SIGLEC7

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
SIGLEC7
Наявні структури
PDBПошук ортологів: PDBe RCSB
Ідентифікатори
Символи SIGLEC7, AIRM1, CD328, CDw328, D-siglec, QA79, SIGLEC-7, SIGLEC19P, SIGLECP2, p75, p75/AIRM1, sialic acid binding Ig like lectin 7, AIRM-1
Зовнішні ІД OMIM: 604410 MGI: 1932475 HomoloGene: 130668 GeneCards: SIGLEC7
Шаблон експресії




Більше даних
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
Ensembl
UniProt
RefSeq (мРНК)
NM_001277201
NM_014385
NM_016543
NM_031181
RefSeq (білок)
NP_001264130
NP_055200
NP_057627
NP_112458
Локус (UCSC) Хр. 19: 51.14 – 51.15 Mb Хр. 7: 43.3 – 43.31 Mb
PubMed search [1] [2]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей

SIGLEC7 (англ. Sialic acid binding Ig like lectin 7) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 19-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 467 амінокислот, а молекулярна маса — 51 143[4].

Послідовність амінокислот
1020304050
MLLLLLLPLLWGRERVEGQKSNRKDYSLTMQSSVTVQEGMCVHVRCSFSY
PVDSQTDSDPVHGYWFRAGNDISWKAPVATNNPAWAVQEETRDRFHLLGD
PQTKNCTLSIRDARMSDAGRYFFRMEKGNIKWNYKYDQLSVNVTALTHRP
NILIPGTLESGCFQNLTCSVPWACEQGTPPMISWMGTSVSPLHPSTTRSS
VLTLIPQPQHHGTSLTCQVTLPGAGVTTNRTIQLNVSYPPQNLTVTVFQG
EGTASTALGNSSSLSVLEGQSLRLVCAVDSNPPARLSWTWRSLTLYPSQP
SNPLVLELQVHLGDEGEFTCRAQNSLGSQHVSLNLSLQQEYTGKMRPVSG
VLLGAVGGAGATALVFLSFCVIFIVVRSCRKKSARPAADVGDIGMKDANT
IRGSASQGNLTESWADDNPRHHGLAAHSSGEEREIQYAPLSFHKGEPQDL
SGQEATNNEYSEIKIPK

Кодований геном білок за функцією належить до фосфопротеїнів. Задіяний у таких біологічних процесах, як клітинна адгезія, альтернативний сплайсинг. Білок має сайт для зв'язування з лектинами. Локалізований у мембрані.

Література

[ред. | ред. код]
  • Angata T., Varki A. (2000). Siglec-7: a sialic acid-binding lectin of the immunoglobulin superfamily. Glycobiology. 10: 431—438. PMID 10764831 DOI:10.1093/glycob/10.4.431
  • Ito A., Handa K., Withers D.A., Satoh M., Hakomori S. (2001). Binding specificity of siglec7 to disialogangliosides of renal cell carcinoma: possible role of disialogangliosides in tumor progression. FEBS Lett. 498: 116—120. PMID 11389909 DOI:10.1016/S0014-5793(01)02476-0
  • Alphey M.S., Attrill H., Crocker P.R., van Aalten D.M. (2003). High resolution crystal structures of Siglec-7. Insights into ligand specificity in the Siglec family. J. Biol. Chem. 278: 3372—3377. PMID 12438315 DOI:10.1074/jbc.M210602200
  • Dimasi N., Moretta A., Moretta L., Biassoni R., Mariuzza R.A. (2004). Structure of the saccharide-binding domain of the human natural killer cell inhibitory receptor p75/AIRM1. Acta Crystallogr. D. 60: 401—403. PMID 14747738 DOI:10.1107/S0907444903028439

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Human PubMed Reference:.
  2. Mouse PubMed Reference:.
  3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:10876 (англ.) . Процитовано 12 вересня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. UniProt, Q9Y286 (англ.) . Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.

Див. також

[ред. | ред. код]