| dbo:abstract
|
- L'anapest, també anomenat antidàctil, és un peu de vers d'origen grec format per dues i una . És un peu mètric emprat en poesia clàssica. Des de la perspectiva accentual consisteix en la combinació de dues síl·labes àtones seguides d'una síl·laba tònica. Es pot veure com un dàctil invertit. Aquesta paraula prové del grec ἀνάπαιστος, anápaistos, literalment "retornat el cop" i en un context poètic "un dàctil inverteix". A causa de la seva longitud i del fet que acaba amb una síl·laba tònica i, per tant, permet rimes fortes, l'anapest pot produir un vers molt dinàmic i permet llargues línies amb una gran complexitat interna. A part del seu paper independent, els anapests de vegades s'utilitzen com a substitucions en el vers iàmbic. En estrictes , els anapests són rars, però es troben amb certa freqüència en versions més lliures de la línia iàmbica, com ara el vers de les últimes obres de Shakespeare o la poesia lírica del segle xix. (ca)
- Anapest (z řec. anápaiston, obrácený) je tříslabičná stopa se vzestupným metrem, o dvou slabikách nepřízvučných a jedné přízvučné (v časoměrném verši o dvou slabikách krátkých a jedné dlouhé). V českém sylabotónickém verši obvykle anapest nebývá vzhledem k akcentačním pravidlům češtiny využíván. Anapest se vyskytuje především v anglické literatuře. Not a word to each other; we kept the great paceNeck by neck, stride by stride, never changing our place;I turn’d in my saddle and made its girths tight,Then shorten’d each stirrup, and set the pique right,Rebuckled the cheek-strap, chain’d slacker the bit,Nor gallop’d less steadily Roland a whit.(Robert Browning, “How They Brought the Good News from Ghent to Aix”) V polské poezii anapestická je Mickiewiczova sloka (14(7a+7a)/10b/14(7c+7c)/10b). (cs)
- Der Anapäst [anaˈpɛːst] (Plural: Anapäste; von altgriechisch ἀνάπαιστος anápaistos „rückwärts geschlagen“; lateinisch anapaestus; in metrischer Formelnotation mit an bezeichnet) ist in der antiken Verslehre ein Versfuß, deraus einem Elementum biceps (Symbol ◡◡) gefolgt von einem Elementum longum (—) besteht, im metrischen Schema wird er demnach mit ◡◡— notiert. Der Fuß wird in der quantitierenden antiken Dichtung meist durch Doppelkürze, gefolgt von einer langen Silbe realisiert (◡◡—́), kann aber auch durch zwei Längen, also spondeisch (——́) gebildet werden. Außerdem sind die relativ seltenen Realisierungen mit Längenspaltung (◡◡◡́◡, auch als Prokeleusmatikos bezeichnet) sowie mit Zusammenziehung der Doppelkürze zur Länge und Spaltung der Länge (—◡́◡, anapästischer Daktylus) möglich.In allen Fällen ist die Länge des Anapäst vier Moren. Das metrische Gegenteil des Anapäst ist der Daktylus (—◡◡). Der Anapäst ist also gewissermaßen eine gespiegelte Version des wesentlich häufigeren Daktylus, worauf auch der griechische Name („rückwärts geschlagen“) verweist. In der akzentuierenden Dichtung moderner Sprachen, insbesondere in der deutschen Dichtung, wird der Anapäst meist durch zwei Senkungen (unbetonte Silben) gefolgt von einer Hebung (betonte Silbe) gebildet (x x x́). Da man dem Anapäst ähnlich wie dem Jambus einen steigenden Rhythmus zuschreibt, wurde er nach einem Vorschlag von Ivo Braak auch als Doppelsteiger bezeichnet. (de)
- Ο ανάπαιστος είναι μετρικός πόδας. Αποτελείται από δυο βραχείες και μια μακρά συλλαβή στην αρχαία ελληνική ποίηση, ενώ στη νεότερη από δυο άτονες και μια τονισμένη συλλαβή (UU-). Έτσι ο ανάπαιστος τονίζεται σε κάθε τρίτη συλλαβή, δηλαδή στην 3η, 6η, 9η, κλπ.Για παράδειγμα: Στων/ Ψα/ρών/ την/ ο/λό/μαυ/ρη/ ρά/χη ή Και/ στην/ κό/μη/ στε/φά/νι/ φο/ρεί. Σε αυτό το μέτρο συντάσσονταν οι ευχές των πολεμιστών προς τους θεούς και τα εμβατήριά τους. Τα αναπαιστικά μέτρα είχαν ανάλογη χρήση στο δράμα, όπου με την απαγγελία τους συνόδευαν το βάδισμα προσώπου που προχωρούσε σεμνά ή εξέφραζαν σφοδρή φιλονικία ή δριμύ σαρκασμό. Όταν τα τραγουδούσαν, εκδήλωναν βαθιά θλίψη. Το όργανο που συνόδευε τα μέτρα αυτά ήταν ο αυλός.
(el)
- An anapaest (/ˈænəpiːst, -pɛst/; also spelled anapæst or anapest, also called antidactylus) is a metrical foot used in formal poetry. In classical quantitative meters it consists of two short syllables followed by a long one; in accentual stress meters it consists of two unstressed syllables followed by one stressed syllable. It may be seen as a reversed dactyl. This word comes from the Greek ἀνάπαιστος, anápaistos, literally "struck back" and in a poetic context "a dactyl reversed". Because of its length and the fact that it ends with a stressed syllable and so allows for strong rhymes, anapaest can produce a very rolling verse, and allows for long lines with a great deal of internal complexity. Apart from their independent role, anapaests are sometimes used as substitutions in iambic verse. In strict iambic pentameter, anapaests are rare, but they are found with some frequency in freer versions of the iambic line, such as the verse of Shakespeare's last plays, or the lyric poetry of the 19th century. Since the word anapest consists of a stressed syllable followed by two unstressed syllables, it is ironically a dactyl. (en)
- Anapesto estas trisilaba versero, en kiu post du mallongaj aŭ senakcentaj silaboj sekvas unu longa aŭ akcenta silabo. Oni kutime notas ĝin per ∪ ∪ —. Ekzemploj: "anapest'" (unu anapesto), "Ne riproĉ | u la sor | ton, ho ju | na ani | mo" (kvar anapestoj plus kroma silabo). (eo)
- El anapesto o antidáctilo es, en métrica grecolatina, un pie formado por tres sílabas: las dos primeras breves y la tercera larga. Se le llama también «antidáctilo» por ser el pie inverso del dáctilo: el acento métrico está en el segundo y no en el primero como el dáctilo.
* Datos: Q465509 (es)
- L’anapeste est un pied composé de deux syllabes brèves suivies d'une syllabe longue et se note ainsi : | ∪ ∪ — |. Il est l'inverse du dactyle qui est composé d'une longue suivi de deux brèves (d'où son synonyme, « antidactyle »). En musique et en scansion poétique, c'est un élément métrique. (fr)
- L'anapesto (in greco antico: ἀνάπαιστος) è un piede utilizzato nella poesia greca e latina. Si compone di due sillabe brevi, che formano l'arsi del piede, e di una sillaba lunga, che ne è la tesi, secondo lo schema ∪ ∪ —. Si tratta dunque, secondo la codificazione della metrica classica, di un piede quadrimoraico, di ritmo ascendente, appartenente al génos íson, in quanto la proporzione tra arsi e tesi è di 1:1. (it)
- Anapest (gr. anápaiston - odwrócony; dosł. odbity (daktyl),) w metryce iloczasowej to stopa metryczna składająca się z trzech sylab: dwóch krótkich i jednej długiej. W wierszach polskich odpowiednikiem anapestu jest sekwencja składająca się z dwóch sylab nieakcentowanych i jednej akcentowanej. W polszczyźnie niemalże nie ma wyrazów będących naturalnymi anapestami (jednym z kilku wyjątków jest arcymistrz), bardzo nieliczne są też zestroje akcentowe o anapestycznym układzie sylab (np. i do dna), więc stopę tę tworzy się dzięki odpowiedniemu łączeniu wyrazów w szyku zdania, jak w pierwszym wersie wiersza Leśmiana Zielona godzina (I): Rozechwiały się szumne gałęzi wahadła. Najbardziej typowe wiersze anapestyczne pisali Adam Mickiewicz (Czaty, Trzech budrysów), Bruno Jasieński (But w butonierce) i Julian Tuwim (Zadymka).
* Zmarnowałem podeszwy w całodziennych spieszeniach,
* Teraz jestem słoneczny, siebiepewny i rad.
* Idę młody, genialny, trzymam ręce w kieszeniach,
* Stawiam kroki milowe, zamaszyste, jak świat. (Bruno Jasieński, But w butonierce) (pl)
- アナパイストス（古代ギリシア語: ἀνάπαιστος / anapaistos）は、西洋古典詩の韻脚のひとつ。短短長格とも呼ばれ、2つの短い音節の後に1つの母音の長い音節が続く。近代西洋詩では、音節の長短をアクセントの強弱に置き換えて、2つのアクセントの弱い音節の後に1つのアクセントの強い音節が続く脚構成に用いられるようになった（弱弱強格と訳される）。英語ではアナペストあるいはアナピースト（anapaestまたはanapest）と呼ばれる。ダクテュロスと前後が逆であるためにantidactylusとも呼ばれる。 古代ギリシアではスパルタの将軍が、アナパイストスを4つ重ねて「 Ἄγετ', ὦ Σπάρτᾱς εὐάνδρου」（たて、雄々しいスパルタの子らよ）で始まる軍歌を作った。喜劇の会話ではアナパイストスを2つ重ねた u u - u u - を単位とする四歩格（テトラメトロス）が使われることがあった。これらではアナパイストスのかわりにスポンデイオス(- -)を使うことができた。 アナパイストスを使った詩に、ウィリアム・クーパー（en:William Cowper）の詩『Verses Supposed to be Written by Alexander Selkirk』（1782年）がある。この詩はanapaestic trimeter（弱弱強三歩格）で作られている。（太字は強勢） I am out of humanity's reachI must finish my journey alone この長さと、最後がアクセントのある音節で終わり、その結果strong rhymeを踏むことができるという事実から、アナパイストスはとても波打ち、疾走する感覚を生み、内に相当な複雑性を持った長い行を可能にする。次に挙げる例は、ジョージ・ゴードン・バイロンの『センナヘリブの陥落』（en:The Destruction of Sennacherib）である。 The Assyrian came down like a wolf on the foldAnd his cohorts were gleaming in purple and goldAnd the sheen of their spears was like stars on the seaWhen the blue wave rolls nightly on deep Galilee. さらに、より複雑な例として、ウィリアム・バトラー・イェイツの『アシーンの放浪』（en:The Wanderings of Oisin）を挙げることができる。イェイツは六歩格行にアナパイストスとイアンボスを散りばめて使った。アナパイストスは元から長い韻脚なので、それはとても長い行になる。 Fled foam underneath us and 'round us, a wandering and milky smokeAs high as the saddle-girth, covering away from our glances the tideAnd those that fled and that followed from the foam-pale distance broke.The immortal desire of immortals we saw in their faces and sighed. こうしたアナパイストスとイアンボスの混合は19世紀後期の詩、とりわけアルジャーノン・チャールズ・スウィンバーンの『時の勝利』（en:The Triumph of Time）や『カリュドンのアタランタ』などで特徴的なものだった。スウィンバーンはさらに、おおむね正確なアナパイストスで、三歩格行の『ドロレス』（en:Dolores (Notre-Dame des Sept Douleurs)）から八歩格行の『March: An Ode』までさまざまな長さの詩をいくつか書いた。しかし、英語詩における最も一般的なアナパイストスの使用例は、ルイス・キャロルの『スナーク狩り』やエドワード・リアのナンセンス詩、T・S・エリオットの『キャッツ - ポッサムおじさんの猫とつき合う法』、ドクター・スースの多くの本をはじめ、おびただしい例のあるリメリック詩（en:Limerick (poetry)）の滑稽な韻律としてである。 そうした自律的な役割を除くと、アナパイストスは時々イアンボスの代用として使われる。厳格な弱強五歩格にアナパイストスが使われることは稀だが、ウィリアム・シェイクスピアの後期の戯曲や19世紀の抒情詩などの、比較的自由なイアンボス行にしばしばアナパイストスを見付けることができる。 (ja)
- Een anapest (mv. anapesten) (Oudgrieks: ἀνάπαιστος (anapaistos), teruggeslagen, omgekeerd) is een versvoet bestaande uit twee onbeklemtoonde lettergrepen gevolgd door een beklemtoonde. Men noteert de anapest als . Een anapest is de omgekeerde van een dactylus. Anapest is als woord metrisch gezien een anapest. Dit vormt een ezelsbruggetje om deze versvoet te onthouden. (nl)
- Anapesto é uma unidade rítmica do poema. É formado por duas sílabas átonas (ou breves) e uma sílaba tônica (ou longa), em ritmo ascendente. (pt)
- Anapest är en stigande versfot som består av tre stavelser, med två obetonade följda av en betonad: kort-kort-lång. Ordet anapest är i normalt uttal således ett exempel på en anapest. Anapester är vanliga i dramatisk diktning på klassisk grekiska och latin. (sv)
- Ана́пест (греч. ἀνάπαιστος «отражённый назад; обратный <дактилю>»); менее распространено ударение анапе́ст (соответствующее нем. Anapä́st) — трёхсложный стихотворный размер. В античной квантитативной метрике — метр, стопа которого состоит из двух кратких слогов и одного долгого. В новоевропейской силлабо-тонической метрике анапестом именуется метр, стопа которого состоит из двух безударных и третьего ударного слога. Пример трёхстопного анапеста: О, весна́ без конца́ и без кра́ю —Без конца́ и без кра́ю мечта́!Узнаю́ тебя, жи́знь! Принима́ю!И приве́тствую зво́ном щита́! — Александр Блок, «О, весна без конца и без краю…» Другой пример: Есть в напе́вах твои́х сокрове́нныхРокова́я о ги́бели ве́сть.Есть прокля́тье заве́тов свяще́нных,Поруга́ние сча́стия е́сть. — Александр Блок, «К Музе» Пятистопный: По широ́ким моста́м… Но ведь мы всё равно́ не успе́ем, Этот ве́тер меша́ет, ведь мы заблудились в пути, По безлюдным моста́м, по широ́ким и чёрным алле́ям Добежа́ть хоть к рассве́ту, и останови́ть, и спасти́. — Георгий Адамович, «По широким мостам...» Наиболее употребительны размеры русского силлабо-тонического анапеста — четырёх- и трёхстопный (с середины XIX века). (ru)
- Анапе́ст (гр. anapaistos — зворотний дактилю, букв. — відображений назад) — в античному віршуванні — трискладова стопа тривалістю в чотири мори, що складається з двох коротких і одного довгого на кінці складу, з ритмічним наголосом на довгому: UU—. У силабо-тонічному віршуванні — стопа, що складається з двох ненаголошених і одного наголошеного на кінці складу. Одностопний анапест майже не зустрічається в українській поезії, окремі випадки його вживання спостерігаються у гетерогенній строфі, наприклад, у фольклорно стилізованому вірші М. Вороного: (…) Покохає мене щироНезрадливо — : Усміхнеться й мені доляМилостиво! Приклад двостопного анапесту: Я дійду на зорі: до найстаршої брами,Де ключі? У Дніпрі.А Дніпро — під валами (В. Герасим'юк). Зустрічається тристопний анапест: Закигиче розлука над нами,Розчахне двосистемно навскіс,Замордується лихо ножами: Чи зависне в петлі твоїх кіс (І. Драч). Чотиристопний анапест досить поширений в українському вірші на противагу іншим розмірам трискладової стопи: Польовою стежкою з дальніх доріг: Йду в село і радію сподіваній стрічі.Тільки ж каменем смуток на серце наліг:Кладовище побільшало вдвічі. П'ятистопний анапест, котрий витворює медитативний настрій: На горі ніби снігом біліє давнезний собор,Що скликає всі вірні серця вечорами і зранку.Давня ратуша в землю вростає, немов мухомор,Сивий майстер в льошку замовляє вина філіжанку (М. Рильський). Шестистопний анапест — найменш популярний у сьогоденній українській версифікації: В тихих продувах вітру цілував я змокріле волосся.Гуркотів спорожнілий трамвай — ночі й зливі навстріч.А позаду — в пульсуючих прожилках листя неслося,Мов колись і ніколи… за нами й над нами… всю ніч (П. Куценко). Анапест з'явився в українській поезії дещо пізніше порівняно з іншими тристопними розмірами — у другій половині 19 століття. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Anapesto estas trisilaba versero, en kiu post du mallongaj aŭ senakcentaj silaboj sekvas unu longa aŭ akcenta silabo. Oni kutime notas ĝin per ∪ ∪ —. Ekzemploj: "anapest'" (unu anapesto), "Ne riproĉ | u la sor | ton, ho ju | na ani | mo" (kvar anapestoj plus kroma silabo). (eo)
- El anapesto o antidáctilo es, en métrica grecolatina, un pie formado por tres sílabas: las dos primeras breves y la tercera larga. Se le llama también «antidáctilo» por ser el pie inverso del dáctilo: el acento métrico está en el segundo y no en el primero como el dáctilo.
* Datos: Q465509 (es)
- L’anapeste est un pied composé de deux syllabes brèves suivies d'une syllabe longue et se note ainsi : | ∪ ∪ — |. Il est l'inverse du dactyle qui est composé d'une longue suivi de deux brèves (d'où son synonyme, « antidactyle »). En musique et en scansion poétique, c'est un élément métrique. (fr)
- L'anapesto (in greco antico: ἀνάπαιστος) è un piede utilizzato nella poesia greca e latina. Si compone di due sillabe brevi, che formano l'arsi del piede, e di una sillaba lunga, che ne è la tesi, secondo lo schema ∪ ∪ —. Si tratta dunque, secondo la codificazione della metrica classica, di un piede quadrimoraico, di ritmo ascendente, appartenente al génos íson, in quanto la proporzione tra arsi e tesi è di 1:1. (it)
- Een anapest (mv. anapesten) (Oudgrieks: ἀνάπαιστος (anapaistos), teruggeslagen, omgekeerd) is een versvoet bestaande uit twee onbeklemtoonde lettergrepen gevolgd door een beklemtoonde. Men noteert de anapest als . Een anapest is de omgekeerde van een dactylus. Anapest is als woord metrisch gezien een anapest. Dit vormt een ezelsbruggetje om deze versvoet te onthouden. (nl)
- Anapesto é uma unidade rítmica do poema. É formado por duas sílabas átonas (ou breves) e uma sílaba tônica (ou longa), em ritmo ascendente. (pt)
- Anapest är en stigande versfot som består av tre stavelser, med två obetonade följda av en betonad: kort-kort-lång. Ordet anapest är i normalt uttal således ett exempel på en anapest. Anapester är vanliga i dramatisk diktning på klassisk grekiska och latin. (sv)
- L'anapest, també anomenat antidàctil, és un peu de vers d'origen grec format per dues i una . És un peu mètric emprat en poesia clàssica. Des de la perspectiva accentual consisteix en la combinació de dues síl·labes àtones seguides d'una síl·laba tònica. Es pot veure com un dàctil invertit. Aquesta paraula prové del grec ἀνάπαιστος, anápaistos, literalment "retornat el cop" i en un context poètic "un dàctil inverteix". (ca)
- Anapest (z řec. anápaiston, obrácený) je tříslabičná stopa se vzestupným metrem, o dvou slabikách nepřízvučných a jedné přízvučné (v časoměrném verši o dvou slabikách krátkých a jedné dlouhé). V českém sylabotónickém verši obvykle anapest nebývá vzhledem k akcentačním pravidlům češtiny využíván. Anapest se vyskytuje především v anglické literatuře. V polské poezii anapestická je Mickiewiczova sloka (14(7a+7a)/10b/14(7c+7c)/10b). (cs)
- Ο ανάπαιστος είναι μετρικός πόδας. Αποτελείται από δυο βραχείες και μια μακρά συλλαβή στην αρχαία ελληνική ποίηση, ενώ στη νεότερη από δυο άτονες και μια τονισμένη συλλαβή (UU-). Έτσι ο ανάπαιστος τονίζεται σε κάθε τρίτη συλλαβή, δηλαδή στην 3η, 6η, 9η, κλπ.Για παράδειγμα: Στων/ Ψα/ρών/ την/ ο/λό/μαυ/ρη/ ρά/χη ή Και/ στην/ κό/μη/ στε/φά/νι/ φο/ρεί. (el)
- An anapaest (/ˈænəpiːst, -pɛst/; also spelled anapæst or anapest, also called antidactylus) is a metrical foot used in formal poetry. In classical quantitative meters it consists of two short syllables followed by a long one; in accentual stress meters it consists of two unstressed syllables followed by one stressed syllable. It may be seen as a reversed dactyl. This word comes from the Greek ἀνάπαιστος, anápaistos, literally "struck back" and in a poetic context "a dactyl reversed". (en)
- Der Anapäst [anaˈpɛːst] (Plural: Anapäste; von altgriechisch ἀνάπαιστος anápaistos „rückwärts geschlagen“; lateinisch anapaestus; in metrischer Formelnotation mit an bezeichnet) ist in der antiken Verslehre ein Versfuß, deraus einem Elementum biceps (Symbol ◡◡) gefolgt von einem Elementum longum (—) besteht, im metrischen Schema wird er demnach mit ◡◡— notiert. Das metrische Gegenteil des Anapäst ist der Daktylus (—◡◡). Der Anapäst ist also gewissermaßen eine gespiegelte Version des wesentlich häufigeren Daktylus, worauf auch der griechische Name („rückwärts geschlagen“) verweist. (de)
- アナパイストス（古代ギリシア語: ἀνάπαιστος / anapaistos）は、西洋古典詩の韻脚のひとつ。短短長格とも呼ばれ、2つの短い音節の後に1つの母音の長い音節が続く。近代西洋詩では、音節の長短をアクセントの強弱に置き換えて、2つのアクセントの弱い音節の後に1つのアクセントの強い音節が続く脚構成に用いられるようになった（弱弱強格と訳される）。英語ではアナペストあるいはアナピースト（anapaestまたはanapest）と呼ばれる。ダクテュロスと前後が逆であるためにantidactylusとも呼ばれる。 古代ギリシアではスパルタの将軍が、アナパイストスを4つ重ねて「 Ἄγετ', ὦ Σπάρτᾱς εὐάνδρου」（たて、雄々しいスパルタの子らよ）で始まる軍歌を作った。喜劇の会話ではアナパイストスを2つ重ねた u u - u u - を単位とする四歩格（テトラメトロス）が使われることがあった。これらではアナパイストスのかわりにスポンデイオス(- -)を使うことができた。 I am out of humanity's reachI must finish my journey alone (ja)
- Anapest (gr. anápaiston - odwrócony; dosł. odbity (daktyl),) w metryce iloczasowej to stopa metryczna składająca się z trzech sylab: dwóch krótkich i jednej długiej. W wierszach polskich odpowiednikiem anapestu jest sekwencja składająca się z dwóch sylab nieakcentowanych i jednej akcentowanej. W polszczyźnie niemalże nie ma wyrazów będących naturalnymi anapestami (jednym z kilku wyjątków jest arcymistrz), bardzo nieliczne są też zestroje akcentowe o anapestycznym układzie sylab (np. i do dna), więc stopę tę tworzy się dzięki odpowiedniemu łączeniu wyrazów w szyku zdania, jak w pierwszym wersie wiersza Leśmiana Zielona godzina (I): (pl)
- Ана́пест (греч. ἀνάπαιστος «отражённый назад; обратный <дактилю>»); менее распространено ударение анапе́ст (соответствующее нем. Anapä́st) — трёхсложный стихотворный размер. В античной квантитативной метрике — метр, стопа которого состоит из двух кратких слогов и одного долгого. В новоевропейской силлабо-тонической метрике анапестом именуется метр, стопа которого состоит из двух безударных и третьего ударного слога. Пример трёхстопного анапеста: О, весна́ без конца́ и без кра́ю —Без конца́ и без кра́ю мечта́!Узнаю́ тебя, жи́знь! Принима́ю!И приве́тствую зво́ном щита́! Другой пример: Пятистопный: (ru)
- Анапе́ст (гр. anapaistos — зворотний дактилю, букв. — відображений назад) — в античному віршуванні — трискладова стопа тривалістю в чотири мори, що складається з двох коротких і одного довгого на кінці складу, з ритмічним наголосом на довгому: UU—. У силабо-тонічному віршуванні — стопа, що складається з двох ненаголошених і одного наголошеного на кінці складу. Одностопний анапест майже не зустрічається в українській поезії, окремі випадки його вживання спостерігаються у гетерогенній строфі, наприклад, у фольклорно стилізованому вірші М. Вороного: Приклад двостопного анапесту: (uk)
|
