| dbo:abstract
|
- Vysočina je území v nadmořské výšce nad 200 m se zvlněným až členitým reliéfem, tvořeným různými typy hornin (sedimentární, metamorfované, vyvřelé). Podle výškové členitosti se dělí na:
* pahorkatiny
* vrchoviny
* hornatiny
* velehornatiny (cs)
- Hochland ist ein Oberbegriff für Landformen, die sich aus dem umgebenden Tiefland deutlich erkennbar aufwölben. Es ist nicht festgelegt, ob es sich dabei um Gebirge, Hochebenen, Hügelländer oder Stufenlandschaften handelt. Entscheidend ist weder die absolute Meereshöhe, noch ein abweichendes Gebirgsklima, sondern lediglich der relative Höhenunterschied innerhalb einer für den Betrachter zusammengehörigen, meist homogen erscheinenden Landschaft. Der Ausdruck wird demnach unscharf verwendet: Bei Regionen der Erde, die das Wort Hochland im Namen führen, kann es sich etwa um mehr oder weniger reliefarme Hochebenen oder aber um großflächige Berglandschaften mit sowohl hohen Plateaus als auch stark gegliederten Gebirgen handeln. Nach Meyers Lexikon von 1907 bezeichnet Hochland „im Gegensatz zur Niederung oder zum Tiefland und zum Flachland das Gebirgsland und die Hochebenen; auch vorzugsweise größere, politisch oder ethnographisch selbständige Landstriche von beträchtlicher Meereshöhe (z. B. Savoyen, Abessinien) oder hochgelegene ausgedehntere Partien von Erdteilen, z. B. das Hochland von Ostasien“. In den Geowissenschaften werden Hochländer abstrakt als Massenerhebungen bezeichnet (siehe auch: Massenerhebungseffekt der Klimatologie). (de)
- Το υψίπεδο (ὕψι "ψηλά" + πέδον "έδαφος, χώμα") είναι ένας γεωγραφικός όρος (αγγλικά: highland και upland), με τον οποίο χαρακτηρίζονται τόποι στην επιφάνεια της Γης σε αρκετά μεγαλύτερο ύψος από τη στάθμη της θάλασσας, χωρίς να χαρακτηρίζονται όρη. Σε μια διαφορετική εκδόχή του όρου, το υψίπεδο είναι περιοχή μεγάλου υψομέτρου, με σχετικά χαμηλή ατμοσφαιρική πίεση. Ο όρος χρησιμοποιείται τόσο για πεδινές επιφάνειες οι οποίες βρίσκονται μεταξύ ορεινών όγκων (Υψίπεδα των Άνδεων, των Άλπεων), οπότε είναι συνώνυμος με τον γεωγραφικό όρο οροπέδιο, (plateau), όσο και για εκτεταμένες εδαφικές εξάρσεις, οι οποίες υψώνονται στο μέσον πεδινών εκτάσεων (Υψίπεδο της Βραζιλίας). Ο όρος φέρεται πολλές φορές να χρησιμοποιείται στον πληθυντικό ως κύρια ονομασία του ίδιου υψιπέδου όπως π.χ. Υψίπεδα του Γκολάν, ή κ.ά. (el)
- المرتفعات مساحة ممتدة من الأرض تضاريسها جبلية مرتفعة باستمرار عن سطح الأرض بمسافة عظيمة.وهي أكثر وعورة من الهضبة. (ar)
- Highlands or uplands are areas of high elevation such as a mountainous region, elevated mountainous plateau or high hills. Generally speaking, upland (or uplands) refers to ranges of hills, typically from 300 m (980 ft) up to 500–600 m (1,600–2,000 ft) while highland (or highlands) is usually reserved for ranges of low mountains. However, the two terms are sometimes interchangeable. (en)
- Un altiplano o altiplanicie también es conocido como meseta del tipo intermontano (ubicado entre montañas) elevado, que se encuentra generalmente localizada entre dos o más cadenas montañosas recientes (del periodo Cenozoico o Terciario), pero cuyo levantamiento no ocurrió al mismo tiempo. (es)
- Les hautes terres, ou hauts plateaux, sont toute région montagneuse ou plateau montagneux élevé. D'une manière générale, les hautes terres se réfèrent à des chaînes de collines généralement jusqu'à 500–600 m. Le terme « hauts plateaux » est généralement réservé aux chaînes de basses montagnes. (fr)
- 山地（さんち）は、平地に対比される、比較的大きな起伏や傾斜を持ちまわりより高い地域で、複数の山からなる広い地域を指す。火山活動、地盤の隆起運動と侵食作用の競合で形成された河川、氷河などを持つ地形である。百科事典においては「成因別にみると褶曲による褶曲山地、断層に囲まれた地塊山地、侵食に抗して残った侵食山地、火山活動による火山性山地などがあり、発達段階から幼年期、壮年期、老年期の各山地がある」と定義されている。 (ja)
- ( 다른 뜻에 대해서는 산지 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 산지(山地)는 평지랑은 대비되며, 큰 기복과 경사를 가지고 여러 산으로 이루어진 넓은 지역이다. (ko)
- Een hoogvlakte of hoogland is een gebied met weinig reliëf dat hoger ligt dan 500 meter boven zeeniveau. Een plateau is een vorm van een hoogvlakte, met dit verschil dat een plateau in zijn geheel omhoog gekomen is en een hoogvlakte in vrijwel alle gevallen een oud geërodeerd berggebied is. Combinaties van deze twee bestaan echter ook. (ook: plateau) Hoog gelegen gebied met weinig reliëf. De vlakte wordt begrensd door steile randen. Het onderscheid tussen hoogvlakte en laagvlakte is arbitrair. De meeste uitgestrekte vlakten zijn ontstaan doordat gedurende zeer lange perioden van erosie oude continenten werden afgevlakt. Hoogvlakten worden meestal, behalve wanneer ze in de vochtige tropen liggen, gekenmerkt door droogte. De lucht regent uit door opstijging tegen de bergrand, zodat de vlakte als het ware in de luwte (lijzijde) ligt. Andere eigenschappen van hoogvlakten zijn grote temperatuurverschillen tussen dag en nacht en hun moeilijke toegankelijkheid vanwege hun hoge ligging. (nl)
- Wyżyna – jedna z wielkich form ukształtowania powierzchni lądu, obszar, którego wysokości bezwzględne przekraczają 300 metrów n.p.m., a wysokości względne są na ogół mniejsze niż 300 m. Z wyżyn wyłącza się bowiem obszary o szczególnie urozmaiconej rzeźbie i wysokościach względnych przekraczających 300 m stosunku do najbliższych den dolinnych, czyli góry. Różnice w wysokościach względnych w obrębie wyżyny są więc stosunkowo nieduże. Rozległe obszary wyżynne noszą nazwę wyżu. Na mapie hipsometrycznej niższe wyżyny wyróżnione są barwami żółtymi, podobnie jak i najniższe partie gór, np. pogórza, natomiast najwyższe wyżyny – jasnymi odcieniami koloru czerwonego bądź brązowego. W Polsce i innych krajach za granicę nizin i wyżyn często przyjmuje się poziomicę 200 m n.p.m. Nie dotyczy to terenów sąsiadujących z obszarami wzniesionymi ponad 500 m n.p.m.; w takiej sytuacji zgeneralizowana poziomica 200 m n.p.m. może być hipsometryczną granicą nizin i gór, jak w przypadku Kotliny Sandomierskiej i Beskidów czy Niziny Padańskiej i Alp. Między innymi w Polsce nad wyżynami, powyżej 500 m n.p.m. rozciągają się góry niskie. Wśród wielu wysoko położonych wyżyn świata skrajnym przypadkiem jest Wyżyna Tybetańska, która znajduje się na wysokości średnio 4000–5000 m n.p.m. Zalicza się ją do wyżyn, a nie do gór, ponieważ jest względnie płaska – spełniony jest warunek deniwelacji (różnicy, rozpiętości wysokości bezwzględnych) mniejszej niż 300 metrów. (pl)
- O termo Terras altas ou planalto é utilizado para descrever qualquer região de montanhas ou platôs montanhosos. Geralmente, o termo planalto tende a ser empregado para serras tipicamente a alturas superiores a 500 m e o termo terras altas para cadeias de pequenas montanhas. O termo é ocasionalmente empregado para descrever um clima montanhoso específico, denominado . A zona de terras altas é situada numa área relativamente de baixa altitude e é distinta pelo crescimento de arbustos grossos como esturgas, gramíneas cespitosas, e árvores e arbustos caducifólios. (pt)
- Наго́рье — обширный по площади участок земной поверхности, представляющий сочетание плоскогорий, горных хребтов и массивов, иногда чередующихся с широкими плоскими котловинами, плато и долин, и в целом расположенный на высоко поднятом (свыше 1000 м) пьедестале. Нагорье формируется в тектонически подвижных областях современного горообразования. (ru)
- Högland är inom fysisk geografi ett landområde som kännetecknas av att det ligger på en avsevärd höjd över havet, vanligen minst 200 meter. Marken som ligger på höglandet kan vara en del av en höglandsplatå, där större höjdvariationer saknas liksom större vattendrag och bergskedjor. Höglandet kännetecknas av ett kargt och torrt landskap med ett eget klimat som skiljer sig avsevärt från det omgivande låglandet, med kallare och längre vintrar och varmare somrar än omgivningen. Många floder och vattendrag har sina källor från höglandet. (sv)
- Нагір'я, нагірне плато (англ. high plateau, highland; нім. Hochgebirgsplateau n, Hochland n) — значні за площею ділянки земної поверхні з характерним поєднанням гірських масивів, плоскогір'їв, хребтів і долин, які чергуються з широкими плоскими котловинами. Для більшості нагір'їв характерне широке розповсюдження древніх вирівняних поверхонь у вигляді сходинок. У картографії під нагір'ям розуміють рівнинні ділянки земної поверхні абсолютні висоти над рівнем моря яких перевищують 500 м. (uk)
- 高地（英語：highland或upland）是指平均海拔较高的山区、丘陵和高原地区。在英文中，“upland”通常指海拔在500－600米（1,600－2,000英尺）以下的丘陵地区；而“highland”则专指的相对较矮的山脉。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Vysočina je území v nadmořské výšce nad 200 m se zvlněným až členitým reliéfem, tvořeným různými typy hornin (sedimentární, metamorfované, vyvřelé). Podle výškové členitosti se dělí na:
* pahorkatiny
* vrchoviny
* hornatiny
* velehornatiny (cs)
- المرتفعات مساحة ممتدة من الأرض تضاريسها جبلية مرتفعة باستمرار عن سطح الأرض بمسافة عظيمة.وهي أكثر وعورة من الهضبة. (ar)
- Highlands or uplands are areas of high elevation such as a mountainous region, elevated mountainous plateau or high hills. Generally speaking, upland (or uplands) refers to ranges of hills, typically from 300 m (980 ft) up to 500–600 m (1,600–2,000 ft) while highland (or highlands) is usually reserved for ranges of low mountains. However, the two terms are sometimes interchangeable. (en)
- Un altiplano o altiplanicie también es conocido como meseta del tipo intermontano (ubicado entre montañas) elevado, que se encuentra generalmente localizada entre dos o más cadenas montañosas recientes (del periodo Cenozoico o Terciario), pero cuyo levantamiento no ocurrió al mismo tiempo. (es)
- Les hautes terres, ou hauts plateaux, sont toute région montagneuse ou plateau montagneux élevé. D'une manière générale, les hautes terres se réfèrent à des chaînes de collines généralement jusqu'à 500–600 m. Le terme « hauts plateaux » est généralement réservé aux chaînes de basses montagnes. (fr)
- 山地（さんち）は、平地に対比される、比較的大きな起伏や傾斜を持ちまわりより高い地域で、複数の山からなる広い地域を指す。火山活動、地盤の隆起運動と侵食作用の競合で形成された河川、氷河などを持つ地形である。百科事典においては「成因別にみると褶曲による褶曲山地、断層に囲まれた地塊山地、侵食に抗して残った侵食山地、火山活動による火山性山地などがあり、発達段階から幼年期、壮年期、老年期の各山地がある」と定義されている。 (ja)
- ( 다른 뜻에 대해서는 산지 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 산지(山地)는 평지랑은 대비되며, 큰 기복과 경사를 가지고 여러 산으로 이루어진 넓은 지역이다. (ko)
- O termo Terras altas ou planalto é utilizado para descrever qualquer região de montanhas ou platôs montanhosos. Geralmente, o termo planalto tende a ser empregado para serras tipicamente a alturas superiores a 500 m e o termo terras altas para cadeias de pequenas montanhas. O termo é ocasionalmente empregado para descrever um clima montanhoso específico, denominado . A zona de terras altas é situada numa área relativamente de baixa altitude e é distinta pelo crescimento de arbustos grossos como esturgas, gramíneas cespitosas, e árvores e arbustos caducifólios. (pt)
- Наго́рье — обширный по площади участок земной поверхности, представляющий сочетание плоскогорий, горных хребтов и массивов, иногда чередующихся с широкими плоскими котловинами, плато и долин, и в целом расположенный на высоко поднятом (свыше 1000 м) пьедестале. Нагорье формируется в тектонически подвижных областях современного горообразования. (ru)
- Högland är inom fysisk geografi ett landområde som kännetecknas av att det ligger på en avsevärd höjd över havet, vanligen minst 200 meter. Marken som ligger på höglandet kan vara en del av en höglandsplatå, där större höjdvariationer saknas liksom större vattendrag och bergskedjor. Höglandet kännetecknas av ett kargt och torrt landskap med ett eget klimat som skiljer sig avsevärt från det omgivande låglandet, med kallare och längre vintrar och varmare somrar än omgivningen. Många floder och vattendrag har sina källor från höglandet. (sv)
- Нагір'я, нагірне плато (англ. high plateau, highland; нім. Hochgebirgsplateau n, Hochland n) — значні за площею ділянки земної поверхні з характерним поєднанням гірських масивів, плоскогір'їв, хребтів і долин, які чергуються з широкими плоскими котловинами. Для більшості нагір'їв характерне широке розповсюдження древніх вирівняних поверхонь у вигляді сходинок. У картографії під нагір'ям розуміють рівнинні ділянки земної поверхні абсолютні висоти над рівнем моря яких перевищують 500 м. (uk)
- 高地（英語：highland或upland）是指平均海拔较高的山区、丘陵和高原地区。在英文中，“upland”通常指海拔在500－600米（1,600－2,000英尺）以下的丘陵地区；而“highland”则专指的相对较矮的山脉。 (zh)
- Το υψίπεδο (ὕψι "ψηλά" + πέδον "έδαφος, χώμα") είναι ένας γεωγραφικός όρος (αγγλικά: highland και upland), με τον οποίο χαρακτηρίζονται τόποι στην επιφάνεια της Γης σε αρκετά μεγαλύτερο ύψος από τη στάθμη της θάλασσας, χωρίς να χαρακτηρίζονται όρη. Σε μια διαφορετική εκδόχή του όρου, το υψίπεδο είναι περιοχή μεγάλου υψομέτρου, με σχετικά χαμηλή ατμοσφαιρική πίεση. (el)
- Hochland ist ein Oberbegriff für Landformen, die sich aus dem umgebenden Tiefland deutlich erkennbar aufwölben. Es ist nicht festgelegt, ob es sich dabei um Gebirge, Hochebenen, Hügelländer oder Stufenlandschaften handelt. Entscheidend ist weder die absolute Meereshöhe, noch ein abweichendes Gebirgsklima, sondern lediglich der relative Höhenunterschied innerhalb einer für den Betrachter zusammengehörigen, meist homogen erscheinenden Landschaft. Der Ausdruck wird demnach unscharf verwendet: Bei Regionen der Erde, die das Wort Hochland im Namen führen, kann es sich etwa um mehr oder weniger reliefarme Hochebenen oder aber um großflächige Berglandschaften mit sowohl hohen Plateaus als auch stark gegliederten Gebirgen handeln. (de)
- Een hoogvlakte of hoogland is een gebied met weinig reliëf dat hoger ligt dan 500 meter boven zeeniveau. Een plateau is een vorm van een hoogvlakte, met dit verschil dat een plateau in zijn geheel omhoog gekomen is en een hoogvlakte in vrijwel alle gevallen een oud geërodeerd berggebied is. Combinaties van deze twee bestaan echter ook. (ook: plateau) Hoog gelegen gebied met weinig reliëf. De vlakte wordt begrensd door steile randen. (nl)
- Wyżyna – jedna z wielkich form ukształtowania powierzchni lądu, obszar, którego wysokości bezwzględne przekraczają 300 metrów n.p.m., a wysokości względne są na ogół mniejsze niż 300 m. Z wyżyn wyłącza się bowiem obszary o szczególnie urozmaiconej rzeźbie i wysokościach względnych przekraczających 300 m stosunku do najbliższych den dolinnych, czyli góry. Różnice w wysokościach względnych w obrębie wyżyny są więc stosunkowo nieduże. Rozległe obszary wyżynne noszą nazwę wyżu. (pl)
|
