Ендрю Віггінс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ендрю Віґґінс
Andrew Wiggins
Голден Стейт Ворріорз — № 22
Легкий форвард
Особисті дані
Зріст: 203 см
Вага: 88 кг
Громадянство: Канада Канада
Народився: 23 лютого 1995 (29 років)(19950223)
  Торонто, Канада
Коледж: Канзас (2013–2014)
Драфт: 1 раунд / 1 номер, 2014 рік, «Клівленд Кавальєрс»
Виступав за команди
Особисті нагороди та досягнення
Медалі
Баскетбол
Представник Канада Канада
Чемпіонат Америки
Бронза Мехіко 2015 Канада
Чемпіонат світу (U-17)
Бронза Гамбург 2010 Канада
Чемпіонат Америки U18
Бронза Сан-Себастьян-ду-Параїзу 2012 Канада
CMNS: Ендрю Віггінс у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Віггінс.

Ендрю Крістіан Віґґінс (англ. Andrew Christian Wiggins, нар. 23 лютого 1995, Торонто, Онтаріо, Канада) — канадський професіональний баскетболіст, легкий форвард команди НБА «Ґолден Стейт Ворріорз». Гравець національної збірної Канади. Перший номер Драфту 2014.

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]
Віґґінс захищається проти Аарона Гордона, листопад 2016
Віґґінс захищається проти Леброна Джеймса, грудень 2014

На університетському рівні грав за команду Канзас (2013–2014).[1]

2014 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 1-м номером командою «Клівленд Кавальєрс».[2] Проте професіональну кар'єру розпочав 2014 року виступами за «Міннесота Тімбервулвз», куди був обміняний невдовзі після драфту. Віґґінс став другим гравцем після Кріса Веббера, який був вибраний під першим номером на драфті та якого було одразу обміняно.[3] 31 січня 2015 року в матчі проти «Клівленда» набрав 33 очки.[4] 13 лютого взяв участь у матчі новачків НБА під час зіркового вікенду та виграв нагороду найціннішого гравця матчу.[5] Після завершення дебютного сезону в лізі отримав нагороду Новачок року НБА.[6]

9 листопада 2015 року повторив свій рекорд результативності, набравши 33 очки у матчі проти «Атланти».[7] 8 січня 2016 року в матчі проти «Клівленда» набрав вже 35 очок.[8]

8 листопада 2016 року в матчі проти «Брукліна» забив 36 очок.[9] Через п'ять днів у матчі проти «Лос-Анджелес Лейкерс» набрав 47 очок, ставши першим канадцем, якому вдалося забити понад 40 очок у матчі НБА.[10]

7 лютого 2018 року в матчі проти «Клівленда» подолав позначку 6,000 очок у кар'єрі, ставши шостим наймолодшим гравцем в історії ліги, кому це вдалося.[11]

24 листопада 2018 року вперше в кар'єрі закінчив матч, не набравши жодного очка — 0 влучних кидків з 12 у грі проти «Чикаго».[12][13] 18 січня 2019 року змістив Сема Мітчелла (7,161) з другого місця у списку найкращих бомбардирів у історії клубу.[14]

18 січня 2020 року записав до свого активу перший трипл-дабл у кар'єрі, набравши 18 очок, 10 підбирань та рекордні для себе 11 результативних передач.

6 лютого 2020 року був обміняний до «Голден-Стейт Ворріорс» на Джейкоба Еванса, Д'Анджело Расселла та Омарі Спеллмана. В дебютному поєдинку за нову команду набрав 24 очки.

Взимку 2022 року вперше у кар'єрі був запрошений для участі у Матчі всіх зірок НБА. 22 травня у третьому матчі фіналу конференції проти «Далласа» набрав рекордні для себе в плей-оф 27 очок. У фіналі НБА допоміг команді обіграти «Бостон Селтікс» та став чемпіоном НБА.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

Віґґінс — гравець національної збірної Канади. 2015 року брав участь у її складі у відбіркових матчах Америки на Літні Олімпійські ігри 2016.[15]

Статистика виступів

[ред. | ред. код]
Скорочення
  GP Ігор провів   GS  Ігор у стартовій п'ятірці  MPG  Хвилин за гру
 FG%  Відсоток влучень з гри  3P%  Відсоток триочкових  FT%  Відсоток штрафних кидків
 RPG  Підбирань за гру  APG  Результативних передач за гру  SPG  Перехоплень за гру
 BPG  Блокшотів за гру  PPG  Очок за гру  Жирний  Особистий рекорд
† Позначає сезон, в якому ставав чемпіоном НБА

Регулярний сезон

[ред. | ред. код]
Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
2014–15 «Міннесота Тімбервулвз» 82 82 36.2 .437 .310 .760 4.6 2.1 1.0 .6 16.9
2015–16 «Міннесота Тімбервулвз» 81 81 35.1 .459 .300 .761 3.6 2.0 1.0 .6 20.7
2016–17 «Міннесота Тімбервулвз» 82 82 37.2 .452 .356 .760 4.0 2.3 1.0 .4 23.6
2017–18 «Міннесота Тімбервулвз» 82 82 36.3 .438 .331 .643 4.4 2.0 1.1 .6 17.7
2018–19 «Міннесота Тімбервулвз» 73 73 34.8 .412 .339 .699 4.8 2.5 1.0 .7 18.1
2019–20 «Міннесота Тімбервулвз» 42 42 34.6 .444 .331 .720 5.2 3.7 .7 .9 22.4
2019–20 «Голден-Стейт Ворріорс» 12 12 33.6 .457 .339 .672 4.6 3.6 1.3 1.4 19.4
2020–21 «Голден-Стейт Ворріорс» 71 71 33.3 .477 .380 .714 4.9 2.4 .9 1.0 18.6
2021–22† «Голден-Стейт Ворріорс» 73 73 31.9 .466 .393 .634 4.5 2.2 1.0 .7 17.2
Усього за кар'єру 598 598 35.0 .448 .350 .723 4.4 2.3 1.0 .7 19.3
Матчі всіх зірок 1 1 15.0 .571 .500 – .0 1.0 .0 .0 10.0

Плей-оф

[ред. | ред. код]
Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
2018 «Міннесота Тімбервулвз» 5 5 32.8 .441 .333 .600 5.2 2.0 .4 .4 15.8
2022† «Голден-Стейт Ворріорс» 22 22 34.9 .469 .333 .646 7.5 1.8 1.0 1.0 16.5
Усього за кар'єру 5 5 32.8 .441 .333 .600 5.2 2.0 .4 .4 15.8

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Віггінс народився у спортивній родині. Батько Мітчелл Віггінс також був баскетболістом, виступав у НБА, а мати — легкоатлетка Маріта Пейн. У Ендрю є ще двоє братів та три сестри.[16]

Разом з дівчиною Мішель виховує двох доньок 2018 та 2021 року народження.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Top prospect Andrew Wiggins chooses Kansas. KUsports.com (англ.). Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 31 жовтня 2018.
  2. ↑ (no title). Toronto Sun (амер.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 жовтня 2018.
  3. ↑ Andrew Wiggins-Kevin Love trade set for takeoff | The Star. thestar.com (англ.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 31 жовтня 2018.
  4. ↑ Cavaliers at Timberwolves. NBA.com (англ.). Архів оригіналу за 24 серпня 2018. Процитовано 31 жовтня 2018.
  5. ↑ Wiggins leads World by U.S. in Rising Stars. ESPN.com (англ.). 14 лютого 2015. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 31 жовтня 2018.
  6. ↑ Release, Official. Timberwolves' Andrew Wiggins wins 2014-15 Kia NBA Rookie of the Year Award. NBA.com (амер.). Архів оригіналу за 3 травня 2015. Процитовано 31 жовтня 2018.
  7. ↑ Timberwolves vs Hawks. NBA.com (англ.). Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 31 жовтня 2018.
  8. ↑ Wiggins Scores Career-High 35 Points In Loss To Cavs | Minnesota Timberwolves. Minnesota Timberwolves (англ.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 31 жовтня 2018.
  9. ↑ Timberwolves vs. Nets - Game Recap - November 8, 2016 - ESPN. ESPN.com (англ.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 31 жовтня 2018.
  10. ↑ Wiggins sets Canadian single-game points record with 47 vs. Lakers - Sportsnet.ca. Sportsnet.ca (амер.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 31 жовтня 2018.
  11. ↑ Timberwolves vs. Cavaliers - Game Recap - February 7, 2018 - ESPN. ESPN.com (англ.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 31 жовтня 2018.
  12. ↑ Bulls vs. Timberwolves - Game Recap - November 24, 2018 - ESPN. ESPN.com (англ.). Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 19 серпня 2019.
  13. ↑ Hornets vs. Timberwolves - Game Recap - December 5, 2018 - ESPN. ESPN.com (англ.). Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
  14. ↑ Spurs vs. Timberwolves - Game Recap - January 18, 2019 - ESPN. ESPN.com (англ.). Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
  15. ↑ Andrew Wiggins on Canadian national team. KUsports.com (англ.). Архів оригіналу за 1 листопада 2018. Процитовано 31 жовтня 2018.
  16. ↑ Nick Wiggins - 2012-13 Men's Basketball Roster - Wichita State. www.goshockers.com (англ.). Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 31 жовтня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ендрю Віггінс


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ендрю_Віггінс&oldid=39848984