Неокласичний метал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Неокласичний метал
Стилістичні походження
Походження
Типові інструменти
Споріднені жанри
Прогресивний метал
Симфонічний метал
Павер-метал

Неокласи́чний мета́л (англ. Neo-classical metal) — жанр рок-музики, що виник наприкінці 1970-х років у Великої Британії.

Визначення

[ред. | ред. код]

Основним принципом жанру є відтворення фрагментів класичної музики у форматі року або метала. Цей стиль властивий в основному робіт сольних гітаристів-віртуозів, що наслідують гармонія і манері класичних композиторів, таких як Йоганн Себастьян Бах, Нікколо Паганіні та ін.

Неокласичний метал концептуально відрізняється від неокласицизму в академічній музиці, який був особливо популярний у період між Першою і Другою світовими війнами. Основні представники неокласицизму — Макс Регер, Ерік Саті, Ігор Стравінський і Пауль Гіндеміт, основним принципом яких були прагнення до гармонії і суворого дотримання форми.

Виконавці

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Неокласичний_метал