Милан Мартич
| Милан Мартич | |
|---|---|
| серб. Милан Мартић | |
 | |
| 3-й Президент Республіки Сербська Країна | |
| 26 січня 1994 — серпень 1995 | |
| Попередник | Горан Хаджич |
| Наступник | Посада скасована |
| Народився | 18 листопада 1956 Жагрович, СР Хорватія, СФРЮ |
| Відомий як | політик, поліціянт, військовослужбовець |
| Громадянство | СФРЮ |
| Національність | серб |
| Політична партія | 1) Союз комуністів Югославії 2) Сербська демократична партія |
| Релігія | Сербська православна церква |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Милан Мартич (серб. Милан Мартић, р. 18 листопада 1956, Жагрович) — сербський політик, президент Республіки Сербська Країна в 1994 — 1995 роках. Лідер сербських сепаратистів Хорватії.[1] 12 червня 2007 засуджений Гаазьким трибуналом до 35 років ув'язнення[2][3] за звинуваченням у переслідуванні, вбивствах, затриманнях, тортурах, жорстокому поводженні, нападах на мирне населення, насильницькій депортації несербського населення, руйнуванні релігійних об'єктів, грабежах майна боснійців і хорватів, що проживали в Сербській Країні, Цазінській Країні і Загребі.
Милан Мартич закінчив поліцейське училище в Загребі, працював у поліції Шибеника, пізніше — молодшим інспектором поліцейським у Книні. Через деякий час став начальником поліцейської дільниці у Книні.
В 1990 році очолив сербське цивільне ополчення. Із 1991 до 1995 року обіймав кілька важливих посад в уряді Сербської Країни.
Під час президентських виборів у Сербській Країні 1993 Мартича підтримав Слободан Милошевич. Мартич балотувався від Сербської партії соціалістів, яка отримувала значну фінансову підтримку від Соціалістичної партії Сербії Милошевича[4]. У другому турі виборів в 1994 році він був обраний президентом і залишався при владі аж до падіння Сербської Країни в ході операції «Буря», проведеної Хорватією в 1995 році.
В 2002 році Мартич був переданий Гаазькому трибуналу. Згідно з офіційним обвинуваченням Гаазького трибуналу, він сприяв організації етнічних чисток, спрямованих проти хорватів та інших несербських народів Країни, де було знищено або депортовано практично все несербське населення — 78 тисяч осіб. Спочатку звинувачувався лише в керівництві ракетним обстрілом Загреба у відповідь на зроблену Хорватією операцію «Блискавка». У результаті обстрілу загинуло семеро цивільних осіб. Пізніше Мартич виступив на телебаченні й радіо Сербії та визнав, що санкціонував обстріл.
Милан Бабич, один з найважливіших лідерів хорватських сербів, під час суду над Мартичем заявив, що вся відповідальність за війну в Хорватії лежить на Мартичі, керівництво яким здійснювалося з Белграда[5].
У червні 2009 року Мартич був переведений для відбування покарання в Тартуську в'язницю (Естонія)[6].
- ↑ Сепаратисти в поліції та вибори з окупантами: чи можливо повернути Донбас за хорватським сценарієм. eurointegration.com.ua. 23.08.2017. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 23 серпня 2017.
- ↑ Serb leader jailed for war crimes. BBC News. 12 червня 2007. Архів оригіналу за 25 грудня 2012.
- ↑ Summary of Judgement for Milan Martić. Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії. 12 червня 2007. Архів оригіналу за 18 серпня 2007.
- ↑ 117/t117-3.htm Milosevic Loses Krajina [Архівовано 7 червня 2008 у Wayback Machine.], Filip Svarm, December 20, 1993 Vreme News Digest Agency No 117
- ↑ Goran Jungvirth (17 лютого 2006). Martić "Provoked" Croatian Conflict. Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії. Архів оригіналу за 14 липня 2013.
- ↑ War criminal transferred to Estonia. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 20 липня 2011.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |