This volume is a collaboration of Greek and Ukrainian scholars and it is the second volume in the... more This volume is a collaboration of Greek and Ukrainian scholars and it is the second volume in the series of the Black Sea Working Papers. All the chapters of the book were presented in the First Conference of the Black Sea Project, “The Economic and Social Development of the Port-Cities of the Northern Black Sea Coast, Late 18th – Beginning of the 20th century” that took place in Odessa during 22–27 September 2013, and was organized by the Ionian University and the Hellenic Research Foundation in collaboration with Hellenic Foundation for Culture, Odesa Branch and the State Archives of Odesa Region.
The history of the Black Sea in this volume is explored in a interdisciplinary way by combining economic and social history with political and cultural history, history of institutions, demography, economic geography, land, river and sea transport. We focus on the port-cities of the Black Sea region that emerged as grain export gateways and were linked to the expanding European metropoles during the period of the industrial revolution. Despite its importance, the Black Sea region is barely included in the discourse of the economic and social history as neither its qualitative or quantitative history is really known to the wider or specialist public of the West. It is the intention of the studies of the Black Sea history series to highlight its importance and find its place in global history.
Книжка розповість про роки становлення в Україні «радянського проекту» – від 1917 до початку Друг... more Книжка розповість про роки становлення в Україні «радянського проекту» – від 1917 до початку Другої світової війни, історичні причини того, чому комунізм та націонал-комунізм отримав так багато прихильників в Україні на початку ХХ століття, а особливо у 1917–1921 роках.
У довідковому виданні висвітлюються основні віхи діяльності Інституту історії України НАН України... more У довідковому виданні висвітлюються основні віхи діяльності Інституту історії України НАН України. Зокрема, подаються здобутки його наукових підрозділів, нариси про директорів інституту та членів Академії наук, довідки про співробітників. Окремо наводиться бібліографія основних праць співробітників інституту. Видання підготовлене до 70-річчя створення Інституту історії України.
У монографії вперше в історіографії досліджується історія створення та діяльності однієї з провід... more У монографії вперше в історіографії досліджується історія створення та діяльності однієї з провідних інституцій Історичних установ акад. М. С. Грушевського у ВУАН. Особлива увага звертається на процес формування київської історичної школи М. С. Грушевського. Також реконструйовані життєписи науковців, які працювали на Науково-дослідній кафедрі історії України, і долі яких в переважній більшості були трагічними.
Для істориків, етнологів, бібліографів та всіх тих, кого цікавить історія розвитку вітчизняної науки і культури.
The author's twenty-year experience in illustrating the multi-volume historical publishing projec... more The author's twenty-year experience in illustrating the multi-volume historical publishing project "Encyclopedia of History of Ukraine", which is coordinated by the Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine and the "Naukova Dumka" publishing house, is highlighted. The initial stage of the work at the threshold of the millennium and its features are described in detail. The author's focus is on the process of identifying various types of illustrative materials in archives, museums and libraries and related diffi culties; creation of a database of illustrations; cooperation of the illustrator with the publishing house. Methodological problems that arose during the illustration (in particular, related to the publication of visual sources and verifi cation of visual sources) are analyzed. The author emphasizes that the work of an illustrator of a historical encyclopedia, although it looks easy, is actually diffi cult, responsible and requires a number of professional, technical, and communication skills. Keywords Visual sources, Encyclopedia of History of Ukraine, illustration in encyclopedias, NASU Institute of History of Ukraine, "Naukova Dumka" publishing house, images in encyclopedias.
У статті авторка висвітлює двадцятирічний досвід своєї роботи з ілюстрування багатотомної “Енциклопедії історії України” (ЕІУ), що видає Інститут історії України НАН України та видавництво “Наукова думка”. Докладно описано початковий етап роботи, що припав на злам тисячоліть, звернено увагу на виявлення різних типів іконографічних матеріалів, що зберігаються в архівах, музеях та бібліотеках, а також особливості їх використання; створення бази даних ілюстрацій; співпрацю упорядниці ілюстративного ряду із видавництвом. Окреслено методологічні проблеми, що виникли під час ілюстрування, зокрема ті, що стосуються публікації візуальних джерел, та їх верифікації. Авторка наголошує, що робота, пов’язана з підбором ілюстрацій до енциклопедії, зокрема ЕІУ, є складною, відповідальною та потребує низки фахових, технічних і комунікативних навичок.
Досліджено обставини появи листа Михайла Грушевського до Сталіна від 30 травня 1934 р. Лист М. Гр... more Досліджено обставини появи листа Михайла Грушевського до Сталіна від 30 травня 1934 р. Лист М. Грушевського та супровідна записка Г. Ломова-Опокова до Л. Кагановича опубліковані за цифровою копією, розміщеною на електронному ресурсі «Документы советской эпохи».
Висвітлюється історія досить драматичного і багаторічного пошуку Наталією Полонською-Василенко мі... more Висвітлюється історія досить драматичного і багаторічного пошуку Наталією Полонською-Василенко місця для зберігання свого еміграційного архіву та кількарічний процес переміщення архіву з Українського Вільного Університету у Мюнхені до Архіву УВАН у США.
Метою дослідження є повнотекстова археографічна публікація першої частини діловодної документації... more Метою дослідження є повнотекстова археографічна публікація першої частини діловодної документації (протоколів засідань за 1924–1925 рр.) Комісії Києва і Правобережжя ВУАН (1924–1934). Дана установа була створе-на академіком М. Грушевським у складі Історично-філологічного відділу Всеукраїнської академії наук як одна із чотирьох комісій Асоціації історич-ного районознавства України. Її завданням було розгортання систематичних топографічних, археологічних, соціально-економічних, культурних та мистецтвознавчих києвознавчих досліджень. У протоколах, що збереглись в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, відображено процеси формування наукового києвозначого осередку, його дослідницьку, консультативну та видавничу діяльність. Методологіч-ною основою студії є усталені в Україні правила археографічної публікації, що обумовлюють наявність заголовків документів та археографічних легенд із зазначенням місця збереження й особливостей документів. Публікація супроводжується передмовою, археографічними коментарями та коментарями довідкового, в тому числі біографічного та бібліографічного характеру (останнім приділена особлива увага). Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу першої частини корпусу діловодної документації Комісії Києва і Правобережжя ВУАН. Протоколи Комісії раніше ніколи комплексно не публікувались, хоча певні документи дослідниками використовувались. Висновки. Діловодний архів Комісії Києва і Правобережжя ВУАН, що досить непогано зберігся, має значний джерелознавчий потенціал. Опубліковані протоколи засідань Комісії з достатньою повнотою відтворюють наукову та науково-організаційну діяльність установи у 1924–1925 рр. та дозволяють більш повно висвітлювати історію ВУАН. Важливими вони є також для історіографічних, біографічних, антропологічних, урбаністичних та києвознавчих студій, а також для розуміння взаємовідносини радянської влади та вчених.
The aim of the research is a full-text archaeographic publication of the first part of the record keeping (minutes of the meetings, 1924–1925) of the Commission of Kyiv and the Right Bank Ukraine, All-Ukrainian Academy of Sciences (1924–1934). Academician M. Hrushevsky established this institution at the Historical and Philological Department of the All-Ukrainian Academy of Sciences as one of the four commissions of the Association of Historical Regional Studies of Ukraine. Its task was to deploy systematic topographic, archaeological, socio-economic, cultural, and art studies of Kyiv region. The minutes of meetings preserved at the Institute of Manuscripts, V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, reflect the processes of formation of this Kyiv research center, its research work, consulting and publishing activities. The methodological basis of the study is the archaeographic publication rules established in Ukraine, which stipulate the presence of document titles and archaeographic legends indicating the place of preservation and features of documents. The publication is accompanied by foreword, archaeographic and reference comments, including biographic and bibliographic ones (the latter are given special attention). The scientific novelty lies in the introduction of the first part of the corpus of the record keeping of the academic Commission of Kyiv and the Right-bank Ukraine into scientific circulation. The Commission’s minutes had never been published before, although certain documents were used by researchers. Conclusions. The record-keeping archives of the Commission of Kyiv and the Right-bank Ukraine, All-Ukrainian Academy of Sciences, which are quite well preserved, have a significant source potential. The published minutes of the Commission’s meetings fully represent scientific and organizational activities of the institution in 1924–1925 and allow more detailed coverage of the All-Ukrainian Academy of Sciences history. They are also important for historiographical, biographical, anthropological, urban, and Kyiv studies as well as for the comprehension of the relationship between the Soviet power and scholars.
Abstract. The purpose of the research is to highlight the content model and a structure of the kn... more Abstract. The purpose of the research is to highlight the content model and a structure of the knowledge base of the universal source network resource Holodomor Digital Archives, created in 2020 on the basis of its prototypes in the early 2000s (Electronic Holodomor Archives, etc.). Particular attention is paid to the characteristics of the structure of the Archives and the features of its partially implemented documentary and visual segments. The research methodology is based on general scientific (analysis, typology, concretization) and concrete-historical (historicalchronological, periodization, historical-systemic, critique of sources) methods. The scientific novelty. The authors created a general structure of the Holodomor Digital Archives, which involves the wide array of diverse, multifaceted and significant sources (both textual and visual) on the basis of archival, museum and library collections, systematized them and began their publication on the resource. The pilot project Scattered and Unknown Holodomor Era Visual Documents: Kyiv Region launched in 2020 and aimed at uncovering of Holodomor era photos in museums of Kyiv region resulted in development of the research methods of museum collections for widening verified visual sources of the Holodomor era. Conclusions. The task of the Holodomor Digital Archives as a universal network thematic resource is the integration of all relevant sources. In addition to documentary and visual segments the authors provide the publication of the full-text bibliography, scientific and fiction literature, oral history sources, audio and video records, scanned images of archival documents located side-by-side with metagraphed texts, with relevant hyperlinks to other online resources. Thus, with the help of modern digital instruments of data organization, researchers will receive an extremely representative source base of documents and materials about the Holodomor in Ukraine.
У Києві добре відомий триповерховий будинок по вулиці Володимирській, 54. Стіни його світло-гірчи... more У Києві добре відомий триповерховий будинок по вулиці Володимирській, 54. Стіни його світло-гірчичних із білими вставками ампірних фасадів оформлені рустом і профільованими лиштвами. Оскільки з лютого 1919 р. будинок перебуває у власності Академії і в ньому розташовується Президія НАН України, між вікнами першого поверху на фасаді, що виходить на Володимирську, на пошану семи попередніх президентів Академії (В. Вернадського, О. Левицького, М. Василенка, В. Липського, Д. Заболотного, О. Богомольця та О. Палладіна) встановлено меморіальні дошки з білого мармуру з написом позолотою. Про історію будівлі, про те, хто саме і чому сто років тому ухвалив рішення передати її Академії, про те, як відбувався процес передачі, а також про непрості, часом драматичні, перші місяці Академії в цих стінах йдеться у пропонованій статті.
The article deals with the problem of denouncements and denunciators. Using the example of so cal... more The article deals with the problem of denouncements and denunciators. Using the example of so called «form cases» of famous historians Michailo and Oleksander Hrusheuski that remained in the Security Service of Ukraine archive, the author depicts the problem of denouncements among Ukrainian historians. These forms contain almost 500 denouncements from 1922 till 1932 which were written by 134 people. With the help of brief biography as well as published works of one of them (Kostjantyn Shteppa, 1896–1958) the author makes an attempt to find out motives which animated these denunciators.
This volume is a collaboration of Greek and Ukrainian scholars and it is the second volume in the... more This volume is a collaboration of Greek and Ukrainian scholars and it is the second volume in the series of the Black Sea Working Papers. All the chapters of the book were presented in the First Conference of the Black Sea Project, “The Economic and Social Development of the Port-Cities of the Northern Black Sea Coast, Late 18th – Beginning of the 20th century” that took place in Odessa during 22–27 September 2013, and was organized by the Ionian University and the Hellenic Research Foundation in collaboration with Hellenic Foundation for Culture, Odesa Branch and the State Archives of Odesa Region.
The history of the Black Sea in this volume is explored in a interdisciplinary way by combining economic and social history with political and cultural history, history of institutions, demography, economic geography, land, river and sea transport. We focus on the port-cities of the Black Sea region that emerged as grain export gateways and were linked to the expanding European metropoles during the period of the industrial revolution. Despite its importance, the Black Sea region is barely included in the discourse of the economic and social history as neither its qualitative or quantitative history is really known to the wider or specialist public of the West. It is the intention of the studies of the Black Sea history series to highlight its importance and find its place in global history.
Книжка розповість про роки становлення в Україні «радянського проекту» – від 1917 до початку Друг... more Книжка розповість про роки становлення в Україні «радянського проекту» – від 1917 до початку Другої світової війни, історичні причини того, чому комунізм та націонал-комунізм отримав так багато прихильників в Україні на початку ХХ століття, а особливо у 1917–1921 роках.
У довідковому виданні висвітлюються основні віхи діяльності Інституту історії України НАН України... more У довідковому виданні висвітлюються основні віхи діяльності Інституту історії України НАН України. Зокрема, подаються здобутки його наукових підрозділів, нариси про директорів інституту та членів Академії наук, довідки про співробітників. Окремо наводиться бібліографія основних праць співробітників інституту. Видання підготовлене до 70-річчя створення Інституту історії України.
У монографії вперше в історіографії досліджується історія створення та діяльності однієї з провід... more У монографії вперше в історіографії досліджується історія створення та діяльності однієї з провідних інституцій Історичних установ акад. М. С. Грушевського у ВУАН. Особлива увага звертається на процес формування київської історичної школи М. С. Грушевського. Також реконструйовані життєписи науковців, які працювали на Науково-дослідній кафедрі історії України, і долі яких в переважній більшості були трагічними.
Для істориків, етнологів, бібліографів та всіх тих, кого цікавить історія розвитку вітчизняної науки і культури.
The author's twenty-year experience in illustrating the multi-volume historical publishing projec... more The author's twenty-year experience in illustrating the multi-volume historical publishing project "Encyclopedia of History of Ukraine", which is coordinated by the Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine and the "Naukova Dumka" publishing house, is highlighted. The initial stage of the work at the threshold of the millennium and its features are described in detail. The author's focus is on the process of identifying various types of illustrative materials in archives, museums and libraries and related diffi culties; creation of a database of illustrations; cooperation of the illustrator with the publishing house. Methodological problems that arose during the illustration (in particular, related to the publication of visual sources and verifi cation of visual sources) are analyzed. The author emphasizes that the work of an illustrator of a historical encyclopedia, although it looks easy, is actually diffi cult, responsible and requires a number of professional, technical, and communication skills. Keywords Visual sources, Encyclopedia of History of Ukraine, illustration in encyclopedias, NASU Institute of History of Ukraine, "Naukova Dumka" publishing house, images in encyclopedias.
У статті авторка висвітлює двадцятирічний досвід своєї роботи з ілюстрування багатотомної “Енциклопедії історії України” (ЕІУ), що видає Інститут історії України НАН України та видавництво “Наукова думка”. Докладно описано початковий етап роботи, що припав на злам тисячоліть, звернено увагу на виявлення різних типів іконографічних матеріалів, що зберігаються в архівах, музеях та бібліотеках, а також особливості їх використання; створення бази даних ілюстрацій; співпрацю упорядниці ілюстративного ряду із видавництвом. Окреслено методологічні проблеми, що виникли під час ілюстрування, зокрема ті, що стосуються публікації візуальних джерел, та їх верифікації. Авторка наголошує, що робота, пов’язана з підбором ілюстрацій до енциклопедії, зокрема ЕІУ, є складною, відповідальною та потребує низки фахових, технічних і комунікативних навичок.
Досліджено обставини появи листа Михайла Грушевського до Сталіна від 30 травня 1934 р. Лист М. Гр... more Досліджено обставини появи листа Михайла Грушевського до Сталіна від 30 травня 1934 р. Лист М. Грушевського та супровідна записка Г. Ломова-Опокова до Л. Кагановича опубліковані за цифровою копією, розміщеною на електронному ресурсі «Документы советской эпохи».
Висвітлюється історія досить драматичного і багаторічного пошуку Наталією Полонською-Василенко мі... more Висвітлюється історія досить драматичного і багаторічного пошуку Наталією Полонською-Василенко місця для зберігання свого еміграційного архіву та кількарічний процес переміщення архіву з Українського Вільного Університету у Мюнхені до Архіву УВАН у США.
Метою дослідження є повнотекстова археографічна публікація першої частини діловодної документації... more Метою дослідження є повнотекстова археографічна публікація першої частини діловодної документації (протоколів засідань за 1924–1925 рр.) Комісії Києва і Правобережжя ВУАН (1924–1934). Дана установа була створе-на академіком М. Грушевським у складі Історично-філологічного відділу Всеукраїнської академії наук як одна із чотирьох комісій Асоціації історич-ного районознавства України. Її завданням було розгортання систематичних топографічних, археологічних, соціально-економічних, культурних та мистецтвознавчих києвознавчих досліджень. У протоколах, що збереглись в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, відображено процеси формування наукового києвозначого осередку, його дослідницьку, консультативну та видавничу діяльність. Методологіч-ною основою студії є усталені в Україні правила археографічної публікації, що обумовлюють наявність заголовків документів та археографічних легенд із зазначенням місця збереження й особливостей документів. Публікація супроводжується передмовою, археографічними коментарями та коментарями довідкового, в тому числі біографічного та бібліографічного характеру (останнім приділена особлива увага). Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу першої частини корпусу діловодної документації Комісії Києва і Правобережжя ВУАН. Протоколи Комісії раніше ніколи комплексно не публікувались, хоча певні документи дослідниками використовувались. Висновки. Діловодний архів Комісії Києва і Правобережжя ВУАН, що досить непогано зберігся, має значний джерелознавчий потенціал. Опубліковані протоколи засідань Комісії з достатньою повнотою відтворюють наукову та науково-організаційну діяльність установи у 1924–1925 рр. та дозволяють більш повно висвітлювати історію ВУАН. Важливими вони є також для історіографічних, біографічних, антропологічних, урбаністичних та києвознавчих студій, а також для розуміння взаємовідносини радянської влади та вчених.
The aim of the research is a full-text archaeographic publication of the first part of the record keeping (minutes of the meetings, 1924–1925) of the Commission of Kyiv and the Right Bank Ukraine, All-Ukrainian Academy of Sciences (1924–1934). Academician M. Hrushevsky established this institution at the Historical and Philological Department of the All-Ukrainian Academy of Sciences as one of the four commissions of the Association of Historical Regional Studies of Ukraine. Its task was to deploy systematic topographic, archaeological, socio-economic, cultural, and art studies of Kyiv region. The minutes of meetings preserved at the Institute of Manuscripts, V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, reflect the processes of formation of this Kyiv research center, its research work, consulting and publishing activities. The methodological basis of the study is the archaeographic publication rules established in Ukraine, which stipulate the presence of document titles and archaeographic legends indicating the place of preservation and features of documents. The publication is accompanied by foreword, archaeographic and reference comments, including biographic and bibliographic ones (the latter are given special attention). The scientific novelty lies in the introduction of the first part of the corpus of the record keeping of the academic Commission of Kyiv and the Right-bank Ukraine into scientific circulation. The Commission’s minutes had never been published before, although certain documents were used by researchers. Conclusions. The record-keeping archives of the Commission of Kyiv and the Right-bank Ukraine, All-Ukrainian Academy of Sciences, which are quite well preserved, have a significant source potential. The published minutes of the Commission’s meetings fully represent scientific and organizational activities of the institution in 1924–1925 and allow more detailed coverage of the All-Ukrainian Academy of Sciences history. They are also important for historiographical, biographical, anthropological, urban, and Kyiv studies as well as for the comprehension of the relationship between the Soviet power and scholars.
Abstract. The purpose of the research is to highlight the content model and a structure of the kn... more Abstract. The purpose of the research is to highlight the content model and a structure of the knowledge base of the universal source network resource Holodomor Digital Archives, created in 2020 on the basis of its prototypes in the early 2000s (Electronic Holodomor Archives, etc.). Particular attention is paid to the characteristics of the structure of the Archives and the features of its partially implemented documentary and visual segments. The research methodology is based on general scientific (analysis, typology, concretization) and concrete-historical (historicalchronological, periodization, historical-systemic, critique of sources) methods. The scientific novelty. The authors created a general structure of the Holodomor Digital Archives, which involves the wide array of diverse, multifaceted and significant sources (both textual and visual) on the basis of archival, museum and library collections, systematized them and began their publication on the resource. The pilot project Scattered and Unknown Holodomor Era Visual Documents: Kyiv Region launched in 2020 and aimed at uncovering of Holodomor era photos in museums of Kyiv region resulted in development of the research methods of museum collections for widening verified visual sources of the Holodomor era. Conclusions. The task of the Holodomor Digital Archives as a universal network thematic resource is the integration of all relevant sources. In addition to documentary and visual segments the authors provide the publication of the full-text bibliography, scientific and fiction literature, oral history sources, audio and video records, scanned images of archival documents located side-by-side with metagraphed texts, with relevant hyperlinks to other online resources. Thus, with the help of modern digital instruments of data organization, researchers will receive an extremely representative source base of documents and materials about the Holodomor in Ukraine.
У Києві добре відомий триповерховий будинок по вулиці Володимирській, 54. Стіни його світло-гірчи... more У Києві добре відомий триповерховий будинок по вулиці Володимирській, 54. Стіни його світло-гірчичних із білими вставками ампірних фасадів оформлені рустом і профільованими лиштвами. Оскільки з лютого 1919 р. будинок перебуває у власності Академії і в ньому розташовується Президія НАН України, між вікнами першого поверху на фасаді, що виходить на Володимирську, на пошану семи попередніх президентів Академії (В. Вернадського, О. Левицького, М. Василенка, В. Липського, Д. Заболотного, О. Богомольця та О. Палладіна) встановлено меморіальні дошки з білого мармуру з написом позолотою. Про історію будівлі, про те, хто саме і чому сто років тому ухвалив рішення передати її Академії, про те, як відбувався процес передачі, а також про непрості, часом драматичні, перші місяці Академії в цих стінах йдеться у пропонованій статті.
The article deals with the problem of denouncements and denunciators. Using the example of so cal... more The article deals with the problem of denouncements and denunciators. Using the example of so called «form cases» of famous historians Michailo and Oleksander Hrusheuski that remained in the Security Service of Ukraine archive, the author depicts the problem of denouncements among Ukrainian historians. These forms contain almost 500 denouncements from 1922 till 1932 which were written by 134 people. With the help of brief biography as well as published works of one of them (Kostjantyn Shteppa, 1896–1958) the author makes an attempt to find out motives which animated these denunciators.
Публікується виявлений авторкою єдиний відомий на сьогодні ориґінальний відбиток групової фотогра... more Публікується виявлений авторкою єдиний відомий на сьогодні ориґінальний відбиток групової фотографії, зробленої під час відзначення ювілею акад. М.Грушевського у жовтні 1926 р. Показано процес атрибуції всіх зображених на світлині 24-х осіб, коротко висвітлено долі вчених. З’ясоване місце, де було зроблено фотографію, описано інтер’єри зали засідань та проведено реконструкцію всього помешкання в будинку по вул. Володимирській, 37 у Києві, де у 1925–1928 рр. розташовувались Історичні установи Всеукраїнської академії наук. Поставлено питання стосовно долі меблів та колекції килимів, що належали Історичним установам. На підставі залучення додаткових архівних джерел, у тому числі даних метеоспостережень, висловлено припущення щодо дати знімку.
The author publishes the imprint of a unique group photo made during Mykhailo Hrushevs’kyi jubilee celebration in October 1926. The publication presents the process of attribution of all 24 persons, fixed at the photo, and highlights their fates. The author locates the place where the photo was taken, describes the meeting room’s interiors and reconstructs the apartments in a building at 37 Volodymyrs’ka Street in Kyiv, where the Historical Institutions of the All-Ukrainian Academy of Sciences had been housed in 1925–1928. The author raises the question about the fate of furniture and the carpet collection that had belonged to the Historical Institutions. On the basis of additional archival sources, including meteorological data, an assumption about the date of photo is made.
Уперше повністю публікуються написані в 1933–1941 рр. листи академіка Михайла Сергійовича Грушевс... more Уперше повністю публікуються написані в 1933–1941 рр. листи академіка Михайла Сергійовича Грушевського, його дружини Марії Сильвестрівни та доньки Катерини Михайлівни до відомого історика-медієвіста академіка АН СРСР Дмитра Мойсейовича Петрушевського, серед яких чи не останній власноручно написаний М.Грушевським лист від 31 жовтня 1934 р. Епістолярій становить надзвичайно важливий комплекс джерел про життя родини Грушевських у 1930-х рр., відтворює роботу К.Грушевської над підготовкою до видання творчої спадщини батька, а також подає відомості про діяльність українських академічних інституцій гуманітарного профілю у другій половині 1930-х рр.
Oksana Iurkova.
FACEBOOK AS A NEW TYPE OF HISTORICAL SOURCES:
A BID TO DESCRIBE AND ARCHIVING P... more Oksana Iurkova.
FACEBOOK AS A NEW TYPE OF HISTORICAL SOURCES:
A BID TO DESCRIBE AND ARCHIVING PRACTICAL TASKS.
The article deals with the Facebook as a new type of historical sources. The author exemplifies on its features and offers her own methods of fixation, archiving and description of this electronic source.
Журналісти британського щотижневика «The Economist» помітили на столі у президента Зеленського дв... more Журналісти британського щотижневика «The Economist» помітили на столі у президента Зеленського дві книги. Одна із них - "Нариси історії українського народу" Михайла Грушевського. Історик писав цю книжку для російськомовної української інтелігенції та росіян. Сподіваємось, що в Україні знайдуть гроші, аби завершити видання 50-томника Грушевського. Це потрібно не лише для престижу нашої країни. Книги Грушевського на сьогодні мають практичне значення
Російська влада неодноразово переслідувала та засуджувала Михайла Грушевського. На думку росіян, ... more Російська влада неодноразово переслідувала та засуджувала Михайла Грушевського. На думку росіян, було за що - професор, автор багатотомної "Історії України-Руси", голова Української Центральної Ради, жив у Відні... В радянський час його книжки та статті були заборонені. Аж у 2000-х у Москві та Казані встановили меморіальні дошки. Та "муляли" вони око нашим навіженим сусідам. Зняли обидві.
У грудні 1927 року академік Дмитро Іванович Багалій відзначав так званий «троїстий ювілей» – 70-р... more У грудні 1927 року академік Дмитро Іванович Багалій відзначав так званий «троїстий ювілей» – 70-річчя життя, 50-річчя наукової та 40-річчя професорської діяльності. Святкування відбувались у Києві та Харкові. На нещодавно виявленій світлині були зафіксовані, скоріше за все, учасники «харківського» свята. Хто ж ці люди поруч з Багалієм та де фото було зроблене?
25 січня 1921 року постановою «Про Українську академію наук» уряд УСРР почав брати Академію під с... more 25 січня 1921 року постановою «Про Українську академію наук» уряд УСРР почав брати Академію під свій контроль. За фасадом турботи про науковців йшлося про безпосереднє підпорядкування УАН радянському уряду.
24 грудня 2021 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01, що діє при Університеті Г... more 24 грудня 2021 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01, що діє при Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду Олеся Стасюк захистила докторську дисертацію на тему: «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932–1933 років в УСРР».
Напередодні дисертантка та її науковий консультант проф. Володимир Сергійчук опинились в епіцентрі масштабного скандалу, спричиненого виданням «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань» (упорядники О. Петришин, М. Герасименко та О. Стасюк). Книга виявилась видавничим фальсифікатом, а у вміщеному у ній Висновку комплексної судової історико-криміналістичної експертизи від 10.12.2020 р. № 979 були викриті численні фальсифікації та маніпуляції.
Проігнорувавши оприлюднені напередодні захисту виявлені у тексті докторської дисертації О. Стасюк факти плагіату та грубих помилок, спеціалізована вчена рада Д 27.053.01 одноголосно проголосувала «за» присудження дисертантці наукового ступеня доктора історичних наук.
Скандал навколо сфальсифікованого видання та демонстративне нехтування членами спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 засадами науковості та академічної доброчесності змусили групу істориків уважно ознайомитись із текстами докторської дисертації, автореферату та наукових праць, в яких апробовано результати дослідження О. Стасюк.
Результатом аналізу став лист на адресу Міністра освіти і науки України, де були викладені виявлені у текстах О. Стасюк численні випадки плагіату та різноманітних фальсифікацій. Фахівці наголосили на необхідності провести додаткову експертизу дисертації для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження О. Стасюк наукового ступеня доктора історичних наук.
Громадський просвітницький проєкт LikБез. Історичний фронт на основі наведених у листі до МОН України даних підготував низку публікацій для наочної демонстрації кричущих випадків нефаховості дисертантки та майже суцільного порушення нею засад академічної доброчесності.
У першому дописі йшлося про ганебне зловживання дисертанткою багаторядковими цитатами з документів (до 2,5 сторінок), які разом із абсолютно зайвими уточнювальними коментарями діловодного характеру склали майже п’яту частину основного тексту (мова йде про 2–5 розділи) докторської дисертації. Завдяки такому цитуванню, що фактично засвідчило відсутність авторської концепції та банальне нерозуміння проблеми, дисертантка збільшила обсяг тексту до необхідного для докторської мінімуму. Досягти змістовності за допомогою суцільного цитування у О. Стасюк не вийшло і не могло вийти.
У другій публікації звернемо увагу на деякі особливості джерельної бази так званого дослідження, зосередившись передусім на архівній складовій.
2021 рік вітчизняна гуманітаристика завершувала масштабним скандалом. В його епіцентрі опинився Н... more 2021 рік вітчизняна гуманітаристика завершувала масштабним скандалом. В його епіцентрі опинився Національний музей Голодомору-геноциду – інституція національного рівня, що працює із надзвичайно чутливим та важливим для України питанням.
Восени минулого року стало відомо, що підготовлене у Музеї видання під заголовком «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань» (упорядники Олександр Петришин, Микола Герасименко та Олеся Стасюк), гучно презентоване 7 вересня на Міжнародному форумі «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо», є видавничим фальсифікатом, а вміщений у книзі Висновок комплексної судової історико-криміналістичної експертизи від 10.12.2020 р. № 979 містить численні фальсифікації та маніпуляції.
Музей, спираючись на зазначений Висновок, розпочав агресивну і вочевидь добре фінансовану кампанію із поширення в інформаційному просторі даних, що не пройшли відповідної наукової апробації (мова йде про презентації в дипломатичних представництвах в Україні та закордоном, неігрове кіно, банери, газетні статті тощо). Сама ж книга з грифами СБУ і двох інститутів НАН України, які невідомо звідки з’явилися у видавничому фальсифікаті, була позначена як «наукове видання» та розіслана по бібліотекам. Наведені у ній дані мали широко застосовуватися у державотворчій практиці та навчальному процесі.
Зважаючи на ситуацію, що склалася, 1 грудня 2021 р. авторитетні науковці (до них долучилися і активні представники громадянського суспільства) виступили із Відкритим листом проти фальсифікації історії Голодомору-геноциду, в якому наголошували, що «матеріали, викладені у експертизі, підібрані тенденційно, окремі – відверто фальсифіковані, а методика визначення втрат викладена описово та не пройшла жодної наукової апробації».
Тоді ж стало відомо, що одна із призвідників цього скандалу генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду Олеся Стасюк планує захищати докторську дисертацію на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932–1933 років в УСРР». Захист мав відбутися 24 грудня 2021 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01, що діє при Університеті Григорія Сковороди в Переяславі.
Науковим консультантом дисертантки виступив професор, доктор історичних наук, завідувач кафедри світового українства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Сергійчук. Показово, що водночас він обіймає посаду провідного наукового співробітника відділу дослідження соціо-демографічних та правових аспектів Голодомору-геноциду Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, тобто є особою, субординаційно підлеглою О. Стасюк.
За 10 днів до захисту на сайті спецради був оприлюднений текст докторської дисертації О. Стасюк та відгуки опонентів.
Доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії України Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Олександр Нікілєв, доктор історичних наук, професор, професор кафедри гуманітарних наук, культури та мистецтва Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського Ганна Капустян та доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії України Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Олександр Комарніцький загалом позитивно оцінили дисертацію, відзначивши її наукову новизну та самостійний характер.
Опоненти засвідчили, що дисертаційне дослідження О. Стасюк відповідає всім кваліфікаційним вимогам, а сама авторка заслуговує на присудження їй наукового ступеня доктора історичних наук.
Олександр Нікілєв зауважив, що «кожен із розділів дисертації О.О.Стасюк відповідно до науково-дослідницьких завдань розкриває важливі аспекти обраної теми і є змістовно наповненим» (с.5 відгуку). Опонент відзначив її добру методологічну підготовку та дослідницьку сумлінність у роботі з джерелами (там само).
Ганна Капустян підкреслила, що застосовані дисертанткою методологічні підходи дозволили «виконати науковий аналіз та узагальнення» (с.4 відгуку), а «матеріал дослідження опрацьований якісно, послідовно, логічно» (с.5).
Олександр Комарніцький наголосив, що дисертація є «самостійним, оригінальним і завершеним науковим дослідженням» (с.8 відгуку).
Оскільки О. Стасюк була співупорядницею скандального видання, а її підпис (як і підпис її наукового консультанта В. Сергійчука) стоїть під згаданим Висновком, докторська дисертація закономірно привернула пильну увагу фахівців, які вирішили не покладатись на думку опонентів, а самостійно проаналізувати оприлюднений текст.
До того ж дисертантка попри розголос долучила до списку публікацій, що додатково розкривають зміст дисертації, і згадане вище скомпрометоване видання «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань».
23 грудня 2021 р. (тобто за день до призначеного захисту) доктор історичних наук, професор, завідувач відділу актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України Віктор Брехуненко опублікував допис, де порівняльні таблиці наочно засвідчили численні випадки плагіату у першому розділі докторської дисертації О. Стасюк.
24 грудня 2021 р. (у день захисту) з’явилась ще одна публікація. Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії України 20–30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАН України Геннадій Єфіменко, проаналізувавши лише 17 сторінок докторської дисертації О. Стасюк, виявив як плагіат, так і грубі помилки, що продемонстрували «нерозуміння і незнання авторкою того, про що вона пише».
Ані публічні виступи фахівців, ані професійна дискусія, яку вони спричинили, наслідків не мали. Захист О. Стасюк відбувся без жодних ускладнень.
Спеціалізована вчена рада Д 27.053.01 при Університеті Григорія Сковороди в Переяславі проігнорувала застороги колег про виявлені у тексті докторської дисертації О. Стасюк випадки плагіату та одноголосно проголосувала за присудження дисертантці наукового ступеня доктора історичних наук.
Як повідомив ввечері 24 грудня 2021 р. на своїй Facebook-сторінці член спецради доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри Київського національного університету імені Тараса Шевченка Валерій Капелюшний, «за» проголосували 18 присутніх членів спецради (за списком рада складається із 19 осіб), «проти» нікого не було.
Демонстративне нехтування членами спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 засадами науковості та академічної доброчесності змусило групу науковців уважно ознайомитись із текстами докторської дисертації, автореферату та наукових праць, у яких апробовано результати дослідження О. Стасюк.
Результатом аналізу став лист на ім’я Міністра освіти і науки України (вхідний №Ю-260/0-22 від 21.01.2022) із проханням провести додаткову експертизу дисертації для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження О. Стасюк наукового ступеня доктора історичних наук.
У листі та 8-ми додатках до нього на 72 сторінках були викладені виявлені у текстах О. Стасюк численні випадки плагіату та різноманітних фальсифікацій (про кількість статей, що мають розкривати зміст дисертації; про стан дослідження проблеми; про ступінь власного внеску дисертантки у питаннях введення до наукового обігу історичних джерел та про результати архівних досліджень тощо). Були також зафіксовані поверховий виклад матеріалу, значна кількість фактографічних помилок та елементарна нефаховість (некоректні посилання, нерозуміння документів, що аналізувалися, цитування повних текстів документів замість їх аналітичного викладу і т. ін.).
Фактично докторська дисертація О. Стасюк та історія її захисту в Переяславі стали концентрованим унаочненням найболючіших проблем сучасного вітчизняного недоброчесного історіописання – від банальної історичної безграмотності, фабрикації архівних посилань і неприхованого плагіату до найширшого використання адміністративного ресурсу.
Представлений на рецензування збірник документів, впорядкований відомою дослідницею історії Украї... more Представлений на рецензування збірник документів, впорядкований відомою дослідницею історії України 20-х–30-х років ХХ століття доктором історичних наук Наталією Романець, присвячено важливій і актуальній у науковому плані темі. Загальний обсяг рукопису складає 886 сторінок: власне добірки 171 архівних документів та газетних матеріалів (с.139–786) та науково-допоміжного апарату: вступної статті упорядниці (с.20–133), археографічної передмови (с.134–138), списку скорочень (с.787–792) та покажчиків – іменного (с.793–854), іменного посадового (с.855–856) та географічного (с.857–886). Структура є оптимальною для археографічних публікацій такого типу та заперечень не викликає. Пошукова та археографічна праця Наталії Романець загалом проведена на належному фаховому рівні і заслуговує на високу оцінку. Водночас наразі стоїть завдання усунення певних проблемних місць та виправлення наявних недоліків. Це не займе багато часу, натомість суттєво підвищить рівень цієї важливої роботи.
До рецензії долучений Додаток, в якому пояснено, яким чином рецензенти готували відгук на рукопис у жовтні 2022 р.
Підсумовуючи все викладене вище і наголошуючи на неприпустимості кричущих порушень процедури прис... more Підсумовуючи все викладене вище і наголошуючи на неприпустимості кричущих порушень процедури присудження наукових ступенів, а також етики наукової роботи, вимагаємо скасувати незаконне рішення та розглянути по суті звернення науковців від 21 січня 2022 року, тобто дати відповідь на обґрунтовані закиди щодо численних випадків академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, некомпетентності та ін. у дисертаційному дослідженні Олесі Олександрівни Стасюк.
З огляду на факт захисту цієї праці вимагаємо також дотримуватися норми п.6 статті 28/1 Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність», у якій йдеться про покарання причетних до захисту академічно недоброчесної дисертації осіб та організацій (науковий консультант, голова спеціалізованої вченої ради, опоненти, наукова установа чи заклад вищої освіти).
Насамкінець підкреслимо, що затвердження цієї дисертації засвідчить не лише підтримку з боку держави академічної недоброчесності, а ще й порушить ті європейські і загальнолюдські цінності, за які віддають життя кращі сини та дочки України у війні з Росією. Йдеться крім решти про ситуацію, яка має потужний деструктивний політичний компонент і спроможна завдати непоправної шкоди удару міжнародному іміджу України та перетворитися на міну уповільненої дії у фундаменті її національної ідентичності. Цього не можна допустити.
Шановний пане Міністре!
24 грудня 2021 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.0... more Шановний пане Міністре!
24 грудня 2021 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі Стасюк Олесею Олександрівною була захищена докторська дисертація на тему: “Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932–1933 років в УСРР”. Рішення про присудження наукового ступеня доктора історичних наук було ухвалено присутніми на захисті членами спецради одноголосно.
Проте аналіз текстів дисертації, автореферату, а також наукових праць, у яких апробовано результати дослідження, засвідчив неприпустимі порушення низки нормативно-правових актів та кваліфікаційних вимог, що унеможливлює присудження авторці наукового ступеня доктора історичних наук.
Uploads
The history of the Black Sea in this volume is explored in a interdisciplinary way by combining economic and social history with political and cultural history, history of institutions, demography, economic geography, land, river and sea transport. We focus on
the port-cities of the Black Sea region that emerged as grain export gateways and were linked to the expanding European metropoles during the period of the industrial revolution. Despite its importance, the Black Sea region is barely included in the discourse of the economic and social history as neither its qualitative or quantitative history is really known to the wider or specialist public of the West. It is the intention of the studies of the Black Sea history series to highlight its importance and find its place in global history.
Видання підготовлене до 70-річчя створення Інституту історії України.
Для істориків, етнологів, бібліографів та всіх тих, кого цікавить історія розвитку вітчизняної науки і культури.
У статті авторка висвітлює двадцятирічний досвід своєї роботи з ілюстрування багатотомної “Енциклопедії історії України” (ЕІУ), що видає Інститут історії України НАН України та видавництво “Наукова думка”. Докладно описано початковий етап роботи, що припав на злам тисячоліть, звернено увагу на виявлення різних типів іконографічних матеріалів, що зберігаються в архівах, музеях та бібліотеках, а також особливості їх використання; створення бази даних ілюстрацій; співпрацю упорядниці ілюстративного ряду із видавництвом. Окреслено методологічні проблеми, що виникли під час ілюстрування, зокрема ті, що стосуються публікації візуальних джерел, та їх верифікації. Авторка наголошує, що робота, пов’язана з підбором ілюстрацій до енциклопедії, зокрема ЕІУ, є складною, відповідальною та потребує низки фахових, технічних і комунікативних навичок.
The aim of the research is a full-text archaeographic publication of the first part of the record keeping (minutes of the meetings, 1924–1925) of the Commission of Kyiv and the Right Bank Ukraine, All-Ukrainian Academy of Sciences (1924–1934). Academician M. Hrushevsky established this institution at the Historical and Philological Department of the All-Ukrainian Academy of Sciences as one of the four commissions of the Association of Historical Regional Studies of Ukraine. Its task was to deploy systematic topographic, archaeological, socio-economic, cultural, and art studies of Kyiv region. The minutes of meetings preserved at the Institute of Manuscripts, V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, reflect the processes of formation of this Kyiv research center, its research work, consulting and publishing activities. The methodological basis of the study is the archaeographic publication rules established in Ukraine, which stipulate the presence of document titles and archaeographic legends indicating the place of preservation and features of documents. The publication is accompanied by foreword, archaeographic and reference comments, including biographic and bibliographic ones (the latter are given special attention). The scientific novelty lies in the introduction of the first part of the corpus of the record keeping of the academic Commission of Kyiv and the Right-bank Ukraine into scientific circulation. The Commission’s minutes had never been published before, although certain documents were used by researchers. Conclusions. The record-keeping archives of the Commission of Kyiv and the Right-bank Ukraine, All-Ukrainian Academy of Sciences, which are quite well preserved, have a significant source potential. The published minutes of the Commission’s meetings fully represent scientific and organizational activities of the institution in 1924–1925 and allow more detailed coverage of the All-Ukrainian Academy of Sciences history. They are also important for historiographical, biographical, anthropological, urban, and Kyiv studies as well as for the comprehension of the relationship between the Soviet power and scholars.
The history of the Black Sea in this volume is explored in a interdisciplinary way by combining economic and social history with political and cultural history, history of institutions, demography, economic geography, land, river and sea transport. We focus on
the port-cities of the Black Sea region that emerged as grain export gateways and were linked to the expanding European metropoles during the period of the industrial revolution. Despite its importance, the Black Sea region is barely included in the discourse of the economic and social history as neither its qualitative or quantitative history is really known to the wider or specialist public of the West. It is the intention of the studies of the Black Sea history series to highlight its importance and find its place in global history.
Видання підготовлене до 70-річчя створення Інституту історії України.
Для істориків, етнологів, бібліографів та всіх тих, кого цікавить історія розвитку вітчизняної науки і культури.
У статті авторка висвітлює двадцятирічний досвід своєї роботи з ілюстрування багатотомної “Енциклопедії історії України” (ЕІУ), що видає Інститут історії України НАН України та видавництво “Наукова думка”. Докладно описано початковий етап роботи, що припав на злам тисячоліть, звернено увагу на виявлення різних типів іконографічних матеріалів, що зберігаються в архівах, музеях та бібліотеках, а також особливості їх використання; створення бази даних ілюстрацій; співпрацю упорядниці ілюстративного ряду із видавництвом. Окреслено методологічні проблеми, що виникли під час ілюстрування, зокрема ті, що стосуються публікації візуальних джерел, та їх верифікації. Авторка наголошує, що робота, пов’язана з підбором ілюстрацій до енциклопедії, зокрема ЕІУ, є складною, відповідальною та потребує низки фахових, технічних і комунікативних навичок.
The aim of the research is a full-text archaeographic publication of the first part of the record keeping (minutes of the meetings, 1924–1925) of the Commission of Kyiv and the Right Bank Ukraine, All-Ukrainian Academy of Sciences (1924–1934). Academician M. Hrushevsky established this institution at the Historical and Philological Department of the All-Ukrainian Academy of Sciences as one of the four commissions of the Association of Historical Regional Studies of Ukraine. Its task was to deploy systematic topographic, archaeological, socio-economic, cultural, and art studies of Kyiv region. The minutes of meetings preserved at the Institute of Manuscripts, V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, reflect the processes of formation of this Kyiv research center, its research work, consulting and publishing activities. The methodological basis of the study is the archaeographic publication rules established in Ukraine, which stipulate the presence of document titles and archaeographic legends indicating the place of preservation and features of documents. The publication is accompanied by foreword, archaeographic and reference comments, including biographic and bibliographic ones (the latter are given special attention). The scientific novelty lies in the introduction of the first part of the corpus of the record keeping of the academic Commission of Kyiv and the Right-bank Ukraine into scientific circulation. The Commission’s minutes had never been published before, although certain documents were used by researchers. Conclusions. The record-keeping archives of the Commission of Kyiv and the Right-bank Ukraine, All-Ukrainian Academy of Sciences, which are quite well preserved, have a significant source potential. The published minutes of the Commission’s meetings fully represent scientific and organizational activities of the institution in 1924–1925 and allow more detailed coverage of the All-Ukrainian Academy of Sciences history. They are also important for historiographical, biographical, anthropological, urban, and Kyiv studies as well as for the comprehension of the relationship between the Soviet power and scholars.
The author publishes the imprint of a unique group photo made during Mykhailo Hrushevs’kyi jubilee celebration in October 1926. The publication presents the process of attribution of all 24 persons, fixed at the photo, and highlights their fates. The author locates the place where the photo was taken, describes the meeting room’s interiors and reconstructs the apartments in a building at 37 Volodymyrs’ka Street in Kyiv, where the Historical Institutions of the All-Ukrainian Academy of Sciences had been housed in 1925–1928. The author raises the question about the fate of furniture and the carpet collection that had belonged to the Historical Institutions. On the basis of additional archival sources, including meteorological data, an assumption about the date of photo is made.
Епістолярій становить надзвичайно важливий комплекс джерел про життя родини Грушевських у 1930-х рр., відтворює роботу К.Грушевської над підготовкою до видання творчої спадщини батька, а також подає відомості про діяльність українських академічних інституцій гуманітарного профілю у
другій половині 1930-х рр.
FACEBOOK AS A NEW TYPE OF HISTORICAL SOURCES:
A BID TO DESCRIBE AND ARCHIVING PRACTICAL TASKS.
The article deals with the Facebook as a new type of historical sources. The author exemplifies on its features and offers her own methods of fixation, archiving and description of this electronic source.
Ні, це не фотографії жертв Голодомору в Україні 1932–1933 рр. // http://likbez.org.ua/ua/net-eto-ne-fotografii-zhertv-golodomora-v-ukraine-1932-1933-gg.html
Напередодні дисертантка та її науковий консультант проф. Володимир Сергійчук опинились в епіцентрі масштабного скандалу, спричиненого виданням «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань» (упорядники О. Петришин, М. Герасименко та О. Стасюк). Книга виявилась видавничим фальсифікатом, а у вміщеному у ній Висновку комплексної судової історико-криміналістичної експертизи від 10.12.2020 р. № 979 були викриті численні фальсифікації та маніпуляції.
Проігнорувавши оприлюднені напередодні захисту виявлені у тексті докторської дисертації О. Стасюк факти плагіату та грубих помилок, спеціалізована вчена рада Д 27.053.01 одноголосно проголосувала «за» присудження дисертантці наукового ступеня доктора історичних наук.
Скандал навколо сфальсифікованого видання та демонстративне нехтування членами спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 засадами науковості та академічної доброчесності змусили групу істориків уважно ознайомитись із текстами докторської дисертації, автореферату та наукових праць, в яких апробовано результати дослідження О. Стасюк.
Результатом аналізу став лист на адресу Міністра освіти і науки України, де були викладені виявлені у текстах О. Стасюк численні випадки плагіату та різноманітних фальсифікацій. Фахівці наголосили на необхідності провести додаткову експертизу дисертації для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження О. Стасюк наукового ступеня доктора історичних наук.
Громадський просвітницький проєкт LikБез. Історичний фронт на основі наведених у листі до МОН України даних підготував низку публікацій для наочної демонстрації кричущих випадків нефаховості дисертантки та майже суцільного порушення нею засад академічної доброчесності.
У першому дописі йшлося про ганебне зловживання дисертанткою багаторядковими цитатами з документів (до 2,5 сторінок), які разом із абсолютно зайвими уточнювальними коментарями діловодного характеру склали майже п’яту частину основного тексту (мова йде про 2–5 розділи) докторської дисертації. Завдяки такому цитуванню, що фактично засвідчило відсутність авторської концепції та банальне нерозуміння проблеми, дисертантка збільшила обсяг тексту до необхідного для докторської мінімуму. Досягти змістовності за допомогою суцільного цитування у О. Стасюк не вийшло і не могло вийти.
У другій публікації звернемо увагу на деякі особливості джерельної бази так званого дослідження, зосередившись передусім на архівній складовій.
Восени минулого року стало відомо, що підготовлене у Музеї видання під заголовком «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань» (упорядники Олександр Петришин, Микола Герасименко та Олеся Стасюк), гучно презентоване 7 вересня на Міжнародному форумі «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо», є видавничим фальсифікатом, а вміщений у книзі Висновок комплексної судової історико-криміналістичної експертизи від 10.12.2020 р. № 979 містить численні фальсифікації та маніпуляції.
Музей, спираючись на зазначений Висновок, розпочав агресивну і вочевидь добре фінансовану кампанію із поширення в інформаційному просторі даних, що не пройшли відповідної наукової апробації (мова йде про презентації в дипломатичних представництвах в Україні та закордоном, неігрове кіно, банери, газетні статті тощо). Сама ж книга з грифами СБУ і двох інститутів НАН України, які невідомо звідки з’явилися у видавничому фальсифікаті, була позначена як «наукове видання» та розіслана по бібліотекам. Наведені у ній дані мали широко застосовуватися у державотворчій практиці та навчальному процесі.
Зважаючи на ситуацію, що склалася, 1 грудня 2021 р. авторитетні науковці (до них долучилися і активні представники громадянського суспільства) виступили із Відкритим листом проти фальсифікації історії Голодомору-геноциду, в якому наголошували, що «матеріали, викладені у експертизі, підібрані тенденційно, окремі – відверто фальсифіковані, а методика визначення втрат викладена описово та не пройшла жодної наукової апробації».
Тоді ж стало відомо, що одна із призвідників цього скандалу генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду Олеся Стасюк планує захищати докторську дисертацію на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932–1933 років в УСРР». Захист мав відбутися 24 грудня 2021 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01, що діє при Університеті Григорія Сковороди в Переяславі.
Науковим консультантом дисертантки виступив професор, доктор історичних наук, завідувач кафедри світового українства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Сергійчук. Показово, що водночас він обіймає посаду провідного наукового співробітника відділу дослідження соціо-демографічних та правових аспектів Голодомору-геноциду Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, тобто є особою, субординаційно підлеглою О. Стасюк.
За 10 днів до захисту на сайті спецради був оприлюднений текст докторської дисертації О. Стасюк та відгуки опонентів.
Доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії України Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Олександр Нікілєв, доктор історичних наук, професор, професор кафедри гуманітарних наук, культури та мистецтва Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського Ганна Капустян та доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії України Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Олександр Комарніцький загалом позитивно оцінили дисертацію, відзначивши її наукову новизну та самостійний характер.
Опоненти засвідчили, що дисертаційне дослідження О. Стасюк відповідає всім кваліфікаційним вимогам, а сама авторка заслуговує на присудження їй наукового ступеня доктора історичних наук.
Олександр Нікілєв зауважив, що «кожен із розділів дисертації О.О.Стасюк відповідно до науково-дослідницьких завдань розкриває важливі аспекти обраної теми і є змістовно наповненим» (с.5 відгуку). Опонент відзначив її добру методологічну підготовку та дослідницьку сумлінність у роботі з джерелами (там само).
Ганна Капустян підкреслила, що застосовані дисертанткою методологічні підходи дозволили «виконати науковий аналіз та узагальнення» (с.4 відгуку), а «матеріал дослідження опрацьований якісно, послідовно, логічно» (с.5).
Олександр Комарніцький наголосив, що дисертація є «самостійним, оригінальним і завершеним науковим дослідженням» (с.8 відгуку).
Оскільки О. Стасюк була співупорядницею скандального видання, а її підпис (як і підпис її наукового консультанта В. Сергійчука) стоїть під згаданим Висновком, докторська дисертація закономірно привернула пильну увагу фахівців, які вирішили не покладатись на думку опонентів, а самостійно проаналізувати оприлюднений текст.
До того ж дисертантка попри розголос долучила до списку публікацій, що додатково розкривають зміст дисертації, і згадане вище скомпрометоване видання «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань».
23 грудня 2021 р. (тобто за день до призначеного захисту) доктор історичних наук, професор, завідувач відділу актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України Віктор Брехуненко опублікував допис, де порівняльні таблиці наочно засвідчили численні випадки плагіату у першому розділі докторської дисертації О. Стасюк.
24 грудня 2021 р. (у день захисту) з’явилась ще одна публікація. Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії України 20–30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАН України Геннадій Єфіменко, проаналізувавши лише 17 сторінок докторської дисертації О. Стасюк, виявив як плагіат, так і грубі помилки, що продемонстрували «нерозуміння і незнання авторкою того, про що вона пише».
Ані публічні виступи фахівців, ані професійна дискусія, яку вони спричинили, наслідків не мали. Захист О. Стасюк відбувся без жодних ускладнень.
Спеціалізована вчена рада Д 27.053.01 при Університеті Григорія Сковороди в Переяславі проігнорувала застороги колег про виявлені у тексті докторської дисертації О. Стасюк випадки плагіату та одноголосно проголосувала за присудження дисертантці наукового ступеня доктора історичних наук.
Як повідомив ввечері 24 грудня 2021 р. на своїй Facebook-сторінці член спецради доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри Київського національного університету імені Тараса Шевченка Валерій Капелюшний, «за» проголосували 18 присутніх членів спецради (за списком рада складається із 19 осіб), «проти» нікого не було.
Демонстративне нехтування членами спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 засадами науковості та академічної доброчесності змусило групу науковців уважно ознайомитись із текстами докторської дисертації, автореферату та наукових праць, у яких апробовано результати дослідження О. Стасюк.
Результатом аналізу став лист на ім’я Міністра освіти і науки України (вхідний №Ю-260/0-22 від 21.01.2022) із проханням провести додаткову експертизу дисертації для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження О. Стасюк наукового ступеня доктора історичних наук.
У листі та 8-ми додатках до нього на 72 сторінках були викладені виявлені у текстах О. Стасюк численні випадки плагіату та різноманітних фальсифікацій (про кількість статей, що мають розкривати зміст дисертації; про стан дослідження проблеми; про ступінь власного внеску дисертантки у питаннях введення до наукового обігу історичних джерел та про результати архівних досліджень тощо). Були також зафіксовані поверховий виклад матеріалу, значна кількість фактографічних помилок та елементарна нефаховість (некоректні посилання, нерозуміння документів, що аналізувалися, цитування повних текстів документів замість їх аналітичного викладу і т. ін.).
Фактично докторська дисертація О. Стасюк та історія її захисту в Переяславі стали концентрованим унаочненням найболючіших проблем сучасного вітчизняного недоброчесного історіописання – від банальної історичної безграмотності, фабрикації архівних посилань і неприхованого плагіату до найширшого використання адміністративного ресурсу.
Пошукова та археографічна праця Наталії Романець загалом проведена на належному фаховому рівні і заслуговує на високу оцінку. Водночас наразі стоїть завдання усунення певних проблемних місць та виправлення наявних недоліків. Це не займе багато часу, натомість суттєво підвищить рівень цієї важливої роботи.
До рецензії долучений Додаток, в якому пояснено, яким чином рецензенти готували відгук на рукопис у жовтні 2022 р.
З огляду на факт захисту цієї праці вимагаємо також дотримуватися норми п.6 статті 28/1 Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність», у якій йдеться про покарання причетних до захисту академічно недоброчесної дисертації осіб та організацій (науковий консультант, голова спеціалізованої вченої ради, опоненти, наукова установа чи заклад вищої освіти).
Насамкінець підкреслимо, що затвердження цієї дисертації засвідчить не лише підтримку з боку держави академічної недоброчесності, а ще й порушить ті європейські і загальнолюдські цінності, за які віддають життя кращі сини та дочки України у війні з Росією. Йдеться крім решти про ситуацію, яка має потужний деструктивний політичний компонент і спроможна завдати непоправної шкоди удару міжнародному іміджу України та перетворитися на міну уповільненої дії у фундаменті її національної ідентичності. Цього не можна допустити.
24 грудня 2021 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі Стасюк Олесею Олександрівною була захищена докторська дисертація на тему: “Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932–1933 років в УСРР”. Рішення про присудження наукового ступеня доктора історичних наук було ухвалено присутніми на захисті членами спецради одноголосно.
Проте аналіз текстів дисертації, автореферату, а також наукових праць, у яких апробовано результати дослідження, засвідчив неприпустимі порушення низки нормативно-правових актів та кваліфікаційних вимог, що унеможливлює присудження авторці наукового ступеня доктора історичних наук.