Клан Маківен
Клан МакІвен (шотл. — Clan MacEwen, Clan Ewen, гел. — Clan MacEoghainn) — клан Івен, клан МакЕогайн — група кланів гірської частини Шотландії — Гайленду. До цієї групи кланів, яку інколи вважають одним кланом належить історично давній шотландський клан МакІвен Оттер. Питання наскільки ці клани є спорідненими і чи можна вважати їх єдиним кланом лишається відкритим. На сьогодні клан (чи група кланів) МакІвен не має визнаного герольдами Шотландії та лордом Лева вождя, тому називається в Шотландії «кланом зброєносців». Назва МакІвен означає «син Івена», гельською мовою — клан МакЕогайн — «син Еогайна». Такі назви могли виникнути в давні часи незалежно одна від одної стосовно різних кланів. Історично склалося так, що різні септи, які мають абсолютно різне походження називаються однаково — МакІвен і об'єднуються в один клан. Більшість людей клану МакІвен вважають себе одним кланом і домагаються визнання вождя клану. Інші плекають надію, що будуть знайдені і визнані корені їх походження як окремих кланів.
Гасло клану: Reviresco — Я міцнію знову (лат.)
Землі клану: Ковал, Галловей, Леннокс, Пертшир
Цей клан часто згадується в історичних документах XIV—XV століть. У 1467 році була складена генеалогія вождів клану, що нині зберігається в національній бібліотеці Шотландії. Вважається, що клан МакІвен Оттер споріднений з кланом Свін. Після вимирання лінії вождів цього клану володіння клану та баронство перейшли у власність лорда Кембелл.
На землях Галловей клан МакІвен жив як мінімум з 1331 року. Відомо про Патріка МакІвена, що був ректором Вігтауна. Цей клан МакІвен воював на боці клану Агнью Лохнау проти Арчібальда Дугласа Чорного.
Клан МакДугалл має септу, яка називається МакІвен. Відомо, що ці МакІвен Маклей походять від Івена Мора МакДугалла — брата МакДугалла Лорна. Ці МакІвени жили в Пертиширі та біля Лох-Тей, тому вважалися частиною клану МакДугалл.
У XVI столітті була відома септа клану Камерон, що називалась МакІвен. Вождем цієї септи чи окремого клану був Дональд Як Вік Івен Камерон Еррахт, що був вбитий у 1570 році. Його послідовники прийняли назву МакІвен. Гельська назва цієї септи чи клану Слохт Еоган ік Еогайн (гел. — Sliochd Eoghain 'ic Eoghain). МакІвени, що брали участь у військовій сутичці, яка ввійшла в історію як Мойнесс Рейд у 1598 році була саме з цього клану.
Був ще клан бардів з назвою МакІвен. Цей клан прославився своєю поезією та піснями, що були написані гельською мовою. Клан служив як музики та прридвоні поети клану МакДугалл, а пізніше клану Кемпбелл в Аргайлі. Ці барди були, імовірно, ірландського походження. Крім назви МакІвен та МакЕогайн збереглась ще одна назва цього клану Ахайрне (ірл. — Athairne), що походить від назви ірландського клану О'Хосей — О хЕогуса (ірл. — O'Hosey, Ó hEoghusa). Про цей клан є повідомлення з середини XVI століття.
Є повідомлення про акт парламенту 1602 року, де згадується клан МакІвен разом з кланом МакЛахлан та МакНейл як васали графа Аргайлу і щодо відповідальності перед графом за свої вчинки.
Також є сумнівні повідомлення, начебто після смерті вождя клану Свін клан МакЛахлан запропонував клану МакІвен приєднатися до нього в ролі васала. Проте ніяких доказів правдивості цієї події немає.
За словами історика XIX століття Джеймса Логана, в заяві генерала Вейда збройних сил Гайленду в часи повстання якобітів у 1715 році до цих збройних сил записалися 150 чоловік з клана МакІвен. Але судячи по всьому цей запис помилковий. Насправді йдеться про 150 чоловік з клану МакЛін.
- Moncreiffe of that Ilk, Iain (1967). The Highland Clans. London: Barrie & Rocklif. pp. 99–100.
- Agnew, Sir Andrew (1893). The Hereditary Sheriffs of Galloway.
- https://web.archive.org/web/20130704074214/http://www.macdougall.org/septs.html
- Lyon Register 1, 376
- Maclagan, Robert Craig, 1905, The Perth Incident of 1396, Edinburgh & London (Blackwood)
- http://www.docs.hss.ed.ac.uk/divinity/Research/Breadalbane%20collection/Letters%201570/7%20Jul%201570%202nd.pdf [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.]
- Clancy, TO (2006). «Scottish Gaelic poetry [1] classical Gaelic». In Koch, JT. Celtic Culture: A Historical Encyclopedia. Vol. 4. Santa Barbara, CA: ABC-CLIO. p. 1577.ISBN 1-85109-445-8.
- Sanger, K; Kinnaird, A (1992). Tree of Strings: A History of the Harp in Scotland. Kinmor Music. p. 73. ISBN 0951120441. Accessed via Google Books.
- MacInnes, John (1992). «The Scottish Gaelic Language». In Price, G. The Celtic Connection. The Princess Grace Irish Library, Vol. 6. Gerrods Cross: Colin Smythe. p. 112. ISBN 0-86140-248-0. Accessed via Google Books.
- Campbell of Airds, A (2000). A History of Clan Campbell. Vol. 1, From Origins to Flodden. Edinburgh: Polygon at Edinburgh. pp. 7, 182—183. ISBN 1-902930-17-7.
- Campbell of Airds, A (2000). A History of Clan Campbell. Vol. 1, From Origins to Flodden. Edinburgh: Polygon at Edinburgh. p. 183. ISBN 1-902930-17-7.
- «MacEwen». www.myclan.com. Archived from the original on 18 April 2005. Retrieved 4 October 2008.
- Logan, James (1850). The Scotish Gaël (sic!) (5th American ed.). Hartford: Silas Andrus and Son. p. 77.
- «Tartan — MacEwen /MacEwan». Scottish Tartans World Register. Retrieved 4 October 2008.
- Way of Plean, George; Squire, Romilly (2000). Clans & Tartans. Glasgow: HarperCollins. p. 182. ISBN 0-00-472501-8.
- R. S. T. MacEwen, 1904, Clan Ewen: Some records of its history, p18
- Stewart, Donald Calder (1974). The Setts of the Scottish Tartans, with descriptive and historical notes (2nd revised ed.). London: Shepheard-Walwyn. p. 74. ISBN 0-85683-011-9.
- https://web.archive.org/web/20140810121239/http://www.lyon-court.com/lordlyon/756.html
- https://web.archive.org/web/20160304121840/http://www.lyon-court.com/lordlyon/796.html