Леонардо Бруні

Леонардо Бруні
італ. Leonardo Bruni
Народився	бл. 1370 Ареццо
Помер	8 березня 1444 Флоренція
Поховання	Санта-Кроче
Країна	Флорентійська республіка
Національність	італієць
Діяльність	філософ, письменник, перекладач, історик, політик, humanist, писар
Галузь	гуманізм, література, історія і переклад
Відомий завдяки	італійський мислитель та філософ епохи Відродження
Вчителі	Колюччо Салютаті, Мануїл Хрисолор і Giovanni Malpaghinid
Відомі учні	Лоренцо Валла
Знання мов	середньовічна латина, грецька, Medieval Italiand, давньогрецька, італійська і латина
Magnum opus	Historiae Florentini populid, Rerum suo tempore gestarum commentariusd, De bello italico adversus Gothosd, Commentarius de bello Punicod, De militiad, Dialogi ad Petrum Paulum Histrumd, De interpretatione rectad, Critod, De studiis et litteris liberd, Tyrannus, Gorgiasd, Plutusd, Laudatio florentinae urbisd, Dialogus de tribus vatibus Florentinisd, Isagogicon moralis disciplinaed, Vita Ciceronis seu Cicero novusd, Vita Aristotelisd, Le vite di Dante e del Petrarcad, Ethicad, Œconomicad, Orationes Homerid, Pro Ctesiphonted, Oratio ad adolescentesd, Prefatio in laudationem clarissimi viri Iohannis Stroze, equitis florentinid, Lettersd і Pro Marcellod
Конфесія	католицька церква
Медіафайли у Вікісховищі

Леона́рдо Бру́ні Ареті́но (італ. Leonardo Bruni Aretino; нар. бл. 1370, Ареццо — пом. 8 березня 1444, Флоренція) — італійський мислитель, письменник та філософ епохи Відродження, учень Салютаті, основоположник громадянського гуманізму, канцлер-історіограф Флорентійської республіки.

Діяльність

Леонардо Бруні. Гравюра Теодора де Брі

Леонардо Бруні був прекрасним знавцем стародавніх мов: він переклав з грецької на латинську твори Аристотеля і написав ряд робіт на моральні та педагогічні теми, а також велику, побудовану на документах «Історію флорентійського народу», що заклала основи ренесансної історіографії.

Висловлюючи настрої пополанства, Бруні відстоював ідеали республіканізму — громадянські свободи, в тому числі право обирати і бути обраним до магістратури, рівність усіх перед законом (він рішуче засуджував олігархічні наміри магнатів), справедливість як моральну норму, якої в першу чергу повинні керуватися магістрати.

Ці принципи зафіксовані в конституції Флорентійської республіки, але гуманіст ясно усвідомлював розрив між ними і реальною дійсністю. Шлях до їхнього втілення в життя він вбачав у вихованні громадян в дусі патріотизму, високої соціальної активності, підпорядкування особистої вигоди загальним інтересам. Ця світська етико-політична концепція отримула розвиток у творчості молодшого сучасника Бруні — Матео Пальмієрі.

Окрім цього, Бруні робив спроби сформулювати основні положення нової світської етики, що вела би людину найкоротшим шляхом до земного щастя. Така етика, на його думку, була би вільною від релігійних догм. Її головною метою було б навчання людини умінню творити добро у повсякденному житті.

Вибрані твори

• «Commentarius rerum suo tempore gestarum»
• «De bello italico adversus Gothos»
• «De origine urbis Mantuae»
• «De Romae origine»
• «Epistolae familiares»
• «Humanistisch-philosophische Schriften»
• «Historiarum florentini populi»

Література

• Корелин М., Ранний итальянский гуманизм и его историография, т. 4. СПб. 1914, с. 22-138;
• Эльфонд И. Я. «Восхваление города Флоренции» как источник для изучения историко-политической концепции гуманиста Леонардо Бруни. // Проблемы всеобщей истории. М., 1976

Посилання

• Леонардо Бруні. Історія флорентійського народу [Архівовано 25 квітня 2013 у Wayback Machine.]