Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 404 362 сторінки.

Календар

3 жовтня

1817 — народився Йоганн Шерр, німецький письменник, історик літератури, публіцист
1824 — народився Іван Нікітін, російський поет
1879 — народився Володимир Дорошенко, український бібліограф, літературознавець, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч
1881 — народився Михайло Возняк, український літературознавець та історик літератури
1895 — народився Сергій Єсенін, російський поет
1896 — народився Павло Ковжун, український графік, маляр, мистецтвознавець
1896 — народився Агапій Шамрай, український літературознавець
1928 — померла Анна Павлик, українська громадсько-культурна діячка, письменниця
1932 — помер Макс Вольф, німецький астроном
1935 — помер Микола Василенко, український історик

Вибрана проза

Отаман Хмара. (Львів, 1934) Юрій Горліс-Горський
… В кабінеті начальника контр-розвідчого відділу подільського губ. ҐПУ у Винниці — оживлення. Кругом великого стола сиділи, жваво розмовляючи, сам „начгуб“ Ліплєвскій, маленький худий жидок з істеричним обличчям, його заступник Іванов, інтеліґентний москаль з борідкою „аля Троцький“, начальник контр-розвідки Галіцкій, інтеліґентний жид з повним випещеним обличчям і гострими сірими очима, уповноважений „по борьбє с бандітізмом“ Соболєв, гарний молодий жидок в українській вишитій сорочці під чорною цивільною блюзою, уповноважений „по шпіонажу“ Наг — русявий жид з борідкою „аля Іванов“, та підручний Галіцкого в справах української „контр-революції“ — українець Харченко. Випадковий збіг, одного прізвища: Харченко — Хмара і Харченко — чекіст. Як гість, був присутній начальник „особого отдєла“ 24 дивізії — латиш Петерс. Оживлену розмову переривав дзвінок телефону. Галіцькій узяв слухавку. — Дуже добре. Давайте його, товариш комендант, відразу до мого кабінету. Поклавши слухавку, обвів присутніх задоволеним поглядом. — Привезли вже із станції до нашої комендатури — зараз буде тут.

читати далі…

Вибрана поезія

Сергій Єсенін

П'єси і переклади співаної поезії. (Київ, 2012)

“Прощай!” — говорить цвіт мені

(С. Єсенін)

“Прощай!” — говорить цвіт мені
Пелю́стками слова пророчі:
“Твої вже не побачать очі
Любові в рідній стороні!”

Ну що ж, кохана, не журись,
Я бачив сонце й землю бачив
І, певен, строк оцей колись,
Хтось кожному предрік, призначив.

І з того, що мені болить,
Що усвідомив, добрі люде,
Я стверджую — за кожну мить,
Що все́ ще, неодмі́нно, буде.

Не все одно: хтось прийде знов,
Журба — нікого не здолає,
Тобі, кохана, про любов
Нови́й коха́ний — заспіває.

І, може, в тиші самоти
Чи знов, як хтось тебе пригорне,
Іще колись згадаєш ти
Моє цвітіння неповторне.