Кури́льські острови́ (рос.Кури́льские острова́, яп.クリル列島куріру ретто, «курильські острови» або 千島列島 тісіма ретто, «архіпелаг тисячі островів») — архіпелаг у Тихому океані, що простягається від південного краю Камчатки до японського острова Хоккайдо.
Охоплюють 20 великих і понад 30 дрібних островів, які поділяються на Велику Курильську гряду та Малу Курильську гряду. Це архіпелаг вулканічних островів, що простягається на 1300 кілометрів (700 миль) на північний схід від острова Хоккайдо (Японія) до півострова Камчатка (Росія), відділяючи Охотське море від північної частини Тихого океану.
Японія вважає південні Курильські острови своєю Північною територією, захопленою СРСР у Другій світовій війні та залучає їх до складу округу Немуро префектури Хоккайдо. Японія претендує на три найпівденніші острови та острівну групу Хабомай — два з трьох найбільших (Ітуруп і Кунашир), дещо менший Шикотан, ще менші Хабомай. Це призвело до тривалої суперечки щодо цієї частини Курильських островів з СРСР і, пізніше, Російською Федерацією[1]. 7 жовтня 2022 року Україна визнала південні Курильські острови територією Японії, котру окупувала РФ[2].
Зараз на Курилах проживає всього 20 тис. жителів, їх єдиним зв'язком із зовнішнім світом лишається пором на острів Сахалін, який ходить щотижня — авіарейси з островів занадто дорогі. Водночас у регіоні вкрай погане становище з доступом до Інтернету і мобільного зв'язку і є всього 13 км асфальтованих доріг. Уряд РФ планував розвивати на островах туризм, однак через відсутність інфраструктури ці плани не було здійснено.
Курильські острови заселені вкрай нерівномірно. Населення проживає постійно тільки на островах Парамушир, Ітуруп, Кунашир і Шикотан. На інших островах постійне населення відсутнє. На початок 2010 року налічується 19 населених пунктів: два міста (Сєвєро-Курильськ, Курильськ), селище міського типу (Южно-Курильськ) і 16 сіл.
Найбільша чисельність населення відзначалася 1989 року і становила 29,5 тис. осіб. За радянських часів заселеність островів була істотно вищою внаслідок високих дотацій і присутності великої кількості військовослужбовців. Завдяки військовим були населені острови Шумшу, Онекотан, Сімушир та інші.
Станом на 2019 рік населення островів становило 20,8 тис. осіб, зокрема в Курильському міському окрузі — 6,5 тис.осіб (на єдиному заселеному острові Ітуруп, також входять Уруп, Сімушир і ін.); в Южно-Курильському міському окрузі — 11,8 тис. осіб (Кунашир, а також Шикотан й інші острови Малої Курильської гряди (Хабомаї)); в Північно-Курильському міському окрузі — 2,5 тис. осіб (на єдиному заселеному острові Парамушир, також входять Шумшу, Онекотан тощо.)[3].
Курильські острови у Вікісховищі
, 
) • Нижні Курильські острови (
) • Острови Сенкаку (
, 
) • Внутрішня Монголія (
, 
