Location via proxy:   [ UP ]  
[Report a bug]   [Manage cookies]                
Перейти до вмісту

Президентські вибори у США 2016

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
‹ 2012 США 2020 ›
Президентські вибори у США 2016
8 листопада 2016
538 виборників у Колегії
270 голосів виборників потрібні переможцю
Кандидат Дональд Трамп Гілларі Клінтон
Партія Республіканська партія США Демократична партія США
Домашній штат Нью-Йорк Нью-Йорк
Віцекандидат Майк Пенс Тім Кейн
Голосів виборників 304[1][2] 227[1][2]
Виграно штатів 30 + другий виборчий округ Мену[en] 20 + Вашингтон
Голосів виборців 62,979,636 65,844,610
Відсоток 46,0 % 48,1 %
Президентські вибори у США 2016

Мапа виборів 2016 року, складена на основі пропорційного розподілу за даними перепису 2010 року

Президентські вибори у США 2016 року відбулися у вівторок 8 листопада, і стали 58-ми виборами президента США. Виборці обрали президентських виборників, які, своєю чергою, оберуть нового президента і віцепрезидента США через колегію виборників. Кандидат від Республіканської партії Дональд Трамп отримав 306 голосів колегії при необхідних 270 та став 45-м президентом [3].

Обмеження термінів президентства, встановлене Двадцять другою поправкою до Конституції США, не дозволяє чинному президентові від Демократичної партії Бараку Обамі бути обраним на третій термін. Припускається, що президент Обама і віцепрезидент Джо Байден відбудуть залишки своїх термінів і в 2016 році вибори визначать 45-го президента і 48-го віцепрезидента Сполучених Штатів.

Серія президентських праймеріз і кокусів[en] відбулася в період з лютого по червень 2016 в шаховому порядку серед 50 штатів, в окрузі Колумбія і на територіях США. Цей процес відомий як непрямі вибори, коли виборці голосують за делегата на з'їзд політичної партії, який потім, своєю чергою, обирає кандидата в президенти від своєї партії. Бізнесмен і телеперсона Дональд Трамп став кандидатом у президенти від Республіканської партії 19 липня 2016 року, після перемоги над сенатором від Техасу Тедом Крузом, губернатором Огайо Джоном Кейсіком, сенатором від Флориди Марко Рубіо і кількома іншими кандидатами на республіканських праймериз[4]. Колишня держсекретар і сенатор від Нью-Йорку Гілларі Клінтон стала кандидатом у президенти[en] від Демократичної партії 26 липня 2016 року, після перемоги над сенатором від Вермонту Берні Сандерсом. Клінтон — перша жінка-кандидат у президенти, висунута великою політичною партією.

Різноманітні кандидати від третіх партій і незалежні кандидати також беруть участь у виборах. Двоє з них здобули право на висування[en] у такій кількості штатів, що математично дає їм шанс перемогти на президентських виборах за ознаками великих національних опитувань: кандидат від Лібертаріанської партії, колишній губернатор штату Нью-Мексико Гері Джонсон і кандидат від Партії зелених Джилл Стайн; вони обидва були присутніми у великих національних опитуваннях громадської думки[5][6]. Джонсон і Стайн також висувалися як кандидати в президенти від своєї партій на виборах 2012 року.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]
Докладніше: :en:United States presidential election
Барак Обама, чинний президент, термін повноважень якого завершився в січні 2017 року

Стаття Друга Конституції передбачає, що Президент і Віцепрезидент Сполучених Штатів повинні бути природженими громадянами США, принаймні 35-річного віку, і жити в країні протягом не менш ніж 14-ти років. Кандидати в президенти найчастіше висуваються від однієї з різних політичних партій США, і в цьому випадку кожна зі сторін розробляє метод (наприклад, праймериз), щоб вибрати того, хто, на думку партії, найкраще підходить для висунення на цю посаду. Традиційно, праймериз — це непрямі вибори, в яких виборці голосують за делегата, який зобов'язується підтримати певного кандидата. Члени партії офіційно номінують кандидата для висунення від імені партії. Загальні вибори в листопаді також є непрямими, коли виборці голосують за членів Колегії виборників; ці виборники, своєю чергою, безпосередньо обирають президента і віцепрезидента.

Чинний президент — демократ і колишній сенатор від Іллінойсу Барак Обама — не має права переобиратися на третій термін через обмеження, накладені Двадцять другою поправкою до Конституції; відповідно до розділу 1 Двадцятої поправки, його термін закінчується о 12:00 EST 20 січня 2017 року.

Президентські вибори 2008

[ред. | ред. код]

На Президентських виборах 2008 року Обама переміг республіканського сенатора Джона Маккейна з Аризони, отримавши 52.9 % голосів виборців і 68 % голосів виборників[7][8]. Обама змінив республіканського президента Джорджа Буша, колишнього губернатора штату Техас, що відбув дві президентські каденції. З кінця 2009 року рейтингові компанії, такі як Gallup, реєстрували рейтинг схвалення президента Обами у межах від 40 до 50 відсотків[9][10]. Аналітики, наприклад Ларрі Сабато (Larry Joseph Sabato), відзначили, що рейтинг схвалення Обами може впливати на кампанію 2016 року, допомагаючи або несучи шкоду кандидату від демократів[11][12].

Проміжні вибори 2010

[ред. | ред. код]

На проміжних виборах у 2010 році Демократична партія зазнала значних втрат в Конгресі; республіканці отримали 63 місця в Палаті представників (таким чином, взявши під свій контроль Палату) і шість місць у Сенаті, попри збереження демократами абсолютної більшості. У результаті повторного зайняття республіканцями Палати Джон Бейнер став 61-м спікером Палати представників. Це зробило Обаму першим президентом за 16 років, який втратив підтримку Палати представників у першій половині свого першого терміну, на виборах, упродовж яких повільно відновлювалася економіка і зростала популярність руху чаювання[13].

Президентські вибори 2012

[ред. | ред. код]

На виборах 2012 року чинний Президент США Барак Обама переміг колишнього губернатора штату Массачусетс Мітта Ромні, набравши 51.1 % голосів виборців і 332 (61.7 %) з 538 голосів виборників[14]. Тим часом республіканці зберегли більшість місць у Палаті представників, незважаючи на незначні втрати, тоді як демократи збільшили свою більшість у Сенаті[8].

Розмови про виборчу кампанію–2016 почалася майже відразу після кампанії–2012: журнал «New York Magazine» оголосив про фактичний початок перегонів у статті, опублікованій 8 листопада 2012, через два дні після чергових виборів[15]. Того ж дня у Politico вийшла стаття з передбаченням, що основне змагання 2016 року можуть розгорнутися між Гілларі Клінтон і колишнім губенатором Флориди Джебом Бушем, а Нью-Йорк Таймс випустила статтю, в якій потенційними кандидатами названі губернатор Нью-Джерсі Кріс Крістіта сенатор від того ж штату Корі Букер[16][17].

Проміжні вибори 2014

[ред. | ред. код]

На проміжних виборах 2014 року явка виборців була найнижчою з 1942 року: проголосували всього 36 % виборців[18]. Республіканці зберегли контроль над Палатою представників, посиливши свою більшість до рівня, найбільшого з 4 березня 1929[19], а також отримавши більшість у Сенаті[20].

Демократична партія

[ред. | ред. код]

Праймериз

[ред. | ред. код]
Докладніше: Демократична партія США
Див. також: Президентська кампанія Гілларі Клінтон

Колишня Держсекретар Гілларі Клінтон, яка також раніше працювала в Сенаті та була Першою леді Сполучених Штатів, стала першим демократом, хто формально запустив кампанію із висування на пост президента. Клінтон випустила відеозвернення про це 12 квітня 2015[21]. У той час як Національне опитування громадської думки до президентських праймериз Демократичної партії, проведене 2015 року, показало, що Клінтон є найсильнішим претендентом на номінацію в кандидати від Демократичної партії на вибори–2016, вона стикнулася з проблемами зі сторони незалежного сенатора від Вермонту Берні Сандерса[22]. Сандерс став другим значним кандидатом, коли 30 квітня він зробив офіційну заяву про те, що претендуватиме на номінацію від Демократичної партії[23]. Дані вересневих опитувань показали звуження розриву між Клінтон і Сандерсом[22][24][25]. 30 травня 2015 у демократичні перегони третім зі значних політичних діячів увійшов колишній губернатор Меріленду Мартін О'Меллі[26]. Лінкольн Чейфі, колишній губернатор і незалежний сенатор-республіканець з Род-Айленду, висунув свою кандидатуру 3 червня 2015 і став четвертим значним демократом у перегонах[27][28]. Колишній сенатор від Вірджинії Джим Вебб оголосив про себе як про кандидата 2 липня 2015 і став п'ятим значним претендентом від демократів[29]. Колишній гарвардський професор права Лоуренс Лессіг став шостим і останнім значним претендентом від Демократичної партії, коди висунув свою кандидатуру 6 вересня 2015[30].

20 жовтня Джим Вебб заявив про свій вихід з демократичних праймериз, і що він вивчає потенційну перспективу незалежного висування[31]. Наступного дня Віцепрезидент Джо Байден вирішив не йти на перегони, поклавши край місяцям спекуляцій, але заявивши: «Незважаючи на те, що я не буду кандидатом, я не буду мовчати»[32][33]. Чафі зняв свою кандидатуру 23 жовтня, заявивши, що він сподівається «покласти край нескінченним війнам і на початок нової ери для Сполучених Штатів і всього людства»[34]. Лоуренс Лессіг знявся 2 листопада, не зумівши кваліфікуватися на другий офіційний раунд демократичних дебатів, і цим звузив демократичне поле до Клінтон, О'Меллі, і Сандерса[35].

1 лютого 2016, у надзвичайно впертій боротьбі, Гілларі Клінтон виграла демократичні кокуси в Айові з 0.2 % переваги. Мартін О'Меллі вийшов з президентських перегонів, не вигравши того дня жодного делегата. Сандерс відігрався на праймериз у Нью-Гемпширі з 60 % голосів. У двох останніх лютневих змаганнях Гілларі Клінтон перемогла з 53 % голосів у Неваді та здобула вирішальну перемогу з 73 % голосів у Південній Кароліні[36][37]. 1 березня одинадцять штатів брали участь у першому з чотирьох «супервівторкових» праймериз. Клінтон виграла Алабаму, Арканзас, Джорджію, Массачусетс, Теннессі, Техас і Вірджинію, здобувши 504-х делегатів, тоді як Сандерс виграв Колорадо, Міннесоту, Оклахому і свій рідний штат Вермонт, забезпечивши підтримку 340 делегатів. У наступні вихідні Сандерс виграв кокуси в Канзасі, Небрасці та Мені з перевагою в 15-30 процентних пунктів, тоді як Клінтон виграла праймериз Луїзіани з 71 % голосів. 8 березня Сандерс виграв праймериз Мічигану з невеликим відривом у 1.5 % (незважаючи на те, що ніколи не лідирував там раніше), випередивши опитування більш ніж 19 пунктів, тоді як Клінтон виграла праймериз Міссісіпі із 83 % голосів[38]. 15 березня, на другому з чотирьох «супервівторків», Клінтон перемогла на праймериз у Флориді, Іллінойсі, Міссурі, Північній Кароліні й Огайо. У період з 22 березня по 9 квітня 2016 Сандерс виграв шість кокусів у штатах Айдахо, Юта, Аляска, Гаваї, Вашингтон і Вайомінг, а також праймериз Вісконсину, тоді як Клінтон виграла праймериз Аризони. 19 квітня Клінтон виграла праймериз Нью-Йорку з 58 % голосів. 26 квітня, у третьому з чотирьох «супервівторків», що його охрестили «Acela—праймериз», вона виграла змагання в Коннектикуті, Делавері, Меріленді та Пенсільванії, тоді як Сандерс виграв Род-Айленд. Протягом травня Сандерс подарував ще один сюрприз, здобувши перемогу на праймериз Індіани[39], а також виграв Західну Вірджинію й Орегон, тоді як Клінтон виграла кокуси острову Гуам і праймериз штату Кентуккі.

4-5 червня Клінтон здобула дві перемоги на кокусах Віргінських островів і праймериз Пуерто-Рико. 6 червня 2016 Associated Press і NBC News повідомили, що Клінтон стала гаданим кандидатом[en] після досягнення необхідної кількості делегатів, у тому числі гарантованих (pledged) і "суперделегатів"[en], для того, щоб забезпечити номінацію, ставши першою жінкою, яка коли-небудь висувалася на пост президента Сполучених Штатів від великої політичної партії[40]. 7 червня Клінтон забезпечила більшість гарантованих делегатів після перемоги на праймериз у Каліфорнії, Нью-Джерсі, Нью-Мексико та Південній Дакоті, тоді як Сандерс виграв тільки Монтану й Північну Дакоту. 14 червня Клінтон також виграла остаточні передвибори у Вашингтоні, округ Колумбія. По завершенні цієї стадії виборчого процесу, Клінтон отримала 2204 гарантованих делегатів (54 % від загального числа), здобутих на преймеріз і кокусах, тоді як Сандерс отримав 1847 (46 %). З 714 негарантованих делегатів (або «суперделегатів»), голоси яких розподілялися на Демократичних національних зборах у липні (2016 DNC), Клінтон отримала схвалення 560-ти (78 %), тоді як Сандерс отримав 47 (7 %)[41].

Хоча Сандерс офіційно не вибув з перегонів, 16 червня 2016 він оголосив, що його головною метою в найближчі місяці буде працювати з Клінтон, щоб перемогти Трампа на загальних виборах[42]. 8 липня вибрані особи від штабів Клінтон, Сандерса і Національного комітету Демократичної партії погодили проєкт платформи партії[43]. 12 липня Сандерс офіційно підтримав Клінтон на зібранні в Нью-Гемпширі, куди він з'явився разом із Клінтон[44]. 22 липня, за три дні до початку Демократичних національних зборів, штаб Клінтон оголосив, що напарником Гілларі (кандидатом у віцепрезиденти) став сенатор від Вірджинії Тім Кейн. Клінтон першою жінкою-кандидатом у президенти, висунутою великою політичною партією.

Кандидати

[ред. | ред. код]
Демократична партія (США)
Демократична партія (США)
Пара Демократичної партії, 2016
Гілларі Клінтон Тім Кейн
у Президенти у Віцепрезиденти
67-ма
Державний секретар США
(2009—2013) 		Сенатор від Вірджинії
(2013–до цього часу)
Виборча кампанія(англ.)
[45][46][47]

Інші значні кандидати

[ред. | ред. код]

У наступних кандидатів часто брали інтерв'ю великі мережі мовлення і кабельні канали новин, а також вони згадувалися в оприлюднених на загал національних опитуваннях. Лессіг був запрошений на один форум, але відмовився від участі після зміни правил, які завадили йому брати участь в офіційно санкціонованих дебатах.

Клінтон отримала 16 849 779 голосів на праймериз.

Кандидати в цьому розділі відсортовані за датою зняття з праймериз
Берні Сандерс Мартін О'Меллі Лоуренс Лессіг Лінкольн Чейфі Джим Вебб
сенатор від Вермонту (2007–до цього часу)
61-й
губернатор Меріленду
(2007—2015)
професор Гарвардської школи права
(2009—2016)
74-й
губернатор Род-Айленду
(2011—2015)
сенатор
від Вірджинії
(2007—2013)
Виборча кампанія[en](англ.)
Виборча кампанія[en](англ.)
Виборча кампанія[en](англ.)
Виборча кампанія[en](англ.)
Виборча кампанія[en](англ.)
До 26 липня 2016
13 167 848 голосів на праймериз і 1846 делегатів
До 1 лютого 2016
110 423 голосів
До 2 листопада 2015
4 вписаних голоси[en] у Нью-Гемпширі
До 23 жовтня 2015
0 голосів
До 20 жовтня 2015
2 вписаних голоси у Нью-Гемпширі
[48]
[49][50]
[35]
[51]
[52]

Добір кандидата у віцепрезиденти

[ред. | ред. код]

У квітні 2016 штаб Клінтон склав початковий список з 15-20 осіб, яких розглядали на посаду напарника, хоча Сандерс продовжував змагатися з Гілларі у демократичних праймериз[53]. У середині червня The Wall Street Journal повідомив, що до скороченого списку Клінтон включено члена Палати Представників Хав'єра Бесерра з Каліфорнії, сенатора Корі Букера з Нью-Джерсі, сенатора Шеррода Брауна з Огайо, міністра житлового будівництва і міського розвитку США Хуліана Кастро з Техасу, мера Лос-Анджелеса Еріка Гарсетті з Каліфорнії, сенатора Тіма Кейна з Вірджинії, міністра праці Тома Переса з Меріленду, члена Палати Представників Тіма Раяна[en] з Огайо, і сенатора Елізабет Воррен з Массачусетсу[54]. У наступних повідомленнях ішлося, що Клінтон також розглядає міністра сільського господарства Тома Вілсека, адмірала у відставці Джеймса Ставрідіса та губернатора Колорадо Джона Гікенлупера[55]. Під час обговорення вибору потенційного віцепрезидента, Клінтон заявила, що найбільш важливими атрибутами такого кандидата вона вважає спроможність (ability) і достатній досвід (experience), потрібні для того, щоб негайно виступити в ролі президента[55].

22 липня Клінтон оголосила, що вона обрала сенатора від Вірджинії Тіма Кейна на роль свого напарника[56]. Делегати Національних зборів Демократичної партії, які пройшли 25-28 липня 2016, офіційно висунули цю пару.

Республіканська партія

[ред. | ред. код]

Праймериз

[ред. | ред. код]
Докладніше: Праймеріз Республіканської партії США (2016)
Див. також: Президентська кампанія Дональда Трампа

Загалом сімнадцять основних претендентів розпочали перегони з 23 березня 2015 року, коли перший із них, сенатор Тед Круз, оголосив свою кандидатуру; згодом доєдналися колишній губернатор Флориди Джеб Буш, відставний нейрохірург з Меріленду Бен Карсон, губернатор Нью-Джерсі Кріс Крісті, підприємець з Каліфорнії Карлі Фіоріна, колишній губернатор Вірджинії Джим Гілмор, сенатор від Південної Кароліни Ліндсі Грем, колишній губернатор Арканзасу Майк Гакабі, колишній губернатор Луїзіани Боббі Джиндал, губернатор Огайо Джон Кейсік, колишній губернатор штату Нью-Йорк Джордж Патакі, сенатор від Кентуккі Ренд Пол, колишній губернатор Техасу Рік Перрі, сенатор від Флориди Марко Рубіо, колишній сенатор від Пенсільванії Рік Санторум, нью-йоркський бізнесмен Дональд Трамп і губернатор Вісконсину Скотт Вокер. Це було найбільше поле президентських праймериз серез усіх політичних партій в американській історії[57].

Вже до кокусів в Айові 1 лютого 2016 Перрі, Вокер, Джиндал, Грем і Патакі вийшли через низькі показники підтримки в опитуваннях. Незважаючи на численні опитування, проведені в Айові, Трамп посів друге місце після Круза, після чого Гакабі, Пол і Санторум вийшли через невдалі результати на виборчих дільницях. Після впевненої перемоги Трампа на праймериз у Нью-Гемпширі, Крісті, Фіоріна і Гілмор відмовилися від перегонів. Буш пішов їхніми стопами після того, як посів четверте місце після Трампа, Рубіо і Круза в Південній Кароліні. 1 березня 2016, у перший з чотирьох «супервівторкових» праймериз, Рубіо виграв своє перше змагання у штаті Міннесота, Круз виграв Аляску, Оклахому і його домашній Техас, а Трамп виграв інші сім штатів, які голосували. Бувши не в змозі тягатися з ними, Карсон полишив свою кампанію декілька днів потому[58]. 15 березня 2016, у другий «супервівторок» з чотирьох, Кейсік виграв своє єдине змагання в рідному штаті Огайо, а Трамп виграв п'ять праймериз — в тому числі Флориду. Рубіо полишив свою кампанію після програшу свого домашнього штату[59], але утримав більшу частину своїх делегатів на національному з'їзді, яких він передав Трампу[59].

У період з 16 березня по 3 травня 2016 лише три кандидати залишалися в перегонах: Трамп, Круз і Кейсік. Круз виграв більшість делегатів у чотирьох змаганнях на Заході країни і в штаті Вісконсин, зберігаючи цілком вірогідну можливість не допустити номінації Трампа на першому голосуванні партії (для чого потрібна більшість у 1237 делегатів). Згодом Трамп довершив своє лідерство лавиноподібними перемогами в Нью-Йорку та п'ятьох північно-східних штатах у квітні, забронювавши всіх 57 делегатів на праймериз Індіани 3 травня 2016. Тим самим Трамп не залишив Крузу і Кейсіку жодних шансів позмагатися на національному з'їзді, і вони обидва полишили свої кампанії[60][61]. Трамп залишився єдиним активним кандидатом і був оголошений гаданим кандидатом від республіканців головою Республіканського національного комітету[en] Райнсом Прібусом увечері 3 травня 2016[62].

Це перші вибори після 1944 року, в яких обидва кандидати від основних партій були з одного штату. В обох випадках, вони були з Нью-Йорка.

Кандидати

[ред. | ред. код]
Республіканська партія (США)
Республіканська партія (США)
Пара Республіканської партії, 2016
Дональд Трамп Майк Пенс
у Президенти у Віцепрезиденти
Очільник The Trump Organization
(1971–до цього часу) 		50-й
губернатор Індіани
(2013–до цього часу)
Виборча кампанія(англ.)
[63][64][65]

Інші значні кандидати

[ред. | ред. код]

Значні кандидати визначалися різними засобами масової інформації на основі загального консенсусу. Наступних кандидатів запросили на санкціоновані теледебати, керуючись їх рівнем підтримки за даними опитувань.

Трамп загалом отримав 14 010 177 голосів на праймериз. Він, Круз, Рубіо і Кейсік виграли, принаймні, по одному праймериз кожен.

Кандидати в цьому розділі відсортовані за датою зняття з праймериз
Джон Кейсік Тед Круз Марко Рубіо Бен Карсон Джеб Буш Джим Гілмор Карлі Фіоріна Кріс Крісті
69-й
губернатор Огайо
(2011–до цього часу)
сенатор
від Техасу
(2013–до цього часу)
сенатор
від Флориди
(2011–до цього часу)
директор клініки дитячої хірургії
в Госпіталі Джона Гопкінса, Балтимор
(1984—2013)
43-й
губернатор Флориди
(1999—2007)
68-й
губернатор Вірджинії
(1998—2002)
CEO Hewlett-Packard
(1999—2005)
55-й
губернатор Нью-Джерсі
(2010–до цього часу)
Виборча кампанія[en](англ.)
Виборча кампанія[en](англ.)
Виборча кампанія[en](англ.)
Виборча кампанія[en](англ.)
Виборча кампанія[en](англ.)
Виборча кампанія
Виборча кампанія[en](англ.)
Виборча кампанія[en](англ.)
До 4 травня
4 287 479 голосів
До 3 травня
7 811 110 голосів
До 15 березня
3 514 124 голоси
До 4 березня
857 009 голосів
До 20 лютого
286 634 голоси
До 12 лютого
18 364 голоси
До 10 лютого
40 577 голосів
До 10 лютого
57 634 голоси
[66]
[67][68][69]
[70][71][72]
[73][74][75]
[76][77]
[78][79]
[80][81]
[82][83]
Ренд Пол Рік Санторум Майк Гакабі Джордж Патакі Ліндсі Грем Боббі Джиндал Скотт Вокер Рік Перрі
сенатор
від Кентуккі
(2011–до цього часу)
сенатор
від Пенсільванії
(1995—2007)
44-й
губернатор Арканзасу
(1996—2007)
53-й
губернатор штату Нью-Йорк
(1995—2006)
сенатор
від Південної Кароліни
(2003–до цього часу)
55-й
губернатор Луїзіани
(2008—2016)
45-й
губернатор Вісконсину
(2011–до цього часу)
47-й
губернатор Техасу
(2000—2015)
Виборча кампанія[en](англ.)
Виборча кампанія[en](англ.)
Виборча кампанія[en](англ.)
Виборча кампанія
Виборча кампанія[en](англ.)
Виборча кампанія[en](англ.)
Виборча кампанія
Виборча кампанія[en](англ.)
До 3 лютого
66 781 голос
До 3 лютого
16 622 голоси
До 1 лютого
51 436 голосів
До 29 грудня 2015
2036 голосів
До 21 грудня 2015
5666 голосів
До 17 листопада 2015
222 голоси
До 21 вересня 2015
0 голосів
До 11 вересня 2015
0 голосів
[84][85][86]
[87][88]
[89][90]
[91]
[92][93]
[94][95]
[96][97]
[98][99]

Добір кандидата у віцепрезиденти

[ред. | ред. код]

Дональд Трамп зосередив увагу на виборі політичного партнера потому, як 4 травня 2016 він став гаданим кандидатом[en][100]. У середині червня Елі Стоколс і Бьорджесс Еверетт з Politico повідомили, що штаб Трампа розглядає губернатора Нью-Джерсі Кріса Крісті, колишнього спікера Палати представників Ньюта Гінгріча з Джорджії, сенатора від Алабами Джеффа Сешнса та губернатора Оклахоми Мері Феллін[101]. У доповідь Washington Post від 30 червня також включені сенатори Боб Коркер (Теннессі), Річард Берр (Північна Кароліна), Том Коттон (Арканзас), Джоні Ернст (Айова), і губернатор Індіани Майк Пенс. Їх кандидатури, як зазначалося, на той час розглядалися у пару з Дональдом[102]. Трамп, крім того, заявив, що він розглядає на посаду двох військових генералів, у тому числі генерал-лейтенанта у відставці Майкла Флінна[103].

У липні 2016 року було повідомлено про те, що Трамп звузив список можливих кандидатів на пост віцепрезидента до трьох: Крісті, Гінгріча і Пенса[104].

14 липня 2016 кілька великих ЗМІ повідомили, що Трамп вибрав Пенса як свого напарника. Дональд підтвердив ці повідомлення у Twitter 15 липня 2016 й офіційно зробив заяву наступного дня в Нью-Йорку[105][106][107][108][109]. 19 липня, на другий вечір Національних республіканських зборів, Пенс виграв республіканську віцепрезидентську номінацію шляхом акламації[110].

Основні треті партії

[ред. | ред. код]

Партії, перелічені в цьому розділі, отримали право на висування[en] в достатній кількості штатів, щоб теоретично отримати мінімальну кількість голосів виборників (270 з 538), необхідних для перемоги на виборах. Особи, включені до цього розділу, отримали президентську номінацію від третьої партії[en], чи офіційно балотуються як незалежні кандидати. Усередині кожної партії кандидати перераховані в алфавітному (англ.) порядку за прізвищем.

Лібертаріанська партія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Лібертаріанська партія (США)

Отримано доступ до всіх 538-ми голосів виборників[111].

Кандидати

[ред. | ред. код]
Пара Лібертаріанської партії, 2016
Гері Джонсон Вільям Велд
у Президенти у Віцепрезиденти
29-й
губернатор Нью-Мексико
(1995—2003) 		68-й
губернатор Массачусетсу
(1991—1997)
Виборча кампанія[en](англ.)
[112][113]

Партія зелених

[ред. | ред. код]
Докладніше: Партія зелених (США)
Право на висування від Партії зелених
   Висунули кандидата
   Вписали кандидата від цієї партії
   Поданий позов
   Не висунули кандидата

Отримано доступ до 480 (разом з уписаними[en] — 522) голосів виборників[114][115]

  • Вписані голоси у штатах: Джорджія, Індіана, Північна Кароліна[114][116]
  • Поданий позов з приводу доступу до висунення: Оклахома[117]
  • Штати без права висунення кандидата: Невада, Південна Дакота[118][114].

Кандидати

[ред. | ред. код]
Пара Партії зелених, 2016
Джилл Стайн Аджаму Барака
у Президенти у Віцепрезиденти
Лікар
із Лексингтону, штат Массачусетс 		Активіст
із Вашингтону, округ Колумбія
Виборча кампанія[en](англ.)
[119][120]

Конституційна партія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Конституційна партія (США)
Право на висування від Конституційної партії
   Висунули кандидата
   Вписали кандидата від цієї партії
   Не висунули

Отримано доступ до 202 (разом з уписаними — 329) голосів виборників[121][122]

  • Вписані голоси у штатах: Алабама, Делавер, Джорджія, Індіана, Мен, Меріленд, Нью-Гемпшир, Огайо, Орегон, Род-Айленд, штат Техас, Вермонт[121][123][124]
  • Очікується, що впишуть голоси: Аризона, Каліфорнія, Коннектикут, Іллінойс, Канзас, Кентуккі, Массачусетс, Монтана, Небраска, Нью-Йорк, Північна Кароліна, Теннессі, Вірджинія[121]
  • Поданий позов з приводу доступу до висунення: Західна Вірджинія[125][126]
  • Штати без права висунення: Оклахома[121]

Кандидати

[ред. | ред. код]
Пара Конституційної партії, 2016
Даррелл Касл Скотт Бредлі
у Президенти у Віцепрезиденти
Адвокат
із Мемфісу, штат Теннессі 		Бізнесмен
із Юти
Виборча кампанія[en](англ.)
[127]

Інші треті партії та незалежні кандидати

[ред. | ред. код]

Партії та кандидати в цьому розділі досягли права на висування[en] в одному або декількох штатах, але не отримали доступ до мінімального числа голосів, теоретично необхідних для перемоги на виборах. Якщо не вказано інше, особи, включені до цього розділу, отримали президентську номінацію від малої партії[en], чи офіційно запустили кампанію як незалежні кандидати.

Право на висування кандидатів від Американської партії Дельта та Партії реформ
Право на висування кандидатів від Партії за соціалізм і звільнення, Партії миру та свободи та Партії "Союз Свободи"
Право на висування незалежного кандидата Івана МакМулліна
Партія Кандидат у Президенти Кандидат у Віцепрезиденти Виборники
(вписані голоси) 		Штати, які дали доступ до висунення
(вписані голоси)
Незалежні
Американська партія Дельта (American Delta Party[en])
Партія реформ (Reform Party of the United States of America[en]) 		Рокі де ла Фуенте (Rocky De La Fuente[en])
Бізнесмен з Сан-Дієго, Каліфорнія 		Майкл Стейнберг (Michael Steinberg[en])
Юрист з Флориди 		147
(176) 		Аляска, Колорадо, Флорида, Айдахо, Айова, Кентуккі, Міннесота, Міссісіпі, Монтана, Невада, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Нью-Мексико, Північна Дакота, Род-Айленд, штат Теннессі, Юта, Вермонт, Вісконсин, Вайомінг[128][129][122][130][131][132][133]

(Алабама, Пенсильванія)[134]

Партія за соціалізм і звільнення (Party for Socialism and Liberation[en])
Партія миру і свободи (Peace and Freedom[en])
Партія «Союз Свободи» (Liberty Union Party[en]) 		Глорія ла Ріва (Gloria La Riva[en])
Видавець газет, активіст із Каліфорнії 		Євген Пур'єр (Eugene Puryear[en])
Активіст із Вашингтону 		112
(157) 		Каліфорнія, Колорадо, Айова, Луїзіана, Нью-Джерсі, Нью-Мексико, Вермонт, Вашингтон[135][136]
(Алабама, Делавер, Нью-Гемпшир, Пенсильванія, Род-Айленд, Західна Вірджинія)[134][137][138]
Незалежні
«Краще для Америки» (Better for America[en])
Партія незалежності Міннесоти (Independence Party of Minnesota[en])
Партія незалежності Південної Кароліни (Independence Party of South Carolina) 		Івен Макмюллін (Evan McMullin[en])
з Юти[139][140] 		Натан Джонсон (Nathan Johnson)
з Каліфорнії[141][142] 		86
(246) 		Арканзас, Колорадо, Айдахо, Айова, Кентуккі, Луїзіана, Міннесота, Нью-Мексико, Південна Кароліна, Юта, Вірджинія[128][143]

(Алабама, Делавер, Джорджія, Мен, Меріленд, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Огайо, Орегон, Пенсильванія, Род-Айленд, Теннессі, Техас, Вермонт, Вайомінг)[144][123][145][137][124][146]

Соціалістична робітнича партія (Socialist Workers Party) Елісон Кеннеді (Alyson Kennedy[en])
шахтар і робітничий лідер з Іллінойсу 		Осборн Гарт (Osborne Hart[en])
з Пенсільванії 		70
(124) 		Колорадо, Луїзіана, Міннесота, Нью-Джерсі, Теннессі, Юта, Вашингтон[135]
(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Світова робітнича партія (Workers World Party[en]) Моніка Мургед (Monica Moorehead[en])
постійний кандидат[en] і політичний активіст з Алабами[147] 		Ламонт Ліллі
з Північної Кароліни[148] 		30
(130) 		Нью-Джерсі, Юта, Вісконсин[149]
(Алабама, Індіана, Айова, Нью-Гемпшир, Пенсильванія, Род-Айленд, Техас, Вермонт, Західна Вірджинія)[134][150][151][138]
Соціалістична партія США
Партія природного права (Natural Law Party[en]) 		Мімі Солтисік (Mimi Soltysik[en])
колишній співголова Соціалістичної партії США з Каліфорнії[152] 		Анджела Вокер (Angela Walker[en])
з Вісконсину 		25
(140) 		Колорадо, Мічиган[153]
(Алабама, Індіана, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Техас, Юта, Вермонт)[134][150][151][154]
Партія Америки (America's Party) Том Хефлінг (Tom Hoefling[en])
активіст із Айови[155] 		Стів Шулін (Steve Schulin)
з Південної Кароліни 		23
(154) 		Арканзас, Колорадо, Луїзіана[156][157][158]
(Алабама, Джорджія, Індіана, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Техас, Юта, Вермонт)[134][123][150][151][154]
Партія Сухого закону (Prohibition Party[en]) Джеймс Геджс (James Hedges[en])
колишній податковий чиновник містечка Томпсон, графство Фултон, Пенсільванія[159][160] 		Білл Баєс (Bill Bayes)
з Міссісіпі[159] 		21
(96) 		Арканзас, Колорадо, Міссісіпі[161][162]
(Алабама, Айова, Меріленд, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт, Західна Вірджинія)[134][124][138]
Незалежні Майк Сміт (Mike Smith)
Юрист, Колорадо 		Денієл Вайт (Daniel White) 20
(102) 		Колорадо, Теннессі[161]
(Алабама, Джорджія, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Юта, Вермонт)[134][154]
Незалежні Річард Дункан (Richard Duncan)
з Огайо 		Ріккі Джонсон (Ricky Johnson) 18
(136) 		Огайо[163]
(Алабама, Делавер, Флорида, Індіана, Айова, Меріленд, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт, Західна Вірджинія)[134][137][136][150][124][138]
Незалежні Лоуренс Котлікофф (Laurence Kotlikoff[en])
Професор економіки Бостонського університету, Массачусетс 		Едвард Е. Лімер (Edward E. Leamer[en])
Професор економіки Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі 		17
(192) 		Колорадо, Луїзіана[161]
(Алабама, Флорида, Джорджія, Індіана, Айова, Меріленд, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Техас, Юта, Вермонт, Західна Вірджинія)[134][136][164][150][124][151][154][138]
Партія ветеранів Америки (Veterans Party of America) Кріс Кеністон (Chris Keniston)
інженер з Техасу[165] 		Дікон Тейлор (Deacon Taylor)
з Невади[166] 		17
(77) 		Колорадо, Луїзіана[167][168]
(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Партія за негайну легалізацію марихуани (Legal Marijuana Now Party) Ден Вацек (Dan Vacek)
з Міннесоти 		Марк Елворт (Mark Elworth Jr.)
з Небраски 		16
(70) 		Айова, Міннесота[135]
(Алабама, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Незалежні Лінн Кан (Lynn Kahn)
Доктор клінічної психології з Меріленду 		Кетлін Монахан
з Флориди 		12
(71) 		Арканзас, Айова[135][129]
(Алабама, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт, Західна Вірджинія)[134][138]
Американська партія солідарності (American Solidarity Party[en]) Майк Матюрен (Mike Maturen[en])
спеціаліст із продажів і чарівник з Мічигану 		Хуан Муньйос (Juan Muñoz)
із Техасу 		9
(135) 		Колорадо[169]
(Алабама, Джорджія, Айова, Меріленд, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, штат Техас, Вермонт)[134][123][124][151]
Незалежні Джозеф Аллен Мальдонадо (Joseph Allen Maldonado)
з Оклахоми 		Дуглас К. Терранова (Douglas K. Terranova) 9
(98) 		Колорадо[169]

(Алабама, Делавер, Індіана, Айова, Меріленд, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт, Західна Вірджинія)[134][137][150][124][138]

Незалежні Райан Алан Скотт (Ryan Alan Scott) Брюс Кендалл Барнард (Bruce Kendall Barnard) 9
(69) 		Колорадо[169]

(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]

Партія ствердженого голосування (Approval Voting Party) Френк Етвуд (Frank Atwood)
з Колорадо 		Блейк Губер (Blake Huber)
з Колорадо 		9
(69) 		Колорадо[169]

(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]

Незалежна американська партія (Independent American Party) Кайл Кенлі Копітке (Kyle Kenle Kopitke)
з Мічигану 		Натан Р. Соренсон (Narthan R. Sorenson) 9
(69) 		Колорадо[169]

(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]

Партія харчування (Nutrition Party[en]) Род Сільва (Rod Silva[en])
ресторатор з Нью-Джерсі[170][171] 		Річард Сільва (Richard Silva) 9
(69) 		Колорадо[161]
(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Партія пацифістів США (United States Pacifist Party[en]) Бредфорд Літтл (Bradford Lyttle[en])
антивоєнний активіст із Іллінойсу 		Ганна Волш (Hannah Walsh) 9
(69) 		Колорадо[169]
(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Американська партія (Південна Кароліна) (American Party of South Carolina[en]) Пітер Ск'ювс (Peter Skewes[en])
професор зоології університету Клемсон, Південна Кароліна 		неоголошений 9
(69) 		Південна Кароліна[172]
(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Незалежні Прінцесс Хадіджа Джейкоб-Фамбро (Princess Khadijah Jacob-Fambro)
з Каліфорнії 		Мілтон Фамбро (Milton Fambro)
з Каліфорнії 		8
(68) 		Луїзіана[173]

(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]

Соціалістична партія рівності (Socialist Equality Party[en]) Джеррі Вайт (Jerry White[en])
антивоєнний активіст із Мічигану 		Нільс Німут (Niles Niemuth)
журналіст із Вісконсину 		8
(68) 		Луїзіана[174]
(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Партія незалежності Америки (Independent American Party) Рокі Джордані (Rocky Giordani)
з Каліфорнії 		Ферлі Андерсон (Farley Anderson)
активіст із Юти 		6
(66) 		Юта[175]
(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]
Конституційна партія Айдахо (Constitution Party of Idaho) Скотт Коупленд (Scott Copeland)
з Айдахо 		Дж. Р. Майерс (J.R. Meyers) 4
(64) 		Айдахо[176]

(Алабама, Айова, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт)[134]

Штати, що вагаються

[ред. | ред. код]
Докладніше: :en:Swing state
Частка виборників на президентських виборах у США, які не належать до расових або етнічних меншин. Період вибірки — з 2000 до 2012 року, з прогнозованими даними 2016 року

Президентські кампанії у США зосереджують свої ресурси на відносно невеликому числі конкурентоспроможних штатів, які називаються такими, що вагаються, або полями битви (англ. swing state, battleground state)[177]. Потенційними полями битви цих виборів можуть стати штати Флорида, Пенсильванія, Мічиган, Огайо, Північна Кароліна, Колорадо, Вірджинія, Вісконсин, Невада, Айова і Нью-Гемпшир[178][179]. Флорида є найбільшим штатом, що вагається, і щоразу з 1992 року його виграє абсолютний переможець виборів. Огайо є ще одним штатом, що вагається, і з 1960 року він постійно слугує провідником трендів на виборах президента. Штат може ставати конкурентоспроможним час від часу, в залежності від коливань громадської думки.

Спільна думка щодо зазначеного вище сформувалася, коли сезон праймериз досягнув штатів, що вагаються. На неї вплинули зокрема політичні оглядачі Ларрі Сабато і Нейт Сільвер[180]. Аналіз результатів президентських виборів з 2004 по 2012 роки дав основу для узагальненого висновку про те, що Демократична і Республіканська партії розпочнуть із початкового рахунку 191:191 (за голосами виборників від "своїх" штатів)[181][182]. Результати попередніх виборів є недостатнім підґрунтям для впевненості у тому, які штати будуть вагатися цього разу, до того ж і місцеві фактори можуть набрати значення[183][184]. Традиційно ліві штати «іржавого поясу» можуть стати більш консервативними, оскільки Трамп звертається, в основному, до «синіх комірців»[185]. Останні становлять значну частину американського населення і вони ж були основним фактором в остаточному вирішенні питання про висунення Трампа. Переважно, його кампанія просувалася перемогами в «демократичних» штатах, при чому прихильники Дональда зазвичай не ідентифікують себе як республіканці.

У штатах Мен і Небраска голоси двох виборників відходять до того, хто отримав найбільшу підтримку за результатами прямого голосування, а переможець кожного виборчого округу[en] отримує один виборчий голос[186]. У всіх інших штатах кандидат, що набрав найвищий відсоток голосів на прямих виборах, нагороджується всіма голосами виборників того штату[187]. За повідомленнями ЗМІ, обидва кандидати планують зосередитися на Флориді, Пенсильванії, Вісконсині, Огайо і Північній Кароліні[188][189].

Серед штатів, що традиційно прихильні до республіканців, потенційні цілі Демократичної партії включають II виборчий округ Небраски, Міссурі, Індіану, Джорджію, Аризону[190]. Відносно невисокі результати опитувань на підтримку Трампа в деяких традиційно республіканських штатах, таких як Юта, підвищили ймовірність того, що вони проголосують за Клінтон, незважаючи на те, що останнім часом республіканські кандидати здобували там легкі перемоги[191]. З іншого боку, численні аналітики стверджують, що Юта не є життєздатною ціллю демократів[192][193].

Сайти і приватні особи публікують передвиборчі прогнози. Вони зазвичай оцінюють ймовірність виграшу того чи іншого штату однією з двох основних партій. У таблиці, поданій нижче, рейтинги штатів класифіковані за даними авторитетних політичних доповідей.

Умовні позначення:
  R — Республіканська партія
  D — Демократична партія
  Tossup — жодна з партій не має переваги у цьому штаті
  Favored — (партія) є фаворитом
  Lean — (партія) має невелику перевагу
  Likely — (партія) має виражену перевагу
  Safe — (партія) значною мірою може розраховувати на перемогу
  Solid — (партія) має тверду підтримку
  Tilt — перевага схиляється до (партії).

State Голоси
виборників 		Результат
виборів 2012 		Cook PVI[en] Cook[en]
15 серпня
2016[194] 		RCP[en]
15 вересня
2016[195] 		Roth.[en]
16 вересня
2016[196] 		Sabato[en]
19 вересня
2016[197] 		Останнє
коливання[en][198]
Аризона 11 9.1 R R+7 Lean R Tossup Lean R Lean R 1996
Колорадо 9 5.4 D D+1 Likely D Tossup Lean D Lean D 2004
Флорида 29 0.9 D R+2 Tossup Tossup Tossup Tossup 2004
Джорджія 16 7.8 R R+6 Lean R Tossup Lean R Lean R 1992
Iowa 6 5.8 D D+1 Tossup Tossup Tilt D Lean R 2004
ІІ виборчий
округ Мену 		1 8.6 D D+2 Tossup Tossup Н/д Lean R 1988
Мічиган 16 9.5 D D+4 Lean D Tossup D Favored Lean D 1988
ІІ виборчий
округ Небраски 		1 7.2 R R+4 Tossup Lean R Н/д Tossup 2008
Невада 6 6.7 D D+2 Tossup Tossup Tilt D Tossup 2004
Нью-Гемпшир 4 5.6 D D+1 Lean D Tossup Lean D Lean D 2000
Північна Кароліна 15 2.0 R R+3 Tossup Tossup Tossup Tossup 2008
Огайо 18 3.0 D R+1 Tossup Tossup Tossup Lean R 2004
Пенсільванія 20 5.4 D D+1 Lean D Tossup Lean D Lean D 1988
Вірджинія 13 3.9 D Even Likely D Tossup Lean D Lean D 2004
Вісконсин 10 6.9 D D+2 Lean D Tossup Tilt D Lean D 1984

Партійні з'їзди

[ред. | ред. код]
Конституційна партія
Лібертаріанська партія
Республіканська партія
Демократична партія
Партія зелених

Фінансування виборчих кампаній

[ред. | ред. код]

Це огляд коштів, використовуваних штабами кандидатів, у відповідності до того, як вони інформували Федеральну виборчу комісію (FEC) станом на липень 2016. Категорія «Зовнішні кошти» включає незалежне фінансування, акумульоване комітетами політичної дії[en] (PACs, SuperPACs). Заборгованість штабу кампанії показана червоним кольором, якщо він є неплатоспроможним. Джерелом всіх чисел є американський Центр відповідальної політики[en] (CRP)[207]. Деякі підсумкові витрати є недоступними до дедлайну FEC. Станом на кінець липня 2016 загалом вісім кандидатів з правом на висування подали до FEC відомості щодо збору коштів на їх кампанії.

Штаб кампанії (на 31 липня) Зовнішні кошти (на 12 вересня) Загальні витрати
Отримано Витрачено Готівкою Заборгованість Отримано Витрачено Готівкою
Гілларі Клінтон[208] $315 353 001 $256 881 068 $58 471 932 $501 263 $120 108 804 $81 815 823 $38 292 980 $338 696 891
Дональд Трамп[209] $125 220 911 $86 778 265 $38 442 646 $0 $35 347 440 $24 386 344 $10 961 096 $111 164 609
Рокі де ла Фуенте[210] $6 707 521 $6 688 243 $19 278 $6 690 522 $0 $0 $0 $6 688 243
Гері Джонсон[211] $2 953 292 $1 747 937 $1 205 355 $0 $0 $0 $0 $1 747 937
Джилл Стайн[212] $1 876 899 $1 454 173 $422 726 $40 000 $0 $0 $0 $1 454 173
Даррелл Касл[213] $10 289 $7313 $2976 $2500 $0 $0 $0 $7313
Глорія Ла Ріва[214] $25 234 $10 092 $15 140 $0 $0 $0 $0 $10 092
Пітер Ск'ювс[215] $6994 $3399 $7189 $8000 $0 $0 $0 $3399

Дебати

[ред. | ред. код]

Дебати під час праймериз

[ред. | ред. код]
Докладніше: :en:Democratic Party presidential debates and forums, 2016, :en:Green Party presidential debates and forums, 2016, :en:Libertarian Party presidential debates and forums, 2016 та :en:Republican Party presidential debates and forums, 2016

Дебати під час прямих виборів

[ред. | ред. код]
Докладніше: :en:United States presidential election debates, 2016

Комісія з президентських дебатів (CPD)[en], некомерційна організація, планує провести дебати[en] між офіційно висунутими кандидатами у президенти та кандидатами у віцепрезиденти. За даними сайту комісії, для того, щоб мати право на участь в очікуваних дебатах, «крім того, щоб відповідати вимогам згідно з Конституцією, кандидати повинні набрати достатню кількість підтримки у штатах, щоб мати математичні шанси на перемогу більшістю голосів у колегії виборників, і повинні мати рівень підтримки щонайменше 15 відсотків національного електорату, що визначається п'ятьма відібраними загальнодержавними установами дослідження громадської думки, які використовують результати недавно проведених і публічно оприлюднених досліджень»[216].

23 вересня 2015 були оголошені три місця, які прийматимуть президентські дебати, та одне місце, обране для проведення віцепрезидентських дебатів. Місце перших дебатів спочатку було визначене у Державному університеті Райта[en] у Дейтоні, Огайо; проте, у зв'язку з ростом витрат і безпекових проблем, захід був перенесений до Університету Гофстра[en] в Гемпстеді, штат Нью-Йорк[217].

19 серпня керівник штабу Трампа підтвердив, що він братиме участь у серії з трьох дебатів[218][219][220][221]. Трамп поскаржився, що два з запланованих дебатів, один на 26 вересня, а інший на 9 жовтня, повинні будуть конкурувати за телеглядача з грою Національної футбольної ліги, посилаючись на аналогічні скарги, подані зі сторони Демократичної партії щодо дат із низькими очікуваними телерейтингами[222].

Фонд вільних і рівних виборів[en] планує провести відкриті дебати серед усіх кандидатів у президенти, які мають право на висування, достатнє для отримання більшості голосів виборців[223]. Вони будуть проходити в Університеті Колорадо Боулдер 25 жовтня 2016 року[224]. Станом на травень 2016 взяти участь були запрошені кандидати від Демократичної, Республіканської, Лібертаріанської і Зеленої партій[224].

Дебати кандидатів на виборах Президента США 2016 року
№ Дата Час Місце Місто Модератор(и) Учасники
П1 26 вересня 2016 9:00 ET Університет Гофстра Гемпстед, штат Нью-Йорк Лестер Голт Гілларі Клінтон
Дональд Трамп
ВП 4 жовтня 2016 TBA Університет Лонгвуд[en] Фармвіль, Вірджинія Елейн Квіджано Тім Кейн
Майк Пенс
П2 9 жовтня 2016 TBA Університет Вашингтона у Сент-Луїсі Сент-Луїс, Міссурі Андерсон Купер
Марта Раддац 		TBD
П3 19 жовтня 2016 TBA Університет Невади[en] Лас-Вегас, Невада Кріс Волланс TBD
П4 25 жовтня 2016 16:00 MT Колорадський університет у Боулдері Боулдер, Колорадо TBA TBD
       = Фінансується CPD[en];        = Фінансується Фондом Free & Equal[en]

Скандали

[ред. | ред. код]

Як правило, вибори президента відбуваються із скандалами. Найбільшими з них стали зламування поштових скриньок кількох партій і публікації їх змісту в інтернеті, а також було повідомлення про зламування поштової скриньки Гілларі Клінтон. ЦРУ та ФБР небезпідставно вважають це справою російських спецслужб. Американські високопосадовці заявили, що у відповідь нанесуть кіберудар у відповідь, у час і спосіб, зручний для США.

29 жовтня ФБР поновило розслідування[en], пов'язане з використанням Гілларі Клінтон особистого поштового сервера для робочого листування на посаді Держсекретаря США[225]

5 листопада низка ЗМІ повідомила про те, що американські хакери зламали урядові та військові комп'ютерні мережі Росії.[226][227]

29 грудня США вирішили вислати з країни 35[228] російських дипломатів і закрити 2 дипломатичні установи Росії в США.[229] Також Мінфін США ввів санкції проти російських чиновників і хакерів, що були причетні до хакерських атак.[230] Перед цим на сайті Комп'ютерної команди екстреної готовності США (US-CERT) було опубліковано звіт про кібератаки Росії.[231]

У червні 2017 р. ЗМІ опублікували секретну доповідь АНБ про втручання РФ у вибори в США[232][233]

Опитування

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Presidential Results. NBC. Процитовано 9 листопада 2016.
  2. ↑ а б Election results 2016. CNN. Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 9 листопада 2016.
  3. ↑ Дональд Трамп переміг на виборах президента США. Європейська правда. 9 листопада 2016. Процитовано 9 листопада 2016.
  4. ↑ Collinson, Stephen; Kopan, Tal (19 липня 2016). It's official: Trump is Republican nominee. CNN. Процитовано 19 липня 2016.
  5. ↑ Dr. Jill Stein secures Green Presidential nomination, rises to 5% in national poll. Jill 2016. Процитовано 15 червня 2016.
  6. ↑ Green Party candidate Jill Stein says Bernie Sanders should make a 3rd party run. 1 червня 2016. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 10 червня 2016.
  7. ↑ United States House of Reдо цього часуatives floor summary for Jan 8, 2009. Clerk.house.gov. Архів оригіналу за квітень 2, 2012. Процитовано 30 січня 2009.
  8. ↑ а б Federal elections 2008 (PDF). Federal Election Commission. Процитовано 11 травня 2015.
  9. ↑ Presidential Approval Ratings -- Barack Obama. Gallup. Gallup. Процитовано 19 січня 2016.
  10. ↑ Election Other – President Obama Job Approval. RealClearPolitics. Процитовано 24 грудня 2015.
  11. ↑ Sabato, Larry J. (17 квітня 2015). Clinton’s Real Opponent: Barack Obama. Politico. Процитовано 11 травня 2015.
  12. ↑ Cohn, Nate (16 січня 2015). What a Rise in Obama’s Approval Rating Means for 2016. The New York Times. Процитовано 11 травня 2015.
  13. ↑ Mid-term Electons 2010: Democrats lose the House in Republican tsunami. Daily Mail.
  14. ↑ President Map. The New York Times. 29 листопада 2012. Процитовано 11 травня 2015.
  15. ↑ Amira, Dan (8 листопада 2012). Let the 2016 Campaign Season Begin!. New York. Процитовано 5 липня 2015.
  16. ↑ Martin, Johnathon; Haberman, Maggie (8 листопада 2012). 2016 election: Hillary Clinton vs. Jeb Bush?. Politico. Процитовано 5 липня 2015.
  17. ↑ Barbaro, Micharl (8 листопада 2012). After Obama, Christie Wants a G.O.P. Hug. The New York Times. Процитовано 5 липня 2015.
  18. ↑ 2014 midterm election turnout lowest in 70 years | PBS NewsHour. PBS NewsHour (амер.). Процитовано 5 грудня 2015.
  19. ↑ Sullivan, Sean (17 грудня 2014). McSally win gives GOP historic majority in House. The Washington Post. Процитовано 1 квітня 2016.
  20. ↑ Collinson, Stephen (5 листопада 2014). Republicans seize Senate, gaining full control of Congress. CNN.com. Процитовано 25 серпня 2016.
  21. ↑ Keith, Tamara; Montanar, Domenico (10 квітня 2015). Hillary Clinton Expected To Go Small With Big Announcement. NPR. Процитовано 12 квітня 2015.
  22. ↑ а б Second straight poll shows Bernie Sanders leading in New Hampshire. Boston Globe. Процитовано 26 серпня 2015.
  23. ↑ Merica, Dan (30 квітня 2015). Bernie Sanders is running for president. CNN. Процитовано 6 липня 2015.
  24. ↑ Bernie Sanders surpasses Hillary Clinton in New Hampshire polls. The Huffington Post. 25 серпня 2015. Процитовано 25 серпня 2015.
  25. ↑ Huffpost Pollster. The Huffington Post. 1 жовтня 2015. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015.
  26. ↑ Jackson, David & Cooper, Allen (30 травня 2015). Martin O'Malley jumps into presidential race. USA Today. Процитовано 30 травня 2015.
  27. ↑ DelReal, Jose A. (3 червня 2015). Lincoln Chafee announces long-shot presidential bid. The Washington Post. Процитовано 3 червня 2015.
  28. ↑ Rhode Island's Chafee enters 2016 Democratic contest. Boston Herald. Associated Press. 3 червня 2015. Процитовано 3 червня 2015.
  29. ↑ Catanese, David (2 липня 2015). Jim Webb Announces For President. U.S. News & World Report. Процитовано 2 липня 2015.
  30. ↑ Meyer, Theodoric (6 вересня 2015). Lessig: I'm running for president. Slate. Процитовано 7 вересня 2015.
  31. ↑ Jim Webb to consider running as an independent. Politico. Процитовано 25 жовтня 2015.
  32. ↑ Biden says he's not running in 2016. OnPolitics. Процитовано 25 жовтня 2015.
  33. ↑ Joe Biden Not Running for President. ABC News. 21 жовтня 2015. Процитовано 25 жовтня 2015.
  34. ↑ Wagner, John; Weigel, David (23 жовтня 2015). Lincoln Chafee ends Democratic bid for president. The Washington Post. ISSN 0190-8286. Процитовано 25 жовтня 2015.
  35. ↑ а б Strauss, Daniel (2 листопада 2015). Lessig drops out of presidential race. Politico. Процитовано 2 листопада 2015.
  36. ↑ Nevada Caucus Results. New York Times Online. Процитовано 28 лютого 2016.
  37. ↑ South Carolina Primary Results. New York Times Online. Процитовано 28 лютого 2016.
  38. ↑ Why The Polls Missed Bernie Sanders's Michigan Upset. FiveThirtyEight. 9 березня 2016. Процитовано 1 травня 2016.
  39. ↑ Roberts, Dan; Jacobs, Ben (4 травня 2016). Bernie Sanders pulls off shock victory over Hillary Clinton in Indiana. The Guardian. Процитовано 4 травня 2016.
  40. ↑ Dann, Carrie (6 червня 2016). Clinton hits ‘magic number’ of delegates to clinch nomination. NBC News. Процитовано 7 червня 2016.
  41. ↑ Democratic Convention 2016. thegreenpapers.com. Процитовано 14 травня 2016.
  42. ↑ Sanders vows to help Clinton beat Trump, but keeps campaign alive. Reuters. 17 червня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  43. ↑ Sentinel, Orlando. Sanders backers frustrated by defeats at Orlando platform meeting. Процитовано 25 липня 2016.
  44. ↑ Reily, Molly (12 липня 2016). Bernie Sanders Endorses Hillary Clinton For President. Huffington Post. Процитовано 13 липня 2016.
  45. ↑ Chozick, Amy. Hillary Clinton Announces 2016 Presidential Bid. The New York Times. Процитовано 12 квітня 2015.
  46. ↑ Karni, Annie (12 квітня 2015). Hillary Clinton formally announces 2016 run. Politico. Процитовано 18 квітня 2015.
  47. ↑ Hillary Rodham Clinton FEC filing (PDF). FEC. 13 квітня 2015. Процитовано 13 квітня 2015.
  48. ↑ Bernie Sanders endorses Hillary Clinton.
  49. ↑ Yglesias, Matthew (February 1, 2016) «Iowa Results: Martin O'Malley drops out after third place finish», Vox.com. Retrieved February 1, 2016.
  50. ↑ Fritze, John (9 червня 2016). Martin O'Malley endorses Hillary Clinton. Baltimore Sun. Архів оригіналу за 14 червня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  51. ↑ Merica, Dan; LoBianco, Tom (October 23, 2015) «Lincoln Chafee drops out of Democratic primary race», CNN.com. Retrieved October 23, 2015
  52. ↑ Walsh, Michael (October 20, 2015) «Jim Webb drops out of Democratic primary race», Yahoo! Politics. Retrieved October 23, 2015.
  53. ↑ Healy, Patrick (23 квітня 2016). Hillary Clinton's Campaign, Cautious but Confident, Begins Considering Running Mates. New York Times. Процитовано 23 квітня 2016.
  54. ↑ Matthews, Dylan (16 червня 2016). Hillary Clinton's VP shortlist has leaked. Here are the pros and cons of each. Vox. Процитовано 23 липня 2016.
  55. ↑ а б Gearan, Anne (19 липня 2016). Two names emerge від Clinton's VP deliberations: Kaine and Vilsack. Washington Post. Процитовано 20 липня 2016.
    Клінтон: англ. “So for me there is nothing more important than my rock-solid conviction that the person I choose could literally get up one day and be the president of the United States”.
  56. ↑ Gearan, Anne; Wagner, John (22 липня 2016). Sen. Timothy M. Kaine of Virginia chosen as Hillary Clinton's VP. Washington Post. Процитовано 23 липня 2016.
  57. ↑ Linshi, Jack. More People Are Running for Presidential Nomination Than Ever. Time. Процитовано 14 лютого 2016.
  58. ↑ Ben Carson Suspends 2016 Campaign at CPAC. NBC News. Процитовано 9 березня 2016.
  59. ↑ а б Peters, Jeremy; Barbaro, Michael (16 березня 2016). Marco Rubio Suspends His Presidential Campaign. The New York Times. Процитовано 16 березня 2016.
  60. ↑ Rosenfeld, Everett. Ted Cruz suspends presidential campaign. CNBC. Процитовано 4 травня 2016.
  61. ↑ Kaplan, Thomas (4 травня 2016). John Kasich Drops Out of Presidential Race. The New York Times. ISSN 0362-4331. Процитовано 4 травня 2016.
  62. ↑ .@realDonaldTrump will be presumptive @GOP nominee, we all need to unite and focus on defeating @HillaryClinton #NeverClinton. Twitter. Reince Priebus. 3 травня 2016. Архів оригіналу за 12 жовтня 2021. Процитовано 17 червня 2016. (англ.)
  63. ↑ Donald Trump is running for president. Business Insider. 16 червня 2015. Процитовано 16 червня 2015.
  64. ↑ Donald Trump announces presidential bid. The Washington Post. 16 червня 2015. Процитовано 16 червня 2015.
  65. ↑ Donald Trump FEC filing (PDF). FEC.gov. 22 червня 2015. Процитовано 24 червня 2015.
  66. ↑ John Kasich FEC Filing (PDF). FEC.gov. 23 липня 2015. Процитовано 28 липня 2015.
  67. ↑ Mascaro, Lisa and David LauteP (22 березня 2015). Texas Republican Sen. Ted Cruz Launches Presidential Bid. Los Angeles Times. Процитовано 23 березня 2015.
  68. ↑ Zezima, Katie (23 березня 2015). Ted Cruz Announces He's Running for President. The Washington Post. Процитовано 23 березня 2015.
  69. ↑ Ted Cruz FEC filing (PDF). FEC.gov. 23 березня 2015. Процитовано 1 квітня 2015.
  70. ↑ Parker, Ashley (13 квітня 2015). Marco Rubio Announces 2016 Presidential Bid. The New York Times. Процитовано 13 квітня 2015.
  71. ↑ Nelson, Rebecca (April 13, 2015) «Marco Rubio Makes His Pitch as the Fresh Face of the GOP in 2016», National Journal. Retrieved April 14, 2015.
  72. ↑ Marco Rubio FEC Filing (PDF). FEC.gov. 13 квітня 2015. Процитовано 7 травня 2015.
  73. ↑ Terris, Ben (3 травня 2015). Ben Carson announces presidential campaign. The Washington Post. Процитовано 4 травня 2015.
  74. ↑ Rafferty , Andrew (4 травня 2015). Ben Carson Announces 2016 Run. NBCNews.com. Процитовано 4 травня 2015.
  75. ↑ Ben Carson FEC Filing (PDF). FEC.gov. 4 травня 2015. Процитовано 7 травня 2015.
  76. ↑ Rafferty, Andrew (15 червня 2015). Jeb Bush Makes 2016 Run Official. NBC News. Процитовано 15 червня 2015.
  77. ↑ Jeb Bush FEC Filing (PDF). FEC.gov. 15 червня 2015. Процитовано 16 червня 2015.
  78. ↑ Allen, Cooper (30 липня 2015). Jim Gilmore formally joins GOP presidential race. USA Today. Процитовано 30 липня 2015.
  79. ↑ Jim Gilmore FEC Filing (PDF). FEC.gov. 29 липня 2015. Процитовано 29 липня 2015.
  80. ↑ Gass, Nick (4 травня 2015). Carly Fiorina: 'Yes, I am running for president'. Politico. Процитовано 4 травня 2015.
  81. ↑ Carly Fiorina FEC Filing (PDF). FEC.gov. 4 травня 2015. Процитовано 7 травня 2015.
  82. ↑ Barbaro, Michael (30 червня 2015). Chris Christie Announces Run, Pledging ‘Truth’ About Nation's Woes. New York Times. Процитовано 30 червня 2015.
  83. ↑ Christopher J. Christie FEC Filing (PDF). FEC.gov. 1 липня 2015. Процитовано 6 липня 2015.
  84. ↑ Lambert, Lisa (7 квітня 2015). Republican Rand Paul announces 2016 presidential run on website. Reuters. Архів оригіналу за 7 квітня 2015. Процитовано 7 квітня 2015.
  85. ↑ Killough, Ashley (7 квітня 2015). Rand Paul: 'I am running for president'. CNN. Процитовано 7 квітня 2015.
  86. ↑ Rand Paul FEC filing (PDF). FEC.gov. 8 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
  87. ↑ Jackson, David (27 травня 2015). Santorum officially begins 2016 presidential campaign. USA Today. Процитовано 28 травня 2015.
  88. ↑ Rick Santorum FEC filing (PDF). FEC.gov. 27 травня 2015. Процитовано 1 червня 2015.
  89. ↑ Trip, Gabriel (5 травня 2015). Mike Huckabee Joins Republican Presidential Race. New York Times. Процитовано 5 травня 2015.
  90. ↑ Mike Huckabee FEC Filing (PDF). FEC.gov. Процитовано 10 травня 2015.
  91. ↑ George Pataki FEC filing (PDF). FEC.gov. 2 червня 2015. Процитовано 4 червня 2015.
  92. ↑ Jaffe, Alexandra (June 1, 2015) «Graham bets on foreign experience in White House bid announcement», CNN. Retrieved June 1, 2015.
  93. ↑ Lindsey Graham FEC Filing (PDF). FEC.gov. 1 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
  94. ↑ Fahrenthold, David A.; Hohmann, James (24 червня 2015). Bobby Jindal announces entry into 2016 presidential race. The Washington Post. Процитовано 24 червня 2015.
  95. ↑ Bobby Jindal FEC Filing (PDF). FEC.gov. 29 червня 2015. Процитовано 30 червня 2015.
  96. ↑ Burlij, Terence; Lee, MJ; LoBianco, Tom (13 липня 2015). Wisconsin Gov. Scott Walker officially enters 2016 presidential race. CNN.com. Процитовано 13 липня 2015.
  97. ↑ Scott Walker FEC filing. FEC. FEC.gov. Процитовано 13 липня 2015.
  98. ↑ Beckwith , Ryan Teague; Rhodan, Maya (4 червня 2015). Rick Perry Announces Presidential Bid. Time. Процитовано 4 червня 2015.
  99. ↑ Rick Perry FEC filing (PDF). FEC.gov. 19 червня 2015. Процитовано 22 червня 2015.
  100. ↑ Keneally, Meghan (4 травня 2016). Donald Trump Teases Possible VP Requirements. ABC News. Процитовано 4 травня 2016.
  101. ↑ Stokols, Eli; Everett, Burgess (17 червня 2016). Trump's performance raises hard question: Who'd want to be his VP?. Politico. Процитовано 21 червня 2016.
  102. ↑ Costa, Robert (30 червня 2016). Gingrich, Christie are the leading candidates to be Trump's running mate. Washington Post. Процитовано 1 липня 2016.
  103. ↑ Zurcher, Anthony (8 липня 2016). US election: Who will Trump pick as his vice-president?. BBC. Процитовано 8 липня 2016.
  104. ↑ O'Donnell, Kelly (12 липня 2016). Team Trump Plans Public Event Friday With VP Pick. NBC News. Процитовано 12 липня 2016.
  105. ↑ Bash, Dana; Acosta, Jim; Lee, MJ (14 липня 2016). Donald Trump selects Mike Pence as VP. CNN.com. Процитовано 14 липня 2016.
  106. ↑ Holland, Steve; Stephenson, Emily (14 липня 2016). Trump expected to pick Indiana Governor Pence for running mate: sources. Reuters.com. Процитовано 14 липня 2016.
  107. ↑ Holly Bailey. Donald Trump picks Indiana Gov. Mike Pence as VP [Video]. Yahoo.com. Процитовано 16 липня 2016.
  108. ↑ Ivan Levingston. Donald Trump officially names Mike Pence as his VP. Cnbc.com. Процитовано 16 липня 2016.
  109. ↑ Mike Pence Is Donald Trump's Vice President Pick. Fortune.com. Процитовано 16 липня 2016.
  110. ↑ Cook, Tony (19 липня 2016). Gov. Mike Pence formally nominated as the Republican Party's vice presidential candidate. The Indianapolis Star. Процитовано 20 липня 2016.
  111. ↑ Stanek, Becca (14 вересня 2016). Gary Johnson becomes first third-party candidate in 20 years to qualify for the ballot in all 50 states. The Week. Процитовано 15 вересня 2016.
  112. ↑ Collins, Eliza (6 січня 2016). Libertarian Gary Johnson launches presidential bid. Politico. Процитовано 6 січня 2016.
  113. ↑ «Gary Johnson FEC filing», FEC.gov.
  114. ↑ а б в Ballot Access. gp.org. Процитовано 19 червня 2016.
  115. ↑ New Hampshire Secretary of State Says Jill Stein Petition is Valid. ballot-access.org. Процитовано 2 вересня 2016.
  116. ↑ Jill Stein Qualifies for Write-in Status in North Carolina; No Other Write-in Presidential Candidate Does So | Ballot Access News. ballot-access.org. Процитовано 20 серпня 2016.
  117. ↑ Winger, Richard (10 серпня 2016). Rocky De La Fuente and Jill Stein File Oklahoma Ballot Access Case. ballot-access.org. Ballot Access News. Процитовано 10 вересня 2016.
  118. ↑ Nevada Green Party Loses Ballot Access Lawsuit. ballot-access.org. Процитовано 2 вересня 2016.
  119. ↑ Exclusive: Green Party's Jill Stein Announces She Is Running for President on Democracy Now!. Democracy Now!. 22 червня 2015. Процитовано 18 травня 2016.
  120. ↑ Green Party candidate Jill Stein announces VP running mate. 1 серпня 2016. Процитовано 1 серпня 2016.
  121. ↑ а б в г Ballot access | The Constitution Party. www.constitutionparty.com. Процитовано 28 травня 2016.
  122. ↑ а б Winger, Richard (7 вересня 2016). North Dakota Says All Three Independent Presidential Petitions are Valid. Ballot Access News.
  123. ↑ а б в г Kemp, Brian (12 вересня 2016). Qualifying Candidate Information. sos.ga.gov. Georgia Secretary of State. Процитовано 13 вересня 2016.
  124. ↑ а б в г д е ж 2016 Candidate Listing. elections.state.md.us. Maryland State Board of Elections. 2016. Процитовано 21 вересня 2016.
  125. ↑ Winger, Richard (17 вересня 2016). West Virginia Supreme Court Construes Election Law to Require All Minor Party and Independent Petitioning Candidates to Have Filed in January, and Removes All of Them. ballot-access.org. Ballot Access News. Процитовано 21 вересня 2016.
  126. ↑ Winger, Richard (19 вересня 2016). Two Minor Party Candidates File Federal Lawsuit Against West Virginia for Removing Them From Ballot. ballot-access.org. Ballot Access News. Процитовано 21 вересня 2016.
  127. ↑ Constitution Party Nominates Darrell Castle and Scott Bradley. 16 квітня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.
  128. ↑ а б Winger, Richard (1 вересня 2016). September 2016 Ballot Access News Print Edition. ballot-access.org. Т. 32, № 4. с. 5. Процитовано 15 вересня 2016.
  129. ↑ а б Federal Nominations filed for the 2016 General Election. elections.ny.gov. New York State Board of Elections. 11 серпня 2016. Архів оригіналу за 12 травня 2012. Процитовано 11 серпня 2016.
  130. ↑ Wyoming Says Jill Stein and Rocky De La Fuente Have Enough Valid Signatures; Still Checking Evan McMullin | Ballot Access News. ballot-access.org. Процитовано 8 вересня 2016.
  131. ↑ New Hampshire Says Rocky De La Fuente Has Enough Valid Signatures | Ballot Acess News. ballot-access.org. Процитовано 8 вересня 2016.
  132. ↑ Rhode Island Secretary of State Says Three Independent Presidential Petitions Have Enough Valid Signatures | Ballot Access News. ballot-access.org. Процитовано 9 вересня 2016.
  133. ↑ Eight Presidential Candidates will be on Mississippi ballot. ballot-access.org. 9 вересня 2016.
  134. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа Winger, Richard (1 липня 2016). Ballot Access News. ballot-access.org. Т. 32, № 2. с. 4. Процитовано 10 вересня 2016.
  135. ↑ а б в г Winger, Richard (1 вересня 2016). September 2016 Ballot Access News Print Edition. ballot-access.org. Т. 32, № 4. с. 6. Процитовано 15 вересня 2016.
  136. ↑ а б в Candidate Listing. elections.myflorida.com. Florida Department of State, Division of Elections. 2016. Процитовано 13 вересня 2016.
  137. ↑ а б в г Declared Write-In Candidates, November 8, 2016 General Election (PDF). elections.delaware.gov. Delaware Department of Elections. 2016. Архів оригіналу (PDF) за 11 вересня 2016. Процитовано 21 вересня 2016.
  138. ↑ а б в г д е ж Write-In Candidate Listing (PDF). sos.wv.gov. West Virginia Secretary of State. 2016. Архів оригіналу (PDF) за вересень 10, 2016. Процитовано 10 вересня 2016.
  139. ↑ Anti-Trump Republican Launching Independent Presidential Bid. BuzzFeed. Процитовано 8 серпня 2016.
  140. ↑ Alvarez, Priscilla. Anti-Trump Republicans Take One More Shot at the White House. The Atlantic. Процитовано 8 серпня 2016.
  141. ↑ Independent Candidate Inundated With Mystery Running Mate Questions. Morning Edition. NPR. 8 вересня 2016. Процитовано 12 вересня 2016.
  142. ↑ Strauss, Daniel (7 вересня 2016). Whoops: Independent candidate appears to have accidentally picked a running mate. Politico. Процитовано 7 вересня 2016.
  143. ↑ Better For America Qualifies for Party Status in New Mexico. ballot-access.org. Процитовано 8 вересня 2016.
  144. ↑ McMullin, Evan (6 вересня 2016). So far 19 states can vote for me (ballot & write-in): MN, CO, SC, LA, UT, AR, IA, ID, VA, WY, PA, NJ, AL, OR, NH, RI, VT, OH, GA. More soon!. twitter.com. Процитовано 7 вересня 2016.
  145. ↑ McMullin, Evan (15 вересня 2016). Great news! You can vote for me in Maine!. twitter.com. Процитовано 15 вересня 2016.
  146. ↑ Texas Certifies McMullin as Write-In Candidate for President. Texas Tribune. 16 вересня 2016. Процитовано 16 вересня 2016.
  147. ↑ Workers World Party Nominates Monica Moorehead for President (амер.). 9 листопада 2015. Процитовано 2 серпня 2016.
  148. ↑ Hudnall, David. Durham's Lamont Lilly is Running for Vice President (of the United States). Архів оригіналу за 25 липня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
  149. ↑ Wisconsin Approves Both Independent Presidential Petitions | Ballot Access News. ballot-access.org. Процитовано 27 серпня 2016.
  150. ↑ а б в г д е 2016 Presidential Elector Candidates (PDF). in.gov. Indiana Secretary of State. 2016. Архів оригіналу (PDF) за 30 квітня 2017. Процитовано 13 вересня 2016.
  151. ↑ а б в г д Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 вересня 2016. Процитовано 22 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  152. ↑ Winger, Richard (17 жовтня 2015). Socialist Party National Ticket Nominated. Ballot Access News. Процитовано 17 жовтня 2015.
  153. ↑ Natural Law Party of Michigan Nominates Socialist Party National Ticket | Ballot Access News. Ballot-access.org. Процитовано 2 серпня 2016.
  154. ↑ а б в г 2016 Candidate Fillings. elections.utah.gov. Utah Lieutenant Governor. 9 вересня 2016. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 10 вересня 2016.
  155. ↑ Ziggler, Jed (1 січня 2016). Tom Hoefling Announces 2016 Presidential Campaign. Independent Political Report. Процитовано 15 січня 2016.
  156. ↑ Seven Presidential Petitions Filed in Arkansas – Ballot Access News.
  157. ↑ Committee Tracking system. Dos.elections.myflorida.com. Florida Division of Elections – Department of State. Процитовано 15 січня 2016.
  158. ↑ Qualified Political Parties | California Secretary of State. Sos.ca.gov. Процитовано 15 січня 2016.
  159. ↑ а б Prohibition Party Nominates National Ticket. Ballot Access News. 31 липня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  160. ↑ James Hedges FEC Filing (PDF). Federal Election Commission. 27 жовтня 2015. Процитовано 30 жовтня 2015.
  161. ↑ а б в г Nutrition Party Announces Presidential Candidate, and Qualifies Him for Colorado Ballot | Ballot Access News. Ballot-access.org. Процитовано 24 грудня 2015.
  162. ↑ Prohibition Party Now a Qualified Party in Mississippi.
  163. ↑ Husted, Jon (24 серпня 2016). Husted Announces Independent Candidates for President and Vice President. sos.state.oh.us. Ohio Secretary of State. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 12 вересня 2016.
  164. ↑ Winger, Richard (19 вересня 2016). Georgia Secretary of State Now Says Laurence Kotlikoff May be a Declared Write-in Presidential Candidate. ballot-access.org. Ballot Access News. Процитовано 21 вересня 2016.
  165. ↑ Chris Keniston 2016. Chris Keniston 2016. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 10 вересня 2015.
  166. ↑ Veterans Party of America. Veterans Party of America.
  167. ↑ Two More Presidential Candidates, Evan McMullin and Chris Keniston, File in Louisiana | Ballot Access News. ballot-access.org. Процитовано 20 серпня 2016.
  168. ↑ 2016 General Election Candidate List. Sos.state.co.us. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 30 липня 2016.
  169. ↑ а б в г д е Wayne Williams, ред. (31 серпня 2016). 2016 General Election Candidate List. sos.state.co.us. Colorado Secretary of State. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 10 вересня 2016.
  170. ↑ Silva, Rod (20 жовтня 2015). FEC Form 2: Statement of Candidacy (PDF). fec.gov. Процитовано 22 грудня 2015.
  171. ↑ Silva, Rod. My fellow Americans. Rod Silva for President 2016. Архів оригіналу за грудень 23, 2015. Процитовано 22 грудня 2015.
  172. ↑ Winger, Richard (1 червня 2016). American Party of South Carolina Nominates Peter Skewes for President. Ballot Access News. Процитовано 5 червня 2016.
  173. ↑ Tom Schedler, ред. (2016). Candidate Inquiry. sos.la.gov. Louisiana Department of State. Процитовано 10 вересня 2016.
  174. ↑ Candidate Inquiry, Louisiana Secretary of State. Accessed September 7, 2016.
  175. ↑ 2016 Candidate Filings, Federal Candidates. Utah Lt. Gov. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 10 вересня 2016.
  176. ↑ 2016 November General Candidate List (PDF). sos.idaho.gov. Idaho Secretary of State. 1 вересня 2016. Процитовано 10 вересня 2016.
  177. ↑ Abramowitz, Alan (2 серпня 2012). Do Presidential Campaigns Matter? Evidence From the 2008 Election. Sabato's Crystal Ball. Процитовано 8 листопада 2014.
  178. ↑ Silver, Nate (29 червня 2016). 2016 Election Forecast - FiveThirtyEight.
  179. ↑ Who Will Be President?. The New York Times. 30 серпня 2016.
  180. ↑ The 2016 Results We Can Already Predict. POLITICO Magazine. Процитовано 11 червня 2016.
  181. ↑ 2016 Presidential Election Interactive Map. 270toWin.com. Процитовано 11 червня 2016.
  182. ↑ Larry J. Sabato's Crystal Ball » The Electoral College: The Only Thing That Matters. www.centerforpolitics.org. Процитовано 11 червня 2016.
  183. ↑ Levin, Sam (21 березня 2016). Why Mormons in America's most conservative state could turn a Trump stronghold questionably Democratic. the Guardian. Процитовано 11 червня 2016.
  184. ↑ Roche, Lisa Riley (20 березня 2016). Poll: Utah would vote for a Democrat for president over Trump. DeseretNews.com. Процитовано 11 червня 2016.
  185. ↑ Frum, David. The Great Republican Revolt (амер.). Процитовано 3 серпня 2016.
  186. ↑ Doherty, Brendan (31 липня 2012). President Obama's Disproportionate Battleground State Focus Started Early, Echoed Predecessors' Actions. Monkey Cage. Процитовано 4 листопада 2014.
  187. ↑ Yglesias, Matthew (8 листопада 2014). A totally legal, totally shady way that Republicans could ensure Hillary Clinton's defeat. Vox. Процитовано 8 листопада 2014.
  188. ↑ Haberman, Maggie (30 липня 2016). Electoral Map Gives Donald Trump Few Places to Go. New York Times. Процитовано 31 липня 2016.
  189. ↑ Challan, David. Road to 270: CNN's new electoral college map. CNN. CNN. Процитовано 31 липня 2016.
  190. ↑ Balz, Dan (18 січня 2014). The Republican Party's uphill path to 270 electoral votes in 2016 elections. The Washington Post. Процитовано 3 жовтня 2014.
  191. ↑ Villa, Lissandra (10 липня 2016). Why Utah Doesn’t Like Donald Trump. Time. Процитовано 18 липня 2016.
  192. ↑ Hillary Clinton’s path to victory. Процитовано 3 серпня 2016.
  193. ↑ Kondik, Kyle; Skelley, Geoffrey; Sabato, Larry (3 травня 2015). The 2016 Results We Can Already Predict. Politico. Процитовано 22 вересня 2015.
  194. ↑ New August Electoral College Ratings. 15 серпня 2016. Архів оригіналу за серпень 15, 2016. Процитовано 16 серпня 2016.
  195. ↑ 2016 Battle for White House. Процитовано 15 вересня 2016.
  196. ↑ 2016 Race Ratings. Rothenberg Political Report. Roll Call. Процитовано 17 вересня 2016.
  197. ↑ 2016 President. University of Virginia Center for Politics. 19 вересня 2016.
  198. ↑ Рік виборів, після яких штат востаннє змінював свою «партійність».
  199. ↑ Winger, Richard (20 липня 2015). Constitution Party Selects City and Dates for Presidential Convention. Ballot Access News. Процитовано 20 липня 2015.
  200. ↑ Winger, Richard (11 липня 2014). Libertarian Party Moves into National Party Headquarters That it Owns. Ballot Access News. Процитовано 11 липня 2014.
  201. ↑ Libertarian National Committee Minutes July 15–16, 2012 (PDF). Libertarian National Committee. с. 4. Архів оригіналу (PDF) за лютий 2, 2016. Процитовано 11 липня 2014.
  202. ↑ «RNC officially approves Cleveland as 2016 convention host», CBS News. Associated Press. Retrieved August 14, 2014.
  203. ↑ Isenstadt, Alex (January 14, 2014) «GOP convention set for July 18-21 in 2016», Politico. Retrieved January 15, 2015.
  204. ↑ Camia, Catalina; Moore, Martha A. (12 лютого 2015). Democrats pick Philadelphia for 2016 convention. USA Today. Процитовано 12 лютого 2015.
  205. ↑ Winger, Richard (August 2, 2015) «Green Party Will Hold Presidential Convention in Houston», Ballot Access News. Retrieved August 5, 2015.
  206. ↑ Houston, We Have a Solution – Vote Green 2016. Green Party of the United States. 4 квітня 2016. Архів оригіналу за травень 10, 2016. Процитовано 11 травня 2016.
  207. ↑ 2016 Presidential Race. OpenSecrets.org. Center for Responsive Politics. Процитовано 26 лютого 2016.
  208. ↑ Summary data for Hillary Clinton, 2016 Cycle. opensecrets.org. Процитовано 1 вересня 2016.
  209. ↑ Summary data for Donald Trump, 2016 Cycle. opensecrets.org. Процитовано 1 вересня 2016.
  210. ↑ Details for Candidate ID : P80005572 Cycle. fec.gov. Процитовано 23 серпня 2016.
  211. ↑ Summary data for Gary Johnson, 2016 Cycle. opensecrets.org. Процитовано 23 серпня 2016.
  212. ↑ Summary data for Jill Stein, 2016 Cycle. opensecrets.org. Процитовано 23 серпня 2016.
  213. ↑ Details for Candidate ID : P60021102 Cycle. fec.gov. Процитовано 23 серпня 2016.
  214. ↑ Details for Candidate ID : P80005572 Cycle. fec.gov. Процитовано 23 серпня 2016.
  215. ↑ Details for Candidate ID : P60012960 Cycle. fec.gov. Процитовано 23 серпня 2016.
  216. ↑ «The Commission on Presidential Debates: An Overview» [Архівовано 26 вересня 2016 у Wayback Machine.], Debates.org.
  217. ↑ Hulsey, Lynn (19 липня 2016). Hofstra University offers debate spots for WSU students. Dayton Daily News. Процитовано 21 липня 2016.
  218. ↑ Flores, Reena. Campaign manager: Trump will attend all three presidential debates. CBS News. CBS. Процитовано 19 серпня 2016.
  219. ↑ CPD Announces 2016 Debate Host Applicants. Commission on Presidential Debates. Архів оригіналу за квітень 3, 2015. Процитовано 2 квітня 2015.
  220. ↑ Sanchez, Stephen M. Three Texas Locations Vie For 2016 Presidential Debates. San Antonio Daily News. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 2 квітня 2015.
  221. ↑ Commission on Presidential Debates announces sites and dates for 2016 general election debates. Commission on Presidential Debates. Архів оригіналу за жовтень 18, 2015. Процитовано 23 вересня 2015.
  222. ↑ Lima, Cristiano (29 липня 2016). Trump wants three presidential debates, accuses Clinton of rigging schedule. Politico. Процитовано 30 липня 2016.
  223. ↑ Winger, Richard (6 жовтня 2015). Free and Equal Announces Date and Location for General Election Presidential Debate. Ballot Access News. Процитовано 17 травня 2016.
  224. ↑ а б United We Stand Fest and Open Presidential Debate University Tour Program Outline. Free and Equal Foundation. 2016. Архів оригіналу за червень 17, 2016. Процитовано 17 травня 2016.
  225. ↑ Comey notified Congress of email probe despite DOJ concerns. CNN. 29 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016.
  226. ↑ Військові хакери США зламали телекомунікаційну та командну системи РФ - ЗМІ. Європейська правда. 5 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016.
  227. ↑ U.S. Govt. Hackers Ready to Hit Back If Russia Tries to Disrupt Election. nbcnews. 5 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016.
  228. ↑ США депортують 35 російських дипломатів, - Reuters. ЕСПРЕСО.тв. 29 грудня 2016. Процитовано 30 грудня 2016.
  229. ↑ США висилають з країни російських дипломатів. 24 канал. 29 грудня 2016. Процитовано 30 грудня 2016.
  230. ↑ США ввели санкції проти Росії через кібератаки. ЕСПРЕСО.тв. 29 грудня 2016. Процитовано 30 грудня 2016.
  231. ↑ США підтвердили зв'язок хакерів Fancy Bear і Cozy Bear зі спецслужбами Росії
  232. ↑ ЗМІ опублікували секретну доповідь АНБ про втручання РФ у вибори в США
  233. ↑ NSA-Report-on-Russia-Spearphishing

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Президентські_вибори_у_США_2016&oldid=43405893