Dr. Habil. in Philosophy, Acting Director, A. Krymskyi Institute of Oriental Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine Address: 4 Hrushevsky st., Kyiv, Ukraine, 01001
У книзі на основі дослідження широкого кола джерел зроблено спробу
реконструкції й аналізу історі... more У книзі на основі дослідження широкого кола джерел зроблено спробу реконструкції й аналізу історії розвитку українського китаєзнавства від зародження дотепер як частини загального процесу розвитку китаєзнавства у Східній Європі. У праці визначено походження, закономірності та напрямки розвитку українського китаєзнавства шляхом створення відповідної біобібліографії та визначення інституційних процесів. Детально проаналізовано основні напрямки розвитку цієї галузі знань, що пов’язано із вивченням внеску українських вчених у дослідження історії, філософії, культури, мови, літератури, соціально-економічного та політичного розвитку Китаю. Особливу увагу приділено встановленню відповідних ліній наступності в українському китаєзнавстві. Для реконструкції історії українського китаєзнавства були використані невідомі та маловідомі архівні матеріали та наукові публікації українських вчених, присвячені Китаю. Для китаєзнавців, істориків, дипломатів, студентів та широкого кола читачів.
У монографії досліджено особливості техніки філософського аналізу, способи постановки проблеми, ф... more У монографії досліджено особливості техніки філософського аналізу, способи постановки проблеми, формування основних понять, принципи методології та теоретичні висновки «школи Джозефа Нідема». Показано специфіку раціоналістичного гуманізму, пов’язаного з підходом «школи Джозефа Нідема» до дослідження соціальних процесів, який виник у результаті синтезу методів біології та гуманітарних наукових пошуків. Вивчено гіпотези й теоретичні положення історичної динаміки та соціокультурних чинників розвитку китайської науки в соціальній епістемології «школи Джозефа Нідема» як боротьби проти європоцентристського підходу. Встановлено ключові положення соціології знання в історико-культурній реконструкції «школи Джозефа Нідема» щодо визначення теоретичних положень традиційної китайської науки. Проаналізовано теоретичні основи та результати реконструкції природознавства і його соціальних основ у роботах «школи Джозефа Нідема». Показано подолання методології наукового пізнання Дж. Нідема в нових моделях реконструкції китайської науки й цивілізації (Д. Бодде, Н. Сівін, Дж. Ллойд, Б. Ельман, Т. Хафф, Дж. Хобсон і Цянь Веньюань). Дослідження китайської науки й цивілізації, здійснені «школою Джозефа Нідема» та її опонентами, представлені не тільки як факт історії філософії, а й як теоретичне знання, єдина система, потужний напрям інтелектуального життя другої половини XX ст. Для китаєзнавців, філософів, істориків науки, студентів та широкого кола читачів.
У II розділі В. О. Кіктенко розглядає офіційну ідеологію КПК періоду Політики реформ і відкритост... more У II розділі В. О. Кіктенко розглядає офіційну ідеологію КПК періоду Політики реформ і відкритості. Проаналізовано концепт «офіційна ідеологія» КПК та його різні вирази в політичних теоріях китайських лідерів, які загалом підпорядковані єдиному завданню побудови «соціалізму з китайською специфікою». Системно вивчені генетично пов’язані ідеї Мао Цзедуна, теорія Ден Сяопіна, концепція «трьох представництв» Цзян Цземіня, «наукова концепція розвитку» Ху Цзіньтао та ідеї Сі Цзіньпіна про «соціалізм із китайською специфікою в нову епоху». Окреслено, що нові концепти в ідеології КПК не тільки визначатимуть політичне майбутнє Китаю, але й матимуть великий міжнародний вплив, що, відповідно, визначає актуальність досліджень у цій сфері. Показано, що ідеологія, як і раніше, відіграє визначальну роль у КНР, і це досягається завдяки високому ступеню адаптованості теорій та мови партії. Загалом показано процес трансформації марксизму-ленінізму та ідей Мао Цзедуна в ідеологію національного розвитку з метою побудови початкової стадії соціалізму. Зазначено, що хоча маоїстська редакція марксизму-ленінізму була істотно змінена Ден Сяопіном, але ці зміни не вплинули на політичну систему КНР, яка залишилася «ідеократією» зі строго визначеною моністичною ідеологією, що претендує на абсолютне і всеосяжне пояснення всіх аспектів реальності. Теорія Ден Сяопіна стала ідеологічною основою для подальшого осмислення/переосмислення «соціалізму з китайською специфікою» та проведення соціально-економічних реформ як основи розвитку Китаю («китайська модель»). Проаналізовано процес інкорпорування неоконсерватизму до марксизму-ленінізму в теорії «потрійного представництва», що проявилося в прагматичній орієнтації на економічне зростання, китайську культуру, просування інтересів більшості громадян КНР та перетворенні КПК на засіб соціально-економічного й культурного прогресу. Підкреслено, що офіційна ідеологія КПК у період правління Ху Цзіньтао загалом ґрунтувалася на традиційних марксистських підходах і на концепті «соціалізм із китайською специфікою», проте відбулася й певна модернізація партійних ідей шляхом залучення історико-культурної спадщини Китаю, а також адаптації до нових соціально-економічних умов. Особлива увага приділена дослідженню оновленої офіційної ідеології КПК у формі «Ідеї Сі Цзіньпіна про соціалізм з китайською специфікою в нову епоху». Зазначено, що поява ідей Сі Цзіньпіна була викликана необхідністю нового ідеологічного консенсусу для подолання кризових явищ в КПК та соціально-економічному розвитку КНР. Детально проаналізована концепція «китайська мрія», такі її складові як відродження китайської нації, соціалістична духовна цивілізація, спільнота єдиної долі людства та геоекономічна ініціатива «Один пояс, один шлях». Показано, що ідеї Сі Цзіньпіна відродили в Китаї маоїзм на теоретичному та практичному рівні шляхом посилення ролі ідеології в партійному керівництві та управлінні державою. Розкриті основні положення «чотирьох всебічних підходів» як нового ідеологічного консенсусу КПК — всебічне будівництво сучасної соціалістичної держави, всебічне поглиблення реформ, всебічне управління країною відповідно до закону, всебічне дотримання суворої партійної дисципліни.
У книзі на основі дослідження широкого кола джерел зроблено спробу реконструкції й аналізу історі... more У книзі на основі дослідження широкого кола джерел зроблено спробу реконструкції й аналізу історії розвитку українського китаєзнавства від зародження дотепер як частини загального процесу розвитку китаєзнавства у Східній Європі. У праці визначено походження, закономірності та напрямки розвитку українського китаєзнавства шляхом створення відповідної біобібліографії та визначення інституційних процесів. Детально проаналізовано основні напрямки розвитку цієї галузі знань, що пов’язані із вивченням внеску українських науковців у дослідження історії, філософії, культури, мови, літератури, соціально-економічного та політичного розвитку Китаю. Особливу увагу приділено встановленню відповідних ліній наступності в українському китаєзнавстві. Для реконструкції історії українського китаєзнавства були використані невідомі та маловідомі архівні матеріали й наукові публікації українських вчених, присвячені Китаю. Для китаєзнавців, істориків, дипломатів, студентів та широкого кола читачів.
У І розділі «Китай у сучасному світі: мирне піднесення, відродження нації та “м’яка сила”» В. О. ... more У І розділі «Китай у сучасному світі: мирне піднесення, відродження нації та “м’яка сила”» В. О. Кіктенко доводить, що китайська модель розвитку, теорія мирного розвитку і прагнення до азіатської ідентичності, заснованої на історичних здобутках китайської цивілізації, є найважливішими компонентами сучасних цінностей і світогляду в політичному й науковому дискурсі КНР. На основі аналізу теорії “мирного піднесення / розвитку Китаю” автор показує реакцію на цю теорію в США, Японії, Південній Кореї. У ході розгляду “китайської мрії” як теорії нового етапу модернізації КНР автор, зокрема, наголошує, що включення в цей концепт поняття “національне відродження” є офіційною реабілітацією традиційної китайської думки, ренесансом конфуціанства, хоча й поки що дуже обережним. Особливу увагу привертає аналіз теорії “м’якої сили”, що розглядається в Китаї як частина стратегії національного розвитку або як складова зовнішньої політики і відіграє велику роль у створенні нового образу Китаю, зокрема в очах країн-сусідів.
В книге представлен критический анализ историко-философской концепции науки и цивилизации в Кит... more В книге представлен критический анализ историко-философской концепции науки и цивилизации в Китае Джозефа Нидэма (1900–1995). В работе иссле- дованы особенности техники философского анализа, способы постановки проблемы, формирование основных понятий, принципы методологии и теоре- тические выводы Дж. Нидэма. Автор показывает исследование китайской науки и цивилизации Дж. Нидэма и представителей его школы не только как факт истории философии, но и как теоретическое знание, как единую систему, как мощное направление интеллектуальной жизни второй половины XX века. Издание рассчитано как на специалистов (философов, востоковедов, исто- риков науки), так и на широкий круг читателей, интересующихся проблемами философии, науки и культуры.
В статті досліджена рецепція та інтерпретація китайськими вченими філософії Луї Альтюссера. Насам... more В статті досліджена рецепція та інтерпретація китайськими вченими філософії Луї Альтюссера. Насамперед, показані особливості історичного і філософського контексту знайомства з ідеями Альтюссера в Китаї (кінець 1970-х – 2000-ті роки) та формування відповідних альтюссеріанських досліджень. Детально проаналізовано наукові праці китайських філософів-марксистів, в яких було здійснено введення і коментування основних положень теорії Альтюссера; визначення стосунків між альтюссеріанською теорією і структуралізмом, філософією та наукою; вивчення поглядів Альтюссера на історію, діалектику, гуманізм. Підкреслено, що введення до китайського наукового дискурсу таких ідей Альтюссера як «епістемологічний розрив», «симптомне читання», «наддетермінізм», «алеаторний матеріалізм», «теоретичний антигуманізм», антиекономізм, антиісторизм, співвідношення теорії та практики було здійснено в працях Лі Цін’ї, Сюй Чунвеня, Сюй Беня, Ван Цзе, Чжана Їбіна, Ху Дапіна, Пан Сяоміна, Цзіня Яомея, Чжана Юйцзя, Лі Шилі, Паня Чжисіня, Чжена Їши, Вана Юйченя, Лю Юйланя. Вивчено неоднозначне ставлення до методології структуралістського марксизму Альтюссера з боку Ду Женьчжи, Вана Фенцая, Чжоу Ї, Чжана Цзіньпена, Чжана Веньсі, Лі Шуле. Значну увагу приділено критиці теорії ідеології Альтюссера, яка викликала неабиякий інтерес у китайських вчених (Юй Уцзінь, Мен Денʼїн, Чжу Сяохуей, Ван Сінфу, Їн Веньцзо, Лю Юйлань, Лінь Цін, Ван Чуньмін). На прикладах методу «симптомного читання» та концепції «епістемологічного розриву» проаналізовано критичне сприйняття головних теоретичних положень філософії Альтюссера у роботах Хуана Цзіфена, Чжана Їбіна, Сюй Чунвеня, У Мена, Вана Шичжуна, Лю Баоміня. Різнобічні підходи щодо суперечливого розуміння Альтюссером «множинності» представлені у дослідженнях Чжена Їші, Дуаня Чжунцяо, Яна Хайфена, Лю Хуайюя. Дослідження пізньої філософської думки Альтюссера, що, насамперед, стосується поняття «алеаторний матеріалізм», представлена на прикладах праць Ліна Сіня, Лі Цзіньхуея, Ґо Хуа. У висновках відзначено, що китайські філософи-марксисти більше зосереджені на вивченні філософських ідей Альтюссера, ніж на його політичних та економічних концептах. Також зазначено, що одні китайські філософи-марксисти творчо сприймають марксистський структуралізм Альтюссера, а інші критично ставляться до нього та одтають перевагу класичному марксизму.
В статті здійснено історико-філософський та історіографічний огляд розвитку гайдеггеріанознавств... more В статті здійснено історико-філософський та історіографічний огляд розвитку гайдеггеріанознавства у Китайській Народній Республіці як приклад рецепції західних ідей в період від початку здійснення Політики реформ і відкритості й аж до теперішнього часу. Відзначено, що у період правління Мао Цзедуна китайські філософи-марксисти розглядали філософію М. Гайдеггера як форму буржуазного ідеалізму в загальному контексті критики феноменології та екзистенціалізму. У своїх працях китайські філософи-марксисти прагнули продемонструвати обмеженість філософії Гайдеггера з погляду марксизму і пропагувати ідеї історичного матеріалізму як більш всеосяжне підґрунтя для розуміння людського існування і соціальних змін. Проте у результаті суттєвих змін в інтелектуальному дискурсі континентального Китаю на початку 1980-х років відбувся відхід від ідеологічного підходу до західної філософії в цілому, що призвело й до введення ідей Гайдеггера в працях китайських філософів-марксистів (Є Сюшань, Юй Сюаньмен, Сун Цзулян, Ту Ченлінь, Сунь Чжоусін, Чень Цзяїн, Чжан Жулунь, Цзінь Сіпін, Лю Юнфу). В результаті сформувались кілька напрямків розвитку вивчення філософії Гайдеггера в континентальному Китаї – це джерела формування та фундаментальні положення його онтології, проблема відчуження, питання про істину, підходи до східної філософії, міркування про мову, поезію, техніку. Далі в статті проаналізована інтерпретація китайськими філософами-марксистами основних ідей Гайдеггера в їхніх комплексних і систематичних дослідженнях (Юй Хун, Лі Цзюнь, Лю Сюґуан, Чжан Сяньґень, Чжан Хун, Фань Юйґан, Хуан Ціхун, Ван Чаншу, Хуан Юйшен, Ху Цзисінь, Ке Сяоґан, Чжао Вейґо, Лю Чао, Пен Фучунь, Лю Цзінлу, Лі Веньтан, Чжоу Міньфен, Хань Чао, Сунь Ґуаньчень, Лі Чжанїн). Наголошено на тому, що деякі китайські філософи-марксисти порівнюють гайдеггеріанську та марксистську думки в пошуках спільних рис і відмінностей між двома філософськими традиціями (Чжан Веньсі). Визначено внесок китайських філософів-марксистів у порівняльний аналіз китайської домодерної філософії (передусім, даосизму) та ідей М. Гайдеггера (Чжан Сянлун, На Вей, Чжун Хуа, Хань Чао, Хао Веньцзє, Фу Сунсюе). Автор визначає, що методологія досліджень фундаментальної онтології Гайдеггера у працях китайських філософів-марксистів формується переважно у парадигмі західних підходів або навіть ідей самого Гайдеггера та з використанням концептів домодерної китайської філософії.
В статті досліджено основні аспекти китаїзованого феноменологічного марксизму, що сформувався в р... more В статті досліджено основні аспекти китаїзованого феноменологічного марксизму, що сформувався в результаті рецепції китайськими вченими ідей одного з найважливіших напрямів західної філософії ХХ ст. Проаналізовано феноменологічний метод виходу за межі бінарної опозиції традиційній філософії в контексті визначення сучасного смислу китаїзованого марксизму (Чжан Сянлун, Ду Сяочжень, Хуан Їнцюань, Лі Хуйбінь, Ні Лянкан, Ло Кетін, Ден Сяоман, Чжан Їбін, Хань Цінсян, Цзоу Шипен, У Мен, Ма Їнхуей). Особлива увага автором приділена використанню феноменологічної критики задля подолання наївності натуралізму в китаїзованому марксизмі (Лі Пен). Показано порівняльний аналіз історичного матеріалізму К. Маркса і генетичної феноменології Е. Гуссерля у працях китайських філософів-марксистів (Чжан Їбін, Ден Сяоман, Пань Цзяньтунь, Ян Ґен). Визначено важливий напрямок у пошуках теоретичного синтезу китаїзованого марксизму з окремими західними філософськими концептами – це поєднання розумного перетворення світу К. Маркса і «життєвого світу» Е. Гуссерля (Ден Сяоман, Ван Дефен, Юй Уцзінь, Янь Менвей, Ден Боцзюнь, Тань Пейвень). Також вказано на трансформацію естетичної проблематики в китаїзованому феноменологічному марксизмі (Ден Сяоман). У статті визначені деякі результати та тенденції розвитку китаїзованого феноменологічного марксизму, в якому виділено п’ять аспектів: 1) сучасний діалог між феноменологією і марксизмом; 2) порівняльне вивчення ідей К. Маркса і М. Гайдеггера; 3) внутрішній зв’язок ідей К. Маркса та Е. Гуссерля, а також можливість їхньої інтеграції; 4) Франкфуртська школа і феноменологія; 5) новітні тенденції у вивченні марксизму і феноменології. Відзначено, що ідеї феноменологічного марксизму були не тільки досить повно осмислені китайськими філософами-марксистами, а й інкорпоровані в китаїзований марксизм. Серед багатьох китайських філософів-маркистів домінує думка, що феноменологічний підхід може бути переорієнтований таким чином, щоб він відійшов від філософських рамок апріорного ідеалізму Е. Гуссерля та розвивався в матеріалістичному напрямку, доповнюючи певним чином матеріалістичну діалектику.
Поява праць С. Жижека китайською мовою збагатила наукову спільноту Китаю новим розумінням вивченн... more Поява праць С. Жижека китайською мовою збагатила наукову спільноту Китаю новим розумінням вивчення західного марксизму, хоча не всі китайські вчені вважають його «справжнім» марксистом. При цьому дослідження філософії С. Жижека в Китаї, як і раніше, перебувають у зародковому стані й здебільшого зосереджені на концепції ідеології. Таке становище багато в чому пояснюється складністю для сприйняття китайськими вченими лаканівського психоаналізу, що призводить і до деякої двозначності в аналізі внутрішніх логічних зв’язків між концепціями Ж. Лакана і С. Жижека, а також ключових понять теорії С. Жижека. Проте ці дослідження стають дедалі більш системними й здебільшого зосереджені на питаннях ідеології, психоаналізу, політології та філософії. Можна виокремити кілька підходів китайських науковців до вивчення філософії С. Жижека: 1) текстуальне прочитання, що передбачає перекладацьку та коментаторську роботу з акцентом на визначенні понять і поясненні інтерпретацій; 2) герменевтичний підхід, що фокусується на конкретному змісті теорії С. Жижека (поняття, характеристики, визначення, порівняльний аналіз із працями інших філософів); 3) теоретична характеристика, що зосереджена на визначенні джерел і взаємовідносин філософії С. Жижека з ідеями Г. Гегеля, К. Маркса, Ж. Лакана. Загалом праці С. Жижека в Китаї сприймаються двоїсто – від захоплення («блискучий інтерпретатор лаканівської психоаналітичної теорії», «постмарксистський теоретик») до глибокого скептицизму та навіть ворожості, що насамперед спричинено вкрай своєрідним трактуванням марксизму словенським філософом, а також його дискусійними висловлюваннями щодо китайської історії та традицій.
В статті розглянута історія та сучасний стан вивчення китайськими вченими ідей Франкфуртської шко... more В статті розглянута історія та сучасний стан вивчення китайськими вченими ідей Франкфуртської школи на прикладах найхарактерніших наукових статей і монографій. Показано формування досліджень Франкфуртської школи в Китаї (1970-ті рр. – початок XXI ст.), теоретичні положення якої китайські вчені використовували не тільки як критичну теорію сучасного суспільства, а й для подальшого розвитку теорії китаїзованого марксизму. Відзначено, що на початку XXI ст. зріс інтерес китайських філософів до Франкфуртської школи, що можна побачити у відповідних історіях та оглядах західного марксизму (Юй Уцзінь, Чень, Сюемін, Ї Цзюньцін, Чжан Їбін, Чжоу Суймін, та ін.). До того ж проаналізовані більш вузько спрямовані праці, в яких досліджуються ті чи інші концепції цього напряму марксистської думки (Ван Фенцай, Фу Юнцзюнь, Ван Сяошен, Є Сяолу, Чень Шибу). Значну увагу приділено визначенню інтерпретацій китайських вчених концепцій провідних представників Франкфуртської школи – «Діалектика Просвітництва» та «Критична теорія» М. Горкгаймера (Чень Бейцзє, Бао Ґуйцінь, Бао Ґосян, Ху Сюймін, Чень Сюемін, Ян Хайфен, У Юцзюнь, Ван Фенцай, Фан Цзінган, Хуан Сяохань); «індустрія культури» та ідея про нетотожність Т. Адорно (Сє Юнкан, Чжао Юн, Коу Яо, Чжан Веньсі, Ван Фушен); соціально-критична теорія та теорія відчуження Г. Маркузе (Ши Веньсюе, Цзян Чжунму, Чжу Чуньянь, Ван Шоучан, Оу Літун, Чень Сюемін, Вей Хунцзюань); теорія соціальної критики, теорія відчуження і теорія особистості Е. Фромма (Тянь Сіньюань, Чень Айхуа, Сунь Чже, Лі Сінь, Хань Веньянь, Лю Лідань, Сє Хуей); теорія взаємодії Ю. Габермаса (Чень Сюемін, Хуан Чжифан, Бай Юнсюе, Сюй Ліцзюань, Хань Мяо). Доведено, що найбільша увага в працях китайських філософів приділяється критиці Франкфуртською школою поп-культури, ідеології, інструментальної раціональності, а також проблемам науки й технологій, відчуження, естетики, психоаналізу тощо. Здійснено огляд напрямів досліджень Франкфуртської школи в Китаї – гуманітарні питання (Чень Чженьмін, Цзінь Юй, Жун Цзянь, Лі Чжуншан, Чжан Фен’ян, Чень Чженьмін), соціально-критична теорія (Сюй Чунвень, Чень Чженьмін, Лі Чаоцзун, Чжан Їбін, Ху Дапін, Чжао Мінь, Юе Хайюнь, Чень Їсінь, Цао Вейдун, Ян Хайфен, Фен Цзиї, Сі Ґе), критика культури (Чень Чженьмін, Ду Цзюнь, Цзі Цзін’янь), розуміння сучасності (Фен Цзиї, Сі Ґе).
У статті розглянуті історія та сучасний стан вивчення китайськими вченими ідей угорського філософ... more У статті розглянуті історія та сучасний стан вивчення китайськими вченими ідей угорського філософа-марксиста Дьйордя Лукача на прикладах найхарактерніших наукових статей і монографій. Відзначено, що китайські дослідники філософії Д. Лукача пройшли складний шлях – від перекладу окремих есе до масштабного перекладу і вивчення його фундаментальних праць, від політичної критики партійності до практичної і теоретичної інтерпретації його ідей. Насамперед показано, що в 1950-ті– 1990-ті рр. філософія Д. Лукача була втягнута в політичні дискусії в КНР, а китайські дослідження угорського марксиста по суті повторювали радянську критику. Наприкінці 1970-х–1980-х рр. активізувались дискусії серед китайських філософів щодо ідейної приналежності Д. Лукача (Сюй Чунвень, Ду Чжанчжи, Чжан Їсін, Сунь Бокуй). Головна увага в роботі зосереджена на основних напрямах вивчення філософії Д. Лукача в роботах китайських філософів у 1990-ті–2000-ті рр., які стосуються теорії уречевлення (Сюй Чунвень, Чжан Сіпін, Сунь Цюаньшеном, Ню Хунмей, Є Яньцзюня, Лян Хуея, Лі Цинцзюнь, Лян Хуей, Ху Сюймін, Хань Цюхун, Ду Чжанчжи), ідеї тотальності (Сюй Чунвень, Ян Ушуань, Чжан Канчжи, Ду Чжанчжи, Цзян Бінь), класової свідомості (Чжан Їбін, Ло Силян), ортодоксального марксизму (Ю Хао, Лі Жун), праці «Історія та класова свідомість» (Ду Чжанчжи, Сунь Бокуй, Гу Їси, Чжан Лян, Чжан Качжи, Гао Мінь), порівняльного аналізу (Пан Їпін, Хань Лісінь, Ло Силян). Насамкінець у статті дається характеристика та оцінка вивчення філософії Д. Лукача в Китаї. Показано, що китайські наукові дослідження Д. Лукача стали більш спеціалізованими та сконцентрованими на конкретних проблемах, поступово відбувся відхід від традиційного уявлення про Д. Лукача як про суто марксистського філософа. При цьому відзначено, що до сьогодні китайські філософи суттєво відстають від своїх західних колег у питанні вивчення ідей Д. Лукача й це насамперед стосується необхідного розмаїття теоретичних і методологічних підходів.
В роботі розглянута рецепція політичної філософії італійського марксиста Антоніо Ґрамші китайськи... more В роботі розглянута рецепція політичної філософії італійського марксиста Антоніо Ґрамші китайськими вченими. Показано, що протягом 1950-і – 1990-і рр. відбувалося формування сприйняття філософії А. Ґрамші в Китаї в контексті вивчення західного марксизму. Відзначено, що в другій половині 1980-х та в 1990-х рр. китайські філософи розпочали більш глибоке вивчення західного марксизму загалом і до теоретичної спадщини А. Ґрамші зокрема, й почалося формування ґрамшіанських досліджень у Китаї. В центрі уваги яких опинилася практична філософія італійського марксиста, а його концепції громадянського суспільства, культурної гегемонії та інші ідеї стали предметом обговорення в галузі філософії, політології, літературознавства, партійного будівництва та ін. Показано, що перший серйозний внесок у критичне вивчення спадщини італійського філософа було зроблено Сюй Чунвенєм, а завдяки роботам Юй Уцзіня в широкий оборот серед китайських марксистських філософів були введені такі ґрамшіанські терміни, як «культурна гегемонія», «громадянське суспільство» та «органічний інтелектуал». Визначені суттєві зміни у вивченні філософії А. Ґрамші у Китаї, які відбулися на початку XXI ст., що було, насамперед, обумовлено появою нових перекладів китайською мовою праць італійського філософа. Також в цей час сформувалися й головні напрямки ґрамшіанських досліджень в Китаї – проблема ідейної приналежності А. Ґрамші (Пань Сіхуа, Бао Ї, Хе Пін, Ван Фенцай), теорія гегемонії (Тянь Шиган, Чжань Цзян, Пен Гуйбін, Сунь Цзін, Лян Шуфа, Чжоу Фань, Ху Айлін, Ян Хайфен, Кан Сяогуан, Лю Шилінь, Ван Цзінь, Хе Лей, Чжоу Сінцзе, Пань Сіхуа, Сунь Мінь, Є Хуейчжень), теорія громадянського суспільства (Лі Дяньлай, Ян Пін, Ян Женьчжун, Шань Тіпін), теорія інтелектуалів (Ян Хайфен, Ґо Мейні, Ху Айлін, Пань Сіхуа, Юй Їфань). Підкреслено, що теорія гегемонії А. Ґрамші у поєднанні з ідеями структуралізму, постструктуралізму, орієнталізму, фемінізму та інших напрямів думки вплинула на формування теорії літератури в Китаї. Вивчені різнобічні роботи у різних наукових дисциплінах, які представляють сучасні ґрамшіанські дослідження в Китаї.
У статті досліджена оновлена офіційна ідеологія КПК у формі «Ідеї Сі Цзіньпіна про соціалізм з ки... more У статті досліджена оновлена офіційна ідеологія КПК у формі «Ідеї Сі Цзіньпіна про соціалізм з китайською специфікою в нову епоху». На основі аналізу офіційних документів КПК проаналізовано формування ідей Сі Цзіньпіна, а також їх теоретичний зміст та практичне значення. Відзначено, що поява ідей Сі Цзіньпіна була викликана необхідністю нового ідеологічного консенсусу для подолання кризових явищ у КПК та соціально-економічному розвитку КНР. Детально проаналізована центральна концепція оновленої ідеології «китайська мрія», такі її складники, як відродження китайської нації, соціалістична духовна цивілізація, спільнота єдиної долі людства та геоекономічна ініціатива «Один пояс, один шлях». Відзначено, що «китайська мрія» спрямована на консолідацію китайського суспільства, на вираження ідеалів та цінностей усередині Китаю, на відновлення статусу Китаю як світового лідера. Показано, що ідеї Сі Цзіньпіна відродили у Китаї маоїзм на теоретичному та практичному рівнях шляхом посилення ролі ідеології у партійному керівництві та управлінні державою. Це було викликано необхідністю подальшої адаптації соціалізму з китайською специфікою до нових соціально-економічних та міжнародних умов, що в результаті призвело до повернення пріоритету політики над економікою та відновлення втрачених раніше позицій офіційної ідеології КПК у стилі Мао Цзедуна, але у разі збереження використання ідей домодерного Китаю, відроджених та трансформованих у новому політичному контексті. Розкриті основні положення «чотирьох усебічних підходів» як нового ідеологічного консенсусу КПК – усебічне будівництво сучасної соціалістичної держави, всебічне поглиблення реформ, всебічне управління країною відповідно до закону, всебічне дотримання суворої партійної дисципліни. Загалом «китайська мрія» та «чотири всебічні підходи», подібно до «потрійного представництва», «концепції наукового розвитку», «соціалістичного гармонійного суспільства», висловлюють поглиблення економічних реформ у поєднанні з консервативним політичним авторитаризмом. Отже, нова редакція офіційної ідеології у вигляді «ідеї Сі Цзіньпіна» спрямована на досягнення вищої якості та більш ефективного, справедливого та сталого розвитку; на поліпшення та розвиток соціалізму з китайською специфікою; на модернізацію системи державного управління; на більш систематичне, цілісне та узгоджене проведення реформ.
У книзі на основі дослідження широкого кола джерел зроблено спробу
реконструкції й аналізу історі... more У книзі на основі дослідження широкого кола джерел зроблено спробу реконструкції й аналізу історії розвитку українського китаєзнавства від зародження дотепер як частини загального процесу розвитку китаєзнавства у Східній Європі. У праці визначено походження, закономірності та напрямки розвитку українського китаєзнавства шляхом створення відповідної біобібліографії та визначення інституційних процесів. Детально проаналізовано основні напрямки розвитку цієї галузі знань, що пов’язано із вивченням внеску українських вчених у дослідження історії, філософії, культури, мови, літератури, соціально-економічного та політичного розвитку Китаю. Особливу увагу приділено встановленню відповідних ліній наступності в українському китаєзнавстві. Для реконструкції історії українського китаєзнавства були використані невідомі та маловідомі архівні матеріали та наукові публікації українських вчених, присвячені Китаю. Для китаєзнавців, істориків, дипломатів, студентів та широкого кола читачів.
У монографії досліджено особливості техніки філософського аналізу, способи постановки проблеми, ф... more У монографії досліджено особливості техніки філософського аналізу, способи постановки проблеми, формування основних понять, принципи методології та теоретичні висновки «школи Джозефа Нідема». Показано специфіку раціоналістичного гуманізму, пов’язаного з підходом «школи Джозефа Нідема» до дослідження соціальних процесів, який виник у результаті синтезу методів біології та гуманітарних наукових пошуків. Вивчено гіпотези й теоретичні положення історичної динаміки та соціокультурних чинників розвитку китайської науки в соціальній епістемології «школи Джозефа Нідема» як боротьби проти європоцентристського підходу. Встановлено ключові положення соціології знання в історико-культурній реконструкції «школи Джозефа Нідема» щодо визначення теоретичних положень традиційної китайської науки. Проаналізовано теоретичні основи та результати реконструкції природознавства і його соціальних основ у роботах «школи Джозефа Нідема». Показано подолання методології наукового пізнання Дж. Нідема в нових моделях реконструкції китайської науки й цивілізації (Д. Бодде, Н. Сівін, Дж. Ллойд, Б. Ельман, Т. Хафф, Дж. Хобсон і Цянь Веньюань). Дослідження китайської науки й цивілізації, здійснені «школою Джозефа Нідема» та її опонентами, представлені не тільки як факт історії філософії, а й як теоретичне знання, єдина система, потужний напрям інтелектуального життя другої половини XX ст. Для китаєзнавців, філософів, істориків науки, студентів та широкого кола читачів.
У II розділі В. О. Кіктенко розглядає офіційну ідеологію КПК періоду Політики реформ і відкритост... more У II розділі В. О. Кіктенко розглядає офіційну ідеологію КПК періоду Політики реформ і відкритості. Проаналізовано концепт «офіційна ідеологія» КПК та його різні вирази в політичних теоріях китайських лідерів, які загалом підпорядковані єдиному завданню побудови «соціалізму з китайською специфікою». Системно вивчені генетично пов’язані ідеї Мао Цзедуна, теорія Ден Сяопіна, концепція «трьох представництв» Цзян Цземіня, «наукова концепція розвитку» Ху Цзіньтао та ідеї Сі Цзіньпіна про «соціалізм із китайською специфікою в нову епоху». Окреслено, що нові концепти в ідеології КПК не тільки визначатимуть політичне майбутнє Китаю, але й матимуть великий міжнародний вплив, що, відповідно, визначає актуальність досліджень у цій сфері. Показано, що ідеологія, як і раніше, відіграє визначальну роль у КНР, і це досягається завдяки високому ступеню адаптованості теорій та мови партії. Загалом показано процес трансформації марксизму-ленінізму та ідей Мао Цзедуна в ідеологію національного розвитку з метою побудови початкової стадії соціалізму. Зазначено, що хоча маоїстська редакція марксизму-ленінізму була істотно змінена Ден Сяопіном, але ці зміни не вплинули на політичну систему КНР, яка залишилася «ідеократією» зі строго визначеною моністичною ідеологією, що претендує на абсолютне і всеосяжне пояснення всіх аспектів реальності. Теорія Ден Сяопіна стала ідеологічною основою для подальшого осмислення/переосмислення «соціалізму з китайською специфікою» та проведення соціально-економічних реформ як основи розвитку Китаю («китайська модель»). Проаналізовано процес інкорпорування неоконсерватизму до марксизму-ленінізму в теорії «потрійного представництва», що проявилося в прагматичній орієнтації на економічне зростання, китайську культуру, просування інтересів більшості громадян КНР та перетворенні КПК на засіб соціально-економічного й культурного прогресу. Підкреслено, що офіційна ідеологія КПК у період правління Ху Цзіньтао загалом ґрунтувалася на традиційних марксистських підходах і на концепті «соціалізм із китайською специфікою», проте відбулася й певна модернізація партійних ідей шляхом залучення історико-культурної спадщини Китаю, а також адаптації до нових соціально-економічних умов. Особлива увага приділена дослідженню оновленої офіційної ідеології КПК у формі «Ідеї Сі Цзіньпіна про соціалізм з китайською специфікою в нову епоху». Зазначено, що поява ідей Сі Цзіньпіна була викликана необхідністю нового ідеологічного консенсусу для подолання кризових явищ в КПК та соціально-економічному розвитку КНР. Детально проаналізована концепція «китайська мрія», такі її складові як відродження китайської нації, соціалістична духовна цивілізація, спільнота єдиної долі людства та геоекономічна ініціатива «Один пояс, один шлях». Показано, що ідеї Сі Цзіньпіна відродили в Китаї маоїзм на теоретичному та практичному рівні шляхом посилення ролі ідеології в партійному керівництві та управлінні державою. Розкриті основні положення «чотирьох всебічних підходів» як нового ідеологічного консенсусу КПК — всебічне будівництво сучасної соціалістичної держави, всебічне поглиблення реформ, всебічне управління країною відповідно до закону, всебічне дотримання суворої партійної дисципліни.
У книзі на основі дослідження широкого кола джерел зроблено спробу реконструкції й аналізу історі... more У книзі на основі дослідження широкого кола джерел зроблено спробу реконструкції й аналізу історії розвитку українського китаєзнавства від зародження дотепер як частини загального процесу розвитку китаєзнавства у Східній Європі. У праці визначено походження, закономірності та напрямки розвитку українського китаєзнавства шляхом створення відповідної біобібліографії та визначення інституційних процесів. Детально проаналізовано основні напрямки розвитку цієї галузі знань, що пов’язані із вивченням внеску українських науковців у дослідження історії, філософії, культури, мови, літератури, соціально-економічного та політичного розвитку Китаю. Особливу увагу приділено встановленню відповідних ліній наступності в українському китаєзнавстві. Для реконструкції історії українського китаєзнавства були використані невідомі та маловідомі архівні матеріали й наукові публікації українських вчених, присвячені Китаю. Для китаєзнавців, істориків, дипломатів, студентів та широкого кола читачів.
У І розділі «Китай у сучасному світі: мирне піднесення, відродження нації та “м’яка сила”» В. О. ... more У І розділі «Китай у сучасному світі: мирне піднесення, відродження нації та “м’яка сила”» В. О. Кіктенко доводить, що китайська модель розвитку, теорія мирного розвитку і прагнення до азіатської ідентичності, заснованої на історичних здобутках китайської цивілізації, є найважливішими компонентами сучасних цінностей і світогляду в політичному й науковому дискурсі КНР. На основі аналізу теорії “мирного піднесення / розвитку Китаю” автор показує реакцію на цю теорію в США, Японії, Південній Кореї. У ході розгляду “китайської мрії” як теорії нового етапу модернізації КНР автор, зокрема, наголошує, що включення в цей концепт поняття “національне відродження” є офіційною реабілітацією традиційної китайської думки, ренесансом конфуціанства, хоча й поки що дуже обережним. Особливу увагу привертає аналіз теорії “м’якої сили”, що розглядається в Китаї як частина стратегії національного розвитку або як складова зовнішньої політики і відіграє велику роль у створенні нового образу Китаю, зокрема в очах країн-сусідів.
В книге представлен критический анализ историко-философской концепции науки и цивилизации в Кит... more В книге представлен критический анализ историко-философской концепции науки и цивилизации в Китае Джозефа Нидэма (1900–1995). В работе иссле- дованы особенности техники философского анализа, способы постановки проблемы, формирование основных понятий, принципы методологии и теоре- тические выводы Дж. Нидэма. Автор показывает исследование китайской науки и цивилизации Дж. Нидэма и представителей его школы не только как факт истории философии, но и как теоретическое знание, как единую систему, как мощное направление интеллектуальной жизни второй половины XX века. Издание рассчитано как на специалистов (философов, востоковедов, исто- риков науки), так и на широкий круг читателей, интересующихся проблемами философии, науки и культуры.
В статті досліджена рецепція та інтерпретація китайськими вченими філософії Луї Альтюссера. Насам... more В статті досліджена рецепція та інтерпретація китайськими вченими філософії Луї Альтюссера. Насамперед, показані особливості історичного і філософського контексту знайомства з ідеями Альтюссера в Китаї (кінець 1970-х – 2000-ті роки) та формування відповідних альтюссеріанських досліджень. Детально проаналізовано наукові праці китайських філософів-марксистів, в яких було здійснено введення і коментування основних положень теорії Альтюссера; визначення стосунків між альтюссеріанською теорією і структуралізмом, філософією та наукою; вивчення поглядів Альтюссера на історію, діалектику, гуманізм. Підкреслено, що введення до китайського наукового дискурсу таких ідей Альтюссера як «епістемологічний розрив», «симптомне читання», «наддетермінізм», «алеаторний матеріалізм», «теоретичний антигуманізм», антиекономізм, антиісторизм, співвідношення теорії та практики було здійснено в працях Лі Цін’ї, Сюй Чунвеня, Сюй Беня, Ван Цзе, Чжана Їбіна, Ху Дапіна, Пан Сяоміна, Цзіня Яомея, Чжана Юйцзя, Лі Шилі, Паня Чжисіня, Чжена Їши, Вана Юйченя, Лю Юйланя. Вивчено неоднозначне ставлення до методології структуралістського марксизму Альтюссера з боку Ду Женьчжи, Вана Фенцая, Чжоу Ї, Чжана Цзіньпена, Чжана Веньсі, Лі Шуле. Значну увагу приділено критиці теорії ідеології Альтюссера, яка викликала неабиякий інтерес у китайських вчених (Юй Уцзінь, Мен Денʼїн, Чжу Сяохуей, Ван Сінфу, Їн Веньцзо, Лю Юйлань, Лінь Цін, Ван Чуньмін). На прикладах методу «симптомного читання» та концепції «епістемологічного розриву» проаналізовано критичне сприйняття головних теоретичних положень філософії Альтюссера у роботах Хуана Цзіфена, Чжана Їбіна, Сюй Чунвеня, У Мена, Вана Шичжуна, Лю Баоміня. Різнобічні підходи щодо суперечливого розуміння Альтюссером «множинності» представлені у дослідженнях Чжена Їші, Дуаня Чжунцяо, Яна Хайфена, Лю Хуайюя. Дослідження пізньої філософської думки Альтюссера, що, насамперед, стосується поняття «алеаторний матеріалізм», представлена на прикладах праць Ліна Сіня, Лі Цзіньхуея, Ґо Хуа. У висновках відзначено, що китайські філософи-марксисти більше зосереджені на вивченні філософських ідей Альтюссера, ніж на його політичних та економічних концептах. Також зазначено, що одні китайські філософи-марксисти творчо сприймають марксистський структуралізм Альтюссера, а інші критично ставляться до нього та одтають перевагу класичному марксизму.
В статті здійснено історико-філософський та історіографічний огляд розвитку гайдеггеріанознавств... more В статті здійснено історико-філософський та історіографічний огляд розвитку гайдеггеріанознавства у Китайській Народній Республіці як приклад рецепції західних ідей в період від початку здійснення Політики реформ і відкритості й аж до теперішнього часу. Відзначено, що у період правління Мао Цзедуна китайські філософи-марксисти розглядали філософію М. Гайдеггера як форму буржуазного ідеалізму в загальному контексті критики феноменології та екзистенціалізму. У своїх працях китайські філософи-марксисти прагнули продемонструвати обмеженість філософії Гайдеггера з погляду марксизму і пропагувати ідеї історичного матеріалізму як більш всеосяжне підґрунтя для розуміння людського існування і соціальних змін. Проте у результаті суттєвих змін в інтелектуальному дискурсі континентального Китаю на початку 1980-х років відбувся відхід від ідеологічного підходу до західної філософії в цілому, що призвело й до введення ідей Гайдеггера в працях китайських філософів-марксистів (Є Сюшань, Юй Сюаньмен, Сун Цзулян, Ту Ченлінь, Сунь Чжоусін, Чень Цзяїн, Чжан Жулунь, Цзінь Сіпін, Лю Юнфу). В результаті сформувались кілька напрямків розвитку вивчення філософії Гайдеггера в континентальному Китаї – це джерела формування та фундаментальні положення його онтології, проблема відчуження, питання про істину, підходи до східної філософії, міркування про мову, поезію, техніку. Далі в статті проаналізована інтерпретація китайськими філософами-марксистами основних ідей Гайдеггера в їхніх комплексних і систематичних дослідженнях (Юй Хун, Лі Цзюнь, Лю Сюґуан, Чжан Сяньґень, Чжан Хун, Фань Юйґан, Хуан Ціхун, Ван Чаншу, Хуан Юйшен, Ху Цзисінь, Ке Сяоґан, Чжао Вейґо, Лю Чао, Пен Фучунь, Лю Цзінлу, Лі Веньтан, Чжоу Міньфен, Хань Чао, Сунь Ґуаньчень, Лі Чжанїн). Наголошено на тому, що деякі китайські філософи-марксисти порівнюють гайдеггеріанську та марксистську думки в пошуках спільних рис і відмінностей між двома філософськими традиціями (Чжан Веньсі). Визначено внесок китайських філософів-марксистів у порівняльний аналіз китайської домодерної філософії (передусім, даосизму) та ідей М. Гайдеггера (Чжан Сянлун, На Вей, Чжун Хуа, Хань Чао, Хао Веньцзє, Фу Сунсюе). Автор визначає, що методологія досліджень фундаментальної онтології Гайдеггера у працях китайських філософів-марксистів формується переважно у парадигмі західних підходів або навіть ідей самого Гайдеггера та з використанням концептів домодерної китайської філософії.
В статті досліджено основні аспекти китаїзованого феноменологічного марксизму, що сформувався в р... more В статті досліджено основні аспекти китаїзованого феноменологічного марксизму, що сформувався в результаті рецепції китайськими вченими ідей одного з найважливіших напрямів західної філософії ХХ ст. Проаналізовано феноменологічний метод виходу за межі бінарної опозиції традиційній філософії в контексті визначення сучасного смислу китаїзованого марксизму (Чжан Сянлун, Ду Сяочжень, Хуан Їнцюань, Лі Хуйбінь, Ні Лянкан, Ло Кетін, Ден Сяоман, Чжан Їбін, Хань Цінсян, Цзоу Шипен, У Мен, Ма Їнхуей). Особлива увага автором приділена використанню феноменологічної критики задля подолання наївності натуралізму в китаїзованому марксизмі (Лі Пен). Показано порівняльний аналіз історичного матеріалізму К. Маркса і генетичної феноменології Е. Гуссерля у працях китайських філософів-марксистів (Чжан Їбін, Ден Сяоман, Пань Цзяньтунь, Ян Ґен). Визначено важливий напрямок у пошуках теоретичного синтезу китаїзованого марксизму з окремими західними філософськими концептами – це поєднання розумного перетворення світу К. Маркса і «життєвого світу» Е. Гуссерля (Ден Сяоман, Ван Дефен, Юй Уцзінь, Янь Менвей, Ден Боцзюнь, Тань Пейвень). Також вказано на трансформацію естетичної проблематики в китаїзованому феноменологічному марксизмі (Ден Сяоман). У статті визначені деякі результати та тенденції розвитку китаїзованого феноменологічного марксизму, в якому виділено п’ять аспектів: 1) сучасний діалог між феноменологією і марксизмом; 2) порівняльне вивчення ідей К. Маркса і М. Гайдеггера; 3) внутрішній зв’язок ідей К. Маркса та Е. Гуссерля, а також можливість їхньої інтеграції; 4) Франкфуртська школа і феноменологія; 5) новітні тенденції у вивченні марксизму і феноменології. Відзначено, що ідеї феноменологічного марксизму були не тільки досить повно осмислені китайськими філософами-марксистами, а й інкорпоровані в китаїзований марксизм. Серед багатьох китайських філософів-маркистів домінує думка, що феноменологічний підхід може бути переорієнтований таким чином, щоб він відійшов від філософських рамок апріорного ідеалізму Е. Гуссерля та розвивався в матеріалістичному напрямку, доповнюючи певним чином матеріалістичну діалектику.
Поява праць С. Жижека китайською мовою збагатила наукову спільноту Китаю новим розумінням вивченн... more Поява праць С. Жижека китайською мовою збагатила наукову спільноту Китаю новим розумінням вивчення західного марксизму, хоча не всі китайські вчені вважають його «справжнім» марксистом. При цьому дослідження філософії С. Жижека в Китаї, як і раніше, перебувають у зародковому стані й здебільшого зосереджені на концепції ідеології. Таке становище багато в чому пояснюється складністю для сприйняття китайськими вченими лаканівського психоаналізу, що призводить і до деякої двозначності в аналізі внутрішніх логічних зв’язків між концепціями Ж. Лакана і С. Жижека, а також ключових понять теорії С. Жижека. Проте ці дослідження стають дедалі більш системними й здебільшого зосереджені на питаннях ідеології, психоаналізу, політології та філософії. Можна виокремити кілька підходів китайських науковців до вивчення філософії С. Жижека: 1) текстуальне прочитання, що передбачає перекладацьку та коментаторську роботу з акцентом на визначенні понять і поясненні інтерпретацій; 2) герменевтичний підхід, що фокусується на конкретному змісті теорії С. Жижека (поняття, характеристики, визначення, порівняльний аналіз із працями інших філософів); 3) теоретична характеристика, що зосереджена на визначенні джерел і взаємовідносин філософії С. Жижека з ідеями Г. Гегеля, К. Маркса, Ж. Лакана. Загалом праці С. Жижека в Китаї сприймаються двоїсто – від захоплення («блискучий інтерпретатор лаканівської психоаналітичної теорії», «постмарксистський теоретик») до глибокого скептицизму та навіть ворожості, що насамперед спричинено вкрай своєрідним трактуванням марксизму словенським філософом, а також його дискусійними висловлюваннями щодо китайської історії та традицій.
В статті розглянута історія та сучасний стан вивчення китайськими вченими ідей Франкфуртської шко... more В статті розглянута історія та сучасний стан вивчення китайськими вченими ідей Франкфуртської школи на прикладах найхарактерніших наукових статей і монографій. Показано формування досліджень Франкфуртської школи в Китаї (1970-ті рр. – початок XXI ст.), теоретичні положення якої китайські вчені використовували не тільки як критичну теорію сучасного суспільства, а й для подальшого розвитку теорії китаїзованого марксизму. Відзначено, що на початку XXI ст. зріс інтерес китайських філософів до Франкфуртської школи, що можна побачити у відповідних історіях та оглядах західного марксизму (Юй Уцзінь, Чень, Сюемін, Ї Цзюньцін, Чжан Їбін, Чжоу Суймін, та ін.). До того ж проаналізовані більш вузько спрямовані праці, в яких досліджуються ті чи інші концепції цього напряму марксистської думки (Ван Фенцай, Фу Юнцзюнь, Ван Сяошен, Є Сяолу, Чень Шибу). Значну увагу приділено визначенню інтерпретацій китайських вчених концепцій провідних представників Франкфуртської школи – «Діалектика Просвітництва» та «Критична теорія» М. Горкгаймера (Чень Бейцзє, Бао Ґуйцінь, Бао Ґосян, Ху Сюймін, Чень Сюемін, Ян Хайфен, У Юцзюнь, Ван Фенцай, Фан Цзінган, Хуан Сяохань); «індустрія культури» та ідея про нетотожність Т. Адорно (Сє Юнкан, Чжао Юн, Коу Яо, Чжан Веньсі, Ван Фушен); соціально-критична теорія та теорія відчуження Г. Маркузе (Ши Веньсюе, Цзян Чжунму, Чжу Чуньянь, Ван Шоучан, Оу Літун, Чень Сюемін, Вей Хунцзюань); теорія соціальної критики, теорія відчуження і теорія особистості Е. Фромма (Тянь Сіньюань, Чень Айхуа, Сунь Чже, Лі Сінь, Хань Веньянь, Лю Лідань, Сє Хуей); теорія взаємодії Ю. Габермаса (Чень Сюемін, Хуан Чжифан, Бай Юнсюе, Сюй Ліцзюань, Хань Мяо). Доведено, що найбільша увага в працях китайських філософів приділяється критиці Франкфуртською школою поп-культури, ідеології, інструментальної раціональності, а також проблемам науки й технологій, відчуження, естетики, психоаналізу тощо. Здійснено огляд напрямів досліджень Франкфуртської школи в Китаї – гуманітарні питання (Чень Чженьмін, Цзінь Юй, Жун Цзянь, Лі Чжуншан, Чжан Фен’ян, Чень Чженьмін), соціально-критична теорія (Сюй Чунвень, Чень Чженьмін, Лі Чаоцзун, Чжан Їбін, Ху Дапін, Чжао Мінь, Юе Хайюнь, Чень Їсінь, Цао Вейдун, Ян Хайфен, Фен Цзиї, Сі Ґе), критика культури (Чень Чженьмін, Ду Цзюнь, Цзі Цзін’янь), розуміння сучасності (Фен Цзиї, Сі Ґе).
У статті розглянуті історія та сучасний стан вивчення китайськими вченими ідей угорського філософ... more У статті розглянуті історія та сучасний стан вивчення китайськими вченими ідей угорського філософа-марксиста Дьйордя Лукача на прикладах найхарактерніших наукових статей і монографій. Відзначено, що китайські дослідники філософії Д. Лукача пройшли складний шлях – від перекладу окремих есе до масштабного перекладу і вивчення його фундаментальних праць, від політичної критики партійності до практичної і теоретичної інтерпретації його ідей. Насамперед показано, що в 1950-ті– 1990-ті рр. філософія Д. Лукача була втягнута в політичні дискусії в КНР, а китайські дослідження угорського марксиста по суті повторювали радянську критику. Наприкінці 1970-х–1980-х рр. активізувались дискусії серед китайських філософів щодо ідейної приналежності Д. Лукача (Сюй Чунвень, Ду Чжанчжи, Чжан Їсін, Сунь Бокуй). Головна увага в роботі зосереджена на основних напрямах вивчення філософії Д. Лукача в роботах китайських філософів у 1990-ті–2000-ті рр., які стосуються теорії уречевлення (Сюй Чунвень, Чжан Сіпін, Сунь Цюаньшеном, Ню Хунмей, Є Яньцзюня, Лян Хуея, Лі Цинцзюнь, Лян Хуей, Ху Сюймін, Хань Цюхун, Ду Чжанчжи), ідеї тотальності (Сюй Чунвень, Ян Ушуань, Чжан Канчжи, Ду Чжанчжи, Цзян Бінь), класової свідомості (Чжан Їбін, Ло Силян), ортодоксального марксизму (Ю Хао, Лі Жун), праці «Історія та класова свідомість» (Ду Чжанчжи, Сунь Бокуй, Гу Їси, Чжан Лян, Чжан Качжи, Гао Мінь), порівняльного аналізу (Пан Їпін, Хань Лісінь, Ло Силян). Насамкінець у статті дається характеристика та оцінка вивчення філософії Д. Лукача в Китаї. Показано, що китайські наукові дослідження Д. Лукача стали більш спеціалізованими та сконцентрованими на конкретних проблемах, поступово відбувся відхід від традиційного уявлення про Д. Лукача як про суто марксистського філософа. При цьому відзначено, що до сьогодні китайські філософи суттєво відстають від своїх західних колег у питанні вивчення ідей Д. Лукача й це насамперед стосується необхідного розмаїття теоретичних і методологічних підходів.
В роботі розглянута рецепція політичної філософії італійського марксиста Антоніо Ґрамші китайськи... more В роботі розглянута рецепція політичної філософії італійського марксиста Антоніо Ґрамші китайськими вченими. Показано, що протягом 1950-і – 1990-і рр. відбувалося формування сприйняття філософії А. Ґрамші в Китаї в контексті вивчення західного марксизму. Відзначено, що в другій половині 1980-х та в 1990-х рр. китайські філософи розпочали більш глибоке вивчення західного марксизму загалом і до теоретичної спадщини А. Ґрамші зокрема, й почалося формування ґрамшіанських досліджень у Китаї. В центрі уваги яких опинилася практична філософія італійського марксиста, а його концепції громадянського суспільства, культурної гегемонії та інші ідеї стали предметом обговорення в галузі філософії, політології, літературознавства, партійного будівництва та ін. Показано, що перший серйозний внесок у критичне вивчення спадщини італійського філософа було зроблено Сюй Чунвенєм, а завдяки роботам Юй Уцзіня в широкий оборот серед китайських марксистських філософів були введені такі ґрамшіанські терміни, як «культурна гегемонія», «громадянське суспільство» та «органічний інтелектуал». Визначені суттєві зміни у вивченні філософії А. Ґрамші у Китаї, які відбулися на початку XXI ст., що було, насамперед, обумовлено появою нових перекладів китайською мовою праць італійського філософа. Також в цей час сформувалися й головні напрямки ґрамшіанських досліджень в Китаї – проблема ідейної приналежності А. Ґрамші (Пань Сіхуа, Бао Ї, Хе Пін, Ван Фенцай), теорія гегемонії (Тянь Шиган, Чжань Цзян, Пен Гуйбін, Сунь Цзін, Лян Шуфа, Чжоу Фань, Ху Айлін, Ян Хайфен, Кан Сяогуан, Лю Шилінь, Ван Цзінь, Хе Лей, Чжоу Сінцзе, Пань Сіхуа, Сунь Мінь, Є Хуейчжень), теорія громадянського суспільства (Лі Дяньлай, Ян Пін, Ян Женьчжун, Шань Тіпін), теорія інтелектуалів (Ян Хайфен, Ґо Мейні, Ху Айлін, Пань Сіхуа, Юй Їфань). Підкреслено, що теорія гегемонії А. Ґрамші у поєднанні з ідеями структуралізму, постструктуралізму, орієнталізму, фемінізму та інших напрямів думки вплинула на формування теорії літератури в Китаї. Вивчені різнобічні роботи у різних наукових дисциплінах, які представляють сучасні ґрамшіанські дослідження в Китаї.
У статті досліджена оновлена офіційна ідеологія КПК у формі «Ідеї Сі Цзіньпіна про соціалізм з ки... more У статті досліджена оновлена офіційна ідеологія КПК у формі «Ідеї Сі Цзіньпіна про соціалізм з китайською специфікою в нову епоху». На основі аналізу офіційних документів КПК проаналізовано формування ідей Сі Цзіньпіна, а також їх теоретичний зміст та практичне значення. Відзначено, що поява ідей Сі Цзіньпіна була викликана необхідністю нового ідеологічного консенсусу для подолання кризових явищ у КПК та соціально-економічному розвитку КНР. Детально проаналізована центральна концепція оновленої ідеології «китайська мрія», такі її складники, як відродження китайської нації, соціалістична духовна цивілізація, спільнота єдиної долі людства та геоекономічна ініціатива «Один пояс, один шлях». Відзначено, що «китайська мрія» спрямована на консолідацію китайського суспільства, на вираження ідеалів та цінностей усередині Китаю, на відновлення статусу Китаю як світового лідера. Показано, що ідеї Сі Цзіньпіна відродили у Китаї маоїзм на теоретичному та практичному рівнях шляхом посилення ролі ідеології у партійному керівництві та управлінні державою. Це було викликано необхідністю подальшої адаптації соціалізму з китайською специфікою до нових соціально-економічних та міжнародних умов, що в результаті призвело до повернення пріоритету політики над економікою та відновлення втрачених раніше позицій офіційної ідеології КПК у стилі Мао Цзедуна, але у разі збереження використання ідей домодерного Китаю, відроджених та трансформованих у новому політичному контексті. Розкриті основні положення «чотирьох усебічних підходів» як нового ідеологічного консенсусу КПК – усебічне будівництво сучасної соціалістичної держави, всебічне поглиблення реформ, всебічне управління країною відповідно до закону, всебічне дотримання суворої партійної дисципліни. Загалом «китайська мрія» та «чотири всебічні підходи», подібно до «потрійного представництва», «концепції наукового розвитку», «соціалістичного гармонійного суспільства», висловлюють поглиблення економічних реформ у поєднанні з консервативним політичним авторитаризмом. Отже, нова редакція офіційної ідеології у вигляді «ідеї Сі Цзіньпіна» спрямована на досягнення вищої якості та більш ефективного, справедливого та сталого розвитку; на поліпшення та розвиток соціалізму з китайською специфікою; на модернізацію системи державного управління; на більш систематичне, цілісне та узгоджене проведення реформ.
Стаття присвячена оцінці динаміки двостороннього співробітництва у сфері науки й освіти між Украї... more Стаття присвячена оцінці динаміки двостороннього співробітництва у сфері науки й освіти між Україною та КНР за останні п’ять років на основі показників співпраці, як-от спільні дослідницькі теми, договори та меморандуми, обмін студентами. Дослідження ґрунтується на первинних та вторинних джерелах інформації, зокрема відповідях міністерств та відомств України на офіційні запити щодо наукової та освітньої співпраці з відповідними установами КНР, результатах експертного інтерв’ю з ректорами українських університетів, даних Державної служби статистики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства освіти КНР, національних академій наук, а також звітах міжнародних організацій та наукових публікацій. У роботі використано загальнонаукові та якісні методи дослідження. У статті систематизовано нормативно-правові акти науково-технічного та освітнього співробітництва, а також подано хронологію і результати роботи підкомісій з питань науково-технічного співробітництва, співпраці в космічній галузі, у галузі медицини, у сфері освіти. Проаналізовано ключові показники наукової співпраці національних академій наук України з китайськими партнерами: кількість договорів, науково-дослідницькі напрями й теми, публікації. Згідно з аналізом показників, значна частка угод щодо реалізації спільних українсько-китайських високотехнологічних проєктів припадає на науково-дослідні інститути НАН України. На основі офіційних даних, отриманих від державних органів влади України на відповідні запити, проведено аналіз розподілу студентів – громадян КНР відповідно до територіального розташування, університетів і спеціальностей; визначені університети й спеціальності, які мають найбільший попит у китайських абітурієнтів та / або студентів. До закладів вищої освіти Києва, Миколаєва, Харкова та Одеси вступили 88 % студентів – громадян КНР, які віддали перевагу таким спеціальностям, як філологія, суднобудування, менеджмент, музичне мистецтво, середня освіта. У статті представлені результати “польового” дослідження – інтерв’ю з ректорами та проректорами українських університетів. Серед пріоритетних напрямів двосторонньої співпраці між закладами освіти такі: спільні освітні програми, спільні дослідження, дистанційні підготовчі курси, спеціалізовані освітньо-професійні програми, пов’язані з дослідженням Китаю, інформаційно-освітні центри в Китаї. Дослідження виконувалося на базі Інституту сходознавства А. Ю. Кримського НАН України та Інституту досліджень сучасного Китаю імені Б. Курца (ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”).
У роботі проаналізовано історію та сучасний стан вивчення філософії Славоя Жижека в Китаї, що зде... more У роботі проаналізовано історію та сучасний стан вивчення філософії Славоя Жижека в Китаї, що здебільшого стосується його концепції ідеології, критики популярної культури та сучасного глобалізованого капіталізму. Показано, що початок наукових досліджень філософії С. Жижека в Китаї наприкінці 1990-х – на початку 2000-х рр. був пов’язаний із науковими семінарами й першими перекладами китайською мовою праць словенського мислителя (Ван Фенчжень, Цзі Ґуанмао). Зазначено, що на сучасному етапі китайські вчені зосереджені на таких питаннях у вивченні праць С. Жижека: концепція ідеології; вплив ідей Г. Гегеля, К. Маркса, Ж. Лакана; літературно-мистецька теорія та естетична думка; критика сучасно- го капіталізму, науки та суспільства. Проаналізовано порівняльні дослідження задля визна- чення ідейних витоків концепції ідеології С. Жижека (Чжан Їбін, Чжан Сюцінь, Лю Шихен, Тан Чжендун, Ся Їн, Хань Чженьцзян, Мо Лей, Ван Юе, Кун Мін’ань, Тань Юн). Вивчення впливу пізньої лаканівської психоаналітичної теорії на формування філософії С. Жижека є важливим напрямом у працях Ваня Шухуея, Мена Сяньлі, Цуя Цзаньмея, Юаня Сяоюня. Показано аналіз формування жижеківської концепції суб’єкта з позицій психоаналізу в роботах Мо Лея, Ханя Чженьцзяна, Лю Сіньтіна, Куна Мін’аня, Ши Ліюаня. Окрему увагу приділено вивченню психоаналітичної літературно-мистецької теорії та естетичної думки С. Жижека у працях Юй Ці, Ченя Ціцзі, Ченя Сіхе, Ваня Чуаньфи, Лю Сіньтіна, Ху Цзіхуа, Ханя Чженьцзяна, Суня Бая, Яна Ханьсюя, Цена Шена, Наня Є. Визначено підходи до критики С. Жижеком сучасного капіталізму, науки та суспільства в роботах Чжана Ліцзюня, Чжана Цзяня, Юй Ці, Суня Лянцзє, Лю Мінміна, Ся Їньпіна, Сіня Хайфена, Лу Юйфена, Лю Юньшаня. Підкреслено, що, на думку багатьох китайських учених, філософія С. Жижека має велике теоретичне і практичне значення для розуміння сучасної соціальної реальності та переосмислення ідеологічної теорії.
У статті розглянуто історію та сучасний стан вивчення китайськими вченими ідей Франкфуртської шк... more У статті розглянуто історію та сучасний стан вивчення китайськими вченими ідей Франкфуртської школи на прикладах найхарактерніших наукових статей і монографій. Показано формування досліджень Франкфуртської школи в Китаї (1970-ті рр. – початок XXI ст.), теоретичні положення якої китайські вчені використовували не тільки як критичну теорію сучасного суспільства, а й для подальшого розвитку теорії китаїзованого марксизму. Зазначено, що на початку XXI ст. зріс інтерес китайських філософів до Франкфуртської школи, що можна побачити у відповідних історіях та оглядах західного марксизму (Юй Уцзінь, Чень, Сюемін, Ї Цзюньцін, Чжан Їбін, Чжоу Суймін та інші автори). До того ж проаналізовано більш вузькоспрямовані праці, у яких досліджуються ті чи інші концепції цього напряму марксистської думки (Ван Фенцай, Фу Юнцзюнь, Ван Сяошен, Є Сяолу, Чень Шибу). Значну увагу приділено визначенню інтерпретацій китайськими вченими концепцій провідних представників Франкфуртської школи: «Діалектики Просвітництва» та «Критичної теорії» М. Горкгаймера (Чень Бейцзє, Бао Ґуйцінь, Бао Ґосян, Ху Сюймін, Чень Сюемін, Ян Хайфен, У Юцзюнь, Ван Фенцай, Фан Цзінган, Хуан Сяохань); «індустрії культури» та ідеї про нетотожність Т. Адорно (Сє Юнкан, Чжао Юн, Коу Яо, Чжан Веньсі, Ван Фушен); соціально-критичної теорії та теорії відчуженняГ. Маркузе (Ши Веньсюе, Цзян Чжунму, Чжу Чуньянь, Ван Шоучан, Оу Літун, Чень Сюемін, Вей Хунцзюань); теорії соціальної критики, теорії відчуження та теорії особистості Е. Фромма(Тянь Сіньюань, Чень Айхуа, Сунь Чже, Лі Сінь, Хань Веньянь, Лю Лідань, Сє Хуей); теорії взаємодії Ю. Габермаса (Чень Сюемін, Хуан Чжифан, Бай Юнсюе, Сюй Ліцзюань, Хань Мяо). Доведено, що найбільша увага у працях китайських філософів при-діляється критиці Франкфуртською школою попкультури, ідеології, інструментальної раціональності, а також проблемам науки й технологій, відчуження, естетики, психоаналізу тощо. Здійснено огляд напрямів досліджень Франкфуртської школи в Китаї, зокрема: гуманітарних питань (Чень Чженьмін, Цзінь Юй, Жун Цзянь, Лі Чжун-шан, Чжан Фен’ян, Чень Чженьмін), соціально-критичної теорії (Сюй Чунвень, Чень Чженьмін, Лі Чаоцзун, Чжан Їбін, Ху Дапін, Чжао Мінь, Юе Хайюнь, Чень Їсінь, Цао Вейдун, Ян Хайфен, Фен Цзиї, Сі Ґе), критики культури (Чень Чженьмін, Ду Цзюнь, Цзі Цзін’янь), розуміння сучасності (Фен Цзиї, Сі Ґе).
У статті розглянуті історія та сучасний стан вивчення китайськими вченими ідей угорського філософ... more У статті розглянуті історія та сучасний стан вивчення китайськими вченими ідей угорського філософа-марксиста Дьйордя Лукача на прикладах найхарактерніших наукових статей і монографій. Відзначено, що китайські дослідники філософії Д. Лукача пройшли складний шлях – від перекладу окремих есе до масштабного перекладу і вивчення його фундаментальних праць, від політичної критики партійності до практичної і теоретичної інтерпретації його ідей. Насамперед показано, що в 1950-ті– 1990-ті рр. філософія Д. Лукача була втягнута в політичні дискусії в КНР, а китайські дослідження угорського марксиста по суті повторювали радянську критику. Наприкінці 1970-х–1980-х рр. активізувались дискусії серед китайських філософів щодо ідейної приналежності Д. Лукача (Сюй Чунвень, Ду Чжанчжи, Чжан Їсін, Сунь Бокуй). Головна увага в роботі зосереджена на основних напрямах вивчення філософії Д. Лукача в роботах китайських філософів у 1990-ті–2000-ті рр., які стосуються теорії уречевлення (Сюй Чунвень, Чжан Сіпін, Сунь Цюаньшеном, Ню Хунмей, Є Яньцзюня, Лян Хуея, Лі Цинцзюнь, Лян Хуей, Ху Сюймін, Хань Цюхун, Ду Чжанчжи), ідеї тотальності (Сюй Чунвень, Ян Ушуань, Чжан Канчжи, Ду Чжанчжи, Цзян Бінь), класової свідомості (Чжан Їбін, Ло Силян), ортодоксального марксизму (Ю Хао, Лі Жун), праці «Історія та класова свідомість» (Ду Чжанчжи, Сунь Бокуй, Гу Їси, Чжан Лян, Чжан Качжи, Гао Мінь), порівняльного аналізу (Пан Їпін, Хань Лісінь, Ло Силян). Насамкінець у статті дається характеристика та оцінка вивчення філософії Д. Лукача в Китаї. Показано, що китайські наукові дослідження Д. Лукача стали більш спеціалізованими та сконцентрованими на конкретних проблемах, поступово відбувся відхід від традиційного уявлення про Д. Лукача як про суто марксистського філософа. При цьому відзначено, що до сьогодні китайські філософи суттєво відстають від своїх західних колег у питанні вивчення ідей Д. Лукача й це насамперед стосується необхідного розмаїття теоретичних і методологічних підходів.
У роботі розглянута рецепція політичної філософії італійського марксиста Антоніо Ґрамші к... more У роботі розглянута рецепція політичної філософії італійського марксиста Антоніо Ґрамші китайськими вченими. Показано, що протягом 1950-х – 1990-х рр. відбувалося формування сприйняття філософії А. Ґрамші в Китаї в контексті вивчення західного марксизму. Зазначено, що в другій половині 1980-х та в 1990-х рр. китайські філософи розпочали більш глибоке вивчення західного марксизму загалом і теоретичної спадщини А. Ґрамші зокрема й почалося формування ґрамшіанських досліджень у Китаї, у центрі уваги яких опинилася практична філософія італійського марксиста, а його концепції громадянського суспільства, культурної гегемонії та інші ідеї стали предметом обговорення в галузі філософії, політології, літературознавства, партійного будівництва тощо. Показано, що перший серйозний внесок у критичне вивчення спадщини італійського філософа було зроблено Сюй Чунвенем, а завдяки роботам Юй Уцзіня в широкий обіг серед китайських марксистських філософів були введені такі ґрамшіанські терміни, як “культурна гегемонія”, “громадянське суспільство” та “органічний інтелектуал”. Визначено суттєві зміни у вивченні філософії А. Ґрамші в Китаї, які відбулися на початку XXI ст., що було насамперед обумовлено появою нових перекладів китайською мовою праць італійського філософа. Також у цей час сформувалися й головні напрямки ґрамшіанських досліджень у Китаї: проблема ідейної належності А. Ґрамші (Пань Сіхуа, Бао Ї, Хе Пін, Ван Фенцай), теорія гегемонії (Тянь Ши-ган, Чжань Цзян, Пен Гуйбін, Сунь Цзін, Лян Шуфа, Чжоу Фань, Ху Айлін, Ян Хайфен, Кан Сяогуан, Лю Шилінь, Ван Цзінь, Хе Лей, Чжоу Сінцзе, Пань Сіхуа, Сунь Мінь, Є Хуей-чжень), теорія громадянського суспільства (Лі Дяньлай, Ян Пін, Ян Женьчжун, Шань Ті-пін), теорія інтелектуалів (Ян Хайфен, Ґо Мейні, Ху Айлін, Пань Сіхуа, Юй Їфань). Під-креслено, що теорія гегемонії А. Ґрамші в поєднанні з ідеями структуралізму, постструктуралізму, орієнталізму, фемінізму та інших напрямів думки вплинула на формування теорії літератури в Китаї. Вивчено різнобічні роботи в різних наукових дисциплінах, які представляють сучасні ґрамшіанські дослідження в Китаї.
Uploads
Books by Viktor Kiktenko
реконструкції й аналізу історії розвитку українського китаєзнавства від
зародження дотепер як частини загального процесу розвитку китаєзнавства у Східній Європі. У праці визначено походження, закономірності та напрямки розвитку українського китаєзнавства шляхом створення відповідної біобібліографії та визначення інституційних процесів. Детально проаналізовано основні напрямки розвитку цієї галузі знань, що пов’язано із вивченням внеску українських вчених у дослідження історії, філософії, культури, мови, літератури, соціально-економічного та політичного розвитку Китаю. Особливу увагу приділено встановленню відповідних ліній наступності в українському китаєзнавстві. Для реконструкції історії українського китаєзнавства були використані невідомі та маловідомі архівні матеріали та наукові публікації українських вчених, присвячені Китаю. Для китаєзнавців, істориків, дипломатів, студентів та широкого кола читачів.
положення історичної динаміки та соціокультурних чинників розвитку
китайської науки в соціальній епістемології «школи Джозефа Нідема» як боротьби проти європоцентристського підходу. Встановлено ключові положення соціології знання в історико-культурній реконструкції «школи Джозефа Нідема» щодо визначення теоретичних положень традиційної китайської науки. Проаналізовано теоретичні основи та результати реконструкції природознавства і його соціальних основ у роботах «школи Джозефа Нідема». Показано подолання
методології наукового пізнання Дж. Нідема в нових моделях реконструкції китайської науки й цивілізації (Д. Бодде, Н. Сівін, Дж. Ллойд, Б. Ельман, Т. Хафф, Дж. Хобсон і Цянь Веньюань). Дослідження китайської науки й цивілізації, здійснені «школою Джозефа Нідема» та її опонентами, представлені не тільки як факт історії філософії, а й як теоретичне знання, єдина система, потужний напрям інтелектуального життя другої половини XX ст. Для китаєзнавців, філософів, істориків науки, студентів та широкого кола читачів.
Издание рассчитано как на специалистов (философов, востоковедов, исто- риков науки), так и на широкий круг читателей, интересующихся проблемами
философии, науки и культуры.
Papers by Viktor Kiktenko
реконструкції й аналізу історії розвитку українського китаєзнавства від
зародження дотепер як частини загального процесу розвитку китаєзнавства у Східній Європі. У праці визначено походження, закономірності та напрямки розвитку українського китаєзнавства шляхом створення відповідної біобібліографії та визначення інституційних процесів. Детально проаналізовано основні напрямки розвитку цієї галузі знань, що пов’язано із вивченням внеску українських вчених у дослідження історії, філософії, культури, мови, літератури, соціально-економічного та політичного розвитку Китаю. Особливу увагу приділено встановленню відповідних ліній наступності в українському китаєзнавстві. Для реконструкції історії українського китаєзнавства були використані невідомі та маловідомі архівні матеріали та наукові публікації українських вчених, присвячені Китаю. Для китаєзнавців, істориків, дипломатів, студентів та широкого кола читачів.
положення історичної динаміки та соціокультурних чинників розвитку
китайської науки в соціальній епістемології «школи Джозефа Нідема» як боротьби проти європоцентристського підходу. Встановлено ключові положення соціології знання в історико-культурній реконструкції «школи Джозефа Нідема» щодо визначення теоретичних положень традиційної китайської науки. Проаналізовано теоретичні основи та результати реконструкції природознавства і його соціальних основ у роботах «школи Джозефа Нідема». Показано подолання
методології наукового пізнання Дж. Нідема в нових моделях реконструкції китайської науки й цивілізації (Д. Бодде, Н. Сівін, Дж. Ллойд, Б. Ельман, Т. Хафф, Дж. Хобсон і Цянь Веньюань). Дослідження китайської науки й цивілізації, здійснені «школою Джозефа Нідема» та її опонентами, представлені не тільки як факт історії філософії, а й як теоретичне знання, єдина система, потужний напрям інтелектуального життя другої половини XX ст. Для китаєзнавців, філософів, істориків науки, студентів та широкого кола читачів.
Издание рассчитано как на специалистов (философов, востоковедов, исто- риков науки), так и на широкий круг читателей, интересующихся проблемами
философии, науки и культуры.
Дослідження виконувалося на базі Інституту сходознавства А. Ю. Кримського НАН України та Інституту досліджень сучасного Китаю імені Б. Курца (ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”).