Копальхен
Копальхен (копальхем, копальхин, копальха, ескім. копальгин, ігунак) — делікатесна[1] страва нганасан[2], чукчів[3], ненців, енців, хантів[4] та ескімосів.
Виготовляється з ферментованого під пресом м'яса. Через утворення в процесі приготування трупної отрути смертельно небезпечна для представників більшості інших народностей.
Копальхен готують з моржа, тюленя, оленя (ненецький, чукотський, евенкійський варіант), качки (гренландський варіант)[5], кита (ескімоський варіант).
Для приготування оленячого копальхену беруть великого, жирного й здорового оленя. Кілька днів його не годують, щоб очистити кишку, потім душать не пошкоджуючи шкіри. Після цього труп занурюють у болото й присипають торфом, закладають гілками й камінням, і залишають на кілька місяців. Потім труп витягають і вживають у їжу.
Більш поширений варіант виготовляють із моржа або тюленя: тварину вбивають, охолоджують у воді[6], вміщають у шкуру, звідки потім випускають повітря, і закопують під пресом з гравію на лінії прибою[7]. Через кілька місяців труп витягують і вживають у їжу. Зазвичай полювання на моржа ведеться влітку[8], а готовий ігунак викопують у грудні.
Морожений копальхен ріжеться тонкими скибочками, які згортають у трубочки. Трубочки вмочують у сіль і заїдають сирими легенями щойно забитого оленя.
При вживанні копальхену будь-яка людина, якщо вона не харчується ним із дитинства, отримує сильне отруєння, яке за відсутності своєчасної медичної допомоги може скінчитися смертю. Гниле м'ясо містить в досить великій кількості трупну отруту — кадаверин, путресцин та нейрин.
Вони в числі інших речовин, що утворюються при розкладанні, відповідальні за неприємний запах продукту, а також токсичні особливо — нейрин[джерело?]. Дію нейрину на організм можна порівняти з дією мускарину і фосфорорганічних сполук, тобто з'являються рясні слиновиділення, бронхорея, блювання, пронос, судоми і в більшості випадків — смерть від сильного отруєння.
Приклад отруєння копальхеном описаний в оповіданні А. Ломачінського «Копальхем і трупні отрути» («Розповіді судмедексперта»)[9].
- ↑ Milton MR Freeman. Endangered Peoples of the Arctic: Struggles to Survive and Thrive. — Greenwood Publishing Group, 2000. — 278 с.
- ↑ Афанасьєва Г. М., Симченко Ю. Б. Традиційна їжа нганасан. — Народи Сибіру. Кн. I. Сибірський етнографічна збірка. — Москва : ІЕА РАН, 1 993. — P. 108.
- ↑ Афанасьєва Г.М., Симченко Ю.Б. {{{Заголовок}}}. — Народи Сибіру, кн. I: Сибірський етнографічна збірка. — Інститут етнології та антропології ім. М.М. Миклухо-Маклая, 1993. — Т. 6. — С. 66.
- ↑ Котов М.С. хантийського кухня. — Югорская енциклопедія. — С. 288.
- ↑ Peter Freuchen, Finn Salomonsen. The Arctic year. — Putnam, 1958. — 433 с.
- ↑ John V Bennett, Susan Rowley, John R. Bennett. Uqalurait : An Oral History of Nunavut. — McGill-Queen's Press, 2004. — 520 с.
- ↑ Michael Robert Evans. The Fast Runner: Filming the Legend of Atanarjuat. — U of Nebraska Press, 01.05.2010. — С. 115.
- ↑ William C. Sturtevant, David Damas. 5: Arctic // Handbook of North American Indians. — Government Printing Office, 21.02.1985. — С. 680.
- ↑ Ломачинский Андрей. Рассказы судмедэксперта: Копальхем и трупные яды. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 17 липня 2017.(рос.)
