Ільф і Петров
Ільф і Петров — радянські письменники-співавтори Ілля Ільф (Ієхієл-Лейб Арно́льдович Файнзільберг, 1897–1937) і Євген Петров (Євген Петрович Катаєв, 1902–1942). Уродженці міста Одеса. Автори широко відомої у світі дилогії про харизматичного шахрая на ім'я Остап Бендер.
Творча співдружність Ільфа і Петрова почалась у 1927 році з роботи над сатиричним романом «Дванадцять стільців», яка здобула популярність серед читачів, але не отримала визнання критиків. У 1931 році було опубліковано його продовження під назвою «Золоте теля». Після виходу другої книги, дилогія отримала міжнародну популярність. Головним героєм обох романів є Остап Бендер — молодий шахрай, що полює на примарні багатства. Дія романів розгортається у післявоєнний період, на сатиричному тлі радянської дійсності. В обох творах автори висміюють зовсім різноманітних людей та їх пороки, майже не торкаючись теми політики і влади. Романи були багато разів екранізовані, у тому числі і за кордном.
Останньою роботою авторів стала повість «Одноповерхова Америка», в якій вони розповіли про свою подорож до США під час Великої депресії. В ній вони задокументували свої пригоди з притаманним їм гумором, а також виклали власні враження про людей, життя та устрій американського суспільства. І не приховували схвальних відгуків відносно того, що їм сподобалося.
Ільфом і Петровим у співаторстві були написані:
- роман «Дванадцять стільців» (1928);
- фантастична повість «Світла особистість» (1928);
- новели «Незвичайні історії з життя міста Колоколамська» (1928);
- новели «1001 день, або Нова Шахерезада» (1929);
- роман «Золоте теля» (1931);
- повість «Одноповерхова Америка» (1937).
У 1932–1937 роках Ільф і Петров писали фейлетони для газети «Правда». У той же період вони написали свій єдиний сценарій «Одного разу літом», який вийшов на екрани 1936 року.
- 3668 Ільфпетров — астероїд головного поясу, відкритий Людмилою Карачкіною і названий на честь тандему письменників.[1]
- Невеликий пам'ятник Ільфу та Петрову у 2008 році був встановлений у Саду скульптур Одеського літературного музею.
- Також своєрідною даниною письменникам є "Пам'ятник 12-му стільцю", присвяченій однойменному твору письменників. Він встановлений у самому центрі Одеси, на знаменитій Дерибасівській вулиці.
- У місті Кривий Ріг є вулиця Ільфа і Петрова.
- Один до одного Ільф і Петров завжди звертались на «Ви».[2]
- ↑ Lutz D Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5th. — Canada : Springer Verlag, 2003. — P. 308. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)
- ↑ Сметанская Ольга. Внучка Евгения Петрова Екатерина Катаева: «Друг к другу Ильф и Петров обращались на «вы» // ФАКТЫ. — Москва. — Вип. 03.07.2012. Архівовано з джерела 22 березня 2014. Процитовано 21 березня 2014. (рос.)
- Ильф И., Петров Е. Собрание сочинений. — М. : ГИХЛ, 1961. — Т. 1-5.(рос.)
- Ильф И., Петров Е. "Двенадцать стульев", "Золотой теленок". Комментарии к комментариям, комментарии, примечания к комментариям, примечания к комментариям к комментариям и комментарии к примечаниям. — М. : Новое литературное обозрение, 2005. — 384 с. — ISBN 5-86793-376-8.(рос.)
- Г. Мунблит, А. Раскин. Сборник воспоминаний об И.Ильфе и Е.Петрове. — М. : Советский писатель, 1963.(рос.)