Варфоломій (апостол)
Варфоломій | |
---|---|
Апостол, Мученик | |
Народився | I століття, Палестина Кана Галилейська |
Помер | I століття. Albanopolisd, Кавказька Албанія ·Здирання шкіриd і обезголовлення |
Шанується | Римо-Католицька церква Православна церква Англіканська церква Лютеранська церква Давньосхідні церкви |
У лику | святий |
Головна святиня | Мощі в церкві Святого Варфоломія у Римі, Кентерберійський собор, Франкфуртський собор, і Собор Сан-Бартоломео в Ліпарі. |
День пам'яті | 24 серпня (католицизм) 11 червня (православ'я) |
Патрон | Вірменія; палітурники; м'ясники; Флорентійські торговці сиром та солінням; Гамбатеза, Італія; шкіряні працівники; неврологічні хвороби; штукатури; чоботарі; чинбарі; мисливці |
Атрибути | ніж, його зідрана шкіра |
Варфоломі́й або Вартоломі́й (також Натанаїл; івр. בר־תלמי — Bar-Tôlmay) — один з 12 апостолів Ісуса Христа.
Про те, як складно визначити його історію, свідчить постать Апостола, ім'я якого насправді невідоме. Його ім'я «бар-Толомай» означає лише — син Толомая (Талмая)[1]. Жив у Кані Галилейській[2]. Мабуть він був родичем або близьким другом апостола Філіппа, оскільки саме Філіпп привів Варфоломія до Ісуса, і в списках апостолів вони згадуються поруч. У сцені покликання Натанаїла-Варфоломея він вимовляє знамениту фразу «Та хіба ж може бути з Назарету що добре»:
Існує практично одностайна думка біблеїстів про те, що згаданий в Євангелії від Івана[4] Нафанаїл — це одна особа з Варфоломієм.
Отже, апостол Варфоломій — один з перших учнів Христа, покликаний четвертим услід за Андрієм, Петром та Філіпом. Варфоломій згаданий у списках апостолів в Євангелії від Матвія[5], від Марка[6], від Луки[7], а також в Діяннях Апостолів[8]. Ім'я «Варфоломій» можливо є арамейським патронімічним ім'ям (за батьком) «bar talamai» — «син Талмая», де Талман — перекручене на арамейський лад грецького ім'я Птолемей.
Святий апостол Варфоломій (Натанаїл) спочатку проповідував разом з апостолом Філіппом в Сирії та Азії, потім був в Індії, де переклав Євангеліє від Матвія. Пізніше проповідував у Альванії, де прийняв мученицьку смерть у місті Альвані (Баку): або був розіп'ятий вниз головою, або був замордований (з живого здерто шкіру). Він бував і там, де тепер знаходиться місто Теркі, на східному узбережжі Каспійського моря. Дата смерті апостола Вартоломея — приблизно 70 р. Його від початку вшановували як мученика, оберігали його мощі. Близько 410 року єпископ Марута переніс його мощі з Албанополіса в Месопотамію, звідки вони потрапили у Фригію близько 507 року. Зрештою поховання мученика опинилося в Беневенто (838 р.), де й перебуває понині в головному вівтарі тамтешнього кафедрального храму. За імператора Отто ІІІ частина цих реліквій потрапила до Рима.
Патрон бортників та штукатурів. Церква святкує день святого Варфаломія 24 серпня. Імператор Оттон II Рудий переніс мощі апостола у 983 році до Рима. Вони спочивають у Церкві святого Варфоломія. У XIII столітті частина черепа перенесена до Франкфуртського собору святого Варфоломія. У Сикстинській капеллі святий Варфоломій зображений на фресках Мікеланджело із своєю шкірою в руці. Лице Мікеланджело взято за образ для лиця Варфоломія.
- ↑ Святий Вартоломей, апостол[недоступне посилання]
- ↑ Ів. 21:2. Архів оригіналу за 30 серпня 2012. Процитовано 24 серпня 2016.
- ↑ Ів. 1:41-49. Архів оригіналу за 30 серпня 2012. Процитовано 24 серпня 2016.
- ↑ Ів. 1:45-50. Архів оригіналу за 30 серпня 2012. Процитовано 24 серпня 2016.
- ↑ Мт. 10:3. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 24 серпня 2016.
- ↑ Мк. 3:18. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 24 серпня 2016.
- ↑ Лк. 6:14. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 24 серпня 2016.
- ↑ Дії 1:13. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 24 серпня 2016.
- Натанаїл // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1092-1093. — 1000 екз.
- Апостол Варфоломій у heiligenlexikon.de [Архівовано 19 квітня 2013 у Wayback Machine.](нім.)
- Святий Вартоломей, Апостол у credo-ua.org
- Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.