Місцевість (військова справа)

Місце́вість — у військовій справі — один із найважливіших елементів обстановки, у якій ведуться бойові дії — частина (ділянка), район території з усіма її природними компонентами (рельєфом, ґрунтами, водами, рослинністю тощо), а також шляхами сполучення, населеними пунктами, промисловістю, сільськогосподарськими та соціально-культурними об'єктами.

Різні властивості місцевості сприяють бойовим діям або ускладнюють їх, дуже впливаючи на організацію та ведення бою або операції. Умови місцевості враховуються під час планування бою й операції, організації взаємодії військ, системі вогню та маскування, вона сильно впливає на управління, зв'язок, спостереження та роботу тилу.

Тактичні властивості місцевості змінюються залежно від пори року та погоди. Вивчення й оцінка місцевості організують командири та штаби всіх родів військ із обліком розв'язуваних ними завдань. Місцевість вивчають і оцінюють за особистими спостереженнями, результатами розвідки, топографічними та спеціальними картами. Висновки з оцінки місцевості враховуються при ухваленні рішення про бій або операцію й визначенні характеру дій військ.

Місцевість у військовій справі поділяється на такі основні типи:

• за рельєфом — на рівнинну, горбкувату, гірську;
• за умовами прохідності — на слабопересічену (прохідну), середньопересічену, сильнопересічену (складнопрохідну);
• за умовами спостереження та маскування — на відкриту, напівзакриту, закриту;
• за особливостями природних умов — на пустельну (пустельну-степову), лісову (лісисто-болотисту) і місцевість північних районів (Арктика, Заполяр'я, рівнинна та гірська тундра).

Джерела

• Місцевість (військова) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
• Радянська військова енциклопедія. «ЛИНИЯ—ОБЪЕКТОВАЯ» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 5. — С. 254-255. — ISBN 00101-134. (рос.)