Вікторін Петавський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікторін Петавський
лат. Victorinus Petavionensis
Народився250
Греція
Помер2 листопада 303
Птуй, Словенія
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьписьменник, богослов, католицький священник, біблеїст, філософ
Знання мовлатина[1] і давньогрецька
Посадаєпископ
Конфесіякатолицька церква

Святий Вікторін Петавський[2] (лат. Victorinus Petavionensis; помер у 303 або 304) — ранньохристиянський церковний письменник, загинув під час переслідувань імператора Діоклетіана. Єпископ Петавії (сучасний Птуй у Словенії; нім. Pettau) у Панонії[3] Написав коментарі до різних книг Святого Письма.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився, ймовірно, у Візантійській Греції на межі Східної та Західної імперій. Вікторін розмовляв грецькою краще, ніж латиною, що пояснює, чому, на думку св. Єроніма, його твори були написані латиною були кращі за своєю матерією, ніж своїм стилем[4]. Він був першим богословом, який використав латинську мову для своїх екзегез.

Його роботи мають переважно екзегетичний характер. Вікторін написав коментарі до різних книг Святого Письма, таких як Буття, Вихід, Левит, Ісая, Єзекіїль, Авакум, Еклезіаст, Пісня пісень, Св. Матвія та Апокаліпсис. Збереглися лише його «Коментар до Апокаліпсису»[5] та короткий «Про побудову світу» (De fabrica mundi)[6].

На Вікторіна мав великий вплив Ориген.[7] Св. Єронім відводить йому почесне місце у своєму каталозі церковних письменників. Єронім час від часу цитує думки Вікторіна (в Eccles. IV. 13 ; в Ezech. XXVI та в інших місцях), але вважав, що на нього вплинули думки хіліастів або міленаріан.[8] За словами Єроніма, Вікторін загинув мученицькою смертю в 304 році[9].

На відміну від позитивного сприйняття Єроніма наприкінці четвертого та початку п'ятого століття, твори Вікторіна були засуджені та занесені до списку апокрифів згідно з Геласійським дектретом у VI столітті. Декрет приписаний папі Геласію I; він містить перелік творів, складених єретиками або використовуваних розкольниками, яких слід відкинути та уникати, і включає там роботу Вікторіна.[10]

Вікторіна в Католицькій та Православній церкві вшановується 2 листопада. До XVII століття його іноді плутали з латинським ритором Вікторіном Афером.

Коментар до Апокаліпсису

[ред. | ред. код]

Вікторін написав коментар до Книги Одкровення, який пізніше був перевиданий у відредагованому вигляді Єронімом у 5 столітті. Однак оригінальний невідредагований рукопис був знайдений у 1918 році. Коментар був складений незабаром після Валеріанського переслідування, близько 260 року. За словами Клаудіо Морескіні, «Тлумачення переважно алегоричне, з помітним інтересом до арифмології».[11] Йоганнес Квастен пише, що «Здається, що він не дав безперервного коментаря до всього тексту, а задовольнявся перефразуванням окремих уривків».[12]

Книга цікава сучасним вченим як приклад того, як люди в давнину тлумачили книгу Одкровення. Вікторін бачить чотирьох тварин, які співають Богові, як символи Євангеліє, а 24 старійшини, які сидять на престолах в Об'явленні 4, є 12 патріархами 12 колін Ізраїлю та 12 апостолами. Він також погоджується з думкою про те, що Вавилонська блудниця, «п'яна кров'ю мучеників і святих», представляє місто Рим і його переслідування християн, а Звір, описаний у розділі 13, представляє імператора Нерона. Оскільки Нерон вже був мертвий за часів Вікторіна, він вважав, що пізні уривки посилаються на Нерона Відродженого, жахливого відродженого Нерона, який атакуватиме зі Сходу за допомогою євреїв.[13]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ CONOR.Sl
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 8 червня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ Erroneously, based on some bad manuscripts, also as Victorinus Pictaviensis. He was long thought to have belonged to the Diocese of Poitiers (France).
  4. ↑ Clugnet, Léon. «St. Victorinus.» The Catholic Encyclopedia [Архівовано 21 листопада 2021 у Wayback Machine.] Vol. 15. New York: Robert Appleton Company, 1912. 10 August 2018
  5. ↑ CHURCH FATHERS: Commentary on the Apocalypse (Victorinus). Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 8 червня 2022.
  6. ↑ CHURCH FATHERS: On the Creation of the World (Victorinus). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 8 червня 2022.
  7. ↑ Bardenhewer, Otto. Patrology: The Lives and Works of the Fathers of the Church, B. Herder, 1908, p. 227
  8. ↑ Wilson, H.A., «Victorinus», Dictionary of Christian Biography, (Henry Wace, ed.), John Murray, London, 1911. Архів оригіналу за 8 червня 2022. Процитовано 8 червня 2022.
  9. ↑ Butler, Alban. «St. Victorinus, Bishop Martyr», The Lives of the Saints, 1866. Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 8 червня 2022.
  10. ↑ The Development of the Canon of the New Testament - The Decretum Gelasianum. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 8 червня 2022.
  11. ↑ Moreschini, Claudio and Norelli, Enrico. Early Christian Greek and Latin Literature, Vol. 1, Baker Academic, 2005, ISBN 978-0801047190, p. 397
  12. ↑ Quasten, Johannes. Patrology, Vol. 2, Thomas More Pr; (1986), ISBN 978-0870611414, p. 413
  13. ↑ Ehrman, Bart (12 жовтня 2021). Who Knew? Our Oldest Commentary on the Book of Revelation. The Bart Ehrman Blog: The History & Literature of Early Christianity. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 14 жовтня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Святий Це незавершена стаття про святого або святу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікторін_Петавський&oldid=38700791