Транспорт Нідерландів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Нідерландів M:
Транспортна система Нідерландів (англ.)
Транспортна система Нідерландів (англ.)
Територія
Площа41,5 тис. км² (135-те)
Рельєфнизовинний
Найвища точкагора Ваальзерберг (322 м)
Повітряний
Аеропортів29 (120-те)
Наземний
Автошляхів138,6 тис. км (37-ме)
Залізниць3,2 тис. км (56-те)
Водний
Узбережжя451 км
Водних шляхів6,2 тис. км (21-ше)
Трубопровідний
Трубопроводів9,9 тис. км
Адміністрування
ОрганМіністерство інфраструктури та навколишнього середовища
Головаміністр Мелані Шульц ван Хаген-Маас Гістеранус

Транспорт Нідерландів представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 41 543 км² (135-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, трохи видовжена в меридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 315 км, зі сходу на захід — 270 км[2][3]. Географічне положення Нідерландів дозволяє країні контролювати сухопутні, річкові та повітряні транспортні шляхи між країнами Західної Європи (країнами Бенілюксу, Німеччини, Франції та Великої Британії); вихід до вод Північного моря річкових систем Рейну і Маасу[4].

Історія становлення і розвитку

[ред. | ред. код]

Автомобільний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Автомобільний транспорт Нідерландів

Загальна довжина автошляхів у Нідерландах, станом на 2014 рік, дорівнює 138 641 км із твердим покриттям (3 530 км швидкісних автомагістралей) (36-те місце у світі)[1].

Див. також: Автошляхи Нідерландів та Номерні знаки Нідерландів

Залізничний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Nederlandse Spoorwegen

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 3 223 км (56-те місце у світі), з яких 3 223 км стандартної 1435-мм колії (2 321 км електрифіковано)[1].

Повітряний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Цивільна авіація Нідерландів

У країні, станом на 2013 рік, діє 29 аеропортів (120-те місце у світі), з них 23 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 6 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 3 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 11 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 6 (4);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 2 (2)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 8 авіапідприємств, які оперують 244 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 34,87 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 5,29 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Нідерланди є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — PH, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Нідерландів мають літерний код ІКАО, що починається з — EH[1].

Див. також: Авіакомпанії Нідерландів та Аеропорти Нідерландів

Водний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Водний транспорт Нідерландів

Морський

[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Еймейден, Влісінген. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Роттердам — 11,87 млн контейнерів (TEU)[1]. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють у портах: Роттердам.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 744 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (15-те місце у світі), з яких: балкерів — 4, суховантажів — 514, інших вантажних суден — 15, танкерів для хімічної продукції — 56, контейнеровозів — 67, газовозів — 21, пасажирських суден — 17, вантажно-пасажирських суден — 14, нафтових танкерів — 4, рефрижераторів — 10, ролкерів — 19, спеціалізованих танкерів — 3[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 196 (Австралії — 1, Бермудських Островів — 1, Данії — 27, Фінляндії — 13, Франції — 2, Німеччини — 86, Ірландії — 8, Італії — 6, Японії — 1, Норвегії — 19, Швеції — 12, Об'єднаних Арабських Еміратів — 4, Сполучених Штатів Америки — 16); зареєстровані під прапорами інших країн — 233 (Антигуа і Барбуди — 17, Багамських Островів — 23, Белізу — 1, Канади — 1, Кюрасао — 43, Кіпру — 23, Німеччини — 1, Гібралтару — 34, Італії — 2, Ліберії — 31, Люксембургу — 3, Мальти — 3, Маршаллових Островів — 21, Панами — 6, Парагваю — 1, Філіппінам — 17, Російської Федерації — 2, Сент-Вінсенту і Гренадин — 1, Сінгапуру — 1, Великої Британії — 1, невстановленої приналежності — 1)[1].

Річковий

[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів доступних для суден з дедвейтом до 50 тонн 2012 року становила 6 237 км (21-ше місце у світі)[1].

Головні річкові порти країни: Амстердам на каналі, Мордек на Холландс-Діпі; Роттердам на Рейні, Тернезен на Західній Шельді.

Трубопровідний

[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Нідерландах, станом на 2013 рік, становила 8 591 км; нафтогонів — 578 км; продуктогонів — 716 км[1].

Міський громадський

[ред. | ред. код]
Докладніше: Міський громадський транспорт Нідерландів

Державне управління

[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство інфраструктури та навколишнього середовища. Станом на 27 січня 2017 року міністерство в уряді Марка Рютте очолював Мелані Шульц ван Хаген-Маас Гістеранус[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т the Netherlands : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ the Netherlands : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Нідерландів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транспорт_Нідерландів&oldid=33022254