Ніколас Віндінґ Рефн
| Ніколас Віндінґ Рефн | |
|---|---|
| дан. Nicolas Winding Refn | |
 Ніколас Віндінґ Рефн на Каннському МКФ у 2016 р. | |
| Дата народження | 29 вересня 1970 (54 роки) |
| Місце народження | Копенгаген, Данія |
| Громадянство |  Данія |
| Професія | кінорежисер |
| Alma mater | Американська академія драматичного мистецтва і City and Country Schoold |
| Роки активності | 1996 — наш час |
| Член у | Гільдія письменників Західної Америкиd |
| Діти | Lola Winding Refnd |
| IMDb | ID 0716347 |
| Нагороди та премії | |
 Ніколас Віндінґ Рефн у Вікісховищі | |
Н́іколас Ві́ндінґ Рефн (дан. Nicolas Winding Refn; нар. 29 вересня 1970, Копенгаген, Данія) — данський кінорежисер, сценарист і продюсер. Володар призу за найкращу режисерську роботу на 64-му Каннському кінофестивалі[1], номінант на премію BAFTA в категорії «Найкраща режисерська робота» за фільм «Драйв».
Ніколас Віндінґ Рефн народився 29 вересня 1970 року в Копенгагені, Данія, у сім'ї данського кінорежисера і монтажера Андерса Рефна і кінооператорки Вібеке Віндінґ[2]. Брат Ніколаса — данський співак Каспер Віндінґ[3]. Дитинство Ніколас провів у Нью-Йорку, куди його батьки переїхали, коли йому було 8 років. Закінчив гімназію у Копенгагені[4].
У 1981 році Ніколас Віндінґ Рефн повернувся у США, де навчався в Американській академії драматичних мистецтв, яку так і не закінчив. Перший повнометражний фільм Рефн зняв у 1996 році, зафільмувавши кримінальний трилер «Дилер». Після успіху стрічки, Рефн виступав режисером на знімальних майданчиках ще двох його продовжень.
У 2011 році на екрани світових кінотеатрів вийшов трилер «Драйв» з Раяном Гослінгом у головній ролі. За режисуру стрічки Ніколас Віндінґ Рефн став володарем призу за найкращу режисерську роботу на 64-му Каннському кінофестивалі. Аналітики відмічали, що голова журі Роберт де Ніро міг віддати приз Рефну тільки через те, що стрічка нагадала йому скорсезівського «Таксиста», в якому Де Ніро виконав головну роль[5]. Фільм був прихильно сприйнятий кінокритиками і отримав безліч кінопризів і нагород.
Наступна робота Рефна — артхаусний трилер «Тільки Бог пробачить» (2013) — була прийнята не так схвально світовою кінопресою, яка відмічала банальність його персонажів і позамежну жорстокість, що проявляється чи не в кожному кадрі. Головну роль у фільмі, що увійшов до основної конкурсної програми 66-го Каннського кінофестивалю, знову виконав Раян Гослінг.
У 2014 році увійшов до складу журі 67-го Каннського кінофестивалю, очолюваного Джейн Кемпіон[6].
Фільми Ніколаса Віндінґа Рефна досить контрастні та з насиченими кольорами, тому що режисер не розрізняє напівтони.
14 серпня 2016 року Рефн оголосив на своїй сторінці у Twitter, що його наступний проєкт називатиметься "Мстива тиша", назвавши його "Ян Флемінг + Вільям Берроуз + NWR = Мстива тиша", і опублікував зображення з роману Флемінга "Доктор Ноу" та роману Берроуза "М'яка машина".[7][8] Variety повідомив, що продюсер Лене Борглум описав передбачуваний сюжет так: "[Колишній європейський шпигун] отримує завдання від японського бізнесмена вбити голову боса якудзи в Японії".[9]
Ніколас Віндінґ Рефн одружений з акторкою Лів Корфіксен, від якої у режисера є двоє дітей[10].
| Рік | Фільм | Оригінальна назва | Функція | Примітки | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Режисер | Сценарист | Продюсер | Актор | Роль | ||||
| 1996 | Дилер | Pusher | 
|
|
|
Браян | ||
| 1999 | Той, що стікає кров'ю | Bleeder |
|
|
|
|||
| 2003 | Страх «Ікс» | Fear X |
|
|
||||
| 2004 | Дилер 2 | Pusher II |
|
|
||||
| 2005 | Дилер 3 | Pusher 3 |
|
|
||||
| 2005 | Китаїст | Kinamand |
|
лікар | ||||
| 2008 | Бронсон | Bronson |
|
|
||||
| 2009 | Вальгала: Сага про вікінга | Valhalla Rising |
|
|
||||
| 2011 | Драйв | Drive |
|
|||||
| 2013 | Тільки Бог пробачить | Only God Forgives |
|
|
||||
| 2016 | Неоновий демон | The Neon Demon |
|
|
|
|||
| Рік | Назва | Функція | Примітки | ||
|---|---|---|---|---|---|
| Режисер | Сценарист | Продюсер | |||
| 2009 | Міс Марпл Агати Крісті | Так | Ні | Ні | телевізійний |
| 2019 | Занадто старий, щоб померти молодим | Так | Так | Так | |
| 2023 | Ковбой із Копенгагена | Так | Так | Ні | |
| Рік | Гра | Роль | Примітки |
|---|---|---|---|
| 2019 | Death Stranding | Heartman | 3D модель[11] |
| Рік | Пісня | Виконавець |
|---|---|---|
| 1999 | "Psycho Power" | Bleeder |
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Премія «Боділ» | |||
| 2000 | Найкращий фільм | Той, що стікає кров'ю | Номінація |
| 2005 | Дилер 2 | Номінація | |
| 2012 | Найкращий американський фільм | Драйв | Номінація |
| Сараєвський кінофестиваль | |||
| 2000 | Приз ФІПРЕССІ | Той, що стікає кров'ю | Перемога |
| Фанташпорту | |||
| 2004 | Найкращий фільм | Страх Ікс | Номінація |
| Найкращий сценарій | Перемога | ||
| 2010 | Спеціальний приз журі | Вальгала: Сага про вікінга | Перемога |
| Спеціальна згадка | Номінація | ||
| Премія Роберт | |||
| 2005 | Найкращий фільм | Дилер 2 | Номінація |
| Найкращий режисер | Номінація | ||
| Найкращий оригінальний сценарій | Номінація | ||
| 2011 | Найкращий сценарій | Вальгала: Сага про вікінга | Номінація |
| 2012 | Найкращий американський фільм | Драйв | Перемога |
| 2014 | Найкраща драма | Тільки Бог пробачить | Номінація |
| Найкращий режисер | Номінація | ||
| Сіднейський кінофестиваль | |||
| 2009 | Найкращий фільм | Бронсон | Перемога |
| 2013 | Тільки Бог пробачить | Перемога | |
| Премія «Супутник» | |||
| 2011 | Найкращий режисер | Драйв | Перемога |
| Каннський кінофестиваль | |||
| 2012 |  Золота пальмова гілка
|
Драйв | Номінація |
| Приз за найкращу режисуру | Перемога | ||
| 2013 | Золота пальмова гілка
|
Тільки Бог пробачить | Номінація |
| 2016 | Золота пальмова гілка
|
Неоновий демон | Номінація |
| Queer Palm | Номінація | ||
| Премія BAFTA | |||
| 2012 | Найкращий режисер | Драйв | Номінація |
| Премія «Аманда» | |||
| 2012 | Найкращий іноземний художній фільм | Драйв | Перемога |
| Премія «Сезар» | |||
| 2012 | Найкращий фільм іноземною мовою | Драйв | Номінація |
| Давид ді Донателло | |||
| 2012 | Найкращий іноземний фільм | Драйв | Номінація |
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | |||
| 2012 | Срібна стрічка найкращому неєвропейському режисерові | Драйв | Перемога |
- ↑ Festival de Cannes: Awards 2011 (англ.). Festival-cannes.com. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 3.01.2017.
- ↑ Drive into darkness: Nicolas Winding Refn takes the wheel for Cannes award-winning action drama (англ.). FilmJournal. Архів оригіналу за 17.05.2014. Процитовано 3.01.2017.
- ↑ Cannes Film Festival 2011: live (англ.). The Telegraph. Архів оригіналу за 14 березня 2015. Процитовано 21 грудня 2011.
- ↑ Looking at an Inmate, Seeing an Artist (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 3.01.2017.
- ↑ Де Ниро наградил «Драйв» и «Древо жизни» (рос.). Известия. Процитовано 3.01.2017.
- ↑ The Jury of the 67th Festival de Cannes ((англ.)) . Cannes. 28 квітня 2014. Архів оригіналу за 7 вересня 2016. Процитовано 3 січня 2017.
- ↑ Post a Tweet on Twitter.
- ↑ Nicolas Winding Refn Sheds Light On The Avenging Silence. 17 серпня 2016.
- ↑ Kil, Sonia (10 грудня 2016). IFFAM: Project Pitching Gets Lively Start at Macao's Crouching Tigers Market.
- ↑ Nicolas Winding Refn: 'When the chance came, I stuck the knife into Lars von Trier' (англ.). The Independent. 11 вересня 2011. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 3.01.2017.
- ↑ Hideo Kojima [@HIDEO_KOJIMA_EN] (29 травня 2019). I asked my bestie, Nicolas, to be “HEARTMAN” in DS as special guest. We 3D scanned his head, body, and facial expressions to make his 3D model, but his acting and voice are done by a different performer, same as with Guillermo (Твіт). Процитовано 30 травня 2019 — через Твіттер.
- ↑ Нагороди та номінації Ніколаса Віндінґ Рефна на сайті IMDb (англ.)
- Ніколас Віндінґ Рефн на сайті IMDb (англ.)
- 117747 на сайті Danish National Filmography(англ.)(дан.)
- Ніколас Віндінг Рефн [Архівовано 20 травня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Kino-teatr.ua
Ніколас Віндінґ Рефн у соцмережі «Facebook»
Ніколас Віндінґ Рефн у соцмережі «Твіттер»
