Антоніо Муньос Моліна
Анто́ніо Му́ньос Молі́на (ісп. Antonio Muñoz Molina; нар. 10 січня 1956, Убеда) — іспанський письменник.
Закінчив салезіанську школу, потім — мистецтвознавчий факультет Гранадського університету. Займався журналістикою, вів літературну хроніку. Перший роман опублікував у 1986 році . Виступає також як есеїст. Очолює відділення Інституту Сервантеса в Нью-Йорку .
Одружений із письменницею Ельвірою Ліндо .
У своїх романах часто звертається до минулого — як біографічного, так і історичного (Громадянська війна в Іспанії та інше). При цьому активно використовує поетику масових жанрів мистецтва — гостросюжетного роману, «чорного» фільму і ін.
- 1986 — Beatus Ille
- 1987 — Зима в Лісабоні / El invierno en Lisboa, Премія критики, Національна премія з прози
- 1988 — Інші життя / Las otras vidas, новели.
- 1989 — Бельтенéброс / Beltenebros (екранізований Пілар Міро в 1991)
- 1991 — Польський вершник / El jinete polaco, Національна премія з прози, премія видавництва «Планета» (екранізований; рос. переклад — 2006)
- 1992 — Мадридські таємниці / Los misterios de Madrid
- 1993 — Nada del otro mundo, новели
- 1994 — Хранитель секрету / El dueño del secreto
- 1995 — Ardor guerrero
- 1997 — Місяць уповні / Plenilunio (екранізований Іманолом Урібе, 1999 ; премія Феміна за кращу іноземну книгу)
- 1998 — Жертовний пагорб / La colina de los sacrificios
- 1999 — Carlota Fainberg
- 2000 — En ausencia de Blanca
- 2001 — Сефарад / Sefarad
- 2003 — El Salvador
- 2005 — Одержима / La poseída
- 2006 — Місячний вітер / El viento de la Luna
- 2007 — Días de diario
- 2009 — Ніч часів / La noche de los tiempos (премія Жана Моне з європейської літератури, Середземноморська премія, обидві — Франція)
- 2013 — Все, що було непорушним / Todo lo que era sólido (есе про сучасну політику і культуру, [1] [Архівовано 20 вересня 2019 у Wayback Machine.])
Член Іспанської Королівської академії (1996). Почесний професор Хаенского університету (2007), Брандейського університету (2010). Єрусалимської премії (2013), Премія принца Астурійського (2013).
Книги письменника перекладені багатьма мовами світу, включаючи турецьку і корейську. 1997 року в університеті Невшателя пройшов міжнародний колоквіум, присвячений його творчості (див .: [2] [Архівовано 20 вересня 2019 у Wayback Machine.]).
- Morales Cuesta MM La voz narrativa de Antonio Muñoz Molina . Barcelona: Octaedro, 1996.
- Ibáñez Pastor de Ehrlich M.-T. Los presentes pasados de Antonio Muñoz Molina. Frankfurt / Main: Vervuert; Madrid: Iberoamericana, 2000.
- Pérès CHR. Le nouveau roman espagnol et la quête d' identité : Antonio Muñoz Molina. Paris; Montréal: L'Harmattan, 2001.
- Serna Alonso J. Pasados ejemplares: historia y narración en Antonio Muñoz Molina. Madrid: Biblioteca Nueva, 2004
- Aguilera García J. Novela policíaca y cine negro en la obra de Muñoz Molina . Málaga: Universidad de Málaga, 2006
- López-Valero Colbert O. The gaze on the past: popular culture and history in Antonio Muñoz Molina 's novels . Lewisburg: Bucknell UP, 2007
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119485648 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ https://elpais.com/diario/2002/09/21/cultura/1032559203_850215.html
- ↑ Muñoz Molina y Elvira Lindo: “Nuestra generación literaria es cosa de dos” — 2015.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2018.
- Офіційний сайт [Архівовано 25 липня 2010 у Wayback Machine.]
- На сайті IMDB [Архівовано 19 березня 2022 у Wayback Machine.]