Daimler DZVR 21
| Панцирник StrPzWg Daimler DZVR 21 | |
|---|---|
 StrPzWg Daimler DZVR | |
| Походження | .svg){kind=small} Веймарська республіка |
| Історія виробництва | |
| Виробник | Daimler |
| Виготовлення | 1921 - 1924 |
| Виготовлена кількість | 31 |
| Характеристики | |
| Вага | до 12 000 кг |
| Обслуга | 7-9 |
| Броня | катані плити до 15 мм |
Другорядне озброєння | 2× 7,92 мм кулемети Maxim MG-08 боєкомплект: 2010 |
| Двигун | карбюраторний, рядний, 6 циліндровий мотор Daimler ML 574 водяного охолодження, 100 к.с. |
| Підвіска | залежна 4×4 |
| Паливо | бензин |
| Швидкість | шосе: 50 км/год |
Daimler DZVR 21 у Вікісховищі | |
Панцирник StrPzWg Daimler DZVR 21 (нім. StrPzWg Daimler DZVR, Sonderwagen fur Polizeizwecke DZVR, Schutzpolizisten (Schupo), Schupo-Sonderwagen) після завершення Першої світової війни був поліційним панцирником Веймарської республіки.
Згідно Версальського мирного договору від 28 червня 1919 року німецькому уряду заборонялось озброювати підрозділи Рейхсверу панцерними машинами. Та вже 1919 відбулись заколоти комуністів у Берліні, Баварії. Крім того Польсько-радянська війна 1920 та сприяння влади Польщі повстанням у Сілезії значно дестабілізували ситуацію у Веймарській республіці. Тому на озброєння підрозділів поліції 20 липня 1920 країни-переможці дозволили поставити 150 вуличних панцерників з двома кулеметами, які мали використовувати виключно поліцією для підтримання порядку в містах всередині країни. Вони мали здатну руйнувати барикади масивну передню частину і значну висоту задля унеможливлення спроб вилізти на них.
Перші 50 панцерників виготовили у 1919 році. Уряд оголосив конкурс на будівництво 100 подальших панцерників і у 1921-1925 роках 85 екземплярів збудували компанії Benz (24), Ehrhardt (30), Dalmier (31), яка використала досвід часів Першої світової війни по проектуванню панцирника Daimler М1915. Було змінено його форму корпусу, збільшено товщини панцирних листів. Через литі гумові колеса він міг пересуватись по дорогах з твердим покриттям і мав обмежену прохідність на місцевості. Він міг перевозити 6 особовий екіпаж з 2 кулеметами чи 12 поліцейських без амуніції. Наприкінці 1920-х років їх модернізували.
Крім того для потреб Рейхсверу з 1920 року виробляли неозброєний тягач GPzRt MTW (SdKfz 3), здатний перевозити до 12 осіб без амуніції. Від свого прототипу від успадкував низьку прохідність. Бойова цінність їх була невелика і машини в основному використовувалися для тренувань. Автомобілі експлуатувалися до 1936 року.[1] Був також варіант з радіообладнанням, яке можна розпізнати по навколишній рамковій антені. Оскільки машини жодним чином не відповідали бажаному новому виду бойових дій і не були придатні для використання на бездоріжжі, рейхсвер так і не вичерпав квоту в 105 машин, виділену йому за Версальським договором[2].
- ↑ Sd.Kfz.3 [Архівовано 12 квітня 2008 у Wayback Machine.] (чех.)
- ↑ Walter J. Spielberger, Hilary L. Doyle: Die gepanzerten Radfahrzeuge des dt. Heeres 1905-1945. In: Militärfahrzeuge. 4. Auflage. 4, Motorbuch Verlag, Stuttgart, S. 22-25.
- Панцирник StrPzWg Daimler DZVR 21 [Архівовано 30 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Тяжелый бронеавтомобиль StrPzWg «Даймлер» DZVR 21 (рос.)
- Sd. Kfz. 3
|
Це незавершена стаття про бронетехніку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |