| dbo:abstract
|
- Kobzarskyi Tsekh (Ukrainian: Кобзарський Цех, Kobzars'kyi Tsekh), literally "Kobzar guild", is an organization of kobzars, which have existed since the 17th century in Ukraine. In Ukraine, blind travelling musicians, known as kobzars or lirnyks, organized themselves into guilds similarly to professional craftsmen. These musicians would gather at regular meeting spots on particular dates to celebrate religious feasts, administer examinations for the induction of novices and masters, and collect money for placement of votive candles under icons of patron saints and to also discuss the business of the guild. From 1932 until the collapse of the Soviet Union in 1991, kobzars were effectively outlawed, and many were put to death. After Ukraine regained independence from Russia, the idea for the creation of a Kobzar guild in Kyiv was initiated by followers and students of traditional bandurist Heorhy Tkachenko - Mykola Budnyk and . The reason for the formation of the Kobzar guild was to have a formal organization to resurrect and reestablish forgotten traditions and to help deal with the needs of those bandurists who were interested in performing traditional music of the kobzars. The established regulated government institutions of the time were openly hostile to this group of bandurists, and as a result the Kyiv Kobzar guild was formed initially in opposition to the various formal music schools and conservatoria, as these structures had agendas which did not support authentic performance practice of traditional folk music. The Kobzar Guild has grown into a significant movement and force in contemporary Ukrainian musical life. There are over 200 members and associates, with chapters in Kyiv, Kharkiv, Poltava and Lviv. (en)
- Кобзарский цех (укр. Кобза́рський цех) — цеховое объединение традиционных украинских эпических певцов. Во времена Магдебургского права (с 1324 по 1835 годы) цеховые объединения ремесленников были неотъемлемой частью городского быта и существовали в большинстве городов Украины. Среди них — кобзарские, лирницкие и «музыкийские» цехи, объединявшие также (как например, в Киеве) лютнистов, торбанистов, исполнителей на цитре и многих других старинных инструментах. Кобзарство было всегда почетной нишей для талантливого человека, для которого обычный труд был невозможен. Поэтому кобзарские цехи, вследствие социального характера (значительную часть цеховой братии составляли незрячие), в отличие от многих других стран, сохранились до начала XX в. и позволили современным исследователям заглянуть в быт средневековой Европы.
* На фото ХІХ в. — легендарный кобзарь Остап Вересай (1803–1890)
* из Полтавы
* Кобзари: Кравченко Михаил из Полтавской губернии и из-под Харькова
* Л. Жемчужников. Кобзарь на дороге (1854)
* С. Васильковский. Бандурист с мальчиком-поводырем. Акварель, 1900 г.
* Кобзарь Иван Кучугура-Кучеренко, фото 1900-х гг. (ru)
- Київський кобзарський цех — це спільнота дослідників, реконструкторів і просто любителів кобзарської традиції, яка була створена учнями та послідовниками бандуриста Георгія Ткаченка наприкінці 1970-х років. Спочатку цехове об'єднання діяло неофіційно, але після проголошення незалежності України та смерті Г.Ткаченка на пропозицію Михайла Хая набирає формальної структури. Його очолюють Микола Будник (від заснування до 2001 року) та Микола Товкайло (від 2001 року). Кобзарський Цех плідно співпрацює з колективом Музею Івана Гончара, з його першоим очільником Іваном Гончаром і по сьогодні з директором Петром Гончаром. В стінах цього культурного центру вони виступають з піснями, проводять майстеркласи із створення кобзарських інструментів, навчають майстерності гри. Київський цех дотримується засад діяльності кобзарських цехів, сформульованих Ф.Колессою на підставі вивчених ним матеріалів:
* Професійні співаки організовувалися за взірцями ремісничих цехів під патронатом церкви, на засадах виборних і остаточної інстанції — в справах суду, економічних питань, приймання нових членів загальними зборами.
* Цех мав постійне місце свого перебування — зазвичай місто чи містечко — і свій район діяльності, оберігав свої, закріплені традиціями, права від експлуатації чужих осіб і товариств. До Київського кобзарського цеху належать або належали: Микола Будник, Микола Товкайло, , Сергій Перехожук, Вадим Шевчук, Кость Черемський, , , Олександр Кіт, , , Михайло Хай, Володимир Кушпет, Віктор Мішалов, Олесь Санін, Тарас Компаніченко, Едуард Драч, Тарас Силенко, Юрій Фединський, та інші. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Kobzarskyi Tsekh (Ukrainian: Кобзарський Цех, Kobzars'kyi Tsekh), literally "Kobzar guild", is an organization of kobzars, which have existed since the 17th century in Ukraine. In Ukraine, blind travelling musicians, known as kobzars or lirnyks, organized themselves into guilds similarly to professional craftsmen. These musicians would gather at regular meeting spots on particular dates to celebrate religious feasts, administer examinations for the induction of novices and masters, and collect money for placement of votive candles under icons of patron saints and to also discuss the business of the guild. (en)
- Кобзарский цех (укр. Кобза́рський цех) — цеховое объединение традиционных украинских эпических певцов. Во времена Магдебургского права (с 1324 по 1835 годы) цеховые объединения ремесленников были неотъемлемой частью городского быта и существовали в большинстве городов Украины. Среди них — кобзарские, лирницкие и «музыкийские» цехи, объединявшие также (как например, в Киеве) лютнистов, торбанистов, исполнителей на цитре и многих других старинных инструментах. Кобзарство было всегда почетной нишей для талантливого человека, для которого обычный труд был невозможен. Поэтому кобзарские цехи, вследствие социального характера (значительную часть цеховой братии составляли незрячие), в отличие от многих других стран, сохранились до начала XX в. и позволили современным исследователям заглянуть в бы (ru)
- Київський кобзарський цех — це спільнота дослідників, реконструкторів і просто любителів кобзарської традиції, яка була створена учнями та послідовниками бандуриста Георгія Ткаченка наприкінці 1970-х років. Спочатку цехове об'єднання діяло неофіційно, але після проголошення незалежності України та смерті Г.Ткаченка на пропозицію Михайла Хая набирає формальної структури. Київський цех дотримується засад діяльності кобзарських цехів, сформульованих Ф.Колессою на підставі вивчених ним матеріалів: (uk)
|
_=25D0=25B7=25D1=2596_=25D1=2581=25D1=2582=25D0=25B0=25D1=2580=25D0=25BE=25D0=25B2=25D0=25B8=25D0=25BD=25D0=25BD=25D0=25BE=25D1=258E_=25D0=25BD=25D1=2596=25D0=25BC=25D0=25B5=25D1=2586=25D1=258C=25D0=25BA=25D0=25BE=25D1=258E_=25D0=25BB=25D1=2596=25D1=2580=25D0=25BE=25D1=258E.jpg=3fwidth=3d300)
_зі_старовинною_німецькою_лірою.jpg=3fwidth=3d300){kind=link}
_зі_старовинною_німецькою_лірою.jpg){kind=link}
