Довгі заручини (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Довгі заручини.
Довгі заручини
Un long dimanche de fiançailles
Жанрдрама
історичний фільм
любовна історія
військовий фільм
РежисерЖан-П'єр Жене
ПродюсерЖан-П'єр Жене
Білл Гербер
СценаристЖан-П'єр Жене
Гійом Лоран
На основіроману Себастьєна Жапрізо
У головних
ролях		Одрі Тоту
Гаспар Ульєль
ОператорБруно Дельбоннель
КомпозиторАнджело Бадаламенті
ХудожникAline Bonettod[1]
Кінокомпанія2003 Productions
Warner Bros.
Tapioca Films
TF1 Films Production
Canal+
Centre National de la Cinématographie (CNC)
Région Poitou-Charentes
Région Bretagne
Gerber Pictures
Дистриб'юторWarner Independent Picturesd і Vudu
Тривалість128 хв.
Мовафранцузька
німецька
корсиканська
КраїнаФранція Франція
США США
Рік2004
Кошторис56 600 000 $[2]
Касові збори70 115 868 $[2]
IMDbID 0344510
wwws.warnerbros.fr/movies/unlongdimanche/
CMNS: Довгі заручини у Вікісховищі

«Довгі заручини» (фр. Un long dimanche de fiançailles, англ. A Very Long Engagement) — французька військова мелодрама режисера Жана-П'єра Жене, що вийшла на екрани у 2004 році. Екранізація однойменного роману Себастьєна Жапрізо.

Фільм був представлений на премію «Оскар» у номінаціях найкраща операторська робота та найкраща робота художника. Окрім того, стрічка стала п'ятикратним лауреатом премії «Сезар» та цілого ряду інших нагород.

Сюжет

[ред. | ред. код]

В Першу світову війну, під час битви на Соммі, п'ятеро французьких солдатів потрапляють під трибунал за звинуваченням у навмисному нанесенні собі травм через страх перед ранковою атакою. Трибунал засуджує усіх п'ятьох до смертної кари, і їх викидають на нейтральну смугу між двома лініями фронту — біля аванпосту «Бінго в сутінках». Після цього про всіх п'ятьох нічого не відомо. В послідовності появи цих солдат на екрані і їх короткої «військової біографії» виникає п'ятий за рахунком солдат зі своєю історією — це Манек, наречений головної героїні фільму, чарівної кульгавої Матільди, яка не вірить у те, що її коханий помер. Її серце говорить їй протилежне. Після закінчення війни Матільда проводить своє власне розслідування, поступово дізнаючись, що насправді відбулося в цей день біля «Бінго в сутінках».

Творці фільму

[ред. | ред. код]

У ролях

[ред. | ред. код]
Актор Роль
Одрі Тоту Матільда Матільда
Гаспар Ульєль Манек Манек
Домінік Піньон Сільвен Сільвен (дядько Матільди)
Шанталь Нойвірт Бенедикт Бенедикт (тітка Матільди)
Кловіс Корніяк Бенуа Нотр-Дам Бенуа Нотр-Дам
Альбер Дюпонтель Селестен «Муха» Селестен «Муха»
Дені Лаван Франсіс «Шість Су» Гіньяр Франсіс «Шість Су» Гіньяр
Жан-П'єр Бекер Есперанца Есперанца
Домінік Беттенфельд Анжело Бассіньяно Анжело Бассіньяно
Маріон Котіяр Тіна Ломбарді Тіна Ломбарді
Джоді Фостер Елоді Горд Елоді Горд
Жан-П'єр Дарруссен Бенджамін Горд капрал Бенджамін Горд
Жером Кірхер Бастош Бастош
Жулі Депардьє Веронік Пассаван Веронік Пассаван
Андре Дюссольє П'єр-Марі Рув'єр П'єр-Марі Рув'єр
Тікі Ольгадо Жермен Лис Жермен Лис

Зауваження

[ред. | ред. код]
  • Під час фільму Манек декілька разів вибиває (на дзвоні, на скелі, а потім на дереві на нейтральній смузі) літери «МММ». Ці літери означають «Манек кохає Матільду» (Manech aime Mathilde) — у французькій мові слово «aime» вимовляється так само, як літера «M».
  • «Довгі заручини» — друга спільна робота Жана-П'єра Жене та Одрі Тоту після відомої «Амелі». Цьому факту фільм зобов'язаний своїм неофіційним теглайном — «Амелі йде воювати». Офіційний теглайн фільму — «Ніколи не відпускай».
  • Згідно з прийнятою у Франції програмою підтримки національного кінематографу картина Жене отримала великі субсидії в національному центрі кінематографії. Видавцем і правовласником виявилась компанія Warner Brothers. Французи підрахували, що Warner Brothers банально «запустила руку у французький бюджет». Стрічка не змогла брати участь в Каннському кінофестивалі, так як вона вже була показана за межами країни до фестивалю, і не змогла бути номінована на «Оскар» у категорії «за найкращий іноземний фільм», оскільки вийшла у Франції не у встановлений термін.

Історія прокату

[ред. | ред. код]

Дати прем'єр наведені у співвідношені з даними IMDb[3].

Дати прем'єр

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]

Список нагород і номінацій наведений у співвідношенні з даними IMDb[4].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Номінації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ europeanfilmawards.eu
  2. ↑ а б Калькуляція зборів (англійською) . Box Office Mojo. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 27 грудня 2009.
  3. ↑ «Довгі заручини»: інформація про релізи (англійською) . Архів оригіналу за 8 лютого 2010. Процитовано 27 грудня 2009.
  4. ↑ Інформація про нагороди і номінації (англійською) . IMDb. Архів оригіналу за 25 березня 2013. Процитовано 27 грудня 2009.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Довгі_заручини_(фільм)&oldid=41231144