| dbo:abstract
|
- Circipania (German: Circipanien, Zirzipanien) was a medieval territory in what is now northeastern Germany. The name derives from Latin circum (around) and Pane (the Peene River). The region was enclosed roughly by the upper Recknitz, Trebel and Peene rivers, the western border ran east of Güstrow. The region developed in the 10th and 11th centuries, when it was the tribal territory of the Circipanes (German: Circipanen, Zirzipanen), a West Slavic tribe which along with the neighboring tribes was a part of the Lutici federation. The main burghs were Teterow, Malchin, and Demmin. In 936, the Circipania was incorporated into the Billung March of the Holy Roman Empire. The Circipanes were one of the four constituent tribes of the Lutici federation centered on Rethra, which started a successful uprising in 983. Rid of the empire's overlordship, the Circipanes stayed with the Liutizians until the federation broke apart due to internal struggles in the 1050s, culminating dissolution in 1057. The Redarians and Tollensians opposed the Circipanes and Kessinians struggling for more influence within the federative administration, and allied with the Obodrites. The Obodrites successfully invaded Circipania and made it a province of their realm. The internal struggles had weakened the area, such that in the following year it became the target of numerous expeditions of an expansive Holy Roman Empire during their Wendish Crusade in 1147), then by Denmark in the raid of 1170, and finally by the Duchy of Pomerania which subdued and incorporated the area into Pomerania-Demmin in the late 12th century. The last of the territory was invaded by Mecklenburg and subdued in the early 1230s. The 1230s marked the end of Circipania as a distinct territory as well as the end of the Circipanes. Pomerania-Demmin was in a miserable position and lost most of the territory to the Margrave of Brandenburg in the Treaty of Kremmen in 1236. Thus, Pomerania-Demmin could not counter the Mecklenburgian advance led by Borwin III of Rostock. Circipania would stay divided with Mecklenburg controlling the western bulk with Güstrow and Teterow, and Pomerania controlling the eastern smaller part around Demmin. Later the Mecklenburg part divided into Mecklenburg-Rostock and Mecklenburg-Werle, and the name Circipania dropped out of use. Though Circipania vanished as a name from political maps, it was still visible on Roman Catholic ecclesiastic maps as the Pomeranian province of the Diocese of Cammin, because the borders of this province did not differ from that of Circipania and remained as they were before the conquest. The Circipanes, whose numbers already dwindled due to the previous warfare, were assimilated by the German settlers called in by Wartislaw III, Duke of Pomerania before the Mecklenburg conquest, and by Mecklenburg knights during the Ostsiedlung. (en)
- Die Zirzipanen (auch Circipanen, dt. "um die Peene") waren ein mittelalterlicher elbslawischer Stamm und einer der Teilstämme der Liutizen. Sie siedelten um den Teterower See auf dem Gebiet des heutigen Mecklenburg-Vorpommern. Ihr Stammesgebiet Zirzipanien umfasste die Burgwardbezirke Demmin, Dargun, Krakow am See, Sukow und Altkalen. Das ist der Bereich südlich der Recknitz und Trebel und westlich des Malchiner Sees und des Kummerower Sees, im Bereich der Altkreise Güstrow (Ostteil) und Demmin. Im 7. Jahrhundert wurde diese Gegend von Slawen besiedelt, aus denen sich später der Stamm der Zirzipanen bildete, der erstmals zum Jahr 955 als Zcirizspanis in dem für dieses Jahr zeitgenössischen Eintrag in den St. Gallener Annalen erwähnt wird. Später berichten Adam von Bremen in seiner Hamburger Kirchengeschichte und Helmold von Bosau in der Slawenchronik von den Zirzipanen. Im 11. und 12. Jahrhundert kam das Land mehrfach unter dänische Herrschaft, zudem zogen u. a. die Obodriten und Pomoranen gegen Zirzipanien und der Stamm wurde nahezu ausgerottet. Zirzipaniens westliche Gebiete kamen an das Obodritenfürstentum, das spätere Mecklenburg, während die Demminer Gegend bei Pommern verblieb. Von 1131 bis zu seinem Tod 1160 war der obodritische Fürst Niklot Herrscher der Zirzipanen. 1147 verwüsteten der Wendenkreuzzug und mehrere Dänenfeldzüge nach 1170 das Gebiet mehrmals. Später wurde die Gegend im Zuge der Ostsiedlung durch Deutsche besiedelt, die restlichen Zirzipanen wurden assimiliert. Bei Behren-Lübchin befand sich eine weitere stark befestigte Inselburg aus dem 10. bis 12. Jahrhundert, welche sehr wahrscheinlich in dem Bericht von Saxo Grammaticus aus dem Jahr 1171 erwähnt wurde. Die Burg wurde Ende des 12. Jahrhunderts vermutlich von den Dänen erobert. (de)
- Kirkipania (bahasa Jerman: Circipanien, Zirzipanien) merupakan nama dari sebuah wilayah abad pertengahan di lokasi yang sekarang adalah Jerman timur laut. Nama Kirkipania diambil dari bahasa Latin circum (sekitar) dan Pane (Sungai Peene). (in)
- I Circipani o Zirzipani, erano una tribù appartenente al gruppo degli slavi occidentali Lutici che nel VII secolo si insediò lungo il corso superiore del fiume Peene nel Meclemburgo centro-orientale nell'attuale Germania nord-orientale. I Circipani sono citati da varie fonti storiche: la prima citazione è quella negli Annales Sangallenses maiores per l'anno 955, in cui vengono chiamati Zcirizspanis, successivamente sono citati da Adamo di Brema nella sua Gesta Hammaburgensis ecclesiae pontificum, da Helmold di Bosau nella Chronica Slavorum e da Annalista Saxo. L'area di insediamento dei Circipani, chiamata Circipania, si trovava secondo le fonti storiche "al di là della Peene", guardando daoriente. Analisi storiche hanno delineato l'area tribale dei Circipani in modo più preciso come quella intorno al e racchiusa dai fiumi Recknitz, Trebel e Peene. I loro principali centri erano Teterow, Malchin, Demmin e Dargun. Ricerche archeologiche condotte dagli storici Wilhelm Unverzagt e Ewald Schuldt all'inizio degli anni cinquanta (1950-1953) nell'area dei lago di Teterow hanno portato alla luce diversi reperti sull'isola di Burgwallinsel riconducibili ad un insediamento dei Circipani risalente al XI/XII secolo. I Circipani, insieme ai Redari, ai ed ai Kessini, costituivano la federazione dei Liutici. Nel 955 i Circipani presero parte insieme ai Tollensani alla Battaglia del Raxa, in cui furono sconfitti dalle truppe germaniche comandate da Ottone I di Sassonia. Successivamente, i Circipani parteciparono, insieme alle altre tribù della suddetta federazione, alla rivolta slava del 983 che pose fine per circa 200 anni alla colonizzazione del regno germanico verso l'est Europa. Dopo la vittoria contro i germani i Circipani rimasero nella federazione con i Liutici fino a quando questa si sciolse a causa delle lotte interne culminate nella dissoluzione nel 1057. Intorno al 1056 i Redari, nel cui territorio si trovava la capitale dei Liutici Rethra, rivendicarono per questo una egemonia sulle altre tribù. Questo portò i Kessini e i Circipani a combattere contro i Tollensani e i Redari che chiesero aiuto agli Obodriti. Nel 1057 il sovrano obodrita Godescalco, con il supporto del re danese Sweyn II e del duca di Sassonia Bernardo II invase la Circipania sottomettendo Kessini e Circipani e annettendo le loro terre al suo regno. Da tale conflitto interno tutta la regione ne risultò indebolita ed esposta pertanto alle spedizioni di conquista dei vicini. Nel 1120 Vartislao I, duca di Pomerania, conquistò le aree a ovest dell'Oder del Peene e del Tollense. Nel 1147, durante la crociata dei Venedi, l'esercito sassone-danese-polacco si diresse nella zona degli Obodriti e dei Liutici, riconquistando la città di Havelberg, persa nella rivolta slava del 983, e ponendo l'assedio al castello obodtrita di (presso l'attuale città di Dobin am See) e alla città di Demmin. Questi assedi si conclusero con un nulla di fatto. A Dobin, dove si era asserragliato il principe obodrita Niclot, l'esercito crociato comandato da un giovane Enrico il Leone e dal vescovo Adalbero di Brema, dopo un assedio di tre mesi fece un accordo con Niclot in base al quale gli Abodriti acconsentirono al battesimo di massa e alla liberazione dei prigionieri danesi, per contro i crociati revocarono l'assedio e se ne andarono. Anche l'assedio di Demmin non andò a buon fine e un contingente di crociati venne inviato ad attaccare la Pomerania. Essi fecero il loro arrivo nella città cristiana di Stettino dove dopo un incontro con il vescovo Adalberto di Pomerania e il principe Ratibor I di Pomerania si ritirarono. Queste incursioni, anche se non portarono alla conquista delle suddette roccaforti, determinarono comunque gravi danni ai territori circostanti che furono devastati e depredati. Dopo la morte di Vartislao, i suoi figli Casimiro e Boghislao, nel 1155 suddivisero il ducato di Pomerania, creando il ducato di Pomerania-Demmin, governato da Casimiro, e quello di Pomerania-Stettino, governato da Boghislao. La Circipania, compreso il corso superiore dei fiumi Peene, Tollense, Dievenow e Rega, venne compresa nel ducato di Pomerania-Demmin. Negli anni successivi il territorio della Circipania fu soggetto a numerose incursioni da parte dei danesi che culminarono nel 1170/71 nella conquista di tutta la ragione da parte di Valdemaro I. Con alterne vicende la regione rimase sotto il controllo della Danimarca fino al 1227, quando il re danese Valdemaro II fu sconfitto a da una coalizione di signori dell'Holstein e della Germania settentrionale guidata dal conte Adolfo IV di Schaumburg. Successivamente la Pomerania, indebolita dalla perdita degli alleati danesi, dovette far fronte alle pressioni provenienti sia dal Brandeburgo che dal Meclemburgo. Nel 1236 Enrico Borwin III, signore di Rostock, invase la Pomerania conquistando le città di Gnoien e Kalen. Nello stesso anno il duca di Pomerania firmò il in base al quale egli riconobbe la sovranità feudale dei margravi di Brandeburgo sul ducato della Pomerania. In base a questi eventi la Circipania venne divisa fra il Meclemburgo che controllava la zona più ampia occidentale con Güstrow e Teterow e la Pomerania che controllava la parte più piccola orientale intorno a Demmin. Dopo di allora il nome Circipania cadde in disuso e non venne più indicato nelle carte geografiche. (it)
- Czrezpienianie, Czrezpieczanie, Czerezpieczanie, Czerespienianie – średniowieczne plemię słowiańskie należące do grupy plemion wieleckich (związek wielecki). Zamieszkiwali między Reknicą (ew. Rzekiennica, dziś Recknitz) i Pianą (obecnie Peene), dalej na północ od doliny Piany oraz wyspę Uznam. Grody identyfikowane jako czrezpieniańskie to główny Ciecierów oraz Ostrów, Małkinia, Wołogoszcz, i przygraniczny Dymin. (pl)
- Черезпеняни (лат. Circipanen; нім. Zirzipanen) — середньовічне західнослов'янське плем'я, яке входило до племінного союзу лютичів. Разом з хижанами оселилися на північ від річки Піна (нім. Peene), що дало їм їхню назву як «мешканці — через Піну» («ті, що мешкають за Піною»). Основні поселення черезпенян перебували поблизу на території сьогоднішньої федеральної землі Мекленбург-Передньої Померанії в районах «Димін», і . Вперше черезпеняни з'явилися на цих землях у VI—VII століттях, заснувавши місто Тетерів. У IX столітті вони побудували на острові Тетерівського озера]фортецю, яка служила не тільки як резиденція племінного князя, але і як культове святилище бога Святовита. Починаючи з XI століття, землі черезпенян неодноразово потрапляли під данське панування, не раз проти черезпенянів влаштовували військові походи бодричі й поморяни. У суперечці з доленчанами й ратарами за верховенство в племінному союзі лютичів черезпеняни і хижани брали верхи, потім у міжусобицю втрутилися сакси. Вони перемогли черезпенян і викрали багатьох у полон, поки ті не відкупилися 15 000-ми марок. Під-час Хрестового походу проти слов'ян у 1147 році їхні землі повторно руйнували. У 1150-х роках разом із хижанами вони повставали проти бодричів, які захопили частину їхніх володінь. Згодом ареал розселення черезпенян заселили німці, а залишки слов'янського населення асимілювали. (uk)
- Черезпеня́не (нем. Zirzipanen, нем. Circipanen) — средневековое западнославянское племя, входившее в союз лютичей. Вместе с хижанами селились к северу от реки Пе́не, что дало им их название. Основные поселения черезпенян находились у на территории сегодняшней федеральной земли Мекленбург-Передняя Померания в районах Деммин, Гюстров и Пархим. Существует версия о балтском происхождении ранних черезпенян (Circipani). Впервые черезпеняне появились в этих краях в VI и VII веке, основав город Тетеров. В IX веке они построили на острове в Тетеровском озере крепость, которая служила не только как резиденция князя, но и как культовое святилище бога Святовита. Начиная с XI века земли черезпенян неоднократно попадали под датское владычество, не раз против черезпенян устраивали военные походы бодричи и поморяне. В споре с доленчанами и ратарями за главенство в союзе лютичей черезпеняне и хижане одерживали верх, пока в междоусобицу не вступили саксы. Они победили черезпенян и угнали многих в плен, пока те не откупились наконец 15 тысячами марок. В ходе Крестового похода против славян в 1147 году их земли повторно подверглись разорению. В 1150-х годах вместе с хижанами восставали против бодричей, захвативших часть их владений. Впоследствии ареал черезпенян был заселён немцами, а остатки славянского населения были ассимилированы. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Kirkipania (bahasa Jerman: Circipanien, Zirzipanien) merupakan nama dari sebuah wilayah abad pertengahan di lokasi yang sekarang adalah Jerman timur laut. Nama Kirkipania diambil dari bahasa Latin circum (sekitar) dan Pane (Sungai Peene). (in)
- Czrezpienianie, Czrezpieczanie, Czerezpieczanie, Czerespienianie – średniowieczne plemię słowiańskie należące do grupy plemion wieleckich (związek wielecki). Zamieszkiwali między Reknicą (ew. Rzekiennica, dziś Recknitz) i Pianą (obecnie Peene), dalej na północ od doliny Piany oraz wyspę Uznam. Grody identyfikowane jako czrezpieniańskie to główny Ciecierów oraz Ostrów, Małkinia, Wołogoszcz, i przygraniczny Dymin. (pl)
- Circipania (German: Circipanien, Zirzipanien) was a medieval territory in what is now northeastern Germany. The name derives from Latin circum (around) and Pane (the Peene River). The region was enclosed roughly by the upper Recknitz, Trebel and Peene rivers, the western border ran east of Güstrow. The region developed in the 10th and 11th centuries, when it was the tribal territory of the Circipanes (German: Circipanen, Zirzipanen), a West Slavic tribe which along with the neighboring tribes was a part of the Lutici federation. The main burghs were Teterow, Malchin, and Demmin. (en)
- Die Zirzipanen (auch Circipanen, dt. "um die Peene") waren ein mittelalterlicher elbslawischer Stamm und einer der Teilstämme der Liutizen. Sie siedelten um den Teterower See auf dem Gebiet des heutigen Mecklenburg-Vorpommern. Ihr Stammesgebiet Zirzipanien umfasste die Burgwardbezirke Demmin, Dargun, Krakow am See, Sukow und Altkalen. Das ist der Bereich südlich der Recknitz und Trebel und westlich des Malchiner Sees und des Kummerower Sees, im Bereich der Altkreise Güstrow (Ostteil) und Demmin. (de)
- I Circipani o Zirzipani, erano una tribù appartenente al gruppo degli slavi occidentali Lutici che nel VII secolo si insediò lungo il corso superiore del fiume Peene nel Meclemburgo centro-orientale nell'attuale Germania nord-orientale. I Circipani sono citati da varie fonti storiche: la prima citazione è quella negli Annales Sangallenses maiores per l'anno 955, in cui vengono chiamati Zcirizspanis, successivamente sono citati da Adamo di Brema nella sua Gesta Hammaburgensis ecclesiae pontificum, da Helmold di Bosau nella Chronica Slavorum e da Annalista Saxo. (it)
- Черезпеня́не (нем. Zirzipanen, нем. Circipanen) — средневековое западнославянское племя, входившее в союз лютичей. Вместе с хижанами селились к северу от реки Пе́не, что дало им их название. Основные поселения черезпенян находились у на территории сегодняшней федеральной земли Мекленбург-Передняя Померания в районах Деммин, Гюстров и Пархим. (ru)
- Черезпеняни (лат. Circipanen; нім. Zirzipanen) — середньовічне західнослов'янське плем'я, яке входило до племінного союзу лютичів. Разом з хижанами оселилися на північ від річки Піна (нім. Peene), що дало їм їхню назву як «мешканці — через Піну» («ті, що мешкають за Піною»). Основні поселення черезпенян перебували поблизу на території сьогоднішньої федеральної землі Мекленбург-Передньої Померанії в районах «Димін», і . (uk)
|
