] був тяжко поранений і майже рік проходив лікування в різних [[госпіталь|госпіталях]].
У перший день прориву ворожої оборони південніше Харкова [[12 травня]] [[1942]] року під час [[атака|атаки]] був тяжко поранений і майже рік проходив лікування в різних [[госпіталь|госпіталях]].


У квітні [[1943]] року повернувся з госпіталю на Південний фронт, в 33-тю гвардійську стрілецьку дивізію, яка в цей час відвойовувала [[Донбас]]. У першому ж наступальному бою у [[Ворошиловградська область|Ворошиловградській області]] був знову поранений.
У квітні [[1943]] року повернувся з госпіталю на Південний фронт, у 33-тю гвардійську стрілецьку дивізію, яка в цей час відвойовувала [[Донбас]]. У першому ж наступальному бою у [[Ворошиловградська область|Ворошиловградській області]] був знову поранений.


У серпні 1943 року повернувся в свою дивізію і був призначений [[розвідник]]ом. При захопленні «язика» в тилу противника на початку вересня 1943 року був поранений утретє. Через місяць повернувся в свій полк.
У серпні 1943 року повернувся у свою дивізію і був призначений [[розвідник]]ом. При захопленні «язика» в тилу противника на початку вересня 1943 року був поранений утретє. Через місяць повернувся у свій полк.


Взимку [[1944]] року брав участь у боях на 4-му Українському фронті на території [[Херсонська область|Херсонської області]]. З [[31 січня]] [[1944]] року 33-ю гвардійську стрілецьку дивізію передали в оперативне підпорядкування командуванню [[51-ша армія (СРСР)|51-ї армії]], націленої на [[Кримський півострів|Крим]].
Узимку [[1944]] року брав участь у боях на 4-му Українському фронті на території [[Херсонська область|Херсонської області]]. З [[31 січня]] [[1944]] року 33-ю гвардійську стрілецьку дивізію передали в оперативне підпорядкування командуванню [[51-ша армія (СРСР)|51-ї армії]], націленої на [[Кримський півострів|Крим]].


[[31 березня]] [[1944]] року дивізія перейшла [[Сиваш]]. Вона відвоювала [[Красноперекопський район]], [[13 квітня]] відвоювала [[Сімферополь]], потім [[Бахчисарай]], [[7 травня]] вийшла до Південної бухти [[Севастополь|Севастополя]]. [[9 травня]] [[1944]] року Севастополь було відвойовано. У бою під Севастополем Е. М. Рот був поранений в четвертий раз, але залишився в строю.
[[31 березня]] [[1944]] року дивізія перейшла [[Сиваш]]. Вона відвоювала [[Красноперекопський район]], [[13 квітня]] відвоювала [[Сімферополь]], потім [[Бахчисарай]], [[7 травня]] вийшла до Південної бухти [[Севастополь|Севастополя]]. [[9 травня]] [[1944]] року Севастополь було відвойовано. У бою під Севастополем Е. М. Рот був поранений учетверте, але залишився в строю.


Після відвоювання Севастополя 33-тя гвардійська стрілецька Севастопольська дивізія була перекинута на 1-й Прибалтійський фронт і брала участь у відвоюванні [[Литва|Литви]].
Після відвоювання Севастополя 33-тя гвардійська стрілецька Севастопольська дивізія була перекинута на 1-й Прибалтійський фронт і брала участь у відвоюванні [[Литва|Литви]].


[[4 вересня]] [[1944]] року гвардії [[сержант]] Рот, виконуючи завдання разом з іншими розвідниками в районі населеного пункту Горди (25 км південно-західніше міста [[Шяуляй]], Литва), [[граната|гранатою]] знищив ворожий [[міномет]], захопив і доставив в розташування полку «язика».
[[4 вересня]] [[1944]] року гвардії [[сержант]] Рот, виконуючи завдання разом з іншими розвідниками в районі населеного пункту Горди (25 км південно-західніше міста [[Шяуляй]], Литва), [[граната|гранатою]] знищив ворожий [[міномет]], захопив і доставив у розташування полку «язика».


Наказом від 1[[5 вересня]] [[1944]] року Е. М. Рот нагороджений [[орден Слави|орденом Слави]] 3-го ступеня (№ 147840).
Наказом від 1[[5 вересня]] [[1944]] року Е. М. Рот нагороджений [[орден Слави|орденом Слави]] 3-го ступеня (№ 147840).


Через [[тиждень]] під час чергової розвідки Е. М. Рот був поранений вп'яте.
Через [[тиждень]] під час чергової розвідки Е. М. Рот був поранений уп'яте.


З січня [[1945]] року він брав участь у боях на території [[Східна Пруссія|Східної Пруссії]].
З січня [[1945]] року він брав участь у боях на території [[Східна Пруссія|Східної Пруссії]].


У ході наступу під Кенігсбергом (нині [[Калінінград]]) [[2 лютого]] [[1945]] року біля населеного пункту Транквітц (4 кілометри на захід від Тільзіта — нині [[Совєтськ (Калінінградська область)|Совєтськ]]), гвардії сержант Е. М. Рот перебував у бойових порядках однієї з стрілецьких [[рота|рот]] полку. Коли рота увірвалася в село, бійці були зустрінуті кулеметним вогнем з вікна одного з кам'яних будинків і залягли. Е. М. Рот за своєю ініціативою кинувся до цього будинку і гранатою знищив [[кулемет]] і його [[Обслуга|обслугу]] з двох [[солдат]]ів. Це дозволило роті продовжити наступ.
У ході наступу під Кенігсбергом (нині [[Калінінград]]) [[2 лютого]] [[1945]] року біля населеного пункту Транквітц (4 кілометри на захід від Тільзіта — нині [[Совєтськ (Калінінградська область)|Совєтськ]]) гвардії сержант Е. М. Рот перебував у бойових порядках однієї зі стрілецьких [[рота|рот]] полку. Коли рота увірвалася в село, бійці були зустрінуті кулеметним вогнем з вікна одного з кам'яних будинків і залягли. Е. М. Рот за своєю ініціативою кинувся до цього будинку й гранатою знищив [[кулемет]] і його [[Обслуга|обслугу]] з двох [[солдат]]ів. Це дало змогу роті продовжити наступ.


Наказом від [[22 березня]] [[1945]] року Е. М. Рот нагороджений орденом Слави 2-го ступеня (№ 14949).
Наказом від [[22 березня]] [[1945]] року Е. М. Рот нагороджений орденом Слави 2-го ступеня (№ 14949).


Е. Н. Рот брав участь у [[штурм]]і Кенігсберга, який був взятий [[9 квітня]] [[1945]] року, а потім — у наступі на [[захід]] від Кенігсберга. Тут [[12 квітня]] [[1945]] року в районі населеного пункту Фірбрудеркруг (4 км на південний захід від міста Кенігсберг) противник перейшов у [[контратака|контратаку]]. Е. М. Рот на чолі відділення в короткому бою відбив її, відкинувши німців на вихідні позиції. При цьому було знищено 18 ворожих солдатів і взято в [[полон]] чотири солдати.
Е. Н. Рот брав участь у [[штурм]]і Кенігсберга, який був узятий [[9 квітня]] [[1945]] року, а потім — у наступі на [[захід]] від Кенігсберга. Тут [[12 квітня]] [[1945]] року в районі населеного пункту Фірбрудеркруг (4 км на південний захід від міста Кенігсберг) противник перейшов у [[контратака|контратаку]]. Е. М. Рот на чолі відділення в короткому бою відбив її, відкинувши німців на вихідні позиції. При цьому було знищено 18 ворожих солдатів і взято в [[полон]] чотири гітлерівці.


[[14 квітня]] [[1945]] року в районі населеного пункту Кавідіттен (Східна Пруссія) Е. М. Рот на чолі відділення [[форсування|форсував]] невелику, але глибоку річку, відбив контратаку гітлерівців і, придушуючи противника вогнем, забезпечив переправу через річку передовій роті полку. У ході бою було вбито 10 гітлерівців, 8 захоплено в полон, в тому числі один [[офіцер]].
[[14 квітня]] [[1945]] року в районі населеного пункту Кавідіттен (Східна Пруссія) Е. М. Рот на чолі відділення [[форсування|форсував]] невелику, але глибоку річку, відбив контратаку гітлерівців і, придушуючи противника вогнем, забезпечив переправу через річку передовій роті полку. У ході бою було вбито 10 гітлерівців, 8 захоплено в полон, у тому числі один [[офіцер]].


Указом [[Президія Верховної Ради СРСР|Президії Верховної Ради СРСР]] від [[29 червня]] [[1945]] року гвардії [[старший сержант]] Рот Едуард Микитович нагороджений орденом Слави 1-го ступеня. Став повним кавалером ордена Слави.
Указом [[Президія Верховної Ради СРСР|Президії Верховної Ради СРСР]] від [[29 червня]] [[1945]] року гвардії [[старший сержант]] Рот Едуард Микитович нагороджений орденом Слави 1-го ступеня. Став повним кавалером ордена Слави.

Поточна версія на 14:44, 15 січня 2024

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рот.
Едуард Микитович Рот
Народився1924(1924)
Станіслав, Івано-Франківська область
Помер1945(1945)
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьєврей
Учасникнімецько-радянська війна
Роки активностіз 1941
Військове званнястарший сержант
Нагороди
Орден Слави I ступеня Орден Слави II ступеня Орден Слави III ступеня

Едуард Микитович Рот (1924, Станіслав — серпень 1945) — повний кавалер ордена Слави, у роки радянсько-німецької війни — командир відділення розвідки 88-го гвардійського стрілецького полку (33-тя гвардійська Севастопольська ордена Суворова стрілецька дивізія, 43-тя армія, 3-й Білоруський фронт), гвардії старший сержант — на момент до подання до ордена Слави 1-го ступеня.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1924 року в місті Станіславі (нині Івано-Франківськ) у сім'ї службовця. Єврей. Закінчив 7 класів. Працював токарем на заводі. Призваний у Червону армію в липні 1941 року, перебував у діючій армії.

Воював на Південно-Західному, Південному, 4-му Українському, 1-му Прибалтійському, 3-му Білоруському фронтах.

Влітку і восени 1941 року рядовим червоноармійцем брав участь в оборонних боях під Києвом і Харковом. У грудні 1941 року в складі 13-ї армії брав участь у наступі в районі міста Єлець, де радянські війська просунулися вперед на відстань до 100 кілометрів.

У перший день прориву ворожої оборони південніше Харкова 12 травня 1942 року під час атаки був тяжко поранений і майже рік проходив лікування в різних госпіталях.

У квітні 1943 року повернувся з госпіталю на Південний фронт, у 33-тю гвардійську стрілецьку дивізію, яка в цей час відвойовувала Донбас. У першому ж наступальному бою у Ворошиловградській області був знову поранений.

У серпні 1943 року повернувся у свою дивізію і був призначений розвідником. При захопленні «язика» в тилу противника на початку вересня 1943 року був поранений утретє. Через місяць повернувся у свій полк.

Узимку 1944 року брав участь у боях на 4-му Українському фронті на території Херсонської області. З 31 січня 1944 року 33-ю гвардійську стрілецьку дивізію передали в оперативне підпорядкування командуванню 51-ї армії, націленої на Крим.

31 березня 1944 року дивізія перейшла Сиваш. Вона відвоювала Красноперекопський район, 13 квітня відвоювала Сімферополь, потім Бахчисарай, 7 травня вийшла до Південної бухти Севастополя. 9 травня 1944 року Севастополь було відвойовано. У бою під Севастополем Е. М. Рот був поранений учетверте, але залишився в строю.

Після відвоювання Севастополя 33-тя гвардійська стрілецька Севастопольська дивізія була перекинута на 1-й Прибалтійський фронт і брала участь у відвоюванні Литви.

4 вересня 1944 року гвардії сержант Рот, виконуючи завдання разом з іншими розвідниками в районі населеного пункту Горди (25 км південно-західніше міста Шяуляй, Литва), гранатою знищив ворожий міномет, захопив і доставив у розташування полку «язика».

Наказом від 15 вересня 1944 року Е. М. Рот нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (№ 147840).

Через тиждень під час чергової розвідки Е. М. Рот був поранений уп'яте.

З січня 1945 року він брав участь у боях на території Східної Пруссії.

У ході наступу під Кенігсбергом (нині Калінінград) 2 лютого 1945 року біля населеного пункту Транквітц (4 кілометри на захід від Тільзіта — нині Совєтськ) гвардії сержант Е. М. Рот перебував у бойових порядках однієї зі стрілецьких рот полку. Коли рота увірвалася в село, бійці були зустрінуті кулеметним вогнем з вікна одного з кам'яних будинків і залягли. Е. М. Рот за своєю ініціативою кинувся до цього будинку й гранатою знищив кулемет і його обслугу з двох солдатів. Це дало змогу роті продовжити наступ.

Наказом від 22 березня 1945 року Е. М. Рот нагороджений орденом Слави 2-го ступеня (№ 14949).

Е. Н. Рот брав участь у штурмі Кенігсберга, який був узятий 9 квітня 1945 року, а потім — у наступі на захід від Кенігсберга. Тут 12 квітня 1945 року в районі населеного пункту Фірбрудеркруг (4 км на південний захід від міста Кенігсберг) противник перейшов у контратаку. Е. М. Рот на чолі відділення в короткому бою відбив її, відкинувши німців на вихідні позиції. При цьому було знищено 18 ворожих солдатів і взято в полон чотири гітлерівці.

14 квітня 1945 року в районі населеного пункту Кавідіттен (Східна Пруссія) Е. М. Рот на чолі відділення форсував невелику, але глибоку річку, відбив контратаку гітлерівців і, придушуючи противника вогнем, забезпечив переправу через річку передовій роті полку. У ході бою було вбито 10 гітлерівців, 8 захоплено в полон, у тому числі один офіцер.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року гвардії старший сержант Рот Едуард Микитович нагороджений орденом Слави 1-го ступеня. Став повним кавалером ордена Слави.

Е. М. Рот зник безвісти в серпні 1945 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Слави 1-го (29.06.1945), 2-го (22.03.1945) і 3-го (15.09.1944) ступеня.

Література

[ред. | ред. код]
  • Кавалеры ордена Славы трёх степеней. Биограф.словарь. М.: Воениздат, 2000
  • Свердлов Ф. Д. Солдатская доблесть. — М.: Книга и бизнес, 1992
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рот_Едуард_Микитович&oldid=41438800