| dbo:abstract
|
- Els esclavonis foren una de les tribus bàltiques, els habitants d'Esclavònia (en lituà: Skalva, en alemany: Sclavonia, Schalauen, en llatí: Sclavonia, Schlavonia), dins la regió de Prússia. Aquest territori correspon al nord de l'actual província russa de Kaliningrad, que limita amb Lituània. (ca)
- La skalvoj (litove skalviai, latve skalvji, germane Schalauer [prononco "Ŝalaŭa"]) estis la plej norda el la dek du triboj de la balta popolo praprusoj. La nomo signifas "la dise vivantaj". La malintense loĝita teritorio Skalvio situis ambaŭflanke de la lastaj kilometroj de la rivero Nemunas, inter la tereno de la nadravoj en la sudo kaj de la kuronoj en la nordo. Okcidenta limo estis la Kurona Laguno, suda limo la riveretoj Gilija kaj Ossa, kaj orienta limo la riveretoj Šventaja kaj Šešupė. La skalvoj havis tri signifajn fortikaĵojn: Rusnė (germane Ruß) en la delto de la rivero Nemunas, Jumpne aŭ Iumne en la sudo de la Kurona Duoninsulo kaj Rangite (Ragnit) ĉe la sankta monto Rambynas (aŭ Rombinus), kiu konsistigis la centron de la setloteritorio. La teritorio de la skalvoj nur fine de la 13-a jarcento (ĝis la jaro 1283) estis konkerita de la armea Ordeno de germanaj kavaliroj, kiu perforte oficiale enkondukis la kristanismon en la regiono kaj akaparis regnon, kiu laŭ la konkera celo estu kaj kristana kaj germanlingva, kvankam ambaŭ celoj ne plene realiĝis dum la postaj 6 jarcentoj, ĝis la fino de la 19-a jarcento. Post la fino de la 13-a jarcento germanlingvaj setlistoj venis en la landon, poste kiel setlistoj ankaŭ kuronoj kaj fine ĵematjtianoj kaj aliaj litovoj. Nuntempe la regiono situas parte en Litovio, kaj parte en la nuna Kaliningrada provinco de Rusio. Surprize malrapide, nur inter la 15-a kaj la 19-a jarcentoj la skalvaj praprusoj iom-post-iom perdis sian kulturan identecon. Pri la popola nomo hodiaŭ ankoraŭ memorigas la nomo de la urbo Šiauliai en norda Litovio, kiu eĉ en la historia regiono de la skalvoj situis en la pleja nordo. (eo)
- Als Schalauer (prußisch Skalavo, Skalwa) wird der nördlichste der zwölf prußischen Stämme bezeichnet. Das dünn besiedelte Gebiet Schalauen befand sich am Unterlauf der Memel zwischen Nadrauen im Süden und Kuren im Norden beidseits der Memel. Im Westen reichte Schalauen bis an das Kurische Haff, verlief südlich entlang der Flüsse Gilge und bis Nadrauen und weiter östlich vor dem Erreichen der Grenze zu Sudauen über die Memel. Die Schalauer besaßen drei bedeutende Burgen: Ruß (litauisch Rusne) im Memeldelta, Jomsborg, Jumpne, Iumne am Fuße der Kurischen Nehrung und Rangite (Ragnit) am heiligen Berg Rambynas, das den Mittelpunkt des Siedlungsgebiets bildete. Ab 1406 begannen sich Zemaiten in Schalauen anzusiedeln. (de)
- Escalvianos o escalovianos o escalvos (en lituano, skalviaien; en alemán, Schalauer) fueron una antigua tribu báltica relacionada con los antiguos prusianos (prutenos). Según el Chronicon terrae Prussiae (en latín: Crónica de la tierra de Prusia) del monje alemán de la Orden Teutónica, Peter von Dusburg, los hoy desaparecidos escalvianos habitaban la tierra de (o Escalovia) al sur de los curios o curonianos, en la ribera baja del río Neman hacia el año 1240 d. C. De acuerdo con las crónicas de Prusia, el nombre de esta tribu deriva de los hermanos prusianos bálticos llamados schalauo. La capital de la Escalovia se supone era Ragnit (Raganite). Según las excavaciones arqueológicas, se supone que los escalvianos estuvieron relacionados con otros pueblos bálticos como los citados curonios y mucho menos relacionados con los pueblos bálticos orientales como los letones y lituanos.[cita requerida] (es)
- The Scalovians (Lithuanian: Skalviai; German: Schalauer), also known as the Skalvians, Schalwen and Schalmen, were a Baltic tribe related to the Prussians. According to the Chronicon terrae Prussiae of Peter of Dusburg, the now extinct Scalovians inhabited the land of Scalovia south of the Curonians and Samogitians, by the lower Neman River ca. 1240. (en)
- Gli Scaloviani o Skalviani (in lituano Skalviai; in tedesco Schalauer) erano una popolazione indigena affiliata ai prussiani e, di conseguenza, ai balti. Secondo il Chronicon terrae Prussiae di Pietro di Duisburg, vivevano in Scalovia, una terra a sud di quella abitata dai curoniani e dai samogiti, alla foce del fiume Nemunas nel 1240. (it)
- Ска́льви (прусськ. Skalavo, Skalwa, лит. Skalviai, лат. Scalowite, Scalovians, жумуд. Skalvē, англ. Skalvians, нім. Schalauer) — балтійське плем'я, яке разом з аукштайтами (литовці давньоруських літописів), жемайтами (жмудами), , а також частиною судавів (ятвяги), південними групами куршів, земгалів і селів увійшли до складу Литви на початку нашої ери. Скальви та балтійські племена мешкали в нижній течії р. Німану і в басейні Даугави і були носіями неолітичної культури човноподібних сокир. Відоме до приходу хрестоносців. Їхніми предками є давньобалтійські племена, які заселяли дану територію з кінця ІІІ — на початку ІІ тис. до н. е. (від часів Геродота ототожнюється з неврами, яких зараз теж відносять до гаплогрупи N1c-L1025). Зазначене плем'я відоме від V ст., та його вважають перехідною етномовною групою, яка була асимільована литовськими племенами в ХІІІ столітті внаслідок процесу постійних переселень останніх. Скальви, як і прусси, сповідували язичництво. (uk)
- Скальвы (нем. Schalauer; прусск. Skalavo, Skalwa; лит. Skalviai) — балтийское племя, жившее рядом с пруссами, куршами и после XIII века литовцами. Считаются переходной этноязыковой группой — предполагается, что скальвы были связаны с другими западными балтами (такими как курши, и более отдаленно — с пруссами), а затем литуанизированы в XIII веке в результате процесса постоянных переселений литовских племён (восточные балты). Судя по погребальным обычаям, скальвы были близки к пруссам и куршам и менее близки к литовцам. Согласно Хронике Прусской земли, составленной Петром из Дуйсбурга около 1326 года, скальвы в 1240 году населяли земли к югу от куршей в нижнем течении Немана, прозванной Скаловией. По прусским хроникам, название племени происходит от двух прусских братьев по имени Схалауо. Центром Скаловии предположительно был город Неман в Калининградской области. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Els esclavonis foren una de les tribus bàltiques, els habitants d'Esclavònia (en lituà: Skalva, en alemany: Sclavonia, Schalauen, en llatí: Sclavonia, Schlavonia), dins la regió de Prússia. Aquest territori correspon al nord de l'actual província russa de Kaliningrad, que limita amb Lituània. (ca)
- The Scalovians (Lithuanian: Skalviai; German: Schalauer), also known as the Skalvians, Schalwen and Schalmen, were a Baltic tribe related to the Prussians. According to the Chronicon terrae Prussiae of Peter of Dusburg, the now extinct Scalovians inhabited the land of Scalovia south of the Curonians and Samogitians, by the lower Neman River ca. 1240. (en)
- Gli Scaloviani o Skalviani (in lituano Skalviai; in tedesco Schalauer) erano una popolazione indigena affiliata ai prussiani e, di conseguenza, ai balti. Secondo il Chronicon terrae Prussiae di Pietro di Duisburg, vivevano in Scalovia, una terra a sud di quella abitata dai curoniani e dai samogiti, alla foce del fiume Nemunas nel 1240. (it)
- Als Schalauer (prußisch Skalavo, Skalwa) wird der nördlichste der zwölf prußischen Stämme bezeichnet. Das dünn besiedelte Gebiet Schalauen befand sich am Unterlauf der Memel zwischen Nadrauen im Süden und Kuren im Norden beidseits der Memel. Im Westen reichte Schalauen bis an das Kurische Haff, verlief südlich entlang der Flüsse Gilge und bis Nadrauen und weiter östlich vor dem Erreichen der Grenze zu Sudauen über die Memel. Ab 1406 begannen sich Zemaiten in Schalauen anzusiedeln. (de)
- La skalvoj (litove skalviai, latve skalvji, germane Schalauer [prononco "Ŝalaŭa"]) estis la plej norda el la dek du triboj de la balta popolo praprusoj. La nomo signifas "la dise vivantaj". La malintense loĝita teritorio Skalvio situis ambaŭflanke de la lastaj kilometroj de la rivero Nemunas, inter la tereno de la nadravoj en la sudo kaj de la kuronoj en la nordo. Okcidenta limo estis la Kurona Laguno, suda limo la riveretoj Gilija kaj Ossa, kaj orienta limo la riveretoj Šventaja kaj Šešupė. (eo)
- Escalvianos o escalovianos o escalvos (en lituano, skalviaien; en alemán, Schalauer) fueron una antigua tribu báltica relacionada con los antiguos prusianos (prutenos). Según el Chronicon terrae Prussiae (en latín: Crónica de la tierra de Prusia) del monje alemán de la Orden Teutónica, Peter von Dusburg, los hoy desaparecidos escalvianos habitaban la tierra de (o Escalovia) al sur de los curios o curonianos, en la ribera baja del río Neman hacia el año 1240 d. C. (es)
- Скальвы (нем. Schalauer; прусск. Skalavo, Skalwa; лит. Skalviai) — балтийское племя, жившее рядом с пруссами, куршами и после XIII века литовцами. Считаются переходной этноязыковой группой — предполагается, что скальвы были связаны с другими западными балтами (такими как курши, и более отдаленно — с пруссами), а затем литуанизированы в XIII веке в результате процесса постоянных переселений литовских племён (восточные балты). Судя по погребальным обычаям, скальвы были близки к пруссам и куршам и менее близки к литовцам. (ru)
- Ска́льви (прусськ. Skalavo, Skalwa, лит. Skalviai, лат. Scalowite, Scalovians, жумуд. Skalvē, англ. Skalvians, нім. Schalauer) — балтійське плем'я, яке разом з аукштайтами (литовці давньоруських літописів), жемайтами (жмудами), , а також частиною судавів (ятвяги), південними групами куршів, земгалів і селів увійшли до складу Литви на початку нашої ери. Скальви та балтійські племена мешкали в нижній течії р. Німану і в басейні Даугави і були носіями неолітичної культури човноподібних сокир. Відоме до приходу хрестоносців. Їхніми предками є давньобалтійські племена, які заселяли дану територію з кінця ІІІ — на початку ІІ тис. до н. е. (від часів Геродота ототожнюється з неврами, яких зараз теж відносять до гаплогрупи N1c-L1025). Зазначене плем'я відоме від V ст., та його вважають перехідною (uk)
|
