Сівапітек
Сівапітек | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||
Sivapithecus indicus | ||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||
Ramapithecus | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Сівапітеки (лат. Sivapithecus, «мавпа Шиви») — рід вимерлих приматів. Скам'янілі рештки тварин, приписуваних до даного роду, що датуються від 12,5 до 8,5 мільйонів років тому (міоцен), знаходили, починаючи з XIX століття, в горах Сівалік на території Індії та Пакистану. Будь-який з видів цього роду міг бути предком сучасних орангутанів.
Рід Сівапітек відносять до триби Понгіні (Pongini), підтриби сівапітецина (Sivapithecina). В цей час[коли?] виділяють три види.
Останки виду Sivapithecus indicus датуються від 12,5 до 10,5 мільйонів років тому. S. sivalensis жив від 9,5 до 8,5 мільйонів років тому. У 1988 році був відкритий і описаний третій, значно більший вид S. parvada (датований близько 10 мільйонів років тому).
У 1982 році Девід Пілбім опублікував опис важливої викопної знахідки — більшої частини лицевої кістки та щелепи сівапітека. Зразки відзначалися великою схожістю з черепом орангутана, що підтверджувало теорію близькості сівапітека до орангутана, люфенгпітека, хорапітека. Також, можливо, що сівапітек був нащадком роду грифопітек (Griphopithecus).
У 1990 році на плато Потвар на північ від Соляного хребта в Пакистані була знайдена тазова кістка жіночої особини Sivapithecus indicus, котра мала має поперековий індекс (відношення ширини попереку до її передньо-заднього діаметра) менше ніж 100 — як у мавпових.
Жіночих особин цього роду довгий час помилково виділяли в рід рамапітек (Ramapithecus).
Sivapithecus досягав довжини близько 1,5 м, подібно до нинішнього орангутана. У багатьох відношеннях він нагадував шимпанзе, але його обличчя було ближчим до обличчя орангутана. Форма його зап'ястка і загальні пропорції тіла дають можливість припускати, що значну частину свого життя він проводив на землі, а також і на деревах. У нього були великі собакоподібні зуби та масивні моляри, що передбачає раціон з переважанням відносно твердої їжі, такої як насіння та трави савани.
- Kelley, Jay. 2002. The hominoid radiation in Asia. In Hartwig, W. (ed.) The Primate Fossil Record, Cambridge University Press, pp. 369–384.
Це незавершена стаття про викопних ссавців. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |