| dbo:abstract
|
- المغناطيسية المسايرة أو البارامغناطيسية (بالإنجليزية: Paramagnetism) هي شكل من أشكال المغناطيسية، تظهر فقط في وجود مجال مغناطيسي خارجي وتزول بزواله. من المواد التي تتصف بالمغناطيسية المسايرة الألومنيوم والمنغنيز والبلاتين. وتتسم المواد ذات المغناطيسية المسايرة بأنها إذا وقعت في مجال مغناطيسي خارجي فإنها تقوّي المجال المغناطيسي بداخلها. وتكون مغناطيسيتها متناسبة طردياً مع شدة المجال المغناطيسي الخارجي. وتحدد الخاصية المغناطيسية لمادة ما بما يسمى قابلية مغناطيسية. وتظهر المغناطيسية المسايرة في المواد التي تحتوي ذراتها على إلكترونات غير مزدوجة مثل أيونات الفلزات الانتقالية (مثل العناصر ذات عدد ذري بين 21 - 30 و 39 - 48 وغيرها) وأيونات اللانثانيدات (العناصر ذات عدد ذري بين 57 - 71) وذراتها والجزيئات ذات عزم مغناطيسي. وترجع تلك الخاصية إلى العزم مغزلي للإلكترونات وإلى الزخم الزاوي للإكترونات (حيث تدور الإلكترونات في مدارات حول نواة الذرة) . وبمقارنة المغناطيسية المسايرة بالمغناطيسية المعاكسة : - تظهر المغناطيسية المسايرة تقريبا في جميع المواد، - يرجع سببها إلى تغير اتجاه زخم المدار الذري بسبب المجال المغناطيسي الخارجي، - تتنافر المواد المعاكسة المغناطيسية من مجال مغناطيسي خارجي. وتصنف الفيزياء المواد بحسب قابليتها المغناطيسية فإذا كانت قابليتها المغناطيسية موجبة ولا تتسم بوجود ترتيب مغناطيسي فيها فتسمى مواد ذات مغناطيسية مسايرة. (ar)
- El paramagnetisme és la tendència dels moments magnètics lliures ( o ) a alinear-se paral·lelament a un camp magnètic. Si aquests moments magnètics estan fortament adaptats entre si, el fenomen serà ferromagnetisme o ferrimagnetisme. Aquest alineament dels dipols magnètics atòmics amb un camp extern tendeix a enfortir-lo. Això s'explica per una permeabilitat magnètica superior a la unitat o, cosa que és el mateix, una susceptibilitat magnètica positiva (i petita). En el paramagnetisme pur, el camp actua de manera independent sobre cada moment magnètic, i no hi ha interacció entre si. En els materials ferromagnètics, aquest comportament també pot observar-se, però només quan estan sotmesos a temperatures superiors a la seva temperatura de Curie. Els materials paramagnètics pateixen el mateix tipus d'atracció i repulsió que els imants normals, quan estan sotmesos a un camp magnètic. Tanmateix, en retirar el camp magnètic, l'entropia destrueix l'alineament magnètic, que ja no està afavorit energèticament. Com a elements paramagnètics podem trobar: l'alumini, el bari, el calci, l'oxigen, el platí, el sodi, l'estronci, l'urani, el magnesi, el tecneci i el disprosi. També podem parlar de compostos amb propietats paramagnètiques com el sulfat de coure, el clorur fèrric i el clorur mangànic. (ca)
- Paramagnetismus je forma magnetismu, která se objevuje jen v přítomnosti vnějšího magnetického pole. Paramagnetické materiály jsou přitahované magnetickým polem, proto mají relativní magnetickou permeabilitu větší než jedna (nebo kladnou magnetickou susceptibilitu). Ale na rozdíl od feromagnetických látek, které jsou také přitahované magnetickým polem, paramagnetické látky nedokáží udržet magnetismus bez přítomnosti vnějšího pole. Látka vykazující paramagnetické vlastnosti se označuje jako paramagnetikum nebo paramagnetická látka. (cs)
- Paramagnetismus ist eine der Ausprägungsformen des Magnetismus in Materie. Wie der Diamagnetismus beschreibt er das magnetische Verhalten eines Materials, das einem externen Magnetfeld ausgesetzt ist. Paramagneten folgen in ihrer Magnetisierung dem äußeren Feld, sodass das Magnetfeld in ihrem Inneren stärker ist als außerhalb. Paramagnetische Materialien haben dadurch die Tendenz, in ein Magnetfeld hineingezogen zu werden. Ohne ein äußeres Magnetfeld zeigen paramagnetische Materialien keine magnetische Ordnung (im Gegensatz zu der auch ohne Magnetfeld auftretenden „spontanen Magnetisierung“ z. B. beim Ferromagnetismus). Die magnetische Permeabilität ist bei Paramagneten größer als 1 (bzw. die magnetische Suszeptibilität positiv). In der physikalischen Klassifikation gelten alle Materialien, die dieser Bedingung genügen und keine persistierende magnetische Ordnung aufweisen, als paramagnetisch. (de)
- Ο παραμαγνητισμός (paramagnetism) είναι μια μορφή μαγνητισμού όπου κάποια υλικά έλκονται από ένα εξωτερικά εφαρμοζόμενο μαγνητικό πεδίο και σχηματίζουν εσωτερικά, επαγόμενα μαγνητικά πεδία στην κατεύθυνση του εφαρμοζόμενου μαγνητικού πεδίου. Αντίθετα με αυτήν τη συμπεριφορά, τα διαμαγνητικά υλικά απωθούνται από μαγνητικά πεδία και σχηματίζουν επαγόμενα μαγνητικά πεδία σε αντίθετη κατεύθυνση από την κατεύθυνση του εφαρμοζόμενου μαγνητικού πεδίου. Τα παραμαγνητικά υλικά περιλαμβάνουν τα περισσότερα χημικά στοιχεία και μερικές ενώσεις· έχουν μια σχετική μαγνητική διαπερατότητα μεγαλύτερη ή ίση με 1 (δηλαδή, μια θετική μαγνητική επιδεκτικότητα (magnetic susceptibility)) και συνεπώς έλκονται από τα μαγνητικά πεδία. Η επαγόμενη μαγνητική ροπή από το εφαρμοζόμενο πεδίο είναι γραμμική στην ένταση του πεδίου και μάλλον ασθενής. Απαιτεί, συνήθως, έναν ευαίσθητο αναλυτικό ζυγό για να ανιχνεύσει το φαινόμενο και οι σύγχρονες μετρήσεις σε παραμαγνητικά υλικά διεξάγονται συχνά με ένα μαγνητόμετρο SQUID. Τα παραμαγνητικά υλικά έχουν μια μικρή, θετική επιδεκτικότητα στα μαγνητικά πεδία. Αυτά τα υλικά έλκονται ελαφρώς από μαγνητικά πεδία και το υλικό δεν κρατά τις μαγνητικές ιδιότητες όταν αφαιρείται το εξωτερικό πεδίο. Οι παραμαγνητικές ιδιότητες οφείλονται στην παρουσία κάποιων ασύζευκτων ηλεκτρονίων και από την αναδιάταξη των τροχιών των ηλεκτρονίων που προκαλείται από το εξωτερικό μαγνητικό πεδίο. Τα παραμαγνητικά υλικά περιλαμβάνουν το μαγνήσιο, το μολυβδαίνιο, το λίθιο και το ταντάλιο. Αντίθετα με τους σιδηρομαγνήτες, οι παραμαγνήτες δεν κρατούν μαγνήτιση απουσία εξωτερικά εφαρμοζόμενου μαγνητικού πεδίου, επειδή η θερμική κίνηση κάνει τυχαίους τους προσανατολισμούς του σπιν. (Μερικά παραμαγνητικά υλικά διατηρούν την αταξία του σπιν στο απόλυτο μηδέν, που σημαίνει ότι είναι παραμαγνητικά στη θεμελιώδη κατάσταση (ground state), δηλαδή απουσία θερμικής κίνησης.) Συνεπώς, η συνολική μαγνήτιση πέφτει στο μηδέν όταν το εφαρμοζόμενο πεδίο αφαιρείται. Ακόμα και παρουσία του πεδίου υπάρχει μόνο μια μικρή επαγόμενη μαγνήτιση, επειδή μόνο ένα μικρό κλάσμα των σπιν θα προσανατολιστεί από το πεδίο. Αυτό το κλάσμα είναι ανάλογο προς την ένταση του πεδίου και αυτό εξηγεί τη γραμμική εξάρτηση. Η υφιστάμενη έλξη από σιδηρομαγνητικά υλικά είναι μη γραμμική και πολύ πιο ισχυρή, έτσι ώστε να παρατηρείται εύκολα, παραδείγματος χάρη, στην έλξη μεταξύ ενός μαγνήτη ψυγείου και του σιδήρου του ίδιου του ψυγείου. (el)
- Paramagnetismo estas fizika fenomeno pro kiu substancoj iĝas magnetoj en ekstera magneta kampo. Malsimile al feromagnetoj, tiaj substancoj (paramagnetoj) estas tute nemagnetaj sen iu ekstera kampo. En mikroskopa skalo, paramagneta substanco modeliĝas per aro da sendependaj magnetaj dupolusoj; la respondo de la sistemo al ekstera magneta kampo estas la rezulto de du kontraŭaj fortoj: tiu de la magneta energio kiu orientigas la dupolusojn laŭ la direkto de la magneta kampo, kaj tiu de la varmenergio kiu trudas malordon. Do ĝis aparta temperaturo, sub influo de magneta kampo la paramagneto akiras magnetan momanton M, kiu pligrandigas la eksteran kampon proporcie al la intenso de la kampo H. Tiu proporcia koeficiento nomiĝas magneta impresemeco, aŭ = M/H, tial la magneta impresemeco en paramagnetoj ĉiam estas pozitiva, sia absoluta valoro estas malgranda. Magneta impresemeco de paramagnetoj sendependas de intenso H (ĝis la limvaloro, pri kiu ĉiuj magnetaj dupolusoj de la substanco estas orientitaj laŭ la ekstera kampo), sed malkreskas kiam la temperaturo kreskas, tial ke oni simboligas ĝin per . Tabelo de magneta impresemeco de kelkaj paramagnetoj (normalaj kondiĉoj) (eo)
- Paramagnetismoa magnetismo forma bat da; honen ondorioz material batzuk kanpotik aplikatutako eremu magnetiko batek ahultasunez erakarriak dira. ek aplikatutako eremu magnetiko horren norabidean barneko eratzen dituzte. Material diamagnetikoak, berriz, eremu magnetikoek aldaratzen dituzte eta eremu magnetiko aplikatuaren kontrako norabidean induzitutako eremu magnetikoak eratzen dituzte. Material paramagnetikoen artean elementu kimiko gehienak eta konposatu batzuk daude; 1 baino iragazkortasun magnetiko erlatibo apur bat handiagoa dute; hau da, positibo txiki bat. Beraz, eremu magnetikoek erakartzen dituzte. Aplikatutako eremuak eragindako momentu magnetikoa paraleloa da eremuaren intentsitatearekin, eta nahiko ahula da. Oro har, efektua detektatu ahal izateko oreka analitiko sentikorra behar da. Material paramagnetikoetan neurketa modernoak askotan batekin egiten dira. Paramagnetismoa materialean parekatu gabeko elektroien presentziaren ondorio da. Horrela, orbital atomiko osatugabeak dituzten atomo gehienak paramagnetikoak dira, salbuespenak salbu, kobrea, adibidez. Euren spinaren ondorioz, parekatu gabeko elektroiek bat dute eta iman txiki batek bezala jokatzen dute. Kanpoko eremu magnetiko batek elektroien spinak eremuarekiko paraleloan lerrokatzen ditu, erakarpen netoa eraginez. Material paramagnetikoen artean aluminioa, oxigenoa, titanioa eta a (FeO) daude. Ferromagnetoek ez bezala, paramagnetoek ez dute rik gordetzen kanpoko aplikatutako eremu magnetikorik ez dagoenean, mugimendu termikoak biraketa-orientazioak ausaz egiten dituelako. Hala ere, material paramagnetiko batzuek errotazio-desordena zero absolutuan ere gordetzen dute. Horrek esan nahi du paramagnetikoak direla n; hau da, rik ez dagoenean. Beraz, magnetizazio osoa zero da aplikatutako eremua ezabatzen denean. Eremuaren presentzian ere, eragindako magnetizazio txiki bat baino ez dago, biraketen zatiki txiki bat baino ez baitu eremuak orientatuko. Zati hori eremuaren intentsitatearekiko proportzionala da, eta horrek azaltzen du. Material ferromagnetikoek jasaten duten erakarpena ez da lineala eta askoz ere indartsuagoa da; beraz, erraz ikusten da, adibidez, hozkailuaren iman baten eta hozkailuaren burdinaren arteko erakarpenean. (eu)
- El paramagnetismo es la tendencia de los momentos magnéticos libres (espín u orbitales) a alinearse paralelamente a un campo magnético. Si estos momentos magnéticos están fuertemente acoplados entre sí, el fenómeno será ferromagnetismo o ferrimagnetismo. Cuando no existe ningún campo magnético externo, estos momentos magnéticos están orientados al azar. En presencia de un campo magnético externo tienden a alinearse paralelamente al campo, pero esta alineación está contrarrestada por la tendencia que tienen los momentos a orientarse aleatoriamente debido al movimiento térmico. Este alineamiento de los dipolos magnéticos atómicos con un campo externo tiende a fortalecerlo. Esto se describe por una permeabilidad magnética superior a la unidad, o, lo que es lo mismo, una susceptibilidad magnética positiva y muy pequeña. En el paramagnetismo puro, el campo actúa de forma independiente sobre cada momento magnético, y no hay interacción entre ellos. En los materiales ferromagnéticos, este comportamiento también puede observarse, pero solo por encima de su temperatura de Curie. Se denomina materiales paramagnéticos a los materiales o medios cuya permeabilidad magnética es similar a la del vacío. Estos materiales o medios presentan en una medida despreciable el fenómeno de ferromagnetismo. En términos físicos, se dice que tiene un valor aproximadamente igual a 1 para su permeabilidad magnética relativa, cociente de la permeabilidad del material o medio entre la permeabilidad del vacío. Los materiales paramagnéticos sufren el mismo tipo de atracción y repulsión que los imanes normales, cuando están sujetos a un campo magnético. Sin embargo, al retirar el campo magnético, la entropía destruye el alineamiento magnético, que ya no está favorecido energéticamente. Es decir, los materiales paramagnéticos son materiales atraídos por imanes, pero no se convierten en materiales permanentemente magnetizados. Algunos materiales paramagnéticos son: aire, magnesio, aluminio, titanio, wolframio. (es)
- Paramagnetism is a form of magnetism whereby some materials are weakly attracted by an externally applied magnetic field, and form internal, induced magnetic fields in the direction of the applied magnetic field. In contrast with this behavior, diamagnetic materials are repelled by magnetic fields and form induced magnetic fields in the direction opposite to that of the applied magnetic field. Paramagnetic materials include most chemical elements and some compounds; they have a relative magnetic permeability slightly greater than 1 (i.e., a small positive magnetic susceptibility) and hence are attracted to magnetic fields. The magnetic moment induced by the applied field is linear in the field strength and rather weak. It typically requires a sensitive analytical balance to detect the effect and modern measurements on paramagnetic materials are often conducted with a SQUID magnetometer. Paramagnetism is due to the presence of unpaired electrons in the material, so most atoms with incompletely filled atomic orbitals are paramagnetic, although exceptions such as copper exist. Due to their spin, unpaired electrons have a magnetic dipole moment and act like tiny magnets. An external magnetic field causes the electrons' spins to align parallel to the field, causing a net attraction. Paramagnetic materials include aluminium, oxygen, titanium, and iron oxide (FeO). Therefore, a simple rule of thumb is used in chemistry to determine whether a particle (atom, ion, or molecule) is paramagnetic or diamagnetic: if all electrons in the particle are paired, then the substance made of this particle is diamagnetic; if it has unpaired electrons, then the substance is paramagnetic. Unlike ferromagnets, paramagnets do not retain any magnetization in the absence of an externally applied magnetic field because thermal motion randomizes the spin orientations. (Some paramagnetic materials retain spin disorder even at absolute zero, meaning they are paramagnetic in the ground state, i.e. in the absence of thermal motion.) Thus the total magnetization drops to zero when the applied field is removed. Even in the presence of the field there is only a small induced magnetization because only a small fraction of the spins will be oriented by the field. This fraction is proportional to the field strength and this explains the linear dependency. The attraction experienced by ferromagnetic materials is non-linear and much stronger, so that it is easily observed, for instance, in the attraction between a refrigerator magnet and the iron of the refrigerator itself. (en)
- Iarmhairt mhaighnéadach atá i láthair i gcuid mhaith ábhar (mar shampla, alúmanam is oscaigin ag teocht an tseomra) ina n-ailíníonn móimintí maighnéadacha na n-adamh aonarach chun tacú le réimse mhaighnéadach atá i bhfeidhm orthu, agus an t-ábhar féin aomtha ag foinse na réimse feidhmithí. Airí sainiúil de is ea go mbíonn so-ghabháltacht dhearfach mhaighnéadach ag an ábhar. Baintear feidhm as seo i bhfuarú maighnéadach. (ga)
- Paramagnetisme adalah suatu bentuk magnetisme yang hanya terjadi karena adanya medan magnet eksternal. Material paramagnetik tertarik oleh medan magnet, dan karenanya memiliki magnetis relatif lebih besar dari satu (atau, dengan kata lain, suseptibilitas magnetik positif). Meskipun demikian, tidak seperti ferromagnet yang juga tertarik oleh medan magnet, paramagnet tidak mempertahankan magnetismenya sewaktu medan magnet eksternal tak lagi diterapkan. (in)
- Le paramagnétisme désigne en magnétisme le comportement d'un milieu matériel qui ne possède pas d'aimantation spontanée mais qui, sous l'effet d'un champ magnétique extérieur, acquiert une aimantation orientée dans le même sens que le champ magnétique appliqué. Un matériau paramagnétique possède une susceptibilité magnétique de valeur positive (contrairement aux matériaux diamagnétiques). Cette grandeur sans unité est en général assez faible (dans une gamme allant de 10−5 à 10−3). L'aimantation du milieu disparaît lorsque le champ d'excitation est coupé. Il n'y a donc pas de phénomène d'hystérésis comme pour le ferromagnétisme. Un comportement paramagnétique peut apparaître sous certaines conditions de température et de champ appliqué, notamment :
* un matériau antiferromagnétique devient paramagnétique au-delà de la température de Néel ;
* un matériau ferromagnétique ou ferrimagnétique devient paramagnétique au-delà de la température de Curie. Le paramagnétisme est observé dans : 1.
* Les atomes, molécules et défauts cristallins ayant un nombre impair d'électrons, pour lesquels le moment cinétique total ne peut pas s'annuler. Par exemple : atomes de sodium (Na) libres, monoxyde d'azote (NO) gazeux, radicaux libres organiques comme triphenylmethyl (C(C5H5)3) ou le DPPH ; 2.
* Des atomes et ions libres, avec une couche électronique interne partiellement remplie comme les éléments de transition, les ions isoélectroniques des éléments de transition, les terres rares et les actinides. Par exemple : Mn²⁺, Gd³⁺, U⁴⁺ ; 3.
* Quelques composés avec le nombre pair d'électrons comme dans le dioxygène (O2) et dans des biradicaux organiques ; 4.
* Les métaux. (fr)
- 상자성(常磁性, paramagnetism)은 외부의 자기장이 있으면 자기적 성질을 가지지만, 외부의 자기장이 사라지면 다시 자기적 성질을 잃는 성질이다. 이는 자기장이 다시 사라져도 자성이 유지되는 강자성과는 다른 성질이다. 즉, 상자성을 띠는 물질은 자기장에 끌리며 상대적인 자기 투자율이 1보다 크다. (혹은 양의 자화율을 가진다). 외부 자기장이 인가되면 물질 내의 자기들이 일시적으로 재배치되므로 이때 발생한 인력은 자기장의 세기가 약할 때는 선형이다. 또한 강자성과는 다르게, 상자성은 외부에서 인가된 자기장이 제거되면 어떤 자계도 지니지 않는다. 왜냐하면 열적 움직임이 외부 자기장이 없을 때에는 스핀을 임의적으로 배향되도록 유발하기 때문이다. 따라서 전체 자기장은 인가된 자기장이 제거되어 0이 되더라도 아주 작은 정도의 자화만이 생기는데, 이는 전체 입자들 중 극소수 입자들의 스핀만이 자기장에 의해 정해짐을 의미한다. 이 fraction은 자기장의 세기에 비례하고 이것은 자기장 세기와 자화도의 선형의 의존성을 설명해 준다. (ko)
- Il paramagnetismo è una forma di magnetismo che alcuni materiali mostrano solo in presenza di campi magnetici, e si manifesta con una magnetizzazione avente stessa direzione e verso di quella associata al campo esterno applicato al materiale paramagnetico stesso. I materiali paramagnetici sono caratterizzati a livello atomico da dipoli magnetici che si allineano con il campo magnetico applicato, venendone debolmente attratti. (it)
- 常磁性（じょうじせい、英: paramagnetism）とは、外部磁場が無いときには磁化を持たず、磁場を印加するとその方向に弱く磁化する磁性を指す。熱ゆらぎによるスピンの乱れが強く、自発的な配向が無い状態である。 常磁性の物質の磁化率（帯磁率）χは温度Tに反比例する。これをキュリーの法則と呼ぶ。 比例定数Cはキュリー定数と呼ばれる。 (ja)
- Paramagnetisme is een vorm van magnetisme waarbij in de afwezigheid van een uitwendig veld geen spontane magnetisatie optreedt, hoewel het materiaal wel ongepaarde spins bevat. Een goed voorbeeld is de stof zuurstofgas, O2. Deze ongepaarde spins zijn kleine magneetjes ter grootte van een enkel atoom. In een paramagneet zijn deze spins niet geordend en hun willekeurige oriëntatie zorgt ervoor dat de totale magnetisatie nul is. Indien blootgesteld aan een uitwendig veld treedt echter gedeeltelijke ordening op en wordt er een magnetisatie geïnduceerd. Dit zorgt ervoor dat een paramagneet een aantrekkende kracht van het uitwendige veld ondervindt. Dit is in tegenstelling met diamagnetisme, waar juist afstoting plaatsvindt. Bij hogere temperaturen wordt dit effect steeds geringer omdat de temperatuurbeweging de ordening tegenwerkt. De aantrekkingskracht is evenredig met de veldgradiënt van het uitwendige veld en de evenredigheidsconstante wordt de magnetische susceptibiliteit χ ("ontvankelijkheid") genoemd. De aantrekkingskracht kan gemeten worden door het materiaal in een weegschaal te leggen en dan in een veldgradiënt van bekende grootte te hangen. Meestal wordt een dergelijke meting gedaan als functie van de temperatuur. Wanneer het materiaal een pure paramagneet is, is de grafiek van 1/χ tegen de absolute temperatuur een rechte lijn door de oorsprong. Uit de helling kan de grootte van de individuele atomaire spins afgeleid worden. Het hogetemperatuurgedrag van ferro-, ferri- en antiferromagneten (boven de Curie- of Néeltemperatuur) leidt ook tot een rechte lijn, maar deze gaat niet door de oorsprong, ten gevolge van de koppeling van de spins in deze materialen.Deze koppeling vindt plaats door het gehele materiaal heen. Indien er alleen koppeling plaatsvindt in afzonderlijke clusters ontstaat er , daarbij gaat de rechte lijn door de oorsprong, maar de helling verraadt een "atomaire" spin die veel te groot is voor een enkel atoom. De meeste metalen vertonen een bijzondere vorm van paramagnetisme: Pauliparamagnetisme. In deze materialen is er in principe een zeer groot aantal ongepaarde spins, maar ten gevolge van de elektronische bandstructuur is slechts een klein aantal daarvan beschikbaar voor het inductieproces, namelijk die elektronen die in energie niet veel van het Fermi-niveau verschillen. Dit leidt tot een danig verzwakte vorm van paramagnetisch gedrag. In sommige gevallen is het zo zwak dat het diamagnetisme van alle overige elektronen overweegt. Een goed voorbeeld daarvan is het metaal goud. (nl)
- Paramagnetyzm – zjawisko magnesowania się makroskopowego ciała w zewnętrznym polu magnetycznym w kierunku zgodnym z kierunkiem pola zewnętrznego. Substancje wykazujące takie własności to paramagnetyki. Są one przyciągane przez magnes, jednak znacznie słabiej niż ferromagnetyki. W niezbyt niskich temperaturach oraz dla niezbyt silnych pól magnetycznych paramagnetyki wykazują liniową zależność namagnesowania od pola zewnętrznego, co wyraża wzór: gdzie: – namagnesowanie (moment magnetyczny jednostki objętości substancji), – objętościowa podatność magnetyczna, – natężenie pola magnetycznego. W niskich temperaturach lub dla bardzo silnych pól magnetycznych namagnesowanie traci liniową zależność od pola zewnętrznego i wykazuje nasycenie. Podatność magnetyczna zależy od temperatury, zjawisko to ujmuje prawo Curie. Niektóre paramagnetyki w temperaturach niższych od pewnej charakterystycznej dla każdej substancji wartości, nazywanej punktem Curie, stają się ferromagnetykami. Przyczyną paramagnetyzmu jest porządkowanie się spinów elektronów ciała zgodnie z liniami zewnętrznego pola magnetycznego, uporządkowaniu przeciwdziałają drgania cieplne cząsteczek. W niskich temperaturach lub w silnych polach magnetycznych dochodzi do uporządkowania niemal wszystkich dipoli magnetycznych elektronów, w wyniku czego dochodzi do nasycenia. Właściwości paramagnetyczne posiadają substancje o niesparowanych elektronach. Paramagnetyki mają przenikalność magnetyczną μ niewiele większą od jedności. Dla ferromagnetyków μ jest wielokrotnie większe od 1. Przykłady paramagnetyków:
* tlen, O2
* sód, Na
* platyna, Pt
* aluminium, Al
* hemoglobina krwi
* tlenek azotu, NO
* większość minerałów zawierających żelazo
* sześciowodny chlorek kobaltu(II), CoCl2·6H2O
* siarczan srebra(II), AgSO4 (pl)
- Парамагнетики — вещества, которые намагничиваются во внешнем магнитном поле в направлении внешнего магнитного поля (J↑↑H) и имеют положительную магнитную восприимчивость, но значительно меньшую единицы. Парамагнетики относятся к слабомагнитным веществам, магнитная проницаемость незначительно отличается от единицы . Термин «парамагнетизм» ввёл в 1848 году Майкл Фарадей, который разделил все вещества на ферромагнитные, диамагнитные, парамагнитные, сперомагнитные (асперомагнетики) и ферримагнитные (миктомагнетики). Молекулы парамагнетика обладают собственными магнитными моментами, которые под действием внешних полей ориентируются по полю и тем самым создают результирующее поле, превышающее внешнее. Парамагнетики втягиваются в магнитное поле. В отсутствие внешнего магнитного поля парамагнетик не намагничен, так как из-за теплового движения собственные магнитные моменты атомов ориентированы совершенно беспорядочно. К парамагнетикам относятся алюминий, платина, самарий и многие другие металлы (щелочные и щелочно-земельные металлы, а также сплавы этих металлов), кислород, оксид азота, оксид марганца, хлорное железо и другие. Парамагнетиками становятся ферро- и антиферромагнитные вещества при температурах, превышающих, соответственно, температуру Кюри или Нееля (температуру фазового перехода в парамагнитное состояние). (ru)
- Paramagnetism är en typ av magnetism som uppvisas av vissa ämnen. Den kännetecknas av att finnas endast när ett yttre magnetfält finns (till skillnad från ferromagnetism). Paramagnetismen är svag och riktad i samma riktning som det yttre fältet (till skillnad från diamagnetism). Paramagnetismen utforskades och beskrev av den brittiske vetenskapsmannen Michael Faraday 1845, som konstaterade att de flesta grundämnena och vissa kemiska föreningar är paramagnetiska. Paramagnetismen förekommer hos ämnen med atomer som har ofyllda inre elektronskal.Hos metaller bildar ledningselektronerna en elektrongas. Denna ger också upphov till en form av paramagnetism, som går under benämningen Paulis paramagnetism. Magnetismen uppdelas i tre huvudtyper, paramagnetism, diamagnetism och ferro-, ferri- och antiferromagnetism. (sv)
- O paramagnetismo consiste na tendência que os dipolos magnéticos atômicos têm de se alinharem paralelamente com um campo magnético externo. Este efeito ocorre devido ao spin mecânico-quântico, assim como o momento angular orbital dos elétrons. Caso estes dipolos magnéticos estejam fortemente unidos então o fenômeno poderá ser o ferromagnetismo ou o . Este alinhamento dos dipolos magnéticos atômicos tende a se fortalecer e é descrito por uma permeabilidade magnética relativa maior do que a sua unidade (ou, equivalentemente, uma susceptibilidade magnética positiva e pequena). O paramagnetismo requer que os átomos possuam, individualmente, dipolos magnéticos permanentes, mesmo sem um campo aplicado, o que geralmente implica um átomo desemparelhado com os orbitais atômicos ou moleculares. No paramagnetismo puro, estes dipolos atômicos não interagem uns com os outros e são orientados aleatoriamente na ausência de um campo externo, tendo como resultado um momento líquido zero. No caso de existir uma interação, então podem espontaneamente se alinhar ou antialinhar-se, tendo como resultado o ferromagnetismo ou o antiferromagnetismo, respectivamente. O comportamento paramagnético pode também ser observado nos materiais ferromagnéticos que estão acima da temperatura de Curie, e nos antiferromagnéticos acima da temperatura de Néel. Em átomos sem dipolo magnético, um momento magnético pode ser induzido em uma direção anti-pararela a um campo aplicado, este efeito é chamado de diamagnetismo. Os materiais paramagnéticos podem também exibir o diamagnetismo, mas tipicamente com valores fracos. Os materiais paramagnéticos em campos magnéticos sofrem o mesmo tipo de atração e repulsão que os ímãs normais, mas quando o campo é removido o movimento Browniano rompe o alinhamento magnético. No geral os efeitos paramagnéticos são pequenos (susceptibilidade magnética na ordem entre 10-3 e 10-5). (pt)
- Парамагнетизм (рос. парамагнетизм, англ. paramagnetism, нім. Paramagnetismus m) – властивість речовин слабо намагнічуватися в напрямі дії зовнішнього поля (напрямі силових ліній цього поля). Атоми або молекули парамагнетиків мають результуючий магнітний момент, який розглядається як магнітний диполь. При відсутності зовнішнього магнітного поля диполі орієнтуються хаотично і тіло не виявляє ознак намагніченості. При внесенні парамагнетика у магнітне поле магнітні диполі повертаються, орієнтуючись своїм магнітним моментом уздовж зовнішнього поля. Цьому заважає тепловий рух молекул. Кінцевий сумарний магнітний момент одиниці об’єму парамагнетика залежить від величини зовнішнього магнітного поля і від температури. Властивість П. використовується при збагаченні деяких видів корисних копалин. (uk)
- 順磁性（Paramagnetism）指的是一種材料的磁性狀態。有些材料可以受到外部磁场的影响，产生跟外部磁場同樣方向的磁化向量的特性。这样的物质具有正的磁化率。与順磁性相反的现象被称为抗磁性。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Paramagnetismus je forma magnetismu, která se objevuje jen v přítomnosti vnějšího magnetického pole. Paramagnetické materiály jsou přitahované magnetickým polem, proto mají relativní magnetickou permeabilitu větší než jedna (nebo kladnou magnetickou susceptibilitu). Ale na rozdíl od feromagnetických látek, které jsou také přitahované magnetickým polem, paramagnetické látky nedokáží udržet magnetismus bez přítomnosti vnějšího pole. Látka vykazující paramagnetické vlastnosti se označuje jako paramagnetikum nebo paramagnetická látka. (cs)
- Iarmhairt mhaighnéadach atá i láthair i gcuid mhaith ábhar (mar shampla, alúmanam is oscaigin ag teocht an tseomra) ina n-ailíníonn móimintí maighnéadacha na n-adamh aonarach chun tacú le réimse mhaighnéadach atá i bhfeidhm orthu, agus an t-ábhar féin aomtha ag foinse na réimse feidhmithí. Airí sainiúil de is ea go mbíonn so-ghabháltacht dhearfach mhaighnéadach ag an ábhar. Baintear feidhm as seo i bhfuarú maighnéadach. (ga)
- Paramagnetisme adalah suatu bentuk magnetisme yang hanya terjadi karena adanya medan magnet eksternal. Material paramagnetik tertarik oleh medan magnet, dan karenanya memiliki magnetis relatif lebih besar dari satu (atau, dengan kata lain, suseptibilitas magnetik positif). Meskipun demikian, tidak seperti ferromagnet yang juga tertarik oleh medan magnet, paramagnet tidak mempertahankan magnetismenya sewaktu medan magnet eksternal tak lagi diterapkan. (in)
- 상자성(常磁性, paramagnetism)은 외부의 자기장이 있으면 자기적 성질을 가지지만, 외부의 자기장이 사라지면 다시 자기적 성질을 잃는 성질이다. 이는 자기장이 다시 사라져도 자성이 유지되는 강자성과는 다른 성질이다. 즉, 상자성을 띠는 물질은 자기장에 끌리며 상대적인 자기 투자율이 1보다 크다. (혹은 양의 자화율을 가진다). 외부 자기장이 인가되면 물질 내의 자기들이 일시적으로 재배치되므로 이때 발생한 인력은 자기장의 세기가 약할 때는 선형이다. 또한 강자성과는 다르게, 상자성은 외부에서 인가된 자기장이 제거되면 어떤 자계도 지니지 않는다. 왜냐하면 열적 움직임이 외부 자기장이 없을 때에는 스핀을 임의적으로 배향되도록 유발하기 때문이다. 따라서 전체 자기장은 인가된 자기장이 제거되어 0이 되더라도 아주 작은 정도의 자화만이 생기는데, 이는 전체 입자들 중 극소수 입자들의 스핀만이 자기장에 의해 정해짐을 의미한다. 이 fraction은 자기장의 세기에 비례하고 이것은 자기장 세기와 자화도의 선형의 의존성을 설명해 준다. (ko)
- Il paramagnetismo è una forma di magnetismo che alcuni materiali mostrano solo in presenza di campi magnetici, e si manifesta con una magnetizzazione avente stessa direzione e verso di quella associata al campo esterno applicato al materiale paramagnetico stesso. I materiali paramagnetici sono caratterizzati a livello atomico da dipoli magnetici che si allineano con il campo magnetico applicato, venendone debolmente attratti. (it)
- 常磁性（じょうじせい、英: paramagnetism）とは、外部磁場が無いときには磁化を持たず、磁場を印加するとその方向に弱く磁化する磁性を指す。熱ゆらぎによるスピンの乱れが強く、自発的な配向が無い状態である。 常磁性の物質の磁化率（帯磁率）χは温度Tに反比例する。これをキュリーの法則と呼ぶ。 比例定数Cはキュリー定数と呼ばれる。 (ja)
- Парамагнетизм (рос. парамагнетизм, англ. paramagnetism, нім. Paramagnetismus m) – властивість речовин слабо намагнічуватися в напрямі дії зовнішнього поля (напрямі силових ліній цього поля). Атоми або молекули парамагнетиків мають результуючий магнітний момент, який розглядається як магнітний диполь. При відсутності зовнішнього магнітного поля диполі орієнтуються хаотично і тіло не виявляє ознак намагніченості. При внесенні парамагнетика у магнітне поле магнітні диполі повертаються, орієнтуючись своїм магнітним моментом уздовж зовнішнього поля. Цьому заважає тепловий рух молекул. Кінцевий сумарний магнітний момент одиниці об’єму парамагнетика залежить від величини зовнішнього магнітного поля і від температури. Властивість П. використовується при збагаченні деяких видів корисних копалин. (uk)
- 順磁性（Paramagnetism）指的是一種材料的磁性狀態。有些材料可以受到外部磁场的影响，产生跟外部磁場同樣方向的磁化向量的特性。这样的物质具有正的磁化率。与順磁性相反的现象被称为抗磁性。 (zh)
- المغناطيسية المسايرة أو البارامغناطيسية (بالإنجليزية: Paramagnetism) هي شكل من أشكال المغناطيسية، تظهر فقط في وجود مجال مغناطيسي خارجي وتزول بزواله. من المواد التي تتصف بالمغناطيسية المسايرة الألومنيوم والمنغنيز والبلاتين. وتتسم المواد ذات المغناطيسية المسايرة بأنها إذا وقعت في مجال مغناطيسي خارجي فإنها تقوّي المجال المغناطيسي بداخلها. وتكون مغناطيسيتها متناسبة طردياً مع شدة المجال المغناطيسي الخارجي. وتحدد الخاصية المغناطيسية لمادة ما بما يسمى قابلية مغناطيسية. وبمقارنة المغناطيسية المسايرة بالمغناطيسية المعاكسة : - تظهر المغناطيسية المسايرة تقريبا في جميع المواد، (ar)
- El paramagnetisme és la tendència dels moments magnètics lliures ( o ) a alinear-se paral·lelament a un camp magnètic. Si aquests moments magnètics estan fortament adaptats entre si, el fenomen serà ferromagnetisme o ferrimagnetisme. Com a elements paramagnètics podem trobar: l'alumini, el bari, el calci, l'oxigen, el platí, el sodi, l'estronci, l'urani, el magnesi, el tecneci i el disprosi. També podem parlar de compostos amb propietats paramagnètiques com el sulfat de coure, el clorur fèrric i el clorur mangànic. (ca)
- Ο παραμαγνητισμός (paramagnetism) είναι μια μορφή μαγνητισμού όπου κάποια υλικά έλκονται από ένα εξωτερικά εφαρμοζόμενο μαγνητικό πεδίο και σχηματίζουν εσωτερικά, επαγόμενα μαγνητικά πεδία στην κατεύθυνση του εφαρμοζόμενου μαγνητικού πεδίου. Αντίθετα με αυτήν τη συμπεριφορά, τα διαμαγνητικά υλικά απωθούνται από μαγνητικά πεδία και σχηματίζουν επαγόμενα μαγνητικά πεδία σε αντίθετη κατεύθυνση από την κατεύθυνση του εφαρμοζόμενου μαγνητικού πεδίου. Τα παραμαγνητικά υλικά περιλαμβάνουν τα περισσότερα χημικά στοιχεία και μερικές ενώσεις· έχουν μια σχετική μαγνητική διαπερατότητα μεγαλύτερη ή ίση με 1 (δηλαδή, μια θετική μαγνητική επιδεκτικότητα (magnetic susceptibility)) και συνεπώς έλκονται από τα μαγνητικά πεδία. Η επαγόμενη μαγνητική ροπή από το εφαρμοζόμενο πεδίο είναι γραμμική στην ένταση (el)
- Paramagnetismo estas fizika fenomeno pro kiu substancoj iĝas magnetoj en ekstera magneta kampo. Malsimile al feromagnetoj, tiaj substancoj (paramagnetoj) estas tute nemagnetaj sen iu ekstera kampo. En mikroskopa skalo, paramagneta substanco modeliĝas per aro da sendependaj magnetaj dupolusoj; la respondo de la sistemo al ekstera magneta kampo estas la rezulto de du kontraŭaj fortoj: tiu de la magneta energio kiu orientigas la dupolusojn laŭ la direkto de la magneta kampo, kaj tiu de la varmenergio kiu trudas malordon. Do ĝis aparta temperaturo, sub influo de magneta kampo la paramagneto akiras magnetan momanton M, kiu pligrandigas la eksteran kampon proporcie al la intenso de la kampo H. Tiu proporcia koeficiento nomiĝas magneta impresemeco, aŭ = M/H, tial la magneta impresemeco en param (eo)
- Paramagnetismus ist eine der Ausprägungsformen des Magnetismus in Materie. Wie der Diamagnetismus beschreibt er das magnetische Verhalten eines Materials, das einem externen Magnetfeld ausgesetzt ist. Paramagneten folgen in ihrer Magnetisierung dem äußeren Feld, sodass das Magnetfeld in ihrem Inneren stärker ist als außerhalb. Paramagnetische Materialien haben dadurch die Tendenz, in ein Magnetfeld hineingezogen zu werden. Ohne ein äußeres Magnetfeld zeigen paramagnetische Materialien keine magnetische Ordnung (im Gegensatz zu der auch ohne Magnetfeld auftretenden „spontanen Magnetisierung“ z. B. beim Ferromagnetismus). (de)
- Paramagnetismoa magnetismo forma bat da; honen ondorioz material batzuk kanpotik aplikatutako eremu magnetiko batek ahultasunez erakarriak dira. ek aplikatutako eremu magnetiko horren norabidean barneko eratzen dituzte. Material diamagnetikoak, berriz, eremu magnetikoek aldaratzen dituzte eta eremu magnetiko aplikatuaren kontrako norabidean induzitutako eremu magnetikoak eratzen dituzte. Material paramagnetikoen artean elementu kimiko gehienak eta konposatu batzuk daude; 1 baino iragazkortasun magnetiko erlatibo apur bat handiagoa dute; hau da, positibo txiki bat. Beraz, eremu magnetikoek erakartzen dituzte. Aplikatutako eremuak eragindako momentu magnetikoa paraleloa da eremuaren intentsitatearekin, eta nahiko ahula da. Oro har, efektua detektatu ahal izateko oreka analitiko sentikorra (eu)
- El paramagnetismo es la tendencia de los momentos magnéticos libres (espín u orbitales) a alinearse paralelamente a un campo magnético. Si estos momentos magnéticos están fuertemente acoplados entre sí, el fenómeno será ferromagnetismo o ferrimagnetismo. Cuando no existe ningún campo magnético externo, estos momentos magnéticos están orientados al azar. En presencia de un campo magnético externo tienden a alinearse paralelamente al campo, pero esta alineación está contrarrestada por la tendencia que tienen los momentos a orientarse aleatoriamente debido al movimiento térmico. (es)
- Paramagnetism is a form of magnetism whereby some materials are weakly attracted by an externally applied magnetic field, and form internal, induced magnetic fields in the direction of the applied magnetic field. In contrast with this behavior, diamagnetic materials are repelled by magnetic fields and form induced magnetic fields in the direction opposite to that of the applied magnetic field. Paramagnetic materials include most chemical elements and some compounds; they have a relative magnetic permeability slightly greater than 1 (i.e., a small positive magnetic susceptibility) and hence are attracted to magnetic fields. The magnetic moment induced by the applied field is linear in the field strength and rather weak. It typically requires a sensitive analytical balance to detect the effe (en)
- Le paramagnétisme désigne en magnétisme le comportement d'un milieu matériel qui ne possède pas d'aimantation spontanée mais qui, sous l'effet d'un champ magnétique extérieur, acquiert une aimantation orientée dans le même sens que le champ magnétique appliqué. Un matériau paramagnétique possède une susceptibilité magnétique de valeur positive (contrairement aux matériaux diamagnétiques). Cette grandeur sans unité est en général assez faible (dans une gamme allant de 10−5 à 10−3). L'aimantation du milieu disparaît lorsque le champ d'excitation est coupé. Il n'y a donc pas de phénomène d'hystérésis comme pour le ferromagnétisme. (fr)
- Paramagnetisme is een vorm van magnetisme waarbij in de afwezigheid van een uitwendig veld geen spontane magnetisatie optreedt, hoewel het materiaal wel ongepaarde spins bevat. Een goed voorbeeld is de stof zuurstofgas, O2. (nl)
- Paramagnetyzm – zjawisko magnesowania się makroskopowego ciała w zewnętrznym polu magnetycznym w kierunku zgodnym z kierunkiem pola zewnętrznego. Substancje wykazujące takie własności to paramagnetyki. Są one przyciągane przez magnes, jednak znacznie słabiej niż ferromagnetyki. W niezbyt niskich temperaturach oraz dla niezbyt silnych pól magnetycznych paramagnetyki wykazują liniową zależność namagnesowania od pola zewnętrznego, co wyraża wzór: gdzie: – namagnesowanie (moment magnetyczny jednostki objętości substancji), – objętościowa podatność magnetyczna, – natężenie pola magnetycznego. (pl)
- O paramagnetismo consiste na tendência que os dipolos magnéticos atômicos têm de se alinharem paralelamente com um campo magnético externo. Este efeito ocorre devido ao spin mecânico-quântico, assim como o momento angular orbital dos elétrons. Caso estes dipolos magnéticos estejam fortemente unidos então o fenômeno poderá ser o ferromagnetismo ou o . Este alinhamento dos dipolos magnéticos atômicos tende a se fortalecer e é descrito por uma permeabilidade magnética relativa maior do que a sua unidade (ou, equivalentemente, uma susceptibilidade magnética positiva e pequena). (pt)
- Paramagnetism är en typ av magnetism som uppvisas av vissa ämnen. Den kännetecknas av att finnas endast när ett yttre magnetfält finns (till skillnad från ferromagnetism). Paramagnetismen är svag och riktad i samma riktning som det yttre fältet (till skillnad från diamagnetism). Paramagnetismen utforskades och beskrev av den brittiske vetenskapsmannen Michael Faraday 1845, som konstaterade att de flesta grundämnena och vissa kemiska föreningar är paramagnetiska. Magnetismen uppdelas i tre huvudtyper, paramagnetism, diamagnetism och ferro-, ferri- och antiferromagnetism. (sv)
- Парамагнетики — вещества, которые намагничиваются во внешнем магнитном поле в направлении внешнего магнитного поля (J↑↑H) и имеют положительную магнитную восприимчивость, но значительно меньшую единицы. Парамагнетики относятся к слабомагнитным веществам, магнитная проницаемость незначительно отличается от единицы . Термин «парамагнетизм» ввёл в 1848 году Майкл Фарадей, который разделил все вещества на ферромагнитные, диамагнитные, парамагнитные, сперомагнитные (асперомагнетики) и ферримагнитные (миктомагнетики). (ru)
|
