Карл Густав Якоб Якобі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Густав Якоб Якобі
нім. Carl Gustav Jacob Jacobi
Народився10 грудня 1804(1804-12-10)
Потсдам
Помер18 лютого 1851(1851-02-18) (46 років)
Берлін
·натуральна віспа
ПохованняDreifaltigkeitskirchhof Id
КраїнаПруссія
Національністьнімець
Діяльністьматематик, викладач університету, фізик
Alma materБерлінський університет
Галузьматематика
ЗакладКенігсберзький університет,
Берлінський університет
Науковий керівникEnno Dirksend[1]
Аспіранти, докторантиГессе Людвиг Отто[1]
Wilhelm Scheibnerd[1]
Friedrich Julius Richelotd[1]
Пауль Альберт Горданd[1]
Carl Wilhelm Borchardtd[1]
Oswald Hermesd[1]
Johann Georg Rosenhaind[1]
ЧленствоЛондонське королівське товариство[2]
Прусська академія наук
Шведська королівська академія наук
Петербурзька академія наук
Французька академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Російська академія наук
Туринська академія наук[3]
Брати, сестриЯкобі Борис Семенович
ДітиLeonard Jacobid
РодичіVladimir Yakobid і Nikolaj Borisowitsch von Jacobid
Нагороди
Pour le Mérite Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки

Grand prix des sciences mathématiquesd (1830)

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (6 червня 1833)

Карл Густав Якоб Якобі (нім. Carl Gustav Jacob Jacobi; 10 грудня 1804 — 18 лютого 1851) — німецький математик, який зробив значний внесок до комплексного аналізу, лінійної алгебри, динаміки і інших розділів математики і механіки.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 10 грудня 1804 в Потсдамі. Освіту здобув у Берлінському університеті. З 1826 по 1844 — професор математики у Кенігсберзькому університеті, потім професор Берлінського університету.

Свою першу роботу — «Нові основи теорії еліптичних функцій» (Fundamenta nova theoriae functionum ellipticarum) — Якобі опублікував у 1829. Теорію еліптичних функцій Якобі будував на основі чотирьох так званих тета-функцій, що визначаються нескінченними рядами. Розв'язуючи задачу про обернення гіпереліптичних інтегралів, знайшов, що таке обернення можливе, якщо використовувати функції більш ніж одної змінної. Так народилася теорія абелевих функцій від p змінних, яка стала важливою областю математики 19 століття. Відома робота Якобі про функціональні визначники «Про побудову та властивості визначників» (De formatione et proprietatibas determinantium, 1841). Ім'я вченого носить відомий функціональний визначник — якобіан. Низка робіт Якобі присвячена теорії диференціальних рівнянь в часткових похідних та їхнє застосування до розв'язання деяких задач динаміки. Однією з таких робіт є «Лекції з динаміки» (Vorlesungen über Dynamik), опубліковані в 1866 по записах 1842—1843. Цікаву главу в них становить визначення геодезичних ліній на еліпсоїді — завдання призводить до знаходження співвідношення між двома абелевими інтегралами.

У виданих посмертно «Лекціях з динаміки» і в спеціальних мемуарах Якобі дав удосконалення методу Гамільтона інтегрування диференціальних рівнянь динаміки, тому даний метод називається тепер методом Гамільтона — Якобі. Тут розглянутий виключно широкий круг проблем теоретичної механіки, небесної механіки і геометрії, зокрема геодезичні лінії на еліпсоїді, обертання твердого тіла, обертання симетричного гіроскопа, рух у присутності двох нерухомих центрів тяжіння і ін.

Ім'я Якобі носить клас ортогональних многочленів, що узагальнюють многочлени Лежандра.

Загальноприйняте позначення часткової похідної круглим «∂», що зрідка застосовувалося Лежандром, ввів в загальний вжиток Якобі.

Помер Якобі в Берліні 18 лютого 1851.

На честь математика названо астероїд 12040 Якобі[4].

Праці

[ред. | ред. код]

Повне зібрання всіх творів Якобі у восьми томах видане в 1881—1891 роках Берлінською академією наук під заголовком «С. G. J. Jacobi's gesammelte Werke».

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. https://catalogues.royalsociety.org/CalmView/Record.aspx?src=CalmView.Persons&id=NA2514&pos=1
  3. www.accademiadellescienze.it
  4. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.