| dbo:abstract
|
- يستند اقتصاد اتحاد الجمهوريات الاشتراكية السوفياتية على نظام ملكية الدولة لوسائل الإنتاج، والزراعة الجماعية، والصناعة التحويلية والتخطيط الإداري المركزي. اتسم الاقتصاد من خلال سيطرة الدولة على الاستثمار، والملكية العامة للأصول الصناعية، وخلال السنوات العشرين الماضية من وجودها، زاد الفساد المتفشي والركود الاجتماعي والاقتصادي. بعد حصول ميخائيل غورباتشوف مقاليد السلطة، تم تشجيع التحرير الاقتصادي نحو اقتصاد السوق الاشتراكي. ساهمت كل هذه العوامل في انهيار الاتحاد السوفييتي في 1991. من 1928-1991 دخل كامل الاقتصاد من خلال سلسلة من الخطط الخمسية. في غضون 40 سنة، أصبحت الأمة متطورة من مجتمع زراعي أساسي واحد ومن الشركات الثلاث في العالم لعدد كبير من السلع الرأسمالية والمنتجات الصناعية الثقيلة والأسلحة. ومع ذلك، تخلفت عن الركب في اتحاد الجمهوريات الاشتراكية السوفياتية في الإخراج لإنتاج الصناعات الخفيفة والسلع الاستهلاكية المعمرة، ومعظمها بسبب عدم قدرة لجنة التخطيط الاقتصادي، وتوقع الطلب على هذه المنتجات. (ar)
- El Sistema Econòmic de la Unió Soviètica es basava en la propietat estatal dels mitjans de producció, dins de la teoria general marxista-leninista. L'Estat determinava una planificació i control global de l'economia soviètica de forma centralitzada, amb l'objectiu de satisfer les necessitats bàsiques de la població. El màxim orgue planificador era el Ministeri de Planificació, conegut com a Gosplan. En el seu procés de decidir el desenvolupament futur rebia les directrius del Consell de Ministres de l'URSS i dels Gosplans de les repúbliques federades, elaborava el pla i l'aprovava després de sotmetre'l al Soviet Suprem. El règim bolxevic va menester gairebé 10 anys per canviar d'una economia capitalista a una socialista; les antigues classes privilegiades havien desaparegut, i tant el seu poder econòmic com polític havia passat directament a l'Estat, els camperols i els obrers (indústries, terres, etc.). A més, tot el capital estranger havia estat confiscat per l'Estat. Aquestes mesures semblaven, doncs, favorables al control estatal de l'economia, així com la direcció de la producció i el control de sectors clau com el bancari o els transports. Rússia, en el moment de la Revolució de 1917, era industrialment el país més retardat d'Europa, i la població agrícola representava el 80% de la població (la proporció existent a l'Europa occidental el 1800). La classe obrera, principal suport dels bolxevics, era només una minoria, i a més, molts havien mort durant la guerra civil; milions de camperols havien lluitat contra l'Exèrcit Blanc; però això es degué només al fet que una derrota dels bolxevics hauria comportat la pèrdua de les terres que, gràcies als revolucionaris, acabaven d'obtenir. Els primers anys de la Unió no van ser senzills, car la guerra civil russa els obligà a adoptar un nou tipus d'economia, el comunisme de guerra; després de la guerra civil, el govern de Lenin imposà la Nova Política Econòmica, que fracassà a causa de nombrosos motius, imposant-se de manera urgent el 1928 els Plans Quinquennals. A partir dels programes de planificació de 1928, la Unió Soviètica va conèixer, tot i els danys causats per la invasió alemanya durant la Segona Guerra Mundial, un període d'esplendor i desenvolupament (entre d'altres, va aconseguir ser el primer a llançar el primer satèl·lit artificial i el primer home a l'espai), fins a, aproximadament el 1965, el final de la dècada de Nikita Khrusxov. La Guerra Freda i la cursa armamentista que s'imposà, sumat a errors estratègics i demores burocràtiques, van portar a greus crisis per l'incompliment reiterat dels objectius establerts. (ca)
- Η βάση της Σοβιετικής οικονομίας ήταν η κρατική ιδιοκτησία των μέσων παραγωγής, οι αγροτικές κολλεκτίβες, και ο κεντρικός προγραμματισμός. Χαρακτηριστικά της οικονομίας ήταν ο κρατικός έλεγχος των επενδύσεων, η δημόσια ιδιοκτησία του βιομηχανικού δυναμικού, μακροοικονομική σταθερότητα, αμελητέα ανεργία και υψηλή εξασφάλιση της εργασίας. Αρχίζοντας το 1928, η όλη πορεία της οικονομίας καθοδηγούνταν από μια σειρά πενταετών οικονομικών προγραμμάτων. Μέχρι τη δεκαετία του 1950, η Σοβιετική Ένωση είχε εξελιχθεί κατά τη διάρκεια των προηγούμενων λίγων δεκαετιών, από μια κυρίως αγροτική κοινωνία σε μια μεγάλη βιομηχανική δύναμη. Η μεγάλη ικανότητα μετασχηματισμού της Σοβιετικής οικονομίας συνεπάγονταν ότι ο κομμουνισμός είχε ιδιαίτερη απήχηση στους διανοούμενους των αναπτυσσόμενων χωρών της Ασίας. Οι εντυπωσιακοί ρυθμοί μεγέθυνσης υπό τα πρώτα τρία πενταετή προγράμματα (1928-1940) είναι ιδιαίτερα αξιοπρόσεκτοι γιατί συνέπεσαν με τη Μεγάλη Ύφεση στη Δύση. Παρόλα αυτά, η βάση από την οποία άρχισε αυτή η ανάπτυξη ήταν τόσο πενιχρή που η Γερμανική εισβολή με το Σχέδιο Μπαρμπαρόσσα βρήκε τη χώρα ακόμα πτωχή. Η ανάπτυξη είχε λάβει χώρα υπό τον Ιωσήφ Στάλιν, που για να την επιτύχει, προκάλεσε τον θάνατο 10 περίπου εκατομμυρίων ανθρώπων(πηγή?) μέσω κυρίως λιμών όπως αυτόν του Γολοντομόρ (Голодомо́р) στην Ουκρανία το 1932-33 με 3 εκατομμύρια θύματα. Το μεγάλο πλεονέκτημα της Σοβιετικής οικονομίας ήταν τα τεράστια αποθέματα πετρελαίου και φυσικού αερίου, που έγιναν ακόμα πιο πολύτιμα ως εξαγωγές, μετά την εκτίναξη της παγκόσμιας τιμή του πετρελαίου στα ύψη στη δεκαετία του 1970. Όπως ο Daniel Yergin σημειώνει, η Σοβιετική οικονομία ήταν στις τελευταίες δεκαετίες της "εξαρτώμενη σε μεγάλο βαθμό από τεράστιους φυσικούς πόρους–πετρέλαιο και αέριο, ειδικότερα." Ωστόσο, ο Yergin συνεχίζει, οι παγκόσμιες τιμές του πετρελαίου κατέρρευσαν το 1986, ασκώντας πολύ μεγάλες πιέσεις στην οικονομία. Όταν ο Μιχαήλ Γκορμπατσόφ ανέβηκε στην εξουσία το 1985, ξεκίνησε μια διαδικασία απελευθέρωσης της οικονομίας προς μια μικτή οικονομία. Κατά τη διάλυσή της στο τέλος του 1991, η Σοβιετική Ένωση παρέδωσε μια Ρωσική Ομοσπονδία με αυξανόμενο εξωτερικό χρέος $66 δισεκατομμύρια δολάρια, και μερικά δισεκατομμύρια δολάρια σε καθαρό χρυσό και συναλλαγματικά αποθέματα. (el)
- La Ekonomio de Sovetunio estis la unua socialisma ekonomio en la mondo, kiu influis socialismajn ŝtatojn (en Orienta Eŭropo, Ĉinio, Jugoslavio kaj aliaj). (eo)
- The economy of the Soviet Union was based on state ownership of the means of production, collective farming, and industrial manufacturing. An administrative-command system managed a distinctive form of central planning. The Soviet economy was characterized by state control of investment, a dependence on natural resources, shortages of many consumer goods, little foreign trade, public ownership of industrial assets, macroeconomic stability, negligible unemployment and high job security. Beginning in 1930, the course of the economy of the Soviet Union was guided by a series of five-year plans. By the 1950s, the Soviet Union had rapidly evolved from a mainly agrarian society into a major industrial power. Its transformative capacity meant communism consistently appealed to the intellectuals of developing countries in Asia. Impressive growth rates during the first three five-year plans (1928–1940) are particularly notable given that this period is nearly congruent with the Great Depression. During this period, the Soviet Union saw rapid industrial growth while other regions were suffering from crisis. The White House National Security Council of the United States described the continuing growth as a "proven ability to carry backward countries speedily through the crisis of modernization and industrialization", and the impoverished base upon which the five-year plans sought to build meant that at the commencement of Operation Barbarossa in 1941 the country was still poor. A major strength of the Soviet economy was its enormous supply of oil and gas, which became much more valuable as exports after the world price of oil skyrocketed in the 1970s. As Daniel Yergin notes, the Soviet economy in its final decades was "heavily dependent on vast natural resources–oil and gas in particular". World oil prices collapsed in 1986, putting heavy pressure on the economy. After Mikhail Gorbachev became the General Secretary of the Communist Party of the Soviet Union and came to power in 1985, he began a process of economic liberalization by dismantling the command economy and moving towards a mixed economy modeled after Lenin's New Economic Policy. At its dissolution at the end of 1991, the Soviet Union begat a Russian Federation with a growing pile of $66 billion in external debt and with barely a few billion dollars in net gold and foreign exchange reserves. The complex demands of the modern economy somewhat constrained the central planners. Corruption and data fiddling became common practice among the bureaucracy by reporting fulfilled targets and quotas, thus entrenching the crisis. From the Stalin-era to the early Brezhnev-era, the Soviet economy grew much slower than Japan and slightly faster than the United States. GDP levels in 1950 (in billion 1990 dollars) were 510 (100%) in the Soviet Union, 161 (100%) in Japan and 1,456 (100%) in the United States. By 1965, the corresponding values were 1,011 (198%), 587 (365%) and 2,607 (179%). The Soviet Union maintained itself as the world's second largest economy in both nominal and purchasing power parity values throughout the Cold War, when Japan's economy exceeded $3 trillion in nominal value. The Soviet Union's relatively small consumer sector accounted for just under 60% of the country's GDP in 1990 while the industrial and agricultural sectors contributed 22% and 20% respectively in 1991. Agriculture was the predominant occupation in the Soviet Union before the massive industrialization under Soviet general secretary Joseph Stalin. The service sector was of low importance in the Soviet Union, with the majority of the labor force employed in the industrial sector. The labor force totaled 152.3 million people. Though its GDP crossed $1 trillion in the 1970s and $2 trillion in the 1980s, the effects of central planning were progressively distorted due to the rapid growth of the black market informal second economy in the Soviet Union. (en)
- La economía de la Unión Soviética y su sistema económico se basaban en la propiedad estatal de los medios de producción, dentro de la teoría general marxista-leninista. El Estado, sobre la base de la red de sóviets, determinaba una planificación y control global de la economía soviética de forma centralizada con el objetivo de satisfacer las necesidades básicas de la población. El máximo órgano planificador era el Comité Estatal de Planificación, conocido como Gosplán. En su proceso para determinar el desarrollo futuro recibía las directrices del Consejo de Ministros de la URSS y los Gosplan de las repúblicas federadas, elaboraba el plan y lo aprobaba tras someterlo al Sóviet Supremo. En sus primeros años, las consecuencias de la Primera Guerra Mundial y la Guerra Civil Rusa obligaron al nuevo país a adoptar un nuevo tipo de economía, el llamado comunismo de guerra; tras el final de la guerra civil el gobierno de Lenin impuso la Nueva Política Económica (NEP) que combinaba elementos socialistas y capitalistas, pero que no fue capaz de impulsar y restablecer la economía, por lo que desde 1928 con Iósif Stalin se impusieron los Planes Quinquenales. A partir de los programas de planificación la Unión Soviética conoció un periodo de gran desarrollo económico que se vio brevemente interrumpido por la invasión de la Alemania nazi durante la Segunda Guerra Mundial.Tras la victoria en la guerra y a pesar de las graves pérdidas humanas y materiales, la Unión se convirtió junto a Estados Unidos en una superpotencia, tanto económica como militar, consiguiendo grandes hitos históricos como la puesta en órbita del primer satélite artificial, el lanzamiento del primer ser humano al espacio y una gran influencia mundial. Este brillante periodo comenzó su descenso en 1973, coincidiendo con el final de la Edad de oro del capitalismo.El alargamiento de la Guerra fría y la carrera armamentística que esta imponía, sumadas a errores estratégicos y demoras burocráticas, llevaron a partir de entonces a una progresiva desaceleración económica que motivó conflictos e hizo florecer movimientos nacionalistas e independentistas, que sumados a medidas que tendían a una vuelta paulatina hacia el capitalismo, acabaron por hacer desaparecer a la Unión Soviética en 1991. Se estima que la URSS comenzó su historia económica en el año 1922 con un PIB per cápita de $974 USD y una población de 152.403.000 habitantes (est. 1922). Producto de las revoluciones y de las bases que tenía la economía del Imperio Ruso, este país empezó con un PIB per cápita de los más bajos del mundo en su época, estaba muy lejos de equiparar economías referentes de esos años como las de Estados Unidos ($10.010 USD), Reino Unido ($7.391 USD), Suecia ($4.868 USD), Alemania ($5.310 USD) o Italia ($3.928). En ese tiempo, varios países latinoamericanos como Argentina ($5.796), Chile ($3.814) y México ($2.562) superaban varias veces el tamaño de la naciente Unión Soviética. Su punto más alto de poder fue en el año 1989, justo unos años antes de su disolución, con un PIB per cápita de $11.336 USD y una población de 286.462.000 habitantes. (es)
- L'économie de l’URSS était basée sur la propriété étatique et la planification centralisée. Si l'Empire russe était à la veille de la révolution d’Octobre une économie archaïque largement dominée par les capitaux étrangers, l'URSS est devenue au XXe siècle une puissance économique majeure. De 1928 à 1991, le développement économique fut guidé par une série de plans quinquennaux. L’URSS devint une des trois premières économies productrices d'un grand nombre de produits industriels, mais restait en retard dans les domaines de l'industrie légère et des biens de consommation. (fr)
- Ekonomi Uni Soviet berbasis pada sistem kepemilikan negara untuk alat produksi, pertanian kolektif, manufaktur industri, dan perencanaan administratif terpusat. Ekonomi dikontrol oleh negara mulai dari investasi, kepemilikan negara pada aset industri, , pengangguran hampir nol, dan tinggi. Dimulai tahun 1928, keseluruhan ekonomi mengikuti serangkaian . Pada tahun 1950-an, Uni Soviet telah berubah dari yang beberapa dekade sebelumnya adalah negara agraris menjadi kekuatan industri utama. Kapasitas transformasinya-seperti yang dikatakan sebagai "kemampuan yang terbukti untuk mengubah negara terbelakang dengan cepat melalui krisis modernisasi dan industrialisasi"—menjadikan komunisme menarik bagi kaum intelektual di negara berkembang di Asia. Pertumbuhan yang luar biasa pada 3 periode pertama Rencana 5 Tahun (1928–40) juga makin impresif karena perlu dicatat bahwa pada periode ini terjadi Depresi Besar.Selama periode ini Uni Soviet mengalami kemajuan industri yang pesat walaupun di negara lain mengalami krisis. Kekuatan utama ekonomi Soviet adalah jumlah minyak dan gasnya yang luar biasa, yang menjadi makin bernilai setelah harga minyak dunia meroket pada tahun 1970-an. Seperti catatan , ekonomi Soviet pada dekade akhirnya sangat bertumpu pada cadangan alam-terutama minyak dan gas. Menurut Yergin, harga minyak dunia yang jatuh tahun 1986 membuat tekanan amat besar pada ekonomi Soviet. Setelah Mikhail Gorbachev berkuasa tahun 1985, ia memulai proses liberalisasi ekonomi menuju ekonomi campuran. Ketika Uni Soviet bubar akhir tahun 1991, negara ini meninggalkan utang 66 miliar dolar bagi Federasi Rusia, dengan hanya tersisa cadangan emas dan nilai tukar asing beberapa miliar dolar. Uni Soviet menempatkan diri sebagai ekonomi kedua terbesar dalam jumlah nominal dan keseimbangan kemampuan berbelanja ketika Perang Dingin sampai tahun 1988, ketika ekonomi Jepang melampaui 3 triliun dolar. Sektor konsumsi Uni Soviet hanya menyumbang sekitar 60% PDB negara per tahun 1990, sedangkan sektor industri menyumbang 22% dan sektor pertanian menyumbang 20%. Pertanian adalah pekerjaan utama di negara ini sebelum masifnya industrialisasi pada masa Joseph Stalin. Sektor jasa tidak begitu penting di Uni Soviet, mayoritas pekerja berada di . Total angkatan kerja saat puncaknya mencapai 152,3 juta jiwa. Produk industri utama diantaranya minyak bumi, baja, pesawat, telekomunikasi, kimia, elektronik, pemrosesan makanan, perkayuan, pertambangan, dan industri pertahanan. (in)
- 이 문서는 소련의 경제에 관한 것이다. 소련은 1989년 3월까지 국유화와 사회주의 계획 경제로 경제를 운영했다. 소련 경제의 특징은 국가의 투자 통제와 산업 자산에 대한 직접적인 소유였다. (ko)
- L'economia dell'Unione Sovietica è stata la seconda economia più grande del mondo per PIL nominale e a parità di potere d'acquisto per gran parte della Guerra fredda. (it)
- ソビエト連邦の経済（ソビエトれんぽうのけいざい）では、ソビエト連邦における経済の歴史、運営体制の特徴などについて述べる。 基本的には国家による計画経済により運営され、農民の集団化が図られた（コルホーズ）。しかし、（特に商工業については）時の政権によって統制と自由化の間で大きく揺れた。 (ja)
- De economie van de Sovjet-Unie was een centraal geleide economie, gebaseerd op een systeem van collectieve landbouw, industriële productie en collectief eigendom van productiemiddelen. De economie werd gekenmerkt door staatscontrole over de investeringen, staatsbezit van industriële activa, macro-economische stabiliteit, verwaarloosbare werkloosheid en een hoge baanzekerheid. In de laatste dertien jaar (1973-1985) voor Perestrojka en Glasnost was er sprake van economische stagnatie. Nadat Michail Gorbatsjov aan de macht was gekomen, zette hij een proces van liberalisering in gang waardoor het land veranderde in een marktgeoriënteerde socialistische economie. Bij het uiteenvallen van de Sovjet-Unie eind 1991 erfde de Russische Federatie 66 miljard dollar aan buitenlandse schulden en nauwelijks een paar miljard dollar aan goud en internationale reserves. (nl)
- Еконо́міка Сою́зу Радя́нських Соціалісти́чних Респу́блік (СРСР) була заснована на системі державної власності засобів виробництва, колективному господарстві, промисловому виробництві та централізованому адміністративному плануванні. Економіка характеризувалася державним контролем за інвестиціями, державною власністю на промислові активи та протягом останніх 20 років існування СРСР повсюдною корупцією й соціально-економічною стагнацією. Комплекс вимог сучасної економіки, негнучка політика адміністрації, централізоване планування, корупція та численні махінації стали звичайною практикою серед бюрократії, повідомомляти про виконані — часто завищені — цільові показники і квоти, тим самим закріпитися на кризу. Тим не менш, від сталінської епохи на початку брежнєвської епохи, радянська економіка росла так швидко, як економіка Японії, та значно швидше, ніж в Сполучених Штатах. (uk)
- A economia da União das Repúblicas Socialistas Soviéticas (em russo: экономика Советского Союза ) foi baseada em um sistema de propriedade estatal dos meios de produção , agricultura coletiva, manufatura industrial e planejamento administrativo centralizado. A economia foi caracterizada pelo controle estatal do investimento, propriedade pública de ativos industriais, estabilidade macroeconômica, desemprego insignificante e alta segurança no emprego. A partir de 1928, o curso da economia da União Soviética foi guiado por uma série de planos quinquenais. Na década de 1950, e durante as décadas precedentes, a União Soviética havia evoluído rapidamente de uma sociedade essencialmente agrária para uma grande potência industrial. Sua capacidade de transformação - o que o Conselho de Segurança Nacional da Casa Branca dos Estados Unidos descreveu como uma "capacidade comprovada de levar rapidamente países atrasados pela crise de modernização e industrialização" - o comunismo moderado apelou consistentemente aos intelectuais dos países em desenvolvimento da Ásia. Taxas de crescimento impressionantes durante os três primeiros planos quinquenais (1928-1940) são particularmente notáveis, dado que este período é quase congruente com a Grande Depressão. Durante este período, a União Soviética encontrou um rápido crescimento industrial, enquanto outras regiões estavam sofrendo pela crise. No entanto, a base empobrecida sobre a qual os planos de cinco anos procuravam construir significava que, no início da Operação Barbarossa, o país ainda era pobre. Uma das principais forças da economia soviética era sua enorme oferta de petróleo e gás, que se tornou muito mais valiosa que as exportações depois que o preço mundial do petróleo disparou nos anos 70. Como observa Daniel Yergin , a economia soviética em suas últimas décadas era "fortemente dependente de vastos recursos naturais - particularmente petróleo e gás". No entanto, Yergin continua dizendo que os preços mundiais do petróleo entraram em colapso em 1986, pressionando fortemente a economia. Depois que Mikhail Gorbachev chegou ao poder em 1985, ele iniciou um processo de liberalização econômica com o desmantelamento da economia de comando, e se movendo em direção a uma economia mista. Na sua dissolução no final de 1991, a União Soviética gerou uma Federação Russa com uma pilha crescente de US $ 66 bilhões em dívida externa e com apenas alguns bilhões de dólares em reservas líquidas de ouro e moeda estrangeira. As demandas complexas da economia moderna restringiram um pouco os planejadores centrais. Corrupção e manipulação de dados tornaram-se prática comum entre a burocracia ao reportar metas e quotas cumpridas, fortalecendo assim a crise. Da era de Stalin ao início da era Brezhnev, a economia soviética cresceu muito mais lentamente que o Japão e ligeiramente mais rápida do que os Estados Unidos. Os níveis do PIB em 1950 (em bilhões de dólares em 1990) foram de 510 (100%) na União Soviética, 161 (100%) no Japão e 1.456 (100%) nos Estados Unidos. Em 1965, os valores correspondentes eram 1.011 (198%), 587 (365%) e 2.607 (179%). A União Soviética manteve-se como a segunda maior economia do mundo em valores de paridade do poder nominal e de compra durante grande parte da Guerra Fria até 1988, quando a economia do Japão ultrapassou US $ 3 trilhões em valor nominal. O setor de consumo relativamente pequeno da União Soviética (URSS) representava pouco menos de 60% do PIB do país em 1990, enquanto os setores industrial e agrícola contribuíram com 22% e 20% respectivamente em 1991. A agricultura era a ocupação predominante na União Soviética antes da industrialização maciça sob Josef Stalin. O setor de serviços era de baixa importância na União Soviética, com a maioria da força de trabalho empregada no setor industrial . A força de trabalho totalizou 152,3 milhões de pessoas. Os principais produtos industriais eram petróleo, aço, veículos automotores, aeroespacial, telecomunicações, produtos químicos, eletrônicos, processamento de alimentos, madeira, mineração e indústria de defesa. Embora seu PIB tenha ultrapassado US $ 1 trilhão nos anos 1970 e US $ 2 trilhões nos anos 80, os efeitos do planejamento central foram progressivamente distorcidos devido ao rápido crescimento da economia na União Soviética. (pt)
- 蘇聯經濟是一個集國有資本、集體農業、工業製造業和行政規劃於一身的系統，特點是國家的全權控制、自給自足、公有化制度。苏联的工业管理体制和物资供应体制由1930年代开始确定。在蘇聯共產黨總書記史達林推行大規模工業化之前，蘇聯曾經是一個農業國家。直至1991年苏联解体，苏联的物资供应体制可以分为三个阶段，1957年以前的按照部门供应，1957年到1965年的按照地区供应，以及1965年以后全国统一供应。解體前幾年的經濟停滯主要是由於蘇聯共產黨總書記布里茲涅夫的差劣管治和計劃經濟的不足。停滯開始時間一直存在爭議，但普遍接受1960年代或1970年代初這個講法。米哈伊爾·戈爾巴喬夫在1985年出任蘇共中央總書記執政後，推行經濟自由化的政策，改革成一個近乎市場經濟的系統。這些因素對蘇聯1991年的解體起了關鍵的作用。 由1928年至1991年間蘇聯的經濟完全被一連串的五年计划所規劃。在一段長達四十年的時間，全國由一個以農業為主的社會演變成一個世界三大生產國之一，其中包括大量的資產貨品、重工業產品和武器。在史達林至布里茲涅夫執政前期，蘇聯經濟達到了顛峰，其增長與美國、日本和前俄羅斯帝國看齊。但是由於蘇聯國家計劃委員會一直錯估輕工業產品和消費品的需求，使蘇聯一直缺乏這些貨品的出口。複雜的經濟管理和缺乏彈性的行政令這些中央決策者陷於泥沼。貪污腐敗和誇大數據是官僚用來使報告達標的慣常動作，导致危機加劇。 蘇聯的小型服務業只佔其全國生產總值的0.82%(1990年)，但工業和農業則佔21.9%和20%(1991年)。服務業該是蘇聯經濟最重要的一部分然而大部分的勞動力皆投身於工業。全國的勞動力為1.523億人。主要的工業品包括 石油、鋼鐵、汽車、航太、電訊、化工、電子、食品加工、林木、採礦和國防。 (zh)
- Эконо́мика Советского Союза представляла собой вторую в мире по объёму ВВП (по паритету покупательной способности) систему общественных отношений в сфере производства, обмена и распределения продукции различных отраслей народного хозяйства. На долю экономики СССР приходилось около 20 % мирового промышленного производства. Однако, эти показатели являются абсолютными макроэкономическими, по относительным макроэкономическим показателям СССР не находился на уровне первой тридцатки этого списка, то есть уступал всем (согласно данным капиталистических государств) развитым капиталистическим государствам (страны Западной Европы, США, Канада и Япония). Хотя данные условны, и менялись по годам. Например, после Второй Мировой войны уровень жизни в Европе сильно ухудшился. Экономика СССР была построена на основе импортозамещающей модели догоняющего развития, плановая, c административно-командной системой управления, с крайне высоким уровнем милитаризации, монополизации, автаркии и разрыва между уровнем экономического развития и уровнем личного потребления его граждан. Также, по мнению некоторых экспертов, советская экономика характеризовалась низкой производительностью труда, как рабочего, так и управленческого персонала в промышленности и, особенно, в сельском хозяйстве и низкой эффективностью использования сырьевых ресурсов. Другие эксперты, наоборот, отмечают существенный рост производительности труда в народном хозяйстве СССР, в частности, это утверждение относится и к сельскому хозяйству. Более того, как отмечает ряд экономистов, в разные периоды советской истории экономика не была одинаковой по эффективности. Так, лучшим периодом был конец 1940-х — 1950-е гг., когда быстрыми темпами росла производительность труда и снижалась себестоимость производимой продукции. Частное предпринимательство и отсутствие работы у трудоспособного гражданина (тунеядство) в СССР являлись уголовно наказуемыми деяниями с начала 1930-х годов (ликвидация НЭПа) и до конца 1980-х годов (перестройка). С целью поддержания социальной стабильности советского общества, информация об уровне и образе жизни номенклатуры и высшего чиновничества держалась в строжайшей тайне от остальных граждан СССР. Товарно-денежные отношения в экономике СССР играли второстепенную роль. На рынок поступало лишь 14 % всей промышленной продукции СССР, остальные 86 % промышленной продукции распределялись минуя рыночные механизмы, административно-командными методами. В экономике СССР были гипертрофированно развиты отрасли I подразделения общественного производства (отрасли, обслуживающие производство средств производства и военно-промышленный комплекс), доля которого в совокупном общественном продукте на конец 1980-х годов составила 68 %. В промышленности СССР ещё более гипертрофированно были развиты группы «А» (по производству средств производства и военной техники) за счёт групп «Б» (по производству предметов потребления): во второй половине 1980-х годов их соотношение составляло 75,3 % и 24,7 %, в США соответственно 53,8 % и 46,2 %. По мнению некоторых экономистов, большинство передовых технологий в СССР импортировались. Важность фактора глобализации для экономики СССР отмечают и отечественные учёные. В 70-х — 80-х гг. СССР находился на первом месте в мире по производству почти всех видов продукции базовых отраслей промышленности: нефти, стали, чугуна, металлорежущих станков, тепловозов, электровозов, тракторов (в 4-6 раз больше, чем в США), комбайнов (в 15 раз больше, чем в США), сборных железобетонных конструкций, железной руды, кокса, холодильников, шерстяных тканей, кожаной обуви, животного масла, молока, добыче природного газа, производству калийных удобрений, пиломатериалов, реакторного урана (50 % мирового производства), синтетического каучука, хлопчатобумажных тканей, сахара-песка, стальных труб, кирпича, железнодорожному грузо- и пассажирообороту, производству многих видов военной техники, по общему числу запусков космических летательных аппаратов (50 % от общего числа запусков в мире), валовому сбору картофеля, сахарной свёклы; на втором месте в мире по улову рыбы и добыче других морепродуктов, поголовью овец, поголовью свиней, производству электроэнергии, добыче золота, бурого угля, производству цемента, первичного алюминия, азотных удобрений, фосфорных удобрений, добыче каменного угля, добыче бурого угля, общей длине железных дорог, автомобильному грузообороту, воздушному грузо- и пассажирообороту. В то же время CCCР производил грузовых машин в 4 раза меньше, чем США, автомобилей всех видов — в 5 раз меньше, синтетических смол и пластических масс — в 5 раз меньше, химических волокон — в 2,5 раза меньше, электронно-вычислительной техники — в десятки раз меньше, бумаги и картона — в 7 раз меньше, бытовой техники — в деcятки раз меньше, протяжённость железных дорог была в 2,5 раза меньше, чем в США, автомобильных дорог с твёрдым покрытием — в 10 раз меньше, число установленных телефонных аппаратов — в 15 раз меньше, чем в США. Советский Союз оставался второй по величине экономикой мира как по номинальному ВВП, так и по ВВП (ППС) на протяжении большей части холодной войны до 1988 года, когда номинальный ВВП Японии стал вторым по величине в мире. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- La Ekonomio de Sovetunio estis la unua socialisma ekonomio en la mondo, kiu influis socialismajn ŝtatojn (en Orienta Eŭropo, Ĉinio, Jugoslavio kaj aliaj). (eo)
- L'économie de l’URSS était basée sur la propriété étatique et la planification centralisée. Si l'Empire russe était à la veille de la révolution d’Octobre une économie archaïque largement dominée par les capitaux étrangers, l'URSS est devenue au XXe siècle une puissance économique majeure. De 1928 à 1991, le développement économique fut guidé par une série de plans quinquennaux. L’URSS devint une des trois premières économies productrices d'un grand nombre de produits industriels, mais restait en retard dans les domaines de l'industrie légère et des biens de consommation. (fr)
- 이 문서는 소련의 경제에 관한 것이다. 소련은 1989년 3월까지 국유화와 사회주의 계획 경제로 경제를 운영했다. 소련 경제의 특징은 국가의 투자 통제와 산업 자산에 대한 직접적인 소유였다. (ko)
- L'economia dell'Unione Sovietica è stata la seconda economia più grande del mondo per PIL nominale e a parità di potere d'acquisto per gran parte della Guerra fredda. (it)
- ソビエト連邦の経済（ソビエトれんぽうのけいざい）では、ソビエト連邦における経済の歴史、運営体制の特徴などについて述べる。 基本的には国家による計画経済により運営され、農民の集団化が図られた（コルホーズ）。しかし、（特に商工業については）時の政権によって統制と自由化の間で大きく揺れた。 (ja)
- يستند اقتصاد اتحاد الجمهوريات الاشتراكية السوفياتية على نظام ملكية الدولة لوسائل الإنتاج، والزراعة الجماعية، والصناعة التحويلية والتخطيط الإداري المركزي. اتسم الاقتصاد من خلال سيطرة الدولة على الاستثمار، والملكية العامة للأصول الصناعية، وخلال السنوات العشرين الماضية من وجودها، زاد الفساد المتفشي والركود الاجتماعي والاقتصادي. بعد حصول ميخائيل غورباتشوف مقاليد السلطة، تم تشجيع التحرير الاقتصادي نحو اقتصاد السوق الاشتراكي. ساهمت كل هذه العوامل في انهيار الاتحاد السوفييتي في 1991. (ar)
- El Sistema Econòmic de la Unió Soviètica es basava en la propietat estatal dels mitjans de producció, dins de la teoria general marxista-leninista. L'Estat determinava una planificació i control global de l'economia soviètica de forma centralitzada, amb l'objectiu de satisfer les necessitats bàsiques de la població. El màxim orgue planificador era el Ministeri de Planificació, conegut com a Gosplan. En el seu procés de decidir el desenvolupament futur rebia les directrius del Consell de Ministres de l'URSS i dels Gosplans de les repúbliques federades, elaborava el pla i l'aprovava després de sotmetre'l al Soviet Suprem. (ca)
- Η βάση της Σοβιετικής οικονομίας ήταν η κρατική ιδιοκτησία των μέσων παραγωγής, οι αγροτικές κολλεκτίβες, και ο κεντρικός προγραμματισμός. Χαρακτηριστικά της οικονομίας ήταν ο κρατικός έλεγχος των επενδύσεων, η δημόσια ιδιοκτησία του βιομηχανικού δυναμικού, μακροοικονομική σταθερότητα, αμελητέα ανεργία και υψηλή εξασφάλιση της εργασίας. (el)
- The economy of the Soviet Union was based on state ownership of the means of production, collective farming, and industrial manufacturing. An administrative-command system managed a distinctive form of central planning. The Soviet economy was characterized by state control of investment, a dependence on natural resources, shortages of many consumer goods, little foreign trade, public ownership of industrial assets, macroeconomic stability, negligible unemployment and high job security. (en)
- La economía de la Unión Soviética y su sistema económico se basaban en la propiedad estatal de los medios de producción, dentro de la teoría general marxista-leninista. El Estado, sobre la base de la red de sóviets, determinaba una planificación y control global de la economía soviética de forma centralizada con el objetivo de satisfacer las necesidades básicas de la población. El máximo órgano planificador era el Comité Estatal de Planificación, conocido como Gosplán. En su proceso para determinar el desarrollo futuro recibía las directrices del Consejo de Ministros de la URSS y los Gosplan de las repúblicas federadas, elaboraba el plan y lo aprobaba tras someterlo al Sóviet Supremo. (es)
- Ekonomi Uni Soviet berbasis pada sistem kepemilikan negara untuk alat produksi, pertanian kolektif, manufaktur industri, dan perencanaan administratif terpusat. Ekonomi dikontrol oleh negara mulai dari investasi, kepemilikan negara pada aset industri, , pengangguran hampir nol, dan tinggi. Uni Soviet menempatkan diri sebagai ekonomi kedua terbesar dalam jumlah nominal dan keseimbangan kemampuan berbelanja ketika Perang Dingin sampai tahun 1988, ketika ekonomi Jepang melampaui 3 triliun dolar. (in)
- A economia da União das Repúblicas Socialistas Soviéticas (em russo: экономика Советского Союза ) foi baseada em um sistema de propriedade estatal dos meios de produção , agricultura coletiva, manufatura industrial e planejamento administrativo centralizado. A economia foi caracterizada pelo controle estatal do investimento, propriedade pública de ativos industriais, estabilidade macroeconômica, desemprego insignificante e alta segurança no emprego. (pt)
- De economie van de Sovjet-Unie was een centraal geleide economie, gebaseerd op een systeem van collectieve landbouw, industriële productie en collectief eigendom van productiemiddelen. De economie werd gekenmerkt door staatscontrole over de investeringen, staatsbezit van industriële activa, macro-economische stabiliteit, verwaarloosbare werkloosheid en een hoge baanzekerheid. In de laatste dertien jaar (1973-1985) voor Perestrojka en Glasnost was er sprake van economische stagnatie. Nadat Michail Gorbatsjov aan de macht was gekomen, zette hij een proces van liberalisering in gang waardoor het land veranderde in een marktgeoriënteerde socialistische economie. Bij het uiteenvallen van de Sovjet-Unie eind 1991 erfde de Russische Federatie 66 miljard dollar aan buitenlandse schulden en nauweli (nl)
- Эконо́мика Советского Союза представляла собой вторую в мире по объёму ВВП (по паритету покупательной способности) систему общественных отношений в сфере производства, обмена и распределения продукции различных отраслей народного хозяйства. На долю экономики СССР приходилось около 20 % мирового промышленного производства. Однако, эти показатели являются абсолютными макроэкономическими, по относительным макроэкономическим показателям СССР не находился на уровне первой тридцатки этого списка, то есть уступал всем (согласно данным капиталистических государств) развитым капиталистическим государствам (страны Западной Европы, США, Канада и Япония). Хотя данные условны, и менялись по годам. Например, после Второй Мировой войны уровень жизни в Европе сильно ухудшился. (ru)
- 蘇聯經濟是一個集國有資本、集體農業、工業製造業和行政規劃於一身的系統，特點是國家的全權控制、自給自足、公有化制度。苏联的工业管理体制和物资供应体制由1930年代开始确定。在蘇聯共產黨總書記史達林推行大規模工業化之前，蘇聯曾經是一個農業國家。直至1991年苏联解体，苏联的物资供应体制可以分为三个阶段，1957年以前的按照部门供应，1957年到1965年的按照地区供应，以及1965年以后全国统一供应。解體前幾年的經濟停滯主要是由於蘇聯共產黨總書記布里茲涅夫的差劣管治和計劃經濟的不足。停滯開始時間一直存在爭議，但普遍接受1960年代或1970年代初這個講法。米哈伊爾·戈爾巴喬夫在1985年出任蘇共中央總書記執政後，推行經濟自由化的政策，改革成一個近乎市場經濟的系統。這些因素對蘇聯1991年的解體起了關鍵的作用。 蘇聯的小型服務業只佔其全國生產總值的0.82%(1990年)，但工業和農業則佔21.9%和20%(1991年)。服務業該是蘇聯經濟最重要的一部分然而大部分的勞動力皆投身於工業。全國的勞動力為1.523億人。主要的工業品包括 石油、鋼鐵、汽車、航太、電訊、化工、電子、食品加工、林木、採礦和國防。 (zh)
- Еконо́міка Сою́зу Радя́нських Соціалісти́чних Респу́блік (СРСР) була заснована на системі державної власності засобів виробництва, колективному господарстві, промисловому виробництві та централізованому адміністративному плануванні. Економіка характеризувалася державним контролем за інвестиціями, державною власністю на промислові активи та протягом останніх 20 років існування СРСР повсюдною корупцією й соціально-економічною стагнацією. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
