| dbo:abstract
|
- Stefano Ittar , 1724 - Malta, 1790, va ser un arquitecte italià nascut circumstancialment a Polònia on el seu pare, membre d'una família aristocràtica italiana, els Guidone d'Hittar, es trobava exiliat per un desacord amb el Gran duc de Toscana. Quan Ittar encara era jove, la seva família es va traslladar a Roma on més tard sota el patronatge del cardenal Alessandro Albani, va estudiar arquitectura en un període influït pels conceptes de Francesco Borromini. Després d'una curta estada a Espanya, es va establir a Catània el 1765. La ciutat havia experimentat una gran reconstrucció després del fort terratrèmol de 1693, principalment gràcies a l'esforç de l'arquitecte Giovanni Battista Vaccarini, qui havia reconstruït en estil barroc, moltes zones de la ciutat, incloent l'àrea de la catedral. En aquesta època Ittar va conèixer Ignazio Paternó, Príncep de Biscari, que es trobava abocat a la reconstrucció del seu palazzo. El príncep un dels més rics i cultes de l'aristocràcia siciliana, es va convertir en el seu mecenes per molts anys. Poc després Ittar es va casar amb Rosaria Battaglia, filla de l'arquitecte Francesco Battaglia, dissenyador del Palazzo Biscari, amb qui va tenir nou fills. Va ser empleat per treballar en la gran obra, i se sap que va ser responsable per gran part de l'arquitectura interior, i els pisos alts. Aquest va ser l'inici d'una espècie d'associació amb Battaglia, amb qui va dissenyar i va supervisar la construcció de diversos edificis eclesiàstics incloent l'enorme monestir benedictí de Catània, considerat un dels més grans d'Europa. En aquesta gran construcció, Ittar va ser el responsable de la cúpula de l'església del monestir, construïda entre 1768 i 1783. Ittar dissenyo la plaça semi circular enfront de l'església. La societat també va dissenyar la Porta Ferdinandea, avui coneguda com a Porta Garibaldi. Aquesta porta de la ciutat sigues construïda amb bandes de lava negra, és una obra mestra del barroc sicilià, adornada amb trofeus i àngels amb trompetes. Els arquitectes van dissenyar també la Piazza Palestro. El 1767 era prou famós com per encarar projectes individualment. Els edificis que va dissenyar en aquest període inclouen l'Església de Sant Martin a Bianchi, que va ser la seva primera façana corba. Als anys següents va completar el que es considera la seva obra mestra, la façana de l'Església de la Collegiata, originàriament dissenyada per Antonio Amato. Aquest edifici del barroc sicilià és un exemple meravellós de l'ús del clarobscur. Ittar va dissenyar després l'Església de Sant Plàcid, que té una façana adornada per un campanar central, carregat d'estàtues. Mort Vaccarini en 1768, va ser invitat pels governants de Catània a dibuixar un nou pla de la ciutat, destacant els carrers drets com a exemple de planificació urbana del barroc. Aquest mapa va ser després passat a un gravat i imprès en sèrie. El 1783 la construcció del monestir benedictí estava arribant a la seva fi. Per aleshores, Ittar ja era l'arquitecte i urbanista més respectat i influent de Catània. Malgrat això, seria un any que la seva vida va canviar completament. Va ser invitat a projectar una nova biblioteca per a l'Orde de Malta, en aquella illa de la Mediterrània. Ittar i la seva família es van mudar immediatament a La Valeta, iniciant un estil completament diferent de disseny. La nova biblioteca va tenir un disseny clàssic, amb columnes, arcades, finestres i frontons en aquest estil. La gran biblioteca, més aviat un enorme palau clàssic va ser completada en 1796, cinc anys després de la mort d'Ittar. Es diu que, en aquell moment, Ittar es va suïcidar a causa d'errades al càlcul estructural de la biblioteca. Encara que la profusió de grans finestrals fa a la biblioteca, calorosa i amb molts corrents d'aire, no hi ha evidència de severes revisions de l'estructura o problemes en el seu disseny. Els enregistraments de la seva mort ho retreuen prenent l'eucaristia i rebent l'extremunció, sagraments que no es podrien haver administrat a un suïcida. Dos dels seus fills, Enrico i Sebastiano, van ser també arquitectes, aconseguint una certa fama. (ca)
- Stefano Ittar (* 15. März 1724 in Owrutsch, polnisch Owrucz, Ukraine; † 18. Januar 1790 in Valletta, Malta) war ein polnischer Architekt. Er gilt als letzter bedeutender Vertreter des Spätbarocks in Catania, wandte sich dann aber in Malta dem Neoklassizismus (in der internationalen Bedeutung des Begriffs) zu. (de)
- Stefano Ittar fue un arquitecto italiano nacido circunstancialmente en Polonia donde su padre, miembro de una familia aristocrática italiana, los Guidone de Hittar, se encontraba exiliado por un desacuerdo con el Gran duque de Toscana. Cuando Ittar aún era joven, su familia se trasladó a Roma donde más tarde bajo el patronato del cardenal Alessandro Albani, estudió arquitectura en un período influido por los conceptos de Francesco Borromini . Después de una corta estancia en España, se afincó en Catania en 1765. La ciudad había experimentado una gran reconstrucción después del fuerte terremoto de 1693, principalmente gracias al esfuerzo del arquitecto Giovanni Battista Vaccarini, quien había reconstruido en estilo barroco, muchas zonas de la ciudad, incluyendo el área de la catedral. En esta época Ittar conoció a Don Ignazio Paternó, Príncipe de Biscari, que estaba reconstruyendo su palazzo. El príncipe, uno de los más ricos y cultos de la aristocracia siciliana, se convirtió en su mecenas por muchos años. Poco después Ittar se casó con Rosaria Battaglia, hija del arquitecto , diseñador del Palazzo Biscari, con quien tuvo nueve hijos. Fue contratado para trabajar en la obra, y se sabe que fue responsable por gran parte de la arquitectura interior, y los pisos altos. Este fue el inicio de una especie de asociación con Battaglia, con quien diseñó y supervisó la construcción de varios edificios eclesiásticos incluyendo el enorme monasterio benedictino de Catania, considerado uno de los mayores de Europa. En esta gran construcción, Ittar fue el responsable de la cúpula de la iglesia del monasterio, construida entre 1768 y 1783 . Ittar diseño la plaza semicircular situada frente a la iglesia. La sociedad también diseñó la Porta Ferdinandea , hoy conocida como Porta Garibaldi. Esta puerta de la ciudad se construida con bandas de lava negra, es una obra maestra del barroco siciliano, adornada con trofeos y ángeles con trompetas. Los arquitectos diseñaron también la Piazza Palestro. En 1767 era lo suficientemente famoso como para encarar proyectos individualmente. Los edificios que diseñó en este período incluyen la Iglesia de San Martín en Bianchi, que fue su primera fachada curva. En los años siguientes completó lo que se considera su obra maestra, la fachada de la Iglesia de la Collegiata, originalmente diseñada por . Este edificio del barroco siciliano es un ejemplo maravilloso del uso del claroscuro. Ittar diseñó luego la Iglesia de San Plácido, que tiene una fachada adornada por un campanario central, cargado de estatuas. Fallecido Vaccarini en 1768, fue invitado por los gobernantes de Catania a dibujar un nuevo plano de la ciudad, destacando las calles rectas como ejemplo de planificación urbana del barroco. Este mapa fue después pasado a un grabado e impreso en serie. En 1783 la construcción del monasterio benedictino estaba llegando a su fin. Para ese entonces, Ittar ya era el arquitecto y urbanista más respetado e influyente de Catania. A pesar de ello, sería un año en que su vida cambiaría completamente. Fue invitado a proyectar una nueva biblioteca para la Orden de Malta, en aquella isla del Mediterráneo. Ittar y su familia se mudaron inmediatamente a La Valeta, iniciando un estilo totalmente diferente de diseño. La nueva biblioteca tuvo un diseño clásico, con columnas, arcadas, ventanas y frontones en ese estilo. La gran biblioteca, más bien un enorme palacio clásico se terminó en 1796, cinco años después de la muerte de Ittar. Se dice que, en aquel momento, Ittar se suicidó a causa de errores en el cálculo estructural de la biblioteca. Sin embargo, a pesar de que la abundancia de grandes ventanales hace a la biblioteca calurosa y con muchas corrientes de aire, no hay evidencia de que la estructura hubiera de revisarse o de que hubiera problemas en su diseño. Los registros de su muerte lo retratan tomando la comunión y recibiendo la extremaunción, sacramentos que no se podrían haber administrado a un suicida. Dos de sus hijos, Enrico y Sebastiano, fueron también arquitectos, logrando cierta fama.
* Datos: Q736369
* Multimedia: Stefano Ittar / Q736369 (es)
- Stefano Ittar, né le 15 mars 1724 à Ovroutch (Pologne-Lituanie) et mort le 18 janvier 1790 à La Valette, est un architecte polonais. (fr)
- Stefano Ittar (March 15, 1724 - January 18, 1790) was a Polish-Italian architect. (en)
- Stefano Ittar (Owrucz, 15 marzo 1724 – La Valletta, 18 gennaio 1790) è stato un architetto polacco, particolarmente attivo in Italia. (it)
- Stefano Ittar (Ovroetsj, 15 maart 1724 – Valletta, 18 januari 1790) was een Poolse architect werkzaam in Italië en Malta. In Catania was hij de laatste belangrijke vertegenwoordiger van de barok en op Malta introduceerde hij het neoclassicisme. (nl)
- Стефано Иттар (итал. Stefano Ittar; 1724, Овруч, Речь Посполитая — 1790, Валлетта, Мальта) — итальянский архитектор, яркий представитель сицилийского барокко. Родился в 1724 году в городе Овруч, входившем тогда в состав Королевства Польского, куда его семья вынуждена была эмигрировать из-за гонений на родине. Ещё в юношеском возрасте Иттар переехал жить в Рим, где под патронажем кардинала Алессандро Альбани обучался архитектуре, был сильно впечатлён творчеством римского архитектора Франческо Борромини. Окончив обучение, уехал на стажировку в Испанию и жил там до 1765 года. Вернувшись из Испании, Иттар обосновался в городе Катания, сильно пострадавшем в ходе землетрясения 1693 года — вместе с архитектором Джованни Баттистой Ваккарини ему было поручено заниматься восстановлением разрушенных строений. Разработанный ими план предусматривал такое расположение улиц и резервированных свободных площадей, что при будущих извержениях вулкана оставались бы достаточные пути для эвакуации населения. Ещё до землетрясения основным стилем города был барокко, поэтому реставраторы так же придерживались этого стиля. Здесь Иттар познакомился с влиятельным и богатым принцем Игнацио Патерно, для которого впоследствии выполнил множество заказов. К 1767 году Иттар получил достаточную известность для работы в одиночку и принялся воплощать в жизнь свои новаторские идеи. В частности, его визитной карточкой стали особым образом изогнутые фасады, впервые он применил эту технику в церкви Сан-Мартино, а затем для коллегиальной церкви Катании создал фасад, ставший одним из главных его шедевров. Это здание, спроектированное архитектором в стиле типичного сицилийского барокко, благодаря необычному дизайну Иттара получило превосходное сочетание света и тени. Позже архитектор разрабатывал внешний вид церкви Сан-Плачидо, фасад которой украсил увенчанной скульптурами колокольней. Некоторое время Иттар сотрудничал с (позже женившись на его дочери Розарии), совместно они спроектировали несколько эклектичных жилых зданий, а также огромный монастырь Монтекассино, являвшийся тогда крупнейшим в Европе. Иттар отвечал за создание купола монастырской церкви, который возводился в течение пятнадцати лет (1768—1783), и за дизайн внутреннего двора. К 1783 году архитектор был уже одним из самых уважаемых людей города, по просьбе губернатора им был разработан общий план городской застройки, который впоследствии размножился на множество копий и даже был увековечен в гравюре. После завершения работы над монастырём Иттара пригласили на Мальту участвовать в строительстве библиотеки для Мальтийского ордена, и он вместе со всей семьёй переехал жить в Валлетту. Здание планировалось выполнить в классическом стиле с традиционными для местности колоннами, арками, окнами и фронтонами, библиотека получилась похожей на гигантских размеров дворец, однако полностью была завершена только спустя пять лет после смерти Иттара. В те времена было объявлено, что архитектор покончил жизнь самоубийством, потому что допустил в проекте серьёзные ошибки, которые не поддавались исправлению. Тем не менее, позже при изучении сохранившихся чертежей и записей исследователи никаких ошибок обнаружить не смогли. Также было установлено, что для умирающего провели обряд соборования, таинство, невозможное для самоубицы. Иттар оставил после себя двоих сыновей, Энрико и Себастьяно, тоже ставших архитекторами. (ru)
- Stefano Ittar (ur. 1724 w Owruczu, zm. 1790 w Valletcie na Malcie) – architekt pochodzenia polskiego, czynny głównie we Włoszech. Jego twórczość zalicza się do baroku sycylijskiego. Brak jest udokumentowanych wiadomości o pierwszej połowie jego życia. W latach 1754–1759 przebywał w Rzymie, gdzie uzupełniał wykształcenie, po czym zamieszkał w roku 1765 na stałe w Katanii na Sycylii. Tam poślubił w roku 1767 Rosannę, córkę wybitnego architekta Francesco Battaglii. Został ojcem dziewięciorga dzieci, spośród których synowie Sebastiano i Enrico przejęli zawód ojca. Zrealizował m.in. łuk triumfalny Porta Ferdinandea (1768) przemianowany na Porta Garibaldi, plac Piazza di S.Filippo (1768–1769) oraz kościół Chiesa della Trinità (Trójcy św.). Wzniósł kopułę nad kościołem benedyktyńskim San Nicolò l’Arena (1768-1780) oraz plac Piazza Dante (1774–1775). W roku 1785 przeniósł się z rodziną na Maltę, gdzie projektował w Valletcie na zlecenie zakonu Szpitalników i gdzie zmarł prawdopodobnie śmiercią samobójczą w roku 1790. Do jego dzieł należała m.in. gmach Biblioteki Narodowej Malty. (pl)
- Стефано Іттар (італ. Stefano Ittar; *1724, Овруч (Україна) — †1790, Валлетта (Мальта)) — італійський архітектор, яскравий представник . Народився в 1724 році в місті Овруч (нині Житомирська область), який входив тоді до складу Королівства Польського, куди його сім'я змушена була емігрувати через гоніння на батьківщині. Ще в юнацькому віці Іттар переїхав жити до Рима, де під патронажем кардинала Алессандро Альбані навчався архітектурі, був сильно вражений творчістю римського архітектора Франческо Борроміні. Закінчивши навчання, виїхав на стажування до Іспанії і жив там до 1765 року. Повернувшись з Іспанії, Іттар влаштувався в місті Катанія, постраждалому в ході землетрусу 1693 — разом з архітектором йому було доручено займатися відновленням зруйнованих будівель. Розроблений ними план передбачав таке розташування вулиць і резервованих вільних площ, що при майбутніх виверженнях вулкана залишали б достатні шляхи для евакуації населення. Ще до землетрусу основним стилем міста було бароко, тому реставратори так само дотримувалися цього стилю. Тут Іттар познайомився з впливовим і багатим принцом , для якого згодом виконав безліч замовлень. До 1767 року Іттар отримав достатню популярність для роботи самому і взявся втілювати в життя свої новаторські ідеї. Зокрема, його візитною карткою стали особливим чином зігнуті фасади, вперше він застосував цю техніку в церкві Сан-Мартіно, а потім для колегіальної церкви Катанії створив фасад, що став одним з головних його шедеврів. Ця будівля, спроектована архітектором в стилі типового , завдяки незвичайному дизайну Іттара отримала чудове поєднання світла і тіні. Пізніше архітектор розробляв зовнішній вигляд церкви Сан-Плачідо, фасад якої прикрасив увінчаною скульптурами дзвіницею. Деякий час Іттар співпрацював з (пізніше одружившись з його дочкою Розарією), спільно вони спроектували кілька еклектичних житлових будівель, а також величезний монастир Монтекассіно, що був тоді найбільшим у Європі. Іттар відповідав за створення бані монастирської церкви, яка зводилася протягом п'ятнадцяти років (1768—1783), і за дизайн внутрішнього двору. До 1783 архітектор був вже одним з найшанованіших людей міста, на прохання губернатора ним був розроблений загальний план міської забудови, який згодом розмножився на багато копій і навіть був увічнений в гравюрі. Після завершення роботи над монастирем Іттара запросили на Мальту взяти участь у будівництві бібліотеки для Мальтійського ордена, і він разом зі всією сім'єю переїхав жити у Валетту. Будівлю планувалося виконати в класичному стилі з традиційними для місцевості колонами, арками, вікнами і фронтонами, бібліотека вийшла схожою на гігантських розмірів палац, проте повністю була завершена тільки через п'ять років після смерті Іттара. У ті часи було оголошено, що архітектор покінчив життя самогубством, тому що допустив в проекті серйозні помилки, які не піддавалися виправленню. Тим не менше, пізніше при вивченні збережених креслень і записів дослідники ніяких помилок виявити не змогли. Також було встановлено, що для вмираючого провели обряд соборування, таїнство, неможливе для самогубця. Іттар залишив після себе двох синів, Енріко і Себастьяно, які теж стали архітекторами. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Stefano Ittar (* 15. März 1724 in Owrutsch, polnisch Owrucz, Ukraine; † 18. Januar 1790 in Valletta, Malta) war ein polnischer Architekt. Er gilt als letzter bedeutender Vertreter des Spätbarocks in Catania, wandte sich dann aber in Malta dem Neoklassizismus (in der internationalen Bedeutung des Begriffs) zu. (de)
- Stefano Ittar, né le 15 mars 1724 à Ovroutch (Pologne-Lituanie) et mort le 18 janvier 1790 à La Valette, est un architecte polonais. (fr)
- Stefano Ittar (March 15, 1724 - January 18, 1790) was a Polish-Italian architect. (en)
- Stefano Ittar (Owrucz, 15 marzo 1724 – La Valletta, 18 gennaio 1790) è stato un architetto polacco, particolarmente attivo in Italia. (it)
- Stefano Ittar (Ovroetsj, 15 maart 1724 – Valletta, 18 januari 1790) was een Poolse architect werkzaam in Italië en Malta. In Catania was hij de laatste belangrijke vertegenwoordiger van de barok en op Malta introduceerde hij het neoclassicisme. (nl)
- Stefano Ittar , 1724 - Malta, 1790, va ser un arquitecte italià nascut circumstancialment a Polònia on el seu pare, membre d'una família aristocràtica italiana, els Guidone d'Hittar, es trobava exiliat per un desacord amb el Gran duc de Toscana. Quan Ittar encara era jove, la seva família es va traslladar a Roma on més tard sota el patronatge del cardenal Alessandro Albani, va estudiar arquitectura en un període influït pels conceptes de Francesco Borromini. Dos dels seus fills, Enrico i Sebastiano, van ser també arquitectes, aconseguint una certa fama. (ca)
- Stefano Ittar fue un arquitecto italiano nacido circunstancialmente en Polonia donde su padre, miembro de una familia aristocrática italiana, los Guidone de Hittar, se encontraba exiliado por un desacuerdo con el Gran duque de Toscana. Cuando Ittar aún era joven, su familia se trasladó a Roma donde más tarde bajo el patronato del cardenal Alessandro Albani, estudió arquitectura en un período influido por los conceptos de Francesco Borromini . Dos de sus hijos, Enrico y Sebastiano, fueron también arquitectos, logrando cierta fama. (es)
- Stefano Ittar (ur. 1724 w Owruczu, zm. 1790 w Valletcie na Malcie) – architekt pochodzenia polskiego, czynny głównie we Włoszech. Jego twórczość zalicza się do baroku sycylijskiego. Brak jest udokumentowanych wiadomości o pierwszej połowie jego życia. W latach 1754–1759 przebywał w Rzymie, gdzie uzupełniał wykształcenie, po czym zamieszkał w roku 1765 na stałe w Katanii na Sycylii. Tam poślubił w roku 1767 Rosannę, córkę wybitnego architekta Francesco Battaglii. Został ojcem dziewięciorga dzieci, spośród których synowie Sebastiano i Enrico przejęli zawód ojca. (pl)
- Стефано Иттар (итал. Stefano Ittar; 1724, Овруч, Речь Посполитая — 1790, Валлетта, Мальта) — итальянский архитектор, яркий представитель сицилийского барокко. Родился в 1724 году в городе Овруч, входившем тогда в состав Королевства Польского, куда его семья вынуждена была эмигрировать из-за гонений на родине. Ещё в юношеском возрасте Иттар переехал жить в Рим, где под патронажем кардинала Алессандро Альбани обучался архитектуре, был сильно впечатлён творчеством римского архитектора Франческо Борромини. Окончив обучение, уехал на стажировку в Испанию и жил там до 1765 года. (ru)
- Стефано Іттар (італ. Stefano Ittar; *1724, Овруч (Україна) — †1790, Валлетта (Мальта)) — італійський архітектор, яскравий представник . Народився в 1724 році в місті Овруч (нині Житомирська область), який входив тоді до складу Королівства Польського, куди його сім'я змушена була емігрувати через гоніння на батьківщині. Ще в юнацькому віці Іттар переїхав жити до Рима, де під патронажем кардинала Алессандро Альбані навчався архітектурі, був сильно вражений творчістю римського архітектора Франческо Борроміні. Закінчивши навчання, виїхав на стажування до Іспанії і жив там до 1765 року. (uk)
|
