Location via proxy:   [ UP ]  
[Report a bug]   [Manage cookies]                
Перейти до вмісту

Ель-Аюн

Координати: 27°09′ пн. ш. 13°12′ зх. д. / 27.15° пн. ш. 13.2° зх. д. / 27.15; -13.2
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ель-Аюн
العيون
al-ʾAyūn
ⵍⵄⵢⵓⵏ
Центр міста. Перша будівля праворуч - готель Парадор.
Центр міста. Перша будівля праворуч - готель Парадор.
Центр міста. Перша будівля праворуч - готель Парадор.
Основні дані
27°09′ пн. ш. 13°12′ зх. д. / 27.15° пн. ш. 13.2° зх. д. / 27.15; -13.2
Країна Марокко
Регіон Ель-Аюн — Сакія-ель-Хамра
Столиця для Ель-Аюн — Сагія-ель-Хамра
Засновано 1938
Площа 20 999 882,597415 квадратний метр[1]
Населення 192 639 людей (2008)
Висота НРМ 72 м
Офіційна мова арабська
Міста-побратими Каракас, Малага, Альмерія, Авілес, Монтевідео, Лорка, Сорренто, Сесто-Фьорентіно
Часовий пояс UTC+0 і UTC+1
GeoNames 2491223
OSM r3409845  ·R
Міська влада
мер міста Moulay Hamdi Ould Errachidd
Мапа
Мапа
Ель-Аюн. Карта розташування: Західна Сахара
Ель-Аюн
Ель-Аюн
Ель-Аюн (Західна Сахара)


CMNS: Ель-Аюн у Вікісховищі

Ель-Аю́н (араб. العيون, трансліт. al-ʕayūn [al ʕajuːn], locally [ˈləʕjuːn] ( прослухати), досл.«Джерела»; фр. Laayoune [la.ajun]; ісп. El Aaiún Spanish: [el (a)aˈʝun] ( прослухати)) — найбільше місто в Західній Сахарі. Перебуває під контролем марокканської адміністрації, головне місто однієї з областей Марокко — Ель-Аюн — Сакія-ель-Хамра, столиця Сахарської Арабської Демократичної Республіки (заявлено).

Природні умови

[ред. | ред. код]
Ель-Аюн. Супутниковий знімок

Місто розташоване приблизно за 20 км від Атлантичного узбережжя, в оазі на лівому (південному) березі ваді (річкової долини) Хамра. Рельєф місцевості дюнний. Тропічний сухий клімат пом'якшується близькістю океану. Рослинність представлена ​​фініковими пальмами, інжирними деревами і акаціями. З тварин водяться дрібні гризуни і плазуни.

Місто розташоване на двох рівнях — нижня частина, включаючи колишній центр з іспанським собором, у долині уед Хамра, і верхня частина, де розташована міська адміністрація і Велика мечеть — на плато вище берега ваді.

Вище Ель-Аюна долина Хамра перегороджена дамбою, у результаті чого утворено водосховище. по дамбі проходить національна дорога R1.

Місто не виходить до океану, проте на узбережжі океану розташований порт, пов'язаний з Ель-Аюном автодорогою.

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат Ель-Аюна набагато м'якіший, ніж для аналогічних регіонів в глибині материка внаслідок охолоджуючого впливу Канарської течії.

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом тропічних пустель. Найтепліший місяць — серпень із середньою температурою 25 °C (77 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 16.7 °С (62 °F).[2]

Клімат Ель-Аюна
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний
максимум, °C
28 33 37 41 38 37 43 47 40 38 33 30 47
Середній максимум, °C 20 20 22 22 22 24 26 28 27 25 24 20 23
Середня температура, °C 16 17 19 18 20 21 23 25 24 22 20 17 20
Середній мінімум, °C 12 13 16 15 16 18 20 21 20 18 16 13 17
Абсолютний
мінімум, °C
5 6 8 10 11 11 12 17 16 8 2 6 2
Норма опадів, мм 10 10 10 10 10 10 10 10 10 10 10 10 120
Днів з опадами 3 3 1 1 1 1 1 1 0 2 1 3 18
Днів з дощем 3 3 1 1 1 1 1 1 0 2 1 3 18
Вологість повітря, % 65 70 65 70 70 70 75 75 75 75 70 70 70.8
Джерело: Weatherbase

Населення, мова, віросповідання

[ред. | ред. код]

Населення Ель-Аюна — 192 639 осіб (2008)[3], при цьому в столиці живе половина населення країни. Національний склад його практично однорідний — 95 % сахраві (араби Західної Сахари, або маври). У місті проживає 8 тис. європейців. Державною мовою є арабська, у повсякденному спілкуванні використовується діалект хасанія. Панівна релігія — іслам.

Населення Ель-Аюна по роках:

1982 1994 1999 2004 2006 2009 2013
93,875 136,950 169,000 183,691 188,084 194,668 270,000

Історія

[ред. | ред. код]
Табличка з номером вулиці в Ель-Аюні

Перші поселення на території сучасної столиці відносяться до X століття, що пов'язано з вдалим розташуванням в оазі. Як місто Ель-Аюн відомий з 1936 року, поселення було засновано іспанцями після колонізації Західної Сахари. До 1958 місто входило до складу іспанського протекторату, а з 1961 року — до складу заморської провінції Іспанії.

У 1975 році, після виведення іспанських військ, король Марокко Хасан II, який давно заявляв територіальні претензії на Західну Сахару, оголосив так званий Зелений марш, у ході якого 350 тисяч марокканців перетнули кордон Західної Сахари і зайняли її населені пункти, у тому числі Ель-Аюн. З цього моменту місто контролюється Марокко. У 1976 році Народний фронт за звільнення Сегієт-ель-Хамра і Ріо-де-Оро (ПОЛІСАРІО) проголосив створення Сахарської Арабської Демократичної Республіки, столицею якої і був оголошений Ель-Аюн. Однак остаточну незалежність країна не здобула й досі, її уряд перебуває у вигнанні. З точки зору Марокко, Ель-Аюн є адміністративним центром області Ель-Аюн-Буждур-Сагіет-ель-Хамра. З початку марокканської окупації місто істотно збільшилося, і багато вулиць не мають назв, а позначені номерами.

В Ель-Аюні розташована штаб-квартира миротворчої місії ООН з референдуму в Західній Сахарі (MINURSO), і в місті є підвищена присутність військовослужбовців ООН. Зокрема, співробітники ООН повністю займають найпрестижніший в місті, побудований ще в колоніальні часи, готель Парадор.

Культурне значення

[ред. | ред. код]
Іспанський собор

Ель-Аюн, у силу свого невеликого віку і невдалого розташування, ніколи не грав роль значного культурного центру. У місті збереглося невелике число пам'яток, зокрема, руїни іспанського форту, Велика мечеть Мулай Абдель-Азіз, історичний музей і ремісничий ринок.

В Ель-Аюні зберігся також іспанський собор, який, хоч і не діє, до сих пір належить католицькій церкви. Це одна з двох християнських церков, що збереглися на території Західної Сахари.

Більшість будівель Ель-Аюну пофарбовано в один зі світлих відтінків коричневого кольору (палена Сієна).

Транспорт

[ред. | ред. код]
Дюни за долиною Сегієт-ель-Хамра

У місті є аеропорт (IATA: EUN — ICAO: GMML/GSAI) з двома злітно-посадковими смугами довжиною 2700 і 2500 метрів.

За декілька кілометрів на схід від міста, по дамбі, що перегороджує ваді Хамра, проходить дорога N1, одна з основних транспортних магістралей Марокко, що з'єднує Ель-Аюн з Танжером, Касабланкою, Агадіром на півночі і Дахлою на півдні. У південному напрямку дорога виходить за межі Західної Сахари і йде далі в Мавританію і Сенегал, закінчуючись у Дакарі.

В Ель-Аюні існує автостанція, місто пов'язане прямим автобусним сполученням з Агадіром і Марракешем.

На узбережжі Атлантичного океану, приблизно за 20 км від міста, є порт.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.wolframalpha.com/input?i=el+aauinWolframAlpha.
  2. Клімат Ель-Аюна. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  3. World Gazetteer. «Western Sahara: largest cities and towns and statistics of their population» [Архівовано 1 жовтня 2007 у Wayback Machine.] . (англ.)