Андре Превін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андре Превін
англ. André Previn
Основна інформація
Повне ім'янім. Andreas Ludwig Priwin
Дата народження6 квітня 1929(1929-04-06)[1][2][…]
Місце народженняБерлін, Вільна держава Пруссія[4]
Дата смерті28 лютого 2019(2019-02-28)[5][6][…] (89 років)
Місце смертіМангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США або Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[8]
Роки активностіз 1943
ГромадянствоНімеччина[9] і США[9]
Професіїдиригент, автор пісень, джазмен, композитор, піаніст, кінокомпозитор, аранжувальник, студійний музикант
ОсвітаБеверлі Гіллз (середня школа)
Інструментифортепіано
Жанриджаз, опера і класична музика
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
ЛейблиContemporary Records і Deutsche Grammophon
Нагороди
БатькоJack Priwind[10]
МатиLotte Priwind[10]
У шлюбі зBetty Bennettd[11], Dory Prevind, Мія Ферроу, Heather Sneddond[12] і Анне-Софі Муттер
Діти (10)Claudia Previn Stasnyd, Alicia Prevind, Matthew Prevind[13], Sascha Prevind[13], Fletcher Prevind[13], Lark Prevind, Daisy Prevind, Сун-Ї Превінd, Lukas Prevind і Li-An Prevind
Брати, сестриSteve Prevind
CMNS: Файли у Вікісховищі

Андре Превін, також Андре Превен (англ.  André Previn, уроджений Людвіг Андреас Прівін, нім. Andreas Ludwig Priwin; 6 квітня 1929, Берлін — 28 лютого 2019, Нью-Йорк)[14][15] — американський диригент, піаніст і композитор. Володар кількох премій «Оскар» за кращу музику, один з восьми композиторів в історії світового кінематографа, які отримували цю нагороду два роки поспіль. Почесний лицар-командор ордена Британської імперії (KBE, 1996).

Біографія

[ред. | ред. код]

Превін народився в родині Шарлотти Епштейн (нар. у Франкфурті 1891—1986) і Джека (Якова) Прівіна (нар. у Грудзьондзі 1885—1963). В деяких джерелах згадується, що Яків емігрував в Німеччину з Польщі, але це не так, бо Грудзьондз в той час належав Німеччині. Систематичної музичної освіти не отримав. У 1937 році сім'я Превіна втекла з Німеччини до Франції, в 1941 році з Франції до США, де в 1943 році Превін отримав американське громадянство.

Помер 28 лютого 2019 року в своєму будинку в Нью-Йорку на 90 році життя.[16]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

З 13-річного віку Превін почав виступати як піаніст, виконуючи переважно джаз; в 1945—1946 рр. ним були зроблені кілька джазових аудіозаписів. З 1947 р. Превін складав музику для голлівудських фільмів.

Подальша музична кар'єра Превіна була пов'язана з академічною музикою. З 1967 р. Превін був помітною фігурою в світі диригентського мистецтва. Він очолював в ролі музичного керівника і головного диригента такі помітні оркестри як Х'юстонський симфонічний (1967–1969), Лондонський симфонічний (1969–1979), Пітсбурзький симфонічний (1976–1984), Лос-Анджелеський філармонічний (1985–1989), Королівський філармонічний (Лондон; 1985–1991), Філармонічний оркестр Осло (2002–2006). Серед здійснених Превіном-диригентом записів — три балети Чайковського, повне зібрання симфоній Воан-Вільямса, всі симфонії і фортепіанні концерти Сергія Рахманінова (з Володимиром Ашкеназі в якості соліста), багато значних творів Прокоф'єва і Ріхарда Штрауса.

Кінематограф

[ред. | ред. код]

У той же час Превін багато працював для кінематографа в ролі диригента та аранжувальника. Найбільші успіхи в цій області відносяться до 1950–60-х років, коли робота Превіна в кінематографі чотири рази була удостоєна премії «Оскар»: за фільми «Рідоти» (1958, оригінальна музика, удостоєна також премії «Греммі»), «Поргі і Бесс» (екранізація опери Гершвіна, 1959, редакція партитури, разом з Кеном Дарбі), «Irma la Douce» (1963, оригінальна музика) і «Моя прекрасна леді» (1964, оригінальні музичні епізоди).

До оригінальної композиції в академічному жанрі Превін звернувся досить пізно. Найбільшою популярністю користується опера Превіна «Трамвай Бажання» (1995, за п'єсою Теннессі Вільямса, вперше поставлена в Сан-Франциско в 1998 р. під керуванням автора) і концерт для скрипки з оркестром, написаний ним для своєї п'ятої дружини, відомої скрипальки Анни-Софії Муттер, молодшої за нього на 34 роки (шлюб тривав з 2002 по 2006 рр. Андре тоді було 73 роки; з попередніх дружин Превіна найбільш відома акторка Міа Ферроу, одружені 1970–1979 рр.), і Дора Превін, до шлюбу Ланган, знаменита співачка. Автор вокальних творів (три пісні на вірші Емілі Дікінсон та ін.).

Серед цілого ряду американських і міжнародних нагород Превіна виділяється отримана ним в 2005 р. Премія Гленна Гульда.

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]

Превіна номінували на 11 премій «Оскар».[17] Він виграв чотири рази, у 1958, 1959, 1963 і 1964 роках.[18] Він є одним з небагатьох композиторів, який здійснив подвиг, отримавши двічі поспіль «Оскар», і одним з небагатьох, хто зробив це двічі.[19] Превін став першою людиною в історії премії «Оскар», яка отримала три номінації за один рік (на премію 1960 року).[20]

У 1970 році він був номінований на премію «Тоні» в рамках номінації «Коко» за найкращий мюзикл. У 1974 році він написав музику до фільму «Хороші компаньйони» з Джоном Міллсом у головній ролі в Лондоні. У 1977 році став почесним членом Королівської музична академія.[21] Телесеріал 1977 року «Превін і Піттсбург» був номінований на три премії «Еммі».[22]

У 1996 році Превіна було призначено почесним кавалером ордена Британської імперії.[23] (Не будучи громадянином країн Співдружності, він мав право використовувати пост-номінальні літери KBE, але не називався «сер Андре»). У 1998 році Превін отримав почесну нагороду Центру Кеннеді на знак визнання його внеску в класичну музику та оперу в США. У 2005 році він був нагороджений міжнародною премією Глена Гулда, а в 2008 році отримав нагороду журналу Gramophone за життєві досягнення за свою роботу в класичній, кіно та джазовій музиці. У 2010 році Академія звукозапису нагородила Превіна «Греммі» за життєві досягнення.[24]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  3. ↑ Encyclopædia Britannica
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #122379322 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ https://pantheon.world/profile/person/André_Previn
  6. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  9. ↑ а б LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
  10. ↑ а б Geni.com — 2006.
  11. ↑ Interview: Betty Bennett (Part 1) — 2011.
  12. ↑ https://allaboutheaven.org/observations/previn-andre-with-heather-sneddon-025962/221
  13. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
  14. ↑ Moss, Stephen (6 червня 2005). Baton charged. The Guardian. London. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 6 вересня 2009.
  15. ↑ Koseluk, Chris (28 лютого 2019). Andre Previn, Master of Many Musical Genres, Dies at 89. The Hollywood Reporter. Процитовано 28 лютого 2019.
  16. ↑ У Нью-Йорку помер чотириразовий володар Оскара Андре Превін. UaPost - Ukrainian American Media. Процитовано 1 березня 2019.
  17. ↑ Page, Tim (28 лютого 2019). André Previn, musical polymath and Oscar-winning composer and conductor, dies at 89. The Washington Post. Процитовано 28 лютого 2019.
  18. ↑ Frédéric Döhl, André George Previn, in the Lexikon verfolgter Musiker und Musikerinnen der NS-Zeit, Hamburg: Universität Hamburg, 2007 (in German)
  19. ↑ Farewell Maestro. The i. 1 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.
  20. ↑ Barron, James (28 лютого 2019). André Previn, Whose Music Knew No Boundaries, Dies at 89. The New York Times. Процитовано 28 лютого 2019.
  21. ↑ Honorary Members of the Royal Academy of Music (Oct.14, 2009). Royal Academy of Music. 14 жовтня 2009. Архів оригіналу за 3 грудня 2009. Процитовано 14 жовтня 2009.
  22. ↑ Siek, Stephen (2016). A Dictionary for the Modern Pianist. Rowman & Littlefield. с. 163. ISBN 978-0-810-88880-7.
  23. ↑ Chris Jones (9 серпня 2002). André Previn: Striking the right chord. BBC News: Newsmakers. Архів оригіналу за 4 січня 2009. Процитовано 6 вересня 2009.
  24. ↑ Michael Jackson to get lifetime achievement Grammy. Reuters. 11 грудня 2009. Процитовано 1 березня 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • Greenfield E. André Previn. London, 1973
  • Bookspan M., Yockey R. André Previn: a Biography. Garden City, NY, 1981
  • Ruttencutter H. Previn. London, 1985
  • Freedland M. André Previn. London, 1991

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андре_Превін&oldid=43585299