Вишнівець
| селище Вишнівець | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Тернопільська область | ||
| Район | Кременецький район | ||
| Тер. громада | Вишнівецька селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA61020050010072200 | ||
| Основні дані | |||
| Перша згадка | 1395 | ||
| Магдебурзьке право | кінець 15 століття | ||
| Статус | із 2024 року | ||
| Площа | 6 км² | ||
| Населення | ▼ 3179 (01.01.2022)[1] | ||
| Густота | 542,6 осіб/км²; | ||
| Поштовий індекс | 47313 | ||
| Телефонний код | +380 3550 | ||
| Географічні координати | 49°54′15″ пн. ш. 25°44′39″ сх. д.H G O | ||
| Висота над рівнем моря | 309 м | ||
| Водойма | р. Горинь
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Карначівка | ||
| До станції: | 22,1 км | ||
| До райцентру: | |||
| - фізична: | 25 км | ||
| - автошляхами: | 28,9 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - залізницею: | 50 км | ||
| - автошляхами: | 45,4 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 47313 Тернопільська обл, Кременецький р-н., смт. Вишнівець, вул. Грушевського, буд. 6 | ||
| Голова селищної ради | Кравець Володимир Васильович | ||
| Вебсторінка | Вишнівецька ОТГ | ||
| Карта | |||
  Вишнівець | |||
 Вишнівець | |||
| |||
|
| |||
Вишнівець (до 1939 року Вишневець) — селище в Україні, центр Вишнівецької селищної територіальної громади Кременецького району Тернопільської області. Населення у 2022 році становило 3179 осіб[1].
Селище міського типу Вишнівець розкинулося на лівому березі річки Горинь (права притока Прип'яті), вище за течією примикає село Загороддя, нижче за течією примикає село Лози, на протилежному березі — села Старий Вишнівець та Федьківці. Через селище проходять автомобільні дороги М19 (E85) та Т 2009. Відстань до Тернополя — 41 км. Найближча залізнична станція — Карначівка за 16 кілометрів від Вишнівця.
| Клімат Вишнівця | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −2,5 | −1,6 | 3,5 | 13,8 | 21,2 | 24,8 | 26,5 | 26,0 | 20,5 | 12,6 | 4,7 | 0,2 | 12 |
| Середня температура, °C | −5,7 | −4,8 | 0,0 | 9,0 | 15,7 | 19,3 | 20,9 | 20,2 | 15,0 | 8,1 | 1,8 | −2,5 | 8 |
| Середній мінімум, °C | −8,8 | −8 | −3,4 | 4,2 | 10,3 | 13,9 | 15,4 | 14,5 | 9,5 | 3,7 | −1,1 | −5,2 | 3 |
| Норма опадів, мм | 43 | 38 | 33 | 40 | 44 | 60 | 61 | 45 | 41 | 41 | 43 | 47 | 536 |
| Джерело: climate-data.org | |||||||||||||
Імовірно, походить з середини XVI століття. Судячи з доступних нині джерел, ним був родовий знак князів Вишневецьких — «Корибут» (на червоному тлі — золотий хрест із перехрещеними кінцями, поставлений на перекинутому рогами донизу півмісяці, під яким шестикутна зірка). Зокрема, відома праця польських дослідників Міхала Баліньського і Тимотеуша Ліпіньського «Старожитна Польща» зазначає, що у 1781 р., під час відвідування Вишнівця королем Станіславом-Августом Понятовським, місцевий магістрат подарував королю гармату з зображенням герба Вишневецьких (при тому, що власниками Вишнівця на той час були Мнішки — носії герба «Кончиць», а отже, герб міг виступати на подарованій магістратом гарматі лише як герб міста).
Перша писемна згадка припадає на 1395 рік. Тоді Вишнівець був власністю князя Корибута Ольгердовича. У привілеях польського короля Владислава ІІІ Варненчика від 9 липня 1463 року є запис, що після смерті власника Вишнівця князя В. Несвізького місто переходить до його сина Солтана, який уперше почав іменуватися Вишневецьким.
З ім'ям Дмитра Вишневецького пов'язують заснування Запорізької Січі.
Від кінця 15 століття Вишнівець користувався магдебурзьким правом. 23 серпня 1494 року відбулась битва з татарами біля міста, невдала для польсько-литовсько-руського війська,[2] потім татари напали на містечко і завдали значних руйнувань йому.
З 1569 року в складі Речі Посполитої, стає важливим торговельним і культурним центром південної Волині.
У 1640 році Ярема Вишневецький перебудував і укріпив замок.
Під час визвольної війни проти польського панування у 1648, 1649, 1651 роках містечко займало козацьке військо Богдана Хмельницького. У 1649 році усі поля навколо з'їла сарана і як наслідок 1651 року тут спалахнув великий голод. Польський шляхтич Єжи Борковський наприкінці життя купив у Вишнівці війтівство .[3]
У 1653, 1657, 1658, 1672, 1675 роках на Вишнівець нападали турецько-татарські війська. Під час польсько-турецької війни 1672–76 влітку 1675 року військо Ібрагіма Шишман-паші атакувало Вишнівець обороною якого керував війт Єжи Борковський, 11 днів невелика залога замку не дозволяла його взяти переважаючим кількісно нападникам. Подібно, 31 серпня через Вишнівець потрапив до рук османів і вони вбили шляхту, що була закрита в замку. Мешканці, у тому числі вдова війта Зузанна з Тишок Тишецька, потрапила в ясир.[4]
У 1742 році польські шляхтичі заснували в місті першу масонську ложу на землях України..[5]
У 1744 році після смерті останнього з роду Вишневецьких — Михайла Сервація — містечко перейшло у власність князів Мнішеків.
У містечку було три церкви та монастир з фарним костелом кармелітів босих.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, селище увійшло до складу Кременецького району[6].
У 1793 році Вишнівець внаслідок поділу Речі Посполитої переходить у володіння Російської імперії.
Згодом стає центром волості у складі Кременецького повіту Волинської губернії. У 1852 році — містечко стає власністю княгині Абамелек, у 1857 — В. Плятера, 1876 — генерала І. де Толля.
Свого часу до Вишнівця було приєднано хутори Вишневий (Варшавка), Мухавець і Чернявський.
Після утворення УНР як значна частина українських міст, окупованих Росією, увійшов до складу нової Української держави.
1925 р. В головному корпусі палацу князів Вишневецьких відкрито музей.
1940 р. Усі історичні і мистецькі цінності, коштовності вивезено з замку в Москву.
.jpg)
1941 р. У березні з палацу Вишневецьких вивезено до Москви найкращі картини, скульптури, меблі, злоті та срібні речі, стародруки і цінну бібліотеку. Деякі з цих предметів, награбованих «визволителями», виставляються в експозиції Російського державного історичного музею в Москві)
2 липня 1941 у Вишневець увійшли німецькі війська. У замку знайшли собі місце німецьке гестапо, жандармерія. 12 липня 1941 поліцією було вбито 35 євреїв. 30 липня розстріляно бл. 400 чоловіків-євреїв, 4 вересня — 146 євреїв. У березні 1942 створено гетто, куди були доставлені євреї з навколишніх сіл. Гетто ліквідоване 11 серпня 1942, коли було розстріляно бл. 2500 євреїв. Ще декілька сотень євреїв, які переховувались, були вбиті протягом наступного місяця. На єврейському кладовищі Вишнівця збереглися пам'ятники 16 ст.
1949 р. спалено Вишневецький замок.
1962–1970 рр. відбудовано замок князів Вишневецьких.
1963 р. закрито й пограбовано Вознесенську церкву.
| 1959[7] | 1970[7] | 1979[7] | 1989[7] | 2001[7] |
|---|---|---|---|---|
| 1 557 | ▲ 2 224 | ▲ 2 417 | ▲ 4 001 | ▼ 3 483 |
| 2003[7] | 2004[7] | 2005[7] | 2006[7] | 2007[7] |
| ▼ 3 461 | ▲ 3 464 | ▼ 3 450 | ▼ 3 440 | ▬ 3 440 |
| 2008[7] | 2009[7] | 2010[7] | 2011[8] | 2012[9] |
| ▼ 3 432 | ▬ 3 430 | ▬ 3 434 | ▼ 3 424 | ▼ 3 405 |
| 2013[10] | 2014[11] | 2015[12] | 2016[13] | 2017[14] |
| ▼ 3 389 | ▼ 3 377 | ▼ 3 349 | ▼ 3 334 | ▼ 3 282 |
| 2018[15] | 2019[16] | 2020[17] | 2021[18] | 2022[19] |
| ▼ 3 256 | ▼ 3 236 | ▬ 3 236 | ▼ 3 211 | ▼ 3 179 |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[20]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 3441 | 99.19% |
| російська | 21 | 0.61% |
| білоруська | 5 | 0.14% |
| болгарська | 1 | 0.03% |
| інші/не вказали | 1 | 0.03% |
| Усього | 3469 | 100% |
В поселенні народились:
- У 15…-тих роках народився Дмитро Вишневецький «Байда» (р. н. невід. — 1563/1564, Стамбул) — українсько-литовський магнат на Волині, князь гербу Корибут з династії Гедиміновичів, козацький ватажок, гетьман. Урядник Польського Королівства (староста канівський і черкаський). Власник маєтків у містечку Вишнівець Крем'янецького повіту. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі.
- 1924 р. н. Володимирський Фотій Миколайович — вояк УПА, Голова Братства ОУН-УПА Карпатського краю, почесний громадянин міста Івано-Франківська.
- 1954 р. н. Сухенко Юрій Григорович — український науковець, фахівець у галузі харчової промисловості.
У містечку немає залізничного транспорту. Найближча залізнична станція — Карначівка за 16 кілометрів від Вишнівця.
Через селище проходить автошлях М19 Луцьк — Чернівці.
- Замок XV ст.
- Палац і парк XVIII ст. князів Вишневецьких
- Церква Архістратига Михаїла (1726, реконструкція у 1768, 1840)
- Церква Вознесіння (1530, реконструкція 1872, відбудова 1992)
- Церква Святої Тройці (1892)
- Келії монастиря кармелітів босих (костел фундації Єремії Вишневецького зруйнували під час Хмельниччини[21])
- Костел святого Станіслава (1757, руїна)
- Пам'ятник Т. Шевченку
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва.
Встановлений 1989 р. Скульптори — Вол. та Вас. Одрехівські (Львів).
Скульптура — карбована мідь, постамент — камінь.
Скульптура — 2,5 м, постамент — 2 м.[22][23]
Реконструкція нового стадіону розпочалася у 2015 році[24][25] та була завершена в червні 2017 року.[26]
-
Замкова церква -
Перебудована замкова церква на тлі річки Горинь -
Центральна алея парку -
Дерев'яна церква -
Дерев'яна каплиця -
Вид на палацовий комплекс з повітря
- Михайло Сервацій Вишневецький — віленський воєвода був похований в кармелітському костелі (замковому) Вишнівця.
- Михайло Вишневецький — овруцький староста; він та дружина Регіна Могилянка були поховані у замковій церкві.
У Вишнівці споруджено військовий цвинтар, де поховано близько 500 осіб, які загинули при визволенні Вишнівця і прилеглих до нього сіл у березні 1944 р. 468 поховані у братській могилі, 35 — в індивідуальних, у селищному сквері. Тут встановлено пам'ятник радянському воїну, на кожній могилі — надгробки і встановлені прізвища полеглих[27].
- ↑ а б Чисельність населення станом на 01 січня 2022 року
- ↑ Władysław Pociecha. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1529) / Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: PAU, 1937. — t. III/1, zeszyt 11. — S. 352. (пол.)
- ↑ Czeslaw Chowaniec. Borkowski Jerzy / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936.— T. II/1, zeszyt 1.— Beyzym Jan — Brownsford Marja.— S. 332. (пол.)
- ↑ Czeslaw Chowaniec. Borkowski Jerzy… — S. 332.
- ↑ Кравців Б., Оглоблин О. Масонство, масонерія // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 4. — С. 1487.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Населення міст і містечок України. pop-stat.mashke.org (англ.). Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2011 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2012 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2013 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2014 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2015 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2016 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2017 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2018 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2019 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2020 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2021 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2022 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Зимницька С. Проблема зміни віри представниками роду князів Вишневецьких у вітчизняній та зарубіжній історіографії другої половини ХІХ — першої половини ХХ ст. [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Цифровий архів Острозької академії. — 2013. — Наукові записки. Історичні науки. — Вип. 20. — С. 160.
- ↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 55. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.
- ↑ На стадіон у Вишнівці чекає реконструкція. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 листопада 2015.
- ↑ Стадіон у Вишнівці матиме нове обличчя. Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 2 листопада 2015.
- ↑ Суперстадіон у Вишнівці: початок нової футбольної ери! (фоторепортаж). Тернополяни. 2го липня 2017. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 21го липня 2017.
- ↑ Андрушків Б. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили. — Тернопіль : Підручники і посібники", 1998. — С. 20.
- Головко В. В. Вишнівець // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 520. — ISBN 966-00-0734-5.
- Мельничук Б. І. Вишнівець [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Мельничук Б., Уніят В. Вишнівець / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 268. — ISBN 966-528-197-6.
- Фарина І. У цьому парку Бальзак писав коханій: [смт. Вишнівець] // Свобода. — 1997. — 19 червня.
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
- Шиян Л. Комплекс монастиря «босих кармелітів» у Вишневці як визначна пам'ятка культури Волині [Архівовано 11 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. — 2013. — С. 138—142.
- Шот М. Твердиня Вишневецьких / На пагорбі долі. — Тернопіль: ТДМУ, Укрмедкнига, 2103. — С. 170—175.
- Baliński М., Lipiński T. Wiśniowiec // Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana. — Warszawa : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — Т. ІІ. — Cz. 2. — 1442 s. — S. 909—912. (пол.)
- Wiśniowiec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 614. (пол.) — S. 614—617. (пол.)
- Вільчинський Олександр «Родинне гніздо князів Вишневецьких» [Архівовано 4 вересня 2006 у Wayback Machine.]
- Дерев'яні храми України. Вишневець [Архівовано 28 березня 2015 у Wayback Machine.]
- Вишнівець
- Мороз В. Вишнівець релігійний: старий і новий [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.] // RISU.
- Вишнівецький палац на фільмі з дрона (2018).
49°54′ пн. ш. 25°44′ сх. д. / 49.900° пн. ш. 25.733° сх. д.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |