Курка
Домашня курка | ||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Квочка з виводком курчат
| ||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Ку́ри сві́йські[1] або дома́шня ку́рка (Gallus gallus domesticus) — свійські птахи, найпоширеніші птахи планети. На 2003 рік у світі налічувалося близько 24 мільярдів курей[2]. За тривалу історію одомашнення людиною виведена велика кількість різних порід. Розводять їх заради м'яса та яєць, крім того, від них отримують перо і пух.
Назва «кури», однина «курка» походить від прасл. *kurъ («півень»), утворене за допомогою суфікса -r- від звуконаслідувального вигуку *ku або *kur; пов'язується з перс. xurōs — «півень» і дінд. kúlālah — порода курей[3]. Наукова назва утворена від лат. gallus — «півень», та domesticus — «сві́йський, домашній».
Різні види диких птахів у різні часи виявляли на всіх континентах: глухар — в Європі, цесарки — в Африці, Туреччині та Америці й золотий півень — в Азії.
Вважається, що домашні кури походять від диких банківських півнів (Gallus gallus), що мешкають в Азії. Дика попередниця курки була дрібною, вагою не більше кілограма. Харчувалася насінням, комахами, равликами, вміла літати, гнізда робила на землі. Самка відкладала від 4 до 13 яєць. Окрім банківських або червоних джунгльових курей до роду Курка (Gallus) належать ще три види: Gallus sonnerati, Gallus lafayettei та Gallus varius. Диких представників роду і сьогодні можна зустріти в Індії, Індокитаї, південному Китаї, Індонезії та на Філіппінах.
Ранні свідоцтва, на які посилався в своїх працях і Чарлз Дарвін[4], вказували на одомашнення курки в районі Індії близько 2000 років до н. е. Пізніше дослідники[5] стверджували, що це могло статися близько 3200 років до н. е. і навіть раніше в іншому регіоні Азії. Нині є ряд фактів, що свідчать про давнішу історію одомашнення курей — 6000—8000 років до н. е. в Південно-Східній Азії та Китаї[6].
Найбільшими виробниками курки є США (18,29 млн тонн за рік), Бразилія (13,6 млн тонн), Китай (12,7 млн тонн), Індія (4,2 млн тонн), Росія (3,75 млн тонн), Мексика (3,27 млн тонн)[7].
У світі є багато порід курей, різних на вигляд, за забарвленням, особливостями розведення і напрямком використання. У різних порід яйця мають різний колір: білий, коричневий, зелений, блакитний, червоний тощо. Нині у європейському стандарті з птахівництва нараховується близько 180 порід курей, проте загалом у світі їх понад 600.
З господарської точки зору породи розділяють на три головні групи:
- яєчні породи,
- яєчно-м'ясні породи,
- м'ясні породи.
Породи мають свої особливості. Яєчні кури — невеликого розміру, швидко ростуть, рано дозрівають. Кури яєчно-м'ясних порід більші, з добре розвиненими м'язами, менш скороспілі. До давно відомих яєчних порід належать:
- Іспанська (англ. Spanish)
- Італійська (нім. Italiener) або леггорн (англ. Leghorn)
- Гамбурзька (англ. Hamburg або Hamburgh)
- Червоношапкова (англ. Red Cap)
- Андалузька (англ. Andalusian)
- Мінорка (англ. Minorca)
Більшість з них, окрім леггорна, втратили своє значення в умовах сучасного великомасштабного виробництва яєць. У дрібних приватних господарствах ці і деякі інші з не насиджуючих порід вимагають великого простору для прогулянок, а взимку — гарно опалюваних приміщень.
У промисловому птахівництві, що включає м'ясну промисловість і виробництво яєць, використовуються гібридні породи і кроси курей. При цьому основними завданнями племінної роботи є виведення спеціалізованих яйценосних та м'ясних ліній, випробування їх на поєднання і схрещування для виведення гібридних несучок і бройлерів.
Кури важать від 1,5 до 5 кг залежно від породи. При цьому півні зазвичай важчі за самок: різниця у вазі може складати до 1 кг. Крім того, існують карликові породи — від 500 г до 1,2 кг.
У курей яскраво виражений статевий диморфізм. Чоловічі особини відрізняються від жіночих в першу чергу яскравим оперенням, яке особливо виділяється на довгому пишному хвості і шиї. У півнів в нижній частині плесна утворюються кісткові вирости — шпори. І курка, і півень мають на голові виразно помітну борідку і гребінь. Вони є органами терморегуляції і дозволяють перенаправляти кровотік до шкіри. В більшості випадків гребінь у півня більший, ніж у курки. Розрізняють гребені:
- листоподібний (з декількома зубцями),
- трояндоподібний,
- стручкоподібний та інших форм.
У курчат є менш виражений гребінь і борідка тілесного кольору. Дзьоб злегка зігнутий. Забарвлення дзьоба і плесна у більшості порід однакове — жовте, біло-рожеве, чорне чи інше. Колір оперення різноманітний — білий, сірий, помаранчевий, рудий, коричневий, червоний, чорний.
Для курей потрібен незначний простір для життя і прогулянок. Вони не дуже чутливі до несприятливих погодних умов, тому переважно добре зимують в звичайному сараї і хлівах. В умовах промислового птахівництва курей розміщують в пташниках (на підлозі або в клітках).
Серед курей можливі випадки канібалізму, якщо одна птаха починає клювати рану іншої особини, а також через стрес у зв'язку з переповненістю курників або через брак в раціоні білків, метіоніну чи певних мікроелементів (зокрема, сірки). У промисловому виробництві з метою запобігання подібним інцидентам (канібалізму, розкльовуванню) і для підвищення споживання корму застосовується метод обрізання дзьоба (дві третини верхньої і одна третина нижньої половини). Цей процес (дебікування) болючий для курей, оскільки їх дзьоб пронизаний тонкими нервовими закінченнями.
Курячий шлунок має 2 відділи — залозистий і м'язистий. Основне перетирання і подрібнення їжі відбувається в м'язистому шлунку. Для цього птах повинен мати можливість ковтати гравій або гальку діаметром 3—5 мм, її можна додавати в годівницю разом з мінеральними кормами.
Кури всеїдні: вони харчуються дрібним насінням, травами й листям, черв'яками та навіть невеликими ссавцями, такими як миші. У домашніх господарствах основний корм курей — це різні види зернових культур, найпопулярніші з яких — овес, ячмінь, гречка і пшениця. Часто кури риють землю у пошуках комах, личинок і насіння. Додавання до зернового корму зелені й тваринної їжі взимку, коли птиця не може сама знаходити черв'яків та клювати траву, корисне. Це збільшує яйценосність.
Також куркам потрібні вітаміни, особливо яєчним породам. У наш час цю потребу задовольняють комбіновані корми. Постійну норму встановити не можна (взимку більше, ніж влітку на волі). Рахують в середньому близько 85 г зерна на одну курку. Взимку корм дається двічі: вранці та ввечері, влітку — один раз. Часте годування, у зв'язку з великою різноманітністю кормів, робить курей примхливими, вимогливими й призводить до ожиріння.
У промислових умовах кури зазвичай харчуються спеціалізованими кормами, в які додають білки та зернові культури. У раціон включають зерно 2—3 видів — кукурудзу, ячмінь та інше (65—70 % від маси всіх сухих кормів), макуху і шроти (8—12 %), сухі тваринні корми — рибне і м'ясокісткове борошно (3—5 %), сухі дріжджі (1—3 %), коренеплоди, трав'яне борошно, мінеральні корми та вітаміни. У країнах з розвиненим птахівництвом для курей різного віку комбікормова промисловість випускає готові повнораціонні комбікорми.
Зараз загальноприйняте статеве співвідношення в племінному стаді — один півень на 8—12 курок. Статева скороспілість курок (вік до того, коли знесено перше яйце) — 5—6 місяців. Линяння в хороших несучок продовжується 2—3 тижні, в поганих — два місяці й більше. Після неї яйцекладка за хороших умов годування й утримання відновлюється. Кури здатні нести яйця зазвичай протягом 10 років. У промислових господарствах економічно вигідно використовувати курей лише протягом першого року яйцекладки, оскільки яйценосність з віком знижується на 10—15 % щороку, у племінних господарствах — кожні 2—3 роки, причому на 2—3-й рік залишають лише високопродуктивну птицю. Племінне стадо зазвичай на 55—60 % складається з молодих курок, на 30—35 % — з дволіток і на 10 % — з триліток. Півнів використовують до двох років, найцінніших — до трьох років.
Кури сприйнятливі як до паразитів, таких як кліщі, так і до захворювань, викликаних такими збудниками, як бактерії та віруси. Паразит Dermanyssus gallinae живиться кров'ю, викликаючи подразнення та знижуючи несучість, а також виступає переносником бактеріальних захворювань, таких як сальмонельоз та спірохетоз.[8] До вірусних захворювань відноситься пташиний грип.[9]
Серед виявлених захворювань курей трапляється інфекційний бронхіт.
Кури - звичайні та широко розповсюджені домашні тварини, загальна популяція яких станом на 2018 рік становила 23,7 мільярда осіб.[10] Понад 50 мільярдів курей щорічно вирощують як джерело м’яса та яєць.[11] Лише у Сполучених Штатах понад 8 мільярдів курей щорічно забивають на м'ясо[12], а понад 300 мільйонів курей вирощують для виробництва яєць.[13] Переважна більшість птиці вирощується в промислових господарствах. За даними Worldwatch Institute, 74% світового м'яса птиці та 68% яєць виробляється саме таким чином.[14] Альтернативою інтенсивному птахівництву є вільне вирощування птиці. Тертя між цими двома основними методами призвело до довгострокових проблем етичного споживацтва. Противники інтенсивного птахівництва стверджують, що воно шкодить навколишньому середовищу, створює ризики для здоров’я людей і є негуманним.[15] Прихильники інтенсивного птахівництва кажуть, що їхні ефективні системи заощаджують землю і продовольчі ресурси завдяки підвищеній продуктивності, а також тому, що за тваринами доглядають у контрольованому середовищі.[16] Курчат, яких вирощують на м'ясо, називають бройлерами. Бройлерним породам зазвичай потрібно менш ніж шість тижнів, щоб досягти забійного розміру,[17] на кілька тижнів довше для бройлерів на вільному вигулі та органічних бройлерів.[18]
Кури, яких вирощують переважно для отримання яєць, називаються курами-несучками. Лише у Великій Британії споживається понад 34 мільйони яєць на день.[19] Кури деяких порід можуть давати понад 300 яєць на рік; найвищий підтверджений показник несучості становить 371 яйце за 364 дні.[20] Після 12 місяців несучості здатність курей до яйцекладки знижується до такої міри, що стадо стає комерційно нежиттєздатним. Кури, особливо з батарейних кліткових систем, іноді хворіють або втрачають значну кількість пір'я, а тривалість їхнього життя скорочується з приблизно семи років до менш ніж двох років.[21] У Великій Британії та Європі курей-несучок потім забивають і використовують у перероблених харчових продуктах або продають як «супових курей».[21] У деяких інших країнах стада іноді піддаються примусовому линянню, а не забою, щоб відновити відкладання яєць. Це передбачає повну відмову від корму (і іноді води) на 7–14 днів[22] або на термін, достатній для втрати маси тіла на 25-35 %,[23] або до 28 днів в експериментальних умовах.[24] Це стимулює курку скинути пір'я, а також активізує несучість. Деякі стада можуть піддаватися примусовому линянню кілька разів. У 2003 році в США линьки зазнали понад 75% усіх стад.[25]
Утримання курей як домашніх улюбленців стало дедалі популярнішим у 2000-х роках[26] серед мешканців міст і передмість.[27] Багато людей заводять курей для виробництва яєць, але часто дають їм імена і поводяться з ними, як з будь-якими іншими домашніми тваринами, такими як коти чи собаки. Кури люблять товариство і мають індивідуальний характер. Хоча багато з них не дуже люблять обійматися, вони їдять з рук, стрибають на коліна, реагують на своїх господарів і слідують за ними, а також виявляють прихильність.[28] [29] Кури — соціальні, допитливі, розумні[30] птахи, і багато людей вважають їхню поведінку цікавою.[31] Деякі породи, такі як шовковисті та багато різновидів бантамів, загалом слухняні, і їх часто рекомендують як хороших домашніх улюбленців для дітей з обмеженими можливостями.[32]
Півнячий бій – це змагання, що проводиться на рингу, званому півнячою кліткою, між двома півнями. Півнячі бої заборонені в багатьох країнах як жорстоке поводження з тваринами.[33] Це заняття, мабуть, практикувалося в цивілізації долини Інду з 2500 по 2100 рік до нашої ери.[34] У процесі одомашнення курей, мабуть, спочатку тримали для півнячих боїв, а вже потім використовували в їжу. [35]
Кури вже давно використовуються як модельні організми для вивчення розвитку ембріонів. Велика кількість ембріонів може бути надана на комерційній основі; запліднені яйця можна легко відкрити та використовувати для спостереження за ембріоном, що розвивається. Не менш важливо, що ембріологи можуть проводити експерименти на таких ембріонах, знову закрити яйцеклітину і вивчати наслідки на більш пізніх стадіях розвитку. Наприклад, багато важливих відкриттів у розвитку кінцівок було зроблено з використанням курячих ембріонів, таких як відкриття апікального ектодермального гребеня і зони поляризаційної активності.[36]
Курка була першим видом птахів, який отримав секвенований геном.[37] Геном курки має розмір 1,21 Гб порівняно з іншими птахами, але менший, ніж майже у всіх ссавців: геном людини становить 3,2 Гб.[38] Остаточний набір генів містить 26 640 генів (включно з некодуючими генами та псевдогени), загалом 19 119 генів, які кодують білки, що аналогічно геному людини.[39] 2006 року вчені, що досліджують походження птахів, включили рецесивний ген курки, talpid2, і виявили, що в щелепах ембріона почалося формування зубів, подібних до тих, які трапляються в стародавніх пташиних скам'янілостях.[40]
Кури широко представлені у фольклорі, релігії, літературі та популярній культурі. Курка є священною твариною в багатьох культурах і глибоко вкорінена в системах вірувань і релігійних практиках.[41] Півнів іноді використовують для ворожіння, це практика, яка називається алектромантикою. Часто жертвоприношення священного півня передбачаєтся під час ритуального півнячого бою, що використовується як форма спілкування з богами.[42]
Півень — національний птах Франції та Кенії (неофіційно). У США курка породи червоний род-айланд обрана офіційним пташиним символом штату Род-Айленд, а півень блакитної породи (Delaware Blue Hen) — штату Делавер. Кури або півні визнані символами багатьох міст (наприклад, Кадзуно в Японії) та інших поселень і розміщені на їхніх гербах.
У романі Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності», який отримав Нобелівську премію 1967 року, півнячі бої оголошуються поза законом у містечку Макондо після того, як патріарх сім'ї Буендіа вбиває свого суперника по півнячих боях, і його переслідує привид цієї людини.[43]
Кури з'являються в мистецтві в сценах на фермерських подвір'ях, таких як «Індики та кури» Адріана ван Утрехта 1646 року та «Годування курей» Волтера Осборна 1885 року.[44]
-
«Золотий півень та курка» — розпис на вертикальному сувої авторства невідомого корейського художника.
-
Аскос етрусків у вигляді півня, 4 століття до н.е.
-
Півень і курка, народна гравюра на дереві, В'єтнам
-
«Годування курей», Волтер Осборн, 1885 рік
-
Джозеф Кройголл, «Іспанський півень і равлик», приблизно 1900 р.
-
Дерев'яна куряча маска, Балі, кінець 20 століття
- Аям Цемані — абсолютно чорна порода курей
- ↑ Раковський, І. (гол. ред.). Українська загальна енциклопедія. — Львів, Станиславів, Коломия : Рідна школа, 1930–1933. — Т. 2. — С. 422. Архівовано з джерела 3 березня 2016
- ↑ «Firefly Encyclopedia of Birds». [Архівовано 15 жовтня 2006 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ Книга Дарвіна «The Variation of Animals and Plants Under Domestication» [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.] (перше видання опубліковане в 1868 році)(англ.).
- ↑ Наприклад, D.G.M. Wood-Gush (1959).
- ↑ Див. огляд Daniele Focosi «Multicellular Eukarya Genome Sequencing Projects» [Архівовано 16 квітня 2009 у Wayback Machine.](англ.).
- ↑ Top Chicken Producers in the world. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 5 січня 2018.
- ↑ Schiavone, Antonella; Pugliese, Nicola; Otranto, Domenico; Samarelli, Rossella; Circella, Elena; De Virgilio, Caterina; Camarda, Antonio (20 січня 2022). Dermanyssus gallinae: the long journey of the poultry red mite to become a vector. Parasites & Vectors. 15 (1): 29. doi:10.1186/s13071-021-05142-1. ISSN 1756-3305. PMC 8772161. PMID 35057849.
- ↑ Barjesteh, Neda; O'Dowd, Kelsey; Vahedi, Seyed Milad (March 2020). Antiviral responses against chicken respiratory infections: Focus on avian influenza virus and infectious bronchitis virus. Cytokine. 127: 154961. doi:10.1016/j.cyto.2019.154961. PMC 7129915. PMID 31901597.
- ↑ Number of chickens worldwide from 1990 to 2018. Statista. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
- ↑ About chickens. Compassion in World Farming. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
- ↑ Fereira, John. Poultry Slaughter Annual Summary. usda.mannlib.cornell.edu. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
- ↑ Fereira, John. Chickens and Eggs Annual Summary. usda.mannlib.cornell.edu. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
- ↑ Towards Happier Meals In A Globalized World. Worldwatch Institute. Архів оригіналу за 29 травня 2014. Процитовано 29 травня 2014.
- ↑ Ilea, Ramona Cristina (April 2009). Intensive Livestock Farming: Global Trends, Increased Environmental Concerns, and Ethical Solutions. Journal of Agricultural and Environmental Ethics. 22 (2): 153—167. doi:10.1007/s10806-008-9136-3.
- ↑ Tilman, David; Cassman, Kenneth G.; Matson, Pamela A.; Naylor, Rosamond; Polasky, Stephen (August 2002). Agricultural sustainability and intensive production practices. Nature. 418 (6898): 671—677. Bibcode:2002Natur.418..671T. doi:10.1038/nature01014. PMID 12167873.
- ↑ Broiler Chickens Fact Sheet. Animals Australia. Архів оригіналу за 12 липня 2010. Процитовано 29 серпня 2010.
- ↑ Chickens Farmed for Meat. Compassion in World Farming. Процитовано 2 лютого 2024.
- ↑ UK Egg Industry Data. Official Egg Info. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 25 квітня 2017.
- ↑ Glenday, Craig (26 квітня 2011). Guinness World Records 2011. Jim Pattison Group. с. 286. ISBN 978-0440423102.
- ↑ а б Browne, Anthony (10 березня 2002). Ten weeks to live. The Guardian. London. Архів оригіналу за 16 травня 2008. Процитовано 28 квітня 2010.
- ↑ Patwardhan, D.; King, A. (2011). Review: feed withdrawal and non feed withdrawal moult. World's Poultry Science Journal. 67 (2): 253—268. doi:10.1017/s0043933911000286.
- ↑ Webster, A.B. (2003). Physiology and behavior of the hen during induced moult. Poultry Science. 82 (6): 992—1002. doi:10.1093/ps/82.6.992. PMID 12817455.
- ↑ Molino, A.B.; Garcia, E.A.; Berto, D.A.; Pelícia, K.; Silva, A.P.; Vercese, F. (2009). The Effects of Alternative Forced-Molting Methods on The Performance and Egg Quality of Commercial Layers. Brazilian Journal of Poultry Science. 11 (2): 109—113. doi:10.1590/s1516-635x2009000200006.
{{cite journal}}
:|hdl-access=
вимагає|hdl=
(довідка) - ↑ Yousaf, M.; Chaudhry, A.S. (1 березня 2008). History, changing scenarios and future strategies to induce moulting in laying hens (PDF). World's Poultry Science Journal. 64 (1): 65—75. doi:10.1017/s0043933907001729. Архів (PDF) оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
- ↑ Fly, Colin (27 липня 2007). Some homeowners find chickens all the rage. Chicago Tribune.[недоступне посилання]
- ↑ Pollack-Fusi, Mindy (16 грудня 2004). Cooped up in suburbia. Boston Globe. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 червня 2020.
- ↑ Kreilkamp, Ivan (25 листопада 2020). How Caring for Backyard Chickens Stretched My Emotional Muscles. The New York Times. Архів оригіналу за 25 листопада 2020.
- ↑ Boone, Lisa (27 серпня 2017). Chickens will become a beloved pet — just like the family dog. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ Barras, Colin. Despite what you might think, chickens are not stupid. www.bbc.com (англ.). Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 6 вересня 2020.
- ↑ United Poultry Concerns. Providing a Good Home for Chickens. Архів оригіналу за 5 червня 2009. Процитовано 4 травня 2009.
- ↑ Choosing Your Chickens. Clucks and Chooks. Архів оригіналу за 30 липня 2009.
- ↑ Raymond Hernandez (11 квітня 1995). A Blood Sport Gets in the Blood; Fans of Cockfighting Don't Understand Its Outlaw Status. The New York Times. New York City Metropolitan Area. Процитовано 10 травня 2014.
- ↑ Crawford, R. D. (1990). Poultry Breeding and Genetics. Elsevier. с. 10—11. ISBN 978-0444885579. OL 2207173M.
- ↑ Lawler, Andrew; Adler, Jerry (June 2012). How the Chicken Conquered the World. Smithsonian Magazine (June 2012).
- ↑ Young, John J.; Tabin, Clifford J. (September 2017). Saunders's framework for understanding limb development as a platform for investigating limb evolution. Developmental Biology. 429 (2): 401—408. doi:10.1016/j.ydbio.2016.11.005. PMC 5426996. PMID 27840200.
- ↑ International Chicken Genome Sequencing Consortium (9 грудня 2004). Sequence and comparative analysis of the chicken genome provide unique perspectives on vertebrate evolution. Nature. 432 (7018): 695—716. Bibcode:2004Natur.432..695C. doi:10.1038/nature03154. PMID 15592404.
- ↑ Gregory, T. Ryan (September 2005). Synergy between sequence and size in Large-scale genomics. Nature Reviews Genetics. 6 (9): 699—708. doi:10.1038/nrg1674. PMID 16151375.
- ↑ Warren, Wesley C.; Hillier, LaDeana W.; Tomlinson, Chad; Minx, Patrick; Kremitzki, Milinn; Graves, Tina та ін. (January 2017). A New Chicken Genome Assembly Provides Insight into Avian Genome Structure. G3. 7 (1): 109—117. doi:10.1534/g3.116.035923. PMC 5217101. PMID 27852011.
- ↑ Scientists Find Chickens Retain Ancient Ability to Grow Teeth [Архівовано 20 червня 2008 у Wayback Machine.] Ammu Kannampilly, ABC News, February 27, 2006. Retrieved October 1, 2007.
- ↑ Magazine, Smithsonian; Lawler, Jerry Adler,Andrew. How the Chicken Conquered the World. Smithsonian Magazine (англ.). Процитовано 20 березня 2024.
- ↑ Encyclopaedia Perthensis; Or Universal Dictionary of the Arts, Sciences, Literature, &c. Intended to Supersede the Use of Other Books of Reference (англ.). John Brown. 1816.
- ↑ Love and Immolation in Argentina. Washington Post (амер.). 24 грудня 2023. ISSN 0190-8286. Процитовано 20 березня 2024.
- ↑ Chickens in Art History. web.archive.org. 2 лютого 2024. Архів оригіналу за 2 лютого 2024. Процитовано 20 березня 2024.
- Анатомія свійських птахів: навч. посіб. / Л. П. Горальський [та ін.] ; за ред. д-ра вет. наук, проф. Л. П. Горальського, В. Т. Хомича. — 2-ге вид. — Житомир: Полісся, 2014. — 247, [1] с. : рис. — Бібліогр.: с. 237. — 500 прим. — ISBN 978-966-655-730-1
- Ветеринарно-санітарний контроль та оцінка якості продуктів птахівництва: нав. посібник для студ. та виклад. із спец. «Вет. медицина» / Р. Й. Кравців, І. В. Куциняк, Р. В. Біленчук, О. О. Дашковський. — Л. : Галицька вид. спілка, 2004. — 180 с. : фото.цв. — Бібліогр.: с.179-180. — ISBN 966-7893-52-9
- Використання амарантового борошна в годівлі племінних курей-несучок та його вплив на інкубаційні якості яєць і виводимість курчат: дис. … канд. с.-г. наук : 06.02.02 / Тринів Ігор Васильович ; Львів. нац. ун-т вет. медицини та біотехнологій ім. С. З. Ґжицького. — Л., 2010. — 144 арк. — Бібліогр.: арк. 104—144.
- Вирощування і розведення курей / В. І. Сікачина, В. І. Оненко. — К. : [б.в.], 2001. — 112 с.: іл. — (Бібліотека ветеринарної медицини ; 5-6/2001).
- Довідник з хвороб птиці / [В. В. Герман, Б. Т. Стегній, П. І. Вербицький та ін.]; За ред. В. В. Германа. — Харків: «NTMT», 2002. — 296 с.
- Довідник з цитології, ембріології та гістології свійських тварин / Л. П. Горальський [та ін.] ; за ред. д-рів вет. наук, проф. Л. П. Горальського, В. Т. Хомича ; Житомир. нац. агроекол. ун-т. — Житомир: ЖНАЕУ, 2018. — 259 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 256—257. — 300 прим. — ISBN 978-617-7684-09-0
- Довідник птахівника / Сахацький М. І., Івко І. І., Іонов І. А.та ін.; під редакцією М. І. Сахацького. ‒ Харків, 2001. — 160 с.
- Інкубація яєць та утримання курчат: корисні поради фахівців / пер. з рос. О. В. Кузьменко. — Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2005. — 110 с.: рис., табл. — (Господарю в подарунок). — ISBN 966-548-988-7
- Кури та індички: практичні поради фахівців / пер. з рос. Ю. В. Русакова ; уклад. В. Булгаков. — Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004. — 128 с.: іл. — (Господарю в подарунок). — ISBN 966-548-917-8
- Мікроелементи у годівлі сільськогосподарської птиці: монографія / Сичов М. Ю. [та ін.] ; Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. — Київ: Компринт, 2016. — 113 с. — Бібліогр.: с. 85-113. — 100 прим. — ISBN 978-966-929-396-1
- Практикум із годівлі сільськогосподарських тварин: навч. посіб. / Ібатулін І. І., Кононенко В. Д., Столюк В. Д. та ін.; під ред. акад. УААН І. І. Ібатуліна. — К.: Аграрна освіта, 2009. — 328 с.
- Прийоми і методи поліпшення племінних та продуктивних якостей яєчних курей: дис… канд. с.-г. наук: 06.02.01 / Статнік Ірина Яківна ; Інститут птахівництва УААН. — Бірки, 2005. — 134 арк.: рис., табл.
- Птахівництво і технологія виробництва яєць та м'яса птиці / В. І. Бесулін, В. І. Гужва та ін. ; за ред. В. І. Бесуліна. — Біла Церква, 2003. — 448 с.
- Селекційно-генетичні та біологічні особливості курей різної селекції: монографія / Н. В. Пустова ; за ред. Й. З. Сірацького. − К. : Люксар, 2009. − 151 с. : табл. − Бібліогр. : с. 134−150 (268 назв). − ISBN 978-966-96176-9-9.
- Технологія виробництва продукції птахівництва / [Бородай В. П., Сахацький М. І., Вертійчук А. І. та ін.]. — Вінниця: Нова Книга, 2006. — 360 с.
- Технологія виробництва продукції птахівництва: навч. посібн. / Бородай В. П., Пономаренко Н. П., Похил О. М. та ін. — К. : Агроосвіта, 2013. — 272 с. — ISBN 978-966-2007-27-5
- Кури [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 797. — 1000 екз.
- Курка свійська [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] / УРЕ