Африканський національний конгрес
 | |
| Країна |  ПАР |
| Голова партії | Матамела Сиріл Рамафоса |
| Ген. секретар | Ace Magashuled |
| Засновник | John Langalibalele Dubed |
| Дата заснування | 8 (21) січня 1912 |
| Штаб-квартира | Luthuli Housed, Йоганнесбург, ПАР |
| Ідеологія | Африканський націоналізмd і соціал-демократія |
| Кількість членів | 896 000 |
| Офіційний сайт | anc1912.org.za |
Африкáнський націонáльний конгрéс (АНК; англ. African National Congress) — найстаріша політична організація африканського населення ПАР, головною ціллю якої була ліквідація режиму апартеїду та боротьба за демократичну перебудову суспільства[1]. До організації могли входити всі охочі не залежно від походження та кольору шкіри. Основний метод боротьби полягав у ненасильницих методах — мирних демонстраціях та масових акціях[1]. Одним з перших став протест проти підвищення цін на проїзд в автобусі.
Організація була заснована 8 січня 1912 року в місті Блумфонтейн (ПАР)[2].
Організація довгий час знаходилась під ідейним впливом КПРС, маоіської КПК і троцкиського «четвертого інтернаціоналу». В АНК було інфільтровано багато активістів із забороненої Комуністичної партії ПАР. Вони мали підтримку та проходили різноманітну підготовку та інструктаж спочатку з боку Комінтерну, а потім із КДБ СРСР. АНК був офіційно присутнім на XXV з'їзді КПРС[1].
Оскільки ненасильницькі методи більше не працювали, з допомогою радянських спецслужб на території Мозамбіку на чолі з Манделою було сформоване військове крило (Umkhonto we Sizwe — Спис нації). Головна мета насильницького протистояння полягала у терористичних акціях — спланованих підривах державних та військових об'єктів, а в разі неефективності обговорювався можливий перехід до повномасштабної партизанської війни.
У 1960 році партія була заборонена, її члени репресовані[1]. 5 серпня 1962 року був затриманий Нельсон Мандела. Після довгого судового процесу 5 грудня 1964 його та 150 соратників було засуджено судом в Преторії до довічного ув'язнення. Виконувачем обов'язків голови конгресу призначений О. Тамбо[1]. У 1990 році заборона на діяльність партії була знята.
З серпня 1994 р. після перших демократичних виборів Африканський національний конгрес прийшов до влади, на чолі з президентом Нельсоном Манделою (з 1994 по 1999 роки).
В 2019 році, Африканський національний конгрес отримав найгірший за 25 років результат на парламентських виборах у ПАР, однак все одно переміг. За результатами підрахунку близько 90 відсотків бюлетенів він отримав підтримку понад 57 відсотків виборців, повідомила виборча комісія країни 10 травня[3].
Друкований орган — журнал «Сечаба» («Нація»)[1].
8 січня 2012 року, десятки тисяч жителів ПАР зібралися на стадіоні в Блумфонтейні, щоб відсвяткувати столітній ювілей найстарішого визвольного руху на континенті – Африканського національного конгресу (АНК). Президент ПАР Джейкоб Зума у своїй промові сказав, що це радісний день для народу країни, який поборов колоніалізм та апартеїд за допомогою Африки і всього світу. Як повідомлялося, позиції АНК похитнулися після скандалів, пов’язаних з корупцією та внутрішньопартійною боротьбою, однак партія зберігає вагому підтримку виборців[4].
Станом на початок 2023 року, ПАР має досить тісні зв'язки з Росією, яка підтримувала АНК, коли той був визвольним рухом, що виступав проти панування білої меншини[5][6].
21 квітня 2023 року, Національний виконавчий комітет АНК розпочав чотириденне засідання, на якому планує продовжити раніше розпочаті дискусії про те, чи має ПАР вийти з Римського статуту — договору, який заснував МКС. Як його учасник, уряд ПАР може бути зобов'язаний заарештувати Путіна за ордером на арешт, виданим МКС у березні, якщо він прийме запрошення відвідати саміт БРІКС в Південній Африці у серпні 2023 року[7][8].
- ↑ а б в г д е Африканський національний конгрес // Політичний словник. — К. : Головна редакція УРЕ, 1976. — 592 с.
- ↑ Південно-Африканська Республіка [Архівовано 21 березня 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ На виборах в ПАР переміг Африканський національний конгрес. // Олена Губар. 10.05.2019
- ↑ Африканський національний конгрес святкує столітній ювілей. 08.01.2012
- ↑ South Africa defends planned military drills with Russia and China. // By Carien du Plessis. January 23, 202311:29 PM GMT+2
- ↑ Ще один союзник Росії: Південна Африка проведе військові навчання з РФ і Китаєм, країну підозрюють у продажі зброї Кремлю. 23.01.2023
- ↑ South Africa’s ANC Weighing Stance on International Criminal Court Before Putin Visit. // By S'thembile Cele. 21.04.2023, 17:17 GMT+3
- ↑ Напередодні візиту Путіна. Влада ПАР обговорює вихід з Римського статуту. 21.04.2023, 21:38
- Сайт АНК
- Ilankai Tamil Sangam: Terrorism Was a Part of the Struggle [Архівовано 9 червня 2010 у Wayback Machine.](англ.)
- Mandela & the Church Street Bombing [Архівовано 3 квітня 2010 у Wayback Machine.](англ.)
- Хронос: Апартеид [Архівовано 23 серпня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- Д. Жуков: Апартеид. История режима [Архівовано 30 травня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | Велика данська енциклопедія · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Cultureel Woordenboek · Cultureel Woordenboek · De Agostini · Encyclopédie Larousse · Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN · Treccanis Dizionario di Storia |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
| Життя та боротьба |  | |
|---|---|---|
| Сім'я | ||
| Книги та мови | ||
| Фільми | ||
