Bombardiere

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Ескадрений міноносець «Бомбардьєре»
Bombardiere
Ескадрений міноносець «Бомбардьєре»
Служба
Тип/клас Ескадрений міноносець типу «Сольдаті»
Держава прапора Королівство Італія
Належність Королівські ВМС Італії
Закладено 7 жовтня 1940 року
Спущено на воду 23 березня 1942 року
Введено в експлуатацію 15 липня 1942 року
Загибель Торпедований британським підводним човном «Юнайтед» 17 січня 1943 року
Бойовий досвід Друга світова війна
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1850 тонн (стандартна)
2580 тонн (повна)
Довжина 106,7 м
Ширина 10,2 м
Висота 4,35 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Beluzzo
3 × парових котли Yarrow
Гвинти 2
Потужність 50 000 к. с.
Швидкість 34 вузли (63 км/год)
Дальність плавання 2200 миль (3540 км) на швидкості 20 вузлів
Екіпаж 215 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 4 (2 × 2) × 120-мм гармати 120/50 Ansaldo
1 × 120-мм салютна гармата 120/15 OTO
Торпедно-мінне озброєння 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів
64 міни
Зенітне озброєння 8 × 20-мм зенітних гармат 65 калібру Breda 1935

«Бомбардьєре» (італ. Bombardiere) — ескадрений міноносець типу «Сольдаті» (2-га серія) Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.

Історія створення

Ескадрений міноносець «Бомбардьєре» був закладений 7 жовтня 1940 року на верфі «Cantiere navale di Ancona» в Анконі. Спущений на воду 23 березня 1942 року, вступив у стрій 15 липня 1942 року.

Історія служби

Після вступу у стрій та початкової бойової підготовки 20 серпня 1942 року ескадрений міноносець «Бомбардьєре» був зарахований до складу 11-ї ескадри, а 24 вересня, разом з «Леджонаріо» та «Веліте» - до складу 14-ї ескадри есмінців. Есмінець базувався в Наварині та супроводжував конвої в Східному Середземномор'ї[1].

6 вересня вийшов на супроводження конвою в Північну Африку. Конвой постійно піддавався повітряним атакам противника, але благополучно дістався до пункту призначення.

18 листопада разом з есмінцем «Леджонаріо» та міноносцем «Гроппо» супроводжував конвой в Бізерту. 20-21 листопада на зворотному шляху в Неаполь «Бомбардьєре», «Леджонаріо» та «Веліте» супроводжували транспорти «Монтеджіневро» та «Сестрієре». О 15;04 21 листопада «Веліте» був торпедований підводним човном. «Бомбардьєре» відбуксирував пошкоджений «Веліте» в Неаполь[2].

17 січня 1943 року «Бомбардьєре» та «Леджонаріо» вийшли з Бізерти, супроводжуючи в Палермо теплохід «Маріо Розеллі»[3]. Незабаром після заходу сонця, коли конвой перебував за 24 милі на південний захід від острова Мареттімо (Егадські острови), в «Бомбардьєре» влучила торпеда, випущена підводним човном «Юнайтед» в точці з координатами 38°15′ пн. ш. 11°43′ сх. д. / 38.250° пн. ш. 11.717° сх. д. / 38.250; 11.717. Торпеда, імовірно, була оснащена магнітним підривачем, оскільки вибух стався під корпусом есмінця в районі мостика. Вибухом був перебитий кіль, вибухнув паровий котел, носова надбудова рухнула в море. Корпус корабля розламався на 2 частини. Кормова затонула практично одразу, носова - за декілька хвилин. Загинув капітан корабля Джузеппе Москіні, 7 офіцерів та 167 матросів. Іншим кораблям вдалось врятувати 49 членів екіпажу[3].

Капітан Джузеппе Москіні посмертно був нагороджений Золотою медаллю «За військову доблесть».

Посилання

Література

  • Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regina Marina 1930–45. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-544-8.
  • Gardiner, Robert; Chesneau, Roger (1980). Conway's All The World's Fighting Ships 1922–1946. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-146-7.
  • Whitley, M.J. (2000). Destroyers of World War 2: An International Encyclopedia. Cassell Publishing. ISBN 1-85409-521-8.
  • Дашьян А. В., Патянин С. В., Митюков Н. В., Барабанов М. С. Флоты Второй Мировой. — М.: «Яуза», «Коллекция», «Эксмо», 2009. — 608 с. — 2500 экз. — ISBN 978-5-699-33872-6.

Примітки

  1. Trentoincina. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
  2. Giorgio Giorgerini, La guerra italiana sul mare. La Marina tra vittoria e sconfitta 1940-1943
  3. а б Gianni Rocca, Fucilate gli ammiragli. La tragedia della Marina italiana nella seconda guerra mondiale, p. 273