Принц Едвард, герцог Кентський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Принц Едвард, герцог Кентський
Герцог Кентський у 2014 році
Герцог Кентський
Правління25 серпня 1942 — дотепер
ПопередникДжордж
Інші титулиграф Сент-Ендрюса
барон Даунпатрікський
Біографічні дані
Іменаангл. Edward George Nicholas Paul Patrick
РелігіяАнгліканська церква
Народження9 жовтня 1935(1935-10-09)[1][2][…] (89 років)
Белгрейвська площаd, Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія
У шлюбі зКетрін, герцогиня Кентська
ДітиДжордж Віндзор, граф Сент-Ендрюс[2], Гелен Тейлор[2], Ніколас Віндзор[2] і Патрік Віндзорd[2]
ДинастіяВіндзорська династія і House of Windsor-Kentd
БатькоПринц Георг, герцог Кентський[2]
МатиМарина Грецька[2]
Нагороди
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Принц Едвард, герцог Кентський (англ. Prince Edward, Duke of Kent), повне ім'я: Едвард Джордж Ніколас Пол Патрік (англ. Edward George Nicholas Paul Patrick; нар. 9 жовтня 1935(19351009), Лондон, Велика Британія) — член британської королівської родини, двоюрідний брат королеви Єлизавети II. Володіє титулом герцога Кентського з 1942 року, коли його батько загинув в авіакатастрофі. Після вступу на престол Карла III у 2022 році посідає 40-ву позицію в черзі престолонаслідування Великої Британії.

Ранні роки та освіта

[ред. | ред. код]

Народився 9 жовтня 1935 року на Белгрейв-сквер, 3, у Лондоні[4]. Його батьками були Джордж, герцог Кентський, та його дружина Марина. Герцог Кентський був сином короля Георга V та королеви Марії Текської, а герцогиня — дочкою Миколи, принца Грецького і Данського, та Олени Володимирівни, дочки Великого князя Володимира і онучки російського імператора Олександра II. Охрещений в Букінгемському палаці 20 листопада 1935 року архієпископом Кентерберійським Космо Гордоном Ленгом; хрещеними батьками стали король Георг V, королева Марія Текська, Микола, принц Греції і Данії, Едвард, принц Уельський, королівська принцеса Марія, герцог Коннотський і Стратернський (його син Артур був його довіреною особою на хрестинах) та герцогиня Аргайльська[5].

Початкову освіту здобув у Landgrove School. Згодом навчався поступово в Ітонському коледжі[6] та Інституті Ле Розі[7] у кантоні Во, Швейцарія. Після здобуття шкільної освіти вступив до Королівської військової академії в Сандгерсті[8]. Вільно володіє французькою, оскільки, за словами його молодшого брата, принца Майкла Кентського, їхня матір і бабуся віддавали перевагу розмовам цією мовою вдома[9].

25 серпня 1942 року батько принца Едварда загинув у Кейтнессі, Шотландія, в авіакатастрофі, спричиненій негодою. Тоді Едвард у віці 6 років перейняв титул герцога Кентського, графа Сент-Ендрюса та барона Даунпатрікського[10]. Як член королівської родини почав у ранньому віці виконувати королівські обов'язки. На похороні короля Георга VI у 1952 році він крокував за його труною[11]. На коронації Єлизавети II, своєї двоюрідної сестри, у 1953 році був третім (після герцогів Единбурзького та Глостерського), хто віддав шану новій королеві[12].

Військова служба

[ред. | ред. код]

29 липня 1955 року вступив до Королівської військової академії в Сандгерсті у званні другого лейтенанта полку Royal Scots Greys[13]. 29 липня 1961 року отримав звання капітана[14].

У 1962—1963 роках служив у Гонконзі, потім — у штабі Східного командування. 31 грудня 1967 року отримав звання майора[15]. 1970 року командував ескадрильєю свого полку, який служив на британській базі в Кіпрі та в складі миротворчих сил ООН, що встановлювали мир між грецькою та турецькою частинами Кіпру[16]. На початку 1970-х служив зі своїм полком у Північній Ірландії. У цей час королева Єлизавета II своїми діями запобігла викраденню принца Ірландською республіканською армією[17]. 30 червня 1973 року отримав звання лейтенанта-полковника[18].

Покинув службу в армії 15 квітня 1976 року. 11 червня 1983 року отримав звання генерал-майора[19], а 11 червня 1993 — фельдмаршала[20].

Шлюб і особисте життя

[ред. | ред. код]
Герцог та герцогиня Кентські на балконі Букінгемського палацу, 2013

У Йоркському соборі 8 червня 1961 року герцог Кентський одружився із Кетрін Ворслі — єдиною дочкою сера Вільяма Ворслі, 4-го баронета. 1994 року герцогиня прийняла католицтво, проте це не вплинуло на право престолонаступництва принца Едварда, оскільки, відповідно до Акту про спадкування престолу 1701 року, позбавлення права на престол застосовується тільки у випадках, коли дружина монарха є католичкою до шлюбу[21]. Такий захід був скасований Актом успадкування корони 2013 року.

Пара має трьох дітей:

Герцогиня Кетрін зробила аборт у 1975 році через краснуху, а 1977 року народила мертвонародженого сина Патріка[23][24].

Подружжя проживає у Кенсінгтонському палаці в Лондоні[25].

2011 року близькі соратники Джонатана Ріса, приватного розслідувача, причетного до справи News Internation, заявили, що він зміг отримати доступ до банківських рахунків герцога і герцогині Кентських[26].

Уранці 18 березня 2013 року в принца Едварда стався легкий інсульт[21]. У квітні 2015 року в нього стався перелом стегна, і його госпіталізували до лікарні Aberdeen Royal Infirmary[27].

Діяльність

[ред. | ред. код]
Фотографія Алана Воррена, 1989

Герцог Едвард виконував заручини від імені королеви Єлизавети II протягом понад 50 років. Також він представляв королеву на святкуваннях в Уганді[28], Гаяні[29], Гамбії[30], Гані та Сьєрра-Леоне[31] з нагоди 50-річчя незалежності цих країн[32]. Крім того, герцог виконував обов'язки державного радника тоді, коли королева перебувала за межами держави[16].

Однією з основних публічних ролей герцога була посада віцеголови British Trade International, раніше відомої як Британська рада зовнішньої торгівлі, в якій він свого часу був головою[32], а пізніше — посада спеціального представника з міжнародної торгівлі та інвестицій[33]. На посаді голови Британської ради зовнішньої торгівлі 1979 року став першим британським монархом, який відвідав Китай; тоді принц Едвард побував на Британській енергетичній виставці в Пекіні[34].

У 1971—2000 роках був президентом Футбольної асоціації — керівного футбольного органу в Англії. З 1975 року — президент Асоціації скаутів[35]. Разом із принцом Уельським Вільямом відвідав 21-й Всесвітній скаутський Джемборі в Гайлендс-гаус, Челмсфорд, у липні 2007 року[36]. Також був президентом Всеанглійського клубу лаун-тенісу і крокету у 1969—2021 роках[37][38]; на цій посаді він замінив свою матір Марину[39]. Серед іншого, герцог Кентський був головою Комісії військових могил Співдружності[40], ветеранської організації RAF Benevolent Fund[41][42], Royal National Lifeboat Institution[43][44], Stroke Associaton[37][45], Королівського Об'єднаного інституту оборонних досліджень[46], Королівського інституту[47], Британського клубу гонщиків[48], патроном Американського повітряного музею у Великій Британії[49], Королівського клубу гольфу Західного Норфолку[50], Клубу крикету графства Кент[51], опери Північ[52], Консерваторії музики та танцю Трініті Лабан[53]. Також герцог входить до консультативної групи Медалі Маунтбаттена і вручає нагороду після ухвалення рішення. Принц Едвард є одним зі стипендіатів Королівської інженерної академії[54].

Протягом майже 29 років був президентом національної молодіжної організації Endeavour[55]. Також служив королівським патроном Почесного товариства «Лінкольнз-Інн» з 2001 року; раніше цю посаду обіймав його батько[56]. 2015 року отримав Дрезденську премію миру за «внесок у британсько-німецьке примирення»[57].

2 червня 2022 року герцог вийшов на балкон Букінгемського палацу разом з королевою Єлизаветою II під час церемонії Trooping the Colour, яка була частиною святкування Платинового ювілею королеви[58].

Масонство

[ред. | ред. код]

16 грудня 1963 року був посвячений як член Королівської Альфа-ложі № 16, а в 1965—1966 роках був її Почесним майстром[59].

1966 року призначений старшим великим наглядачем Об'єднаної великої ложі Англії (керівний масонський орган в Англії та Уельсі), а 14 червня 1967 року в Королівському Альберт-голі призначений її Великим майстром[60]. Герцог є десятим на цій посаді й перебуває на ній найдовше.

Титули та нагороди

[ред. | ред. код]

Титули

[ред. | ред. код]
  • 9 жовтня 1935 — 25 серпня 1942: Його Королівська Високість Принц Едвард Кентський;
  • 25 серпня 1942 — дотепер: Його Королівська Високість Герцог Кентський.

Нагороди

[ред. | ред. код]
Національні (британські)
Іноземні

Родовід

[ред. | ред. код]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Королева Вікторія
 
 
 
 
 
 
 
Едуард VII
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Принц Альберт
 
 
 
 
 
 
 
Георг V
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кристіан IX
 
 
 
 
 
 
 
Олександра Данська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза Гессен-Кассельська
 
 
 
 
 
 
 
Джордж, герцог Кентський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олександр Вюртемберзький
 
 
 
 
 
 
 
Франц, герцог Текський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Клавдія Редеї
 
 
 
 
 
 
 
Марія Текська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Принц Адольф, герцог Кембриджський
 
 
 
 
 
 
 
Марія Аделаїда Кембриджська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Августа Гессен-Кассельська
 
 
 
 
 
 
 
Едвард, герцог Кентський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кристіан IX (= 18)
 
 
 
 
 
 
 
Георг I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза Гессен-Кассельська (=19)
 
 
 
 
 
 
 
Микола, принц Грецький і Данський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Костянтин Миколайович
 
 
 
 
 
 
 
Ольга Костянтинівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Александра Саксен-Альтенбурзька
 
 
 
 
 
 
 
Марина Грецька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олександр II
 
 
 
 
 
 
 
Володимир Олександрович
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Олександрівна
 
 
 
 
 
 
 
Олена Володимирівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Франц II
 
 
 
 
 
 
 
Марія Мекленбург-Шверінська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Авґуста Ройсс-Кьострицька
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #143291246 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г д е ж Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
  4. ↑ Page 6371 | Issue 34206, 9 October 1935 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 7 квітня 2023.
  5. ↑ «Prince Edward Christened — Ceremony at the Palace». The Times. 21 November 1935. p. 14.
  6. ↑ Royals | Eton College. web.archive.org. 6 серпня 2020. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 7 квітня 2023.
  7. ↑ United Grand Lodge of England - Grand Master. web.archive.org. 3 лютого 2016. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 7 квітня 2023.
  8. ↑ Prince Edward: Military Career. web.archive.org. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 7 квітня 2023.
  9. ↑ Internet Archive, Ingrid (1994). Royal children. New York : St. Martin's Press. ISBN 978-0-312-10533-4.
  10. ↑ Duke of Kent, 77, suffers mini-stroke | Herald Scotland. web.archive.org. 15 липня 2015. Архів оригіналу за 15 липня 2015. Процитовано 7 квітня 2023.
  11. ↑ The Funeral of King George VI | History Today. www.historytoday.com. Процитовано 7 квітня 2023.
  12. ↑ Queen Elizabeth II Coronation. HRH Philip, Duke of Edinburgh and the Lords Pay Homage | Ghostarchive. ghostarchive.org. Процитовано 7 квітня 2023.
  13. ↑ Page 4492 | Supplement 41137, 26 July 1957 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 7 квітня 2023.
  14. ↑ Page 5561 | Supplement 42422, 25 July 1961 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 7 квітня 2023.
  15. ↑ Page 75 | Supplement 44493, 29 December 1967 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 7 квітня 2023.
  16. ↑ а б The Duke of Kent.
  17. ↑ Rudgard, Olivia (2 травня 2022). Revealed: How the Queen intervened to prevent Duke of Kent being kidnapped by IRA. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 7 квітня 2023.
  18. ↑ Page 9389 | Supplement 46046, 7 August 1973 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 7 квітня 2023.
  19. ↑ Page 8191 | Supplement 49392, 20 June 1983 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 7 квітня 2023.
  20. ↑ Page 10183 | Supplement 53342, 14 June 1993 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 7 квітня 2023.
  21. ↑ а б Duke of Kent being treated in hospital after 'mild’ stroke. www.telegraph.co.uk. Процитовано 8 квітня 2023.
  22. ↑ The Most Iconic Royal Wedding Gowns of All Time. Harper's BAZAAR (амер.). 13 квітня 2018. Процитовано 8 квітня 2023.
  23. ↑ Carpenter, Julie (22 лютого 2013). Duchess of Kent: The reluctant royal at 80. Express.co.uk (англ.). Процитовано 8 квітня 2023.
  24. ↑ I lost my baby at nine months .. it devastated me; The Duchess of Kent reveals the stillbirth that led to a breakdown. - Free Online Library. www.thefreelibrary.com. Процитовано 8 квітня 2023.
  25. ↑ Royal residences: Kensington Palace. web.archive.org. Архів оригіналу за 26 липня 2013. Процитовано 8 квітня 2023.
  26. ↑ Davies, Nick (8 червня 2011). Phone-hacking scandal widens to include Kate Middleton and Tony Blair. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 8 квітня 2023.
  27. ↑ Duke of Kent leaves hospital after hip injury treatment. BBC News (брит.). 7 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2023.
  28. ↑ Mwesigye, Shifa. 50 years on, Duke of Kent returns to familiar Uganda. The Observer - Uganda (брит.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 8 квітня 2023.
  29. ↑ Prince Harry impressed with Guyana’s commitment to conservation, sustainable development. web.archive.org. 26 березня 2018. Архів оригіналу за 26 березня 2018. Процитовано 8 квітня 2023.
  30. ↑ GAMBIA INDEPENDENT. British Pathé (брит.). Процитовано 8 квітня 2023.
  31. ↑ SIERRA LEONE INDEPENDENCE BUILD-UP - Colour. British Pathé (брит.). Процитовано 8 квітня 2023.
  32. ↑ а б Duke of Kent unveils plaque for military project. GhanaWeb (англ.). -001-11-30T00:00:00+00:00. Процитовано 8 квітня 2023.
  33. ↑ Duke of York drops trade role after years of criticism. www.telegraph.co.uk. Процитовано 8 квітня 2023.
  34. ↑ The Duke of Kent visiting China - Kent, Duke of (1935 - ) - Royalty - Independent Television News (ITN) Image Archive - Archives Hub. archiveshub.jisc.ac.uk. Процитовано 8 квітня 2023.
  35. ↑ Royal Insight > Focus > April 2007 > Scouts and Guides. web.archive.org. 24 січня 2009. Архів оригіналу за 24 січня 2009. Процитовано 8 квітня 2023.
  36. ↑ A century on, Scouts' campfires burn strong. www.telegraph.co.uk. Процитовано 8 квітня 2023.
  37. ↑ а б Duke of Kent spends another day in hospital after 'mild’ stroke. www.telegraph.co.uk. Процитовано 8 квітня 2023.
  38. ↑ Wimbledon: Duke of Kent stepping down as All England Club president. BBC News (брит.). 9 липня 2021. Процитовано 8 квітня 2023.
  39. ↑ Princess Marina Dies (1968) | Ghostarchive. ghostarchive.org. Процитовано 8 квітня 2023.
  40. ↑ Hyland, Paul (1 травня 2013). Duke of Kent makes history as first royal to lay wreath at 1916 memorial. TheJournal.ie (англ.). Процитовано 8 квітня 2023.
  41. ↑ Principals. RAF Benevolent Fund (англ.). Процитовано 8 квітня 2023.
  42. ↑ Royal visit. RAF Benevolent Fund (англ.). Процитовано 8 квітня 2023.
  43. ↑ How the RNLI is run. web.archive.org. 10 листопада 2016. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 8 квітня 2023.
  44. ↑ Duke of Kent visits Royal National Lifeboat Institution stations – Royal Central. web.archive.org. 27 березня 2018. Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 8 квітня 2023.
  45. ↑ HRH The Duke of Kent: A Life Of Service. Stroke Association (англ.). 6 жовтня 2015. Архів оригіналу за 8 квітня 2023. Процитовано 8 квітня 2023.
  46. ↑ RUSI Governing Bodies. rusi.org (англ.). Процитовано 8 квітня 2023.
  47. ↑ HRH The Duke of Kent commemorates famous son. www.adelaide.edu.au (англ.). Процитовано 8 квітня 2023.
  48. ↑ British Racing Drivers' Club. www.brdc.co.uk. Процитовано 8 квітня 2023.
  49. ↑ About | American Air Museum. www.americanairmuseum.com. Процитовано 8 квітня 2023.
  50. ↑ The Clubhouse | Royal West Norfolk Golf Club. www.rwngc.org. Процитовано 8 квітня 2023.
  51. ↑ Jamie Clifford appointed Honorary Life Member. Kent Cricket (англ.). 2 лютого 2018. Процитовано 8 квітня 2023.
  52. ↑ Who's who. Opera North (брит.). Процитовано 8 квітня 2023.
  53. ↑ HRH The Duke of Kent KG. Trinity Laban (амер.). Процитовано 8 квітня 2023.
  54. ↑ Royal Academy of Engineering Fellowship. raeng.org.uk (англ.). Процитовано 8 квітня 2023.
  55. ↑ Court Circular | The Royal Family. web.archive.org. 16 лютого 2020. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 8 квітня 2023.
  56. ↑ Our Membership. web.archive.org. 7 серпня 2011. Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 8 квітня 2023.
  57. ↑ HRH The Duke of Kent receives Dresden Peace Prize. GOV.UK (англ.). Процитовано 8 квітня 2023.
  58. ↑ Queen pictured for first time during Jubilee celebrations on Buckingham Palace balcony. Sky News (англ.). Процитовано 8 квітня 2023.
  59. ↑ Grand Master celebrates 50 years in the Craft at Royal Alpha Lodge. Freemasonry Matters (амер.). 6 березня 2014. Процитовано 8 квітня 2023.
  60. ↑ History of Freemasonry | United Grand Lodge of England. www.ugle.org.uk. Процитовано 8 квітня 2023.
  61. ↑ Medal Yearbook 2021. Honiton, Devon: Token Publishing. 2021. p. 295. ISBN 978-1-908828-53-8.
  62. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 11 серпня 2020. Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2020. Процитовано 8 квітня 2023.
  63. ↑ Wayback Machine. web.archive.org. 25 червня 2001. Архів оригіналу за 25 червня 2001. Процитовано 8 квітня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Принц_Едвард,_герцог_Кентський&oldid=42509924